-
101 закуривать
закурить1) (начать курить) закурити;2) (зажигать и раскуривать трубку) закурювати, закурити, запалювати, запалити (цигарку, люльку), (о мн.) позакурювати, позапалювати що (люльки). [А дай-но вогню - люльку закурити (Коцюб.). Позакурювали люльки (Сл. Гр.). Давид запалив цигарку (Кониськ.)];3) (задымить) закурювати, закурити, задимлювати и задимляти, задимити. [Затопила, закурила сирими дровами (Чуб. V)];4) (водку, дёготь) закурювати, закурити, починати, почати курити (гнати);5) (закутить) закурити; см. Загулять, Запить. [Продав усю худобу, та як закурив (Сл. Гр.)];6) безл. (о вьюге) - закурило, закрутило. Закуренный - закурений, запалений, задимлений.* * *несов.; сов. - закур`ить1) заку́рювати, -рюю, -рюєш, закури́ти, -курю́, -ку́риш и мног. позаку́рювати; ( папиросу) запа́лювати, запали́ти, -палю́, -па́лиш и мног. позапа́лювати2) (сов.: стать курильщиком) поча́ти кури́ти (пали́ти) -
102 закуриваться
закуриться закурюватися, закуритися, запалюватися, запалитися. [Ніяк не закурюється люлька - тютюн вогкий (Сл. Гр.). Занялася хата, перекинуло вогонь на другу, - он уже й та закурилася (Сл. Гр.)].* * *несов.; сов. - закур`иться1) заку́рюватися, закури́тися; запа́люватися, запали́тися2) (сов.: начать выделяться, стлаться - о дыме, паре, тумане) закурі́ти, -ри́ть и -рі́є -
103 закурка
дать табаку́ на [одну́] \закурка ку — да́ти тютюну́ на [одну́] цига́рку, да́ти тютюну́ на оди́н раз [закури́ти, запали́ти]
-
104 западать
I. запасть (во что, за что) западати, запасти, (о мног.) позападати в що, за що, засуватися, засунутися, завалюватися, завалитися за що. [Лаврінові слова запали Карпові в душу (Н.-Лев.). Книга завалилася за скриню. Сонце западає за ліс. Хмара за гору засувається (Свидн.)]. Подозрение -ло мне в голову - взяла мене непевність. Заяц -пал - заєць прич[т]аївся. Дело -пало - справа загинула. И след его -пал - і слід його запався. И слух -пал - і чутки немає, і слід за ним загув. -ла ему ко мне дорога - заросла йому стежка до мене. Вода -ла - вода збуває. Сильно -пал кто - дуже занепав хто. Где ты -пал? - де ти пропав? де ти зашився? Запавший - запалий, (о мн.) позападалі.II. западати, почати падати.* * *I запад`атьзапада́тиII несов.; сов. - зап`астьзапада́ти, запа́сти, -паду́, -паде́ш и мног. позапада́ти; (о глазах, щеках) запада́тися, запа́стися, -паду́ться и позапада́тися, упада́ти, упа́сти -
105 запаливать
несов.; сов. - запал`ить1) запа́лювати, запали́ти, -палю́, -па́лиш и мног. позапа́лювати; ( костёр) розпа́лювати, розпали́ти и мног. порозпа́лювати; (лампу, свечу) засві́чувати и світи́ти (свічу́, сві́тиш), засвіти́ти и мног. позасві́чувати и посвіти́ти; ( папиросу) засма́лювати, засмали́ти, -смалю́, -сма́лиш и мног. позасма́лювати2) (сов.: начать стрелять) поча́ти пали́ти (смали́ти) -
106 запалить
I см. запаливать II( лошадь) запали́ти, -палю́, -па́лиш; ( загнать ездой) загна́ти (зажену́, зажене́ш) -
107 запалиться
( о лошади) запали́тися, -па́литься; ( разгорячиться) розпали́тися -
108 запальчивость
запа́льність, -ності, за́пал, -ув \запальчивостьти наговори́ть мно́го ли́шнего — зо́палу (запали́вшись) наговори́ти бага́то за́йвого
-
109 заря
Зорька, Зоренька, Зорюшка зоря, світова зоря. -ря утренняя - зоря світова, вранішня, заграва вранішня, (вечерняя) зоря вечірня, вечерова, заграва вечірня. [Досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла (Л. Укр.). Рожевих зор він більше не побачить (Грінч.). А молода не здрімалася, світової зорі дожидалася (Пісня). Вечірня зоря ще не погасне, а світова вже й занімається (Квітка). Вечірня заграва згасла і настала ніч (Країна Сліпих)]. На -ре - на світанку, удосвіта, на зорі. [Удосвіта встав я, ще темно надворі (Куліш). Прокинувся на зорі (Квітка)]. На -ре чего-л. - на світанку чого. [Яке-ж письменство було у нас тоді, на світанку нашого народнього життя (Єфр.)]. -ря занимается, занялась - світає, зоряє, зоряється, на світ благословляється, зазоріло, на світ благословилось. [Вже й зоряється, вже сонце, день (М. Вовч.). Лишень зазоріло - я встав та й пішов (Кам. п.)]. Занимается -ря чего - світає, зоряє на що. [Почало було світати на волю]. Ни свет, ни -ря - ще й на світ не зазоріло; ще й на світ не благословилось; (насмешл.) ще й чорти навкулачки не билися. Бывающий до -ри - дозірній, передзорній. [Я вмивала своє личко ранньою дозірньою росою (Н.-Лев.). В час передзорній (Дн. Чайка)].* * *1) зоря́; поэз. зірни́ця; ( рассвет) світа́нок, -нку, світа́ння, світ, -увече́рняя \заря ря — вечі́рня загра́ва (зоря́)
\заря ря́-заряни́ца — фольк. зоря́-зоряни́ця, род. п. зорі́-зоряни́ці, зоря́-зірни́ця
2) (перен.: зарождение чего-л.) світа́нок, світа́ння, зоря́на \заря ре́ жи́зни (де́ятельности) — на світа́нку (на світа́нні, на зорі́) життя́ (дія́льності)
3) ( сигнал) воен. зоря́бить (игра́ть) \заря рю́ — гра́ти (би́ти) зорю́
-
110 затапливать
затопитьI. (печь) затоплювати и затопляти, затопити в печі, підтоплювати, підтопити, підпалювати, підпалити, запалювати, запалити, розпалювати, розпалити (в печі). Затопленный - затоплений, за[роз]палений и т. д. -ться (в печи) - затоплюватися, затопитися, підтоплюватися, підтопитися, запалюватися, запалитися, підпалюватися, підпалитися (в печі).II. Затапливать, затопить (водой) - затоплювати и затопляти, затопити, потопляти, потопити, заливати, залити и залляти (водою), понімати, поняти водою, (для орошения) наводнювати, наводнити, (о мног.) позатоплювати и позатопляти, позаливати (водою). [Залляла Московщина всю Україну, залляла як повідь Дніпрова (Маковей)]. -пить корабль - затопити, потопити корабель. [Хвиля човен затопила (Гол.)]. -пила вода всю землю - затопила, поняла вода всю землю. Дожди -пили поля - дощі позатоплювали (попідтоплювали, позаливали) поля. Затопленный - затоплений, залитий, заллятий. -ться (водой) - затоплюватися, затопитися, заливатися, залитися (водою), поніматися, понятися водою.* * *I несов.; сов. - затоп`ить( зажигать в печи плите) зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш и мног. позато́плювати, розпа́лювати, розпали́ти, -палю́, -па́лиш и мног. порозпа́лювати, запа́лювати, запали́ти и мног. позапа́лювати; ( начать отапливать) поча́ти опа́люватиII см. затоплять 2) -
111 одухотворять
одухотворить духотворити, одухотворити; надихати, надихнути кого; (воодушевить) підносити, піднести кого. Одухотворённый - одухотворений, надхнений.* * *несов.; сов. - одухотвор`ить1) ( наделять душой) одухотворя́ти, одухотвори́ти2) (возбуждать высокие помыслы; воодушевлять) запа́лювати, запали́ти, одухотворя́ти, одухотвори́ти; ( вдохновлять) надиха́ти и нади́хувати, натхну́ти и надихну́ти -
112 одухотворяться
несов.; сов. - одухотвор`иться1) (проникаться высокими чувствами, идеями; воодушевляться) запа́люватися, запали́тися, одухотворя́тися, одухотвори́тися; ( вдохновляться) надиха́тися и нади́хуватися, натхну́тися и надихну́тися2) строит. (несов.) одухотворя́тися; запа́люватися, одухотворя́тися; надиха́тися, нади́хуватися -
113 одушевлять
одушевить оживляти, оживити, опоживляти, опоживити, одушевляти, одушевити кого, додавати, додати духу (сили) кому, надихати, над(и)хнути кого, що чим, підносити, піднести кого. [Надихнув гнівом співи, а мармур життям]. Одушевлённый - живий, животній; піднесений. -ный предмет - жива річ. -ный разговор - жива, жвава, піднесена розмова.* * *несов.; сов. - одушев`ить1) ( наделять свойствами живого существа) одушевля́ти, одушеви́ти, одухотворя́ти, одухотвори́ти; ( оживлять) оживля́ти и ожи́влювати, оживи́ти и пооживля́ти2) ( воодушевлять) запа́лювати, запали́ти, одушевля́ти, одушеви́ти; ( вдохновлять) надиха́ти и нади́хувати, натхну́ти и надихну́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти; ( оживлять) оживля́ти и ожи́влювати, оживи́ти; ( одухотворять) одухотворя́ти, одухотвори́ти -
114 одушевляться
одушевиться оживлятися, оживитися, опоживлятися, опоживитися, набиратися, набратися духу (сили).* * *несов.; сов. - одушев`иться1) ( воодушевляться) запа́люватися, запали́тися; ( увлекаться) захо́плюватися, захопи́тися; ( оживляться) оживля́тися и ожи́влюватися, оживи́тися2) строит. (несов.) одушевля́тися, одухотворя́тися; оживля́тися; запалюватися, одушевля́тися; надиха́тися, нади́хуватися; захо́плюватися; збу́джуватися; оживля́тися; одухотворя́тися -
115 предрассветный
досвітній, переддосвітній, досвітковий, досвітчаний, передранішній, передранній. [Досвітній огонь запали (Л. Укр.)]. -ное время - досвіток (-тку), досвітній час, досвітня година, доба и т. д. [У досвітню годину у славному-преславному місті Чигирині задзвонили в усі дзвони (Шевч.)].* * *досві́тній, передсвіта́нковий, переддосві́тній, удо́світній, передсві́тній, досвітко́вий, досвітча́ний; ( рассветный) світа́нковий и світанко́вий, світови́йпредрассве́тное вре́мя — до́світок, -тку, передсвіта́нок, -нку, передсвіта́ння, до́світ, -у, до́світки, -ток; ( предутро) передра́ння, передра́нь, -ні
-
116 приходить
прийти, притти и придти1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.* * *несов.; сов. - прийт`иприхо́дити, прийти́; ( прибывать) прибува́ти, прибу́ти; (наставать, наступать) настава́ти, наста́ти, надхо́дити, надійти́; (о мысли, догадке, воспоминании) спада́ти, спа́стимне пришла́ охо́та — мене́ взяла́ охо́та, мені́ припа́ла охо́та
он приходи́л в нетерпе́ние — його́ бра́ла нетерпля́чка
прийти́ в весёлое настрое́ние — розвесели́тися
прийти́ в себя — ( после обморока) оприто́мніти, очу́няти, очу́нятися, очу́матися; ( опомниться) опам'ята́тися, отя́митися, схамену́тися
прийти́ в я́рость — розлютува́тися
прийти́ к заключе́нию — дійти́ ви́сновку, ви́снувати
прийти́ к [твёрдому] убежде́нию — [тве́рдо] перекона́тися
прийти́ к соглаше́нию — дійти́ (прийти́ до) зго́ди; ( достичь взаимопонимания) порозумі́тися
приходи́ть, прийти́ в движе́ние — почина́ти, поча́ти ру́хатися, урухо́млюватися, урухо́митися; ( шевелиться) воруши́тися, заворуши́тися
приходи́ть, прийти́ в него́дность — роби́тися, зроби́тися неприда́тним
приходи́ть, прийти́ в противоре́чие (в столкнове́ние) — захо́дити, зайти́ в супере́чність (в су́тичку)
приходи́ть, прийти́ в раздраже́ние — дратува́тися, роздратува́тися
приходи́ть, прийти́ в смуще́ние — бенте́житися, збенте́житися; ( чувствовать неловкость) ніякові́ти и ні́яковіти, зні́яковіти; ( стесняться) соро́митися и засоро́млюватися, засоро́митися
приходи́ть, прийти́ в у́жас — жаха́тися, жахну́тися и вжахну́тися
приходи́ть, прийти́ в умиле́ние — розчу́люватися, розчу́литися
приходи́ть, прийти́ к концу́ — дохо́дити, дійти́ кінця́ (до кінця́), добіга́ти, добі́гти кінця́
приходи́ть, прийти́ на по́мощь — допомага́ти, допомогти́, прихо́дити, прийти́ на допомо́гу
-
117 разгорячаться
несов.; сов. - разгоряч`итьсярозгаряча́тися, розгарячи́тися; ( распаляться) розпа́люватися, -лююся, -люєшся и розпаля́тися, розпали́тися, -палю́ся, -па́лишся и мног. порозпа́люватися; ( разогреваться) розігріва́тися, розігрі́тися; ( возбуждаться) збу́джуватися, -джуюся, -джуєшся, збуди́тися, -джу́ся, -дишся, сов. розмордува́тися, -ду́юся, -ду́єшся; ( приходить в азарт) запа́люватися, запали́тися -
118 раскуривать
несов.; сов. - раскур`итьрозку́рювати, -рюю, -рюєш, розкури́ти, -курю́, -ку́риш; ( зажигать трубку) запа́лювати, -люю, -люєш, запали́ти, -палю́, -па́лиш -
119 bevésődik
1. врезаться v. врезываться/ врезаться;2. átv. врезаться v. врезываться/ врезаться, запечатлеваться/запечатлеться, отпечатываться/отпечататься;\bevésődikik a szívébe — врезаться в сердце; запечатлеваться/запечатлеться в душе; szavai mélyen \bevésődiktek lelkembe — его слова глубоко запали мне в душу\bevésődikik az emlékezetbe — запечатлеваться/запечатлеться в памяти; врезаться/врезаться v. западать/ запасть в память;
-
120 mélyen
глубоко по глубине* * *1. (átv. is) глубоко, низко;\mélyen beszív — глубоко вдохнуть; szavai \mélyen tfvésődtek lelkembe — его слова глубоко запали мне в душу; a leány \mélyen elpirult — девушка густо покраснела; \mélyen fekvő — глубокий, низкий; \mélyen fekvő föld — низкая земли; \mélyen fekvő szemek — впалые глаза; \mélyen meggyökeresedett — глубоко вкоренившийся; \mélyen \mélyen meg vagyok győződve arról, hogy — … я глубоко убеждён, что …; \mélyen meghajol — сгибаться/ согнуться кольцом/вперегиб; nép. кланятся/ поклониться в пояс; haj. \mélyen ül a vízben — глубоко сидеть в воде; \mélyen emlékezetébe vés — твёрдо запомнить;\mélyen alszik — крепко спать; спать глубоким/беспробудным/ мёртвым/богатырским сном;
2.\mélyen tisztelt (megszólításban) — глубокоуважаемый, многоуважаемый
См. также в других словарях:
запали́ть — запалить, лю, лишь … Русское словесное ударение
запали́ть — 1) лю, лишь; прич. страд. прош. запалённый, лён, лена, лено; сов., перех. (несов. запаливать1). прост. Зажечь. Не прикажешь ли свести его в приказную да запалить там огоньку. Пушкин, Капитанская дочка. Глеб спокойно запалил свою трубку. Гладков,… … Малый академический словарь
запали́ться — 1) лится; сов. (несов. запаливаться1). прост. Зажечься. Ерошка зажег огонь. Высекая, он при свете искры видел бледное измененное лицо Кирки и другого человека; наконец ночник запалился. Л. Толстой, Казаки (варианты). 2) люсь, лишься; сов. (несов … Малый академический словарь
Вести запали — о ком. Яросл. О без вести пропавшем человеке. ЯОС 3, 9 … Большой словарь русских поговорок
Леди запали (запели) — Жарг. угол. Шутливое название группы Led Zeppelin. Я молодой, 1995, № 6 … Большой словарь русских поговорок
Чтоб наши дети не запали под трамвай! — Шутливый тост … Словарь народной фразеологии
запалить — запалить, запалю, запалим, запалишь, запалите, запалит, запалят, запаля, запалил, запалила, запалило, запалили, запали, запалите, запаливший, запалившая, запалившее, запалившие, запалившего, запалившей, запалившего, запаливших, запалившему,… … Формы слов
запалиться — запалиться, запалюсь, запалимся, запалишься, запалитесь, запалится, запалятся, запалясь, запалился, запалилась, запалилось, запалились, запались, запалитесь, запалившийся, запалившаяся, запалившееся, запалившиеся, запалившегося, запалившейся,… … Формы слов
запалити — 1 дієслово доконаного виду підпалити; надихнути; викликати сяйво; пошкодити зерно; викликати запалення запалити 2 дієслово доконаного виду застудити про коня вет … Орфографічний словник української мови
запалитися — 1 дієслово доконаного виду загорітися; розсердитися; почервоніти; засмагнути запалитися 2 дієслово доконаного виду захворіти на запал … Орфографічний словник української мови
Запалить — I сов. неперех. разг. Начать палить, стрелять. II сов. перех. разг. см. запаливать I III сов. перех. разг. см. запаливать II Толковый словарь Ефремовой … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой