-
1 шкода
-
2 шкода
шко́да -
3 вред
шкода; (повреждение) вада; (от тяжёлой работы) надсада. [Ми так пересадимо це деревце, що ніякої вади йому не буде]. Вред причинять, причинить, приносить, принесть, наносить, нанесть - шкоду чинити, шкоду вчинити, шкодити, пошкодити, нашкодити, вадити, завадити, шкодливим бути. Во вред пойти - вийти на шкоду. Вред терпеть, претерпевать - мати шкоду. Во вред - на шкоду, на втрату. Клониться ко вреду, служить во вред - іти на шкоду. Причинить вред своему, здоровью тяжёлой работой - надсадитися. С причинением вреда - шкідно. [Шкідно ударив вола].* * *1) шко́да; ( вредность) шкідли́вість, -вості; ва́да2)причиня́ть \вред — см. причинять
-
4 жаль
I. см. Жалость.II. Жаль, нар. - жаль, жал(ъ)ко, шкода кого и на кого [Мені не жаль на тебе] - см. Жалко 1 и 2; (к сожалению) жаль, шкода; на жаль. [Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий (Шевч.). Прийшов, та, на жаль, пізно]. Очень жаль - дуже жаль, дуже жалко, дуже шкода, велика шкода. [Мені дуже його шкода. Велика оце нам шкода, що кидаєте нас (Кон.)]. Становится кому жаль кого - жаль бере (пориває) кого за кого. Становится очень жаль - живий жаль бере. Стало, сделалось жаль - стало (зробилось) жаль, жалко, шкода. [Мене аж жаль за його взяв. Їй стало шкода, що й вона з ним не поїхала. Себе жалчіше йому зробилося (Грінч.)].* * *предик.шко́да и шкода́, жаль, жа́лко -
5 жалко
1) жаль, жал(ь)ко кому, кого, на кого, на що, за ким, чим, шкода кому, кого-чого. [Жаль тобі його. Мені так жаль, так жаль на ворогів і жаль на подоланих (Л. Укр.). Мені жаль за моїм конем. Як поїдеш з України, комусь буде жалко. Мені жалько стало на бідолашних бабок, жалько стало на їхнє невідоме мені горе (Крим.). Шкода сил, шкода часу. Чого-ж я плачу? Мабуть шкода, що без пригоди, мов негода, минула молодість моя (Шевч.)]. см. II. Жаль;2) жалко чего (не хочется давать) - жаль, жал(ь)ко, шкода. [Жаль йому грошей. Тобі жалко (шкода) хліба?];3) (жалобно) жалібно, жалісно, жалісливо. [Жалібно плаче];4) (с жалким видом) злиденно, нужденно. [І так злиденно іскривився (Котл.). Нужденно дивиться]. Жальче -1) жальчіше, жальніше. Сина жаль, а дочки ще жальніше];2) жалібніше, жалісніше.* * *1) нареч. жалюгі́дно; жа́лібно, жа́лісно2) в знач. сказ. шко́да и шкода́, жа́лко, жаль3) в знач. вводн. сл. шкода́, жа́лко, жаль; ( к сожалению) на жаль -
6 нечего
1) мест. - см. I. Нечто 2;2) нрч. - нема чого, нема що, нічого, (редко) ніщо. [Перед нами нема чого критися: ми знаєм усе діло (Грінч.). Нема чого заздалегідь горлати (Грінч.). Нема чого лякатись ворогів (Крим.). Зіма - кожуха нема, чоботи ледащо, - і йти нема що (Сл. Гр.). Все пропало, - а пропале ніщо в пісні й споминати (Франко)]. Вам -го бояться меня - вам нема чого боятися мене. Этим -го шутить - цим нема чого жартувати. -го говорить - нема що (шкода, нема чого, редко ніщо) й казати, шкода й слова, нема (й) слова, ні(г)де правди діти, (упоминать) шкода й згадувати. [Шкода вже й говорити про це (Грінч.). Що вже повироблювано горорізьбою, то ніщо й казати (Свидн.). Шкода й згадувати, що той моряк не давав мені спокійно спати (Остр. Скарбів)]. -го говорить, он молодец - нема що казати (нема слова), він (з його) молодець. -го много говорить - нема чого розводитися (розбалакуватися). -го сказать - нема що (нема чого) казати, нічого сказати. [Ну, і ролька, нічого сказати! (Кирил.)]. -го и думать - а) о ком, о чём - нема чого (нічого) й думати (гадати) про кого, про що, нема чого (нічого) й міркувати про що; б) шкода й гадки (про що), шкода, годі ((з)робити що). Срв. Думать 1. [Шкода було (-го было и думать) шляхтичеві роздобутків сподіватися (Куліш)]. И думать -го (тебе) - і гадки (думки) (такої) не май, і думати не гадай, і думку покинь. Да тут и думать -го - та тут і думати (гадати) нема чого (нічого).* * *I мест.нічо́го, нема́ (нема́є) чого (що) (прош.: не було́ чого́; буд. вр.: не бу́де чого́)\нечего чему — ні́чому, нема́ (нема́є) чому́
\нечего чем — нічи́м, нема́ (нема́є) чим
не о чём — ні́ про що, ні за що, нема́ (нема́є) про (за) що
де́лать \нечего го — см. делать
\нечего го говори́ть, он прав — нічо́го каза́ти, він має ра́цію (його пра́вда, він пра́вий, він прав)
\нечего го сказа́ть! — нема́ що (чого́) [й] каза́ти!, нівро́ку!, ні́чого сказати!
IIот \нечего го де́лать — см. делать
(предик.: не приходится) ні́чого, нема́ (нема́є) чого́ (що); ( незачем) дарма́, да́рмо; иду́мать \нечего го — см. думать 2)
\нечего го греха́ таи́ть — см. грех
\нечего го об этом говори́ть! — ні́чого про це говори́ти!
-
7 думать
1) (мыслить) думати, гадати, мислити про кого, про що, (рассуждать) міркувати про що, над чим, (мозговать) мізкувати про що, (иметь в мыслях) в голові (в мислях) покладати що, в голову класти, мати на думці (на мислі), (полагать) покладати. [І про речі поважні гадав (Самійл.). Ніколи не гадав був (не ожидал) зустріти їх тут (М. Лев.). Та я люблю тебе, і більше ні за кого і в голові не покладаю (Неч.-Лев.). І в голову того собі не клав, щоб сваритися (Грінч.). А мама зовсім не така дика, як я був покладав (Крим.)]. Думать-гадать - думати-гадати, розважати-гадати. [В самотині я зостаюся розважать- гадати (Л. Укр.)]. -мать думу - думу гадати, думу думати. И думать нечего - і думати не гадай. Нечего -мать - шкода й гадки, шкода чого, нічого (нема чого) думати, гадати, міркувати. [Шкода й гадки, не буде нічого (Шевч.). Шкода було походу (нечего было и думать о походе), довелося вертатись (Кул.)]. Так он -мает (таково его мнение) - так він гадає, така в його думка, він такої думки. [Мабуть і отець Сидір такої думки (Конис.)];2) (заботиться, печься) думати про кого, дбати про кого-що, клопотатися про кого-що. И не думать - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. [Не журиться Катерина, і гадки не має = и не думает вовсе) (Шевч.). Як була я молодою, і гадки не мала (ни о чём не думала), по садочку похожала (Шевч.)];3) думать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого - думати на кого, мати підзор на кого, призру на кого мати. [Хто вкрав? на кого ви думаєте?];4) думать с кем о чём-либо (советываться) - радитися з ким про що; (замышлять) замишляти з ким;5) думать (мечтать) о себе (зазнаваться) - заноситися, багато про себе думати, задаватися, панитися.* * *1) ду́мати; кміти́ти; кмети́ти, кмітува́ти, кметува́ти, ми́слити, помишля́ти2) (полагать, предполагать) гада́ти, ду́мати, поклада́ти -
8 потрава
спаш (-шу), шкода, збій (р. збою), потолоч (-чи). [Займи скотину і візьми за спаш (за шкоду, за збій). Бик полем пройшов - шкода, а яка шкода, спитай його, то й сам не скаже (Тобіл.)]. На -ве - в спашу, в шкоді. [Бика в спашу зайняли (Тобіл.). Воли в шкоді були].* * *спаш, -у, шко́да, потра́ва -
9 корысть
1) (польза, добыча) користь (-ти), (з)добуток (-тку) кому з чого, на що. [Стільки з його користи, як з чорта смальцю (Приказка). Вперта коза - вовкові користь (Приказка)]. На старости жениться - не себе -рысть - старому женитися - тільки журитися; за старим жінка плаче та через його иншого баче (Приказки);2) (выгода, барыш) користь, зиск (-ку), бариш (-шу), заробіток (-тку). [Тільки й зиску, що в писку (Приказка)]. Без -сти торговать нельзя - без заробітку шкода й торгу; без баришу шкода й часу (Приказки);3) (рост. проценты) процент (-ту), надсоток (-тку), лихва, ріст (р. росту). [Мати з грошей процент (Грінч.). Великий надсоток бере за стовп (Липовеч.). Росту ще не виплатив, а стовп (капитал) само собою стоїть (Левч.)];4) (любостяжание) корисливість (-ости), користолюбство, (сильнее) зажерливість, неситість (-тости); срвн. Жадность. Его -рысть одолела - зажерливість (неситість) його посіла.* * *1) ( выгода) ко́ристь, -ті и кори́сть; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́2) см. корыстолюбие -
10 куда
нрч.1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.* * *нареч.1) куди́2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко\куда умне́е — а) прил. куди́ розумні́ший; б) куди́ розумні́ше; (в знач. част.: при выражении отрицания, протеста, сомнения) де, куди́, авже́ж
\куда как — ирон. ач як, ди́ви як
-
11 наклад
1) см. Накладка 1;2) (расход) наклад (-ду), (убыток) утрата, шкода. [Без накладу зиску не буде (Номис). Не хочеш утрати, - не лізь ні в куми, ні в свати (Приказка). Шкода нікому не мила (Номис)]. В -лад, в -ладе, с -дом - з утратою. Быть, остаться в -ладе - програти; не заробити, а проробити; не заробити, а ще й свого доложити (докласти); бути з утратою, втратити; (шутл.) шилом патоки вхопити. [Не заробив я на тому крамі, а проробив (Богодух.). Думав заробити, та не то не заробив, а ще й своїх доложив (Канівщ.)]. Если возьмётся за это дело, то не будет в -де - якщо за цю справу візьметься, то не програє. Барыш с -дом на одних санях ездят - де зиск, там і втрата;3) стар. - см. Лихва 2.* * *I тип.накла́д, -у и на́кладIIв \наклад д кому́ — ( в убыток) з утра́тою для ко́го
быть (остава́ться, оста́ться) в \наклад де — бу́ти (залиша́тися, залиши́тися) в на́кладі, програва́ти, програ́ти, втрача́ти, втра́тити (втра́чу, втра́тиш), несов. бу́ти з утра́тою
-
12 напрасный
1) (тщетный, бесполезный) даремний, марний, некорисний, порожній, задаремний, надаремний, (пропащий) запропалий. [Ти все не йдеш, і заклик наш даремний (Самійл.). Він бачив, що даремні будуть всі його слова (Грінч.). У мене син марного слова не скаже (Звягельщ.). І бачу, що марні були всі заміри (Самійл.). Надаремна туга (Голов. I)]. -ный вопрос - даремне (марне) питання. [Не радив-би я вам завдаватися марними питаннями (Крим.)]. -ное желание - даремне (марне) бажання. [Замість безсмертя людям ти дала даремнеє бажання (Самійл.)]. -ная мечта - марна (даремна, порожня) мрія. -ная надежда - марна (порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовчанщ.)]. -ный страх - даремний страх. [І покинь ти даремний свій страх (Грінч. I)]. -ный труд - даремна (марна, запропала) праця (робота), дарма-праця, шкода праці, праця на вітер. [Даремная робота! все вода змиває (Рудан.). Немало марної праці (Франко). Дурному про розумне балакати - запропала праця (Сл. Гр.). А він хоче, щоб слухали, як старці співають! - Дарма праця, пане брате! (Шевч.). О, й не кажіть про нього: шкода праці! (Куліш)]. -ные старания, усилия - даремні (марні) силкування (з[на]магання). [Лучче жменя в спокою над пригорщі, повні праці й марного силкування (Куліш)]. -ная трата - марнування (-ння), даремна (марна, непотрібна) витрата. За -ный труд никто спасибо не скажет - за даремну (непотрібну) працю ніхто не подякує;2) несправедливий, безвинний, безневинний, даремний, (безосновательный) безпідставний; срв. Безвинный, Несправедливый. -ное обвинение - несправедливе (даремне) обвинувачення. -ное оскорбление - безневинна образа. -ное подозрение - даремна (безпідставна) підозра.* * *1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний; задаре́мний, надаре́мний2) ( несправедливый) несправедли́вий, даре́мний; диал. надаре́мний -
13 порча
1) псування, попсу[о]вання, потеря, шкода; (приведение в негодность) нівечення (- ня), знівечення, понівечення; (небрежн. обращ.) нехтування, знехтування, понехтування; (нецелесообразное израсходование) перевід (-воду), збава. Произошла -ча - сталася потеря, шкода. Причинить -чу - вчинити шкоду, попсувати, и т. д.;2) (в состоянии душевного здоровья) причина; (сглаз) уроки (-ків). см. Портить.* * *1) ( действие) псува́ння, оконч. зіпсуття́; ( приведение в негодность) ні́вечення, зні́вечення2) ( повреждение) пошко́дження, ушко́дження, шко́да3) ( испорченность) зіпсуття́, зіпсо́ваність, -ності4) (заболевание, причинённое колдовством) этн. причи́на -
14 продавать
продать1) продавати, продати, спродати, (о мн.) попродати (распродавать) спродувати и спродавати, спродати, (о мн.) поспродувати. [Купують, продають, міняють крам на крам (М. Стар.). Продай, моя мати, коня вороного (Пісня). Шкода мені й досі тієї пасіки, що я її спродав (М. Вовч.). Шкода, що санки спродали (Гр. Григ.). Усе потроху спродували, з того тільки й жили (Кониськ.). Попродав усю худобу. Продав душу чортові]. - дать всё - спродати, випродати, попродати все, (без дополн.) випродатися, спродатися; (о домашних животных) попродати до ноги (срв. Распродать). [Білети випродано всі (Грінч.). Хоч зараз спродуйся, пакуйся - та й на Кубанські степи (Неч.-Лев.). Попродали худобу до ноги (Основа)]. -давать водку - продавати, шинкувати горілку (и горілкою). [Шинкує горілку (Рудан.)]. -давать, -дать в долг - продавати, продати наборг, набір, уборг. -давать оптом - продавати нагурт, гуртом. -давать в розницу - продавати нароздріб, уроздріб. -давать с аукциона, с молотка, с публичного торга, с наддачи - продавати (продати) з торгів, з авкціона, цінувати, поцінувати, (зап.), пускати (пустити) на ліцитацію. [Тепер у нас у городі цінують одного купця (Грінч.). Хату пустити на ліцитацію (Франко)]. По чем -даёте это? - по чім продаєте це? що хочете за це? -вать свои услуги - продавати свої послуги. -давать, -дать назад тому, у кого куплено - відпродувати, відпродати що;2) кого - продавати, продати кого (см. Продавать). Продаваемый - продаваний. Проданный -1) проданий, спроданий, запроданий, (о мн.) попродані, поспродувані;2) проданий.* * *несов.; сов. - прод`атьпродава́ти, прода́ти и попродава́ти и попро́дати, спро́дувати и спродава́ти, спро́дати и спрода́ти и поспро́дувати; запро́дувати и запродава́ти, запро́дати и мног. позапро́дувати; ( распродавать) випро́дувати, ви́продати -
15 проказник
-ница пустун, -уха, штукар, -рка, чмут, чмутник, чмутовиха, каверзник, каверзниця, шкодливець, шкодливиця, шкода (общ. р.), збиточник, збиточниця. [Нема гірших збиточників, як молоді хлопці (Бердич.). Ну, й шкода оцей хлопець - нічого за їм у садку не вдержиш (Харк.)].* * *пусту́н, -а, штука́р, -я; ( озорник) шко́да; диал. збито́чник, збито́чний, -ого -
16 бедокур
-рка шкода (общ.); збитошник, збитошниця, (шибеник, шибениця).* * *бешке́тник; ( шалун) пусту́н, -а, шко́да, ши́беник; диал. збито́чник -
17 бесполезно
1) нареч. некори́сно; непотрі́бно; ма́рно, ма́рне, даре́мно, даре́мне, дарма, надаре́мно, надаре́мне, нада́рмо2) (в знач. сказ.: напрасно) ма́рно, ма́рне, даре́мно, даре́мне, дарма́, шкода́ за́ходу, ма́рна річ -
18 вид
1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.* * *I1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у3)ви́ды — (мн.: планы, расчёты) ви́ди, -дів, пла́ни, -нів; ( перспективы) перспекти́ви, -ти́в; ( намерения) на́міри, -рів
4) ( паспорт) вид; по́свідка\вид на жи́тельство — по́свідка на прожива́ння
быть на виду́ у всех — бути на виду́ (на оча́х, перед очи́ма) в усіх
в ви́де чего́ — у ви́гляді чо́го; (в качестве чего-л.) як що
вида́вший ви́ды — бува́лий, яки́й (що) бува́в у бува́льцях, сущ. бува́лець, -льця
де́лать, сде́лать \вид — удава́ти, уда́ти
для ви́да — для (задля) годи́ться; про лю́дське́ о́ко
из ви́ду (из ви́да) скры́ться — зни́кнути (ще́знути, пропа́сти) з оче́й
име́ть в виду́ — ( предполагать) ма́ти на ува́зі; ( иметь намерение) ма́ти на́мір, збира́тися
име́ть в виду́ кого́-что — ма́ти на ува́зі (на меті́, на ду́мці) кого що
на виду́ — на видноті́
II биол., лингв.на \вид ду́ у всех — на оча́х (пе́ред очи́ма, на виду́) у всіх; ( публично) прилю́дно
и пр. вид, -у\вид расте́ний — вид росли́н
ви́ды обуче́ния — ви́ди навча́ння
-
19 говорить
о ком о чём1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.* * *1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́тивообще́ (в су́щности) говоря́ — в знач. вводн. сл. взагалі (загало́м) ка́жучи
-
20 городить
городити. Городить вздор - верзти, верзякати, плескати. Что ты городишь? - що ти верзеш, плещеш? Срв. Вздор. И зачем было огород городить - навіщо було й заходжуватися коло цього діла? шкода часу і отласу!* * *1) (ставить ограду, огораживать) диал. городи́ти2) (говорить вздор, болтать) плести́, плеска́ти, верзти́ [дурни́ці, нісені́тниці]\городить чепуху́ (чушь) — пра́вити (плести́) сма́леного ду́ба, верзти́ дурни́ці (нісені́тниці)
См. также в других словарях:
Шкода — Шкода, Галина Галина Шкода [[Файл … Википедия
шкода — ШКОДА, ы. 1. м. и ж. Хулиган, мелкий мошенник. 2. Девушка, женщина. Общеупотр. прост. «шкода» баловство, озорство, приносящее вред; уг. «шкода» блатной, ворующий у своих; устар. «шкода», «шкота» вред, ущерб, «шкодник» паскудник, пакостник,… … Словарь русского арго
ШКОДА — жен., ·стар. и южн., зап. (нем. Schaden?) шкота, ·стар. вред, убыток, потеря, урон, изъян, порча, протори. Много шкоды лугам, хлебу от скота, потравы. Кошка шкоды наделала. И тем все без шкоды и без убытку сделается. Ратн. Уст. Бывают кораблям… … Толковый словарь Даля
ШКОДА — (малоросс.) убыток, потеря, изъян, повреждение. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ШКОДА (польск.) Убыток, потеря, изъян, порча. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н … Словарь иностранных слов русского языка
шкода — 1. см. шалость. 2. см. шалун Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. шкода … Словарь синонимов
ШКОДА — Севрук, киевский мещанин. 1552. Арх. VII, 1, 116. Михайло Шкода, в войске запорожском. 1675. Ю. З. А. XII, 71 … Биографический словарь
ШКОДА — ШКОДА, шкоды, жен. (польск. szkoda) (обл.). 1. Убыток, изъян, вред. 2. Шалость, баловство, озорство, легкомысленный поступок. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ШКОДА — ШКОДА, ы, жен. (прост.). Баловство, озорство, приносящее вред. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Шкода — – марка автомобиля, Чехия. EdwART. Словарь автомобильного жаргона, 2009 … Автомобильный словарь
ШКОДА — Иозеф (Josef Skoda; 1805 1881), известный немецкий клиницист, один из виднейших представителей т. н. молодой («новой») венской школы. Окончил мед. факультет Венского ун та в 1831 г. С 1833 г. младший врач венской б цы Allgemeines… … Большая медицинская энциклопедия
Шкода — одна из крупнейших компаний Чехии, специализирующаяся на машиностроении. Под маркой «Шкода» работает также «Шкода Авто» – чешская фирма по производству автомобилей, один из четырех старейших мировых производителей. С 1991 г. она входит в состав… … Судьба эпонимов. Словарь-справочник