чьё-либо

закрыть

1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];

2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];

3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];

4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];

5) см. Скрывать, Укрывать;

6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.

* * *

несов.; сов. - закр`ыть

1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти

заместить

1) (заменять) заступати, заступити кого. [Як я поїду, то мене помічник заступатиме. А на господарстві заступити мене нікому (Мова)]. Приглашённый (на время) -тить кого-либо - запроханий на заступника, (неоффиц.) проханий. [Я титар не справжній, а проханий (Харківщ.)]. -щён кто кем - заступив хто кого;

2) -ть (должность) - обсаджувати, обсадити, заміщати, замістити посаду, (о мн.) пообсаджувати, позаміщати (посади). [Там усі посади обсаджують (заміщають) своїми родичами та приятелями]. Все должности -щены - усі посади обсаджено, заміщено. Замещённый - заступлений; обсаджений, заміщений.

* * *

несов.; сов. - замест`ить

1) заміща́ти, замісти́ти, -міщу́, -мі́стиш

2) ( заменять собой) заміня́ти и замі́нювати, заміни́ти, -міню́, -мі́ниш и мног. позаміня́ти и позамі́нювати; (занимать место кого-л.) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш

3) (несов.: временно исполнять чьи-л. обязанности) заступа́ти, заміща́ти

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

1) засушування, засушення;

2) (засохшее что-либо) засушок (-шка).

* * *

чого, чом, чому, до чого, пощо, за-для чого, для чого, нащо, навіщо, про що, про віщо, (с раздражением) на біса, якого дідька. [Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? (Номис). Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр.). Костю, чого це ти перед татом говориш оттакечки? (Крим.). Нащо вона здалась тобі, така білоручка? (Мова). Але навіщо сей нікчемний жарт? (Самійл.). Про що життя тим, що їм на душі гірко? (Куліш). Куди їм вже податись. Пощо? - питали вони себе (Коцюб.)]. Зачем-то - чогось, чомусь, за-для чогось, для чогось, нащось, навіщось. Не зачем - нема чого, нема пощо.

* * *

злоупотребить чем и (устар.) что зловживати, зловжити, надуживати, надужити чого и що, уживати, ужити чого, що на зле. [Надуживати його добрости (Крим.). Він зловживає їх боязкість та полохливість для своїх жартів (Н.-Лев.). Уживали свого звичаю на зле (Доман)]. -блять чьим-либо доверием, своим правом - зловживати, надуживати чийого довір'я, свого права или чиє довір'я, своє право. Злоупотреблёний - зловжитий, надужитий. -ться - зловживатися, надуживатися; бути зловжитим, надужитим від кого.

* * *

несов.; сов. - злоупотреб`ить

Игрушечка

1) цяця, цяцька, іграшка, забавка, ум. цяценька, цяцечка, іграшечка, забавочка. [Йому добрих цяцьок не купуйте: ламає (Крим.). Маю я теж іграшок і забавок багацько… коники славні маю… (М. Вовч.)];

2) (переносно) іграшка, цяцька, забавка. Быть -шкой чего, чьей - бути за іграшку чого (чому), кому, іграшкою чого, кому, за цяцьку (за забавку) кому. [Як раб скорявсь усім вередуванням, за іграшку її всім примхам був (Грінч.)]. Кошке -шки, а мышке слёзы - кішці іграшка, а мишці сльози (Номис) или Кіт гуляє, а мишка загибає;

3) (что-л. изящное) цяця, цяцечка, лялечка. Домик как -шечка - будиночок, як лялечка, як цяцечка;

4) (лёгкое дело) іграшка, забавка. Это ему не работа, а -шка - це йому не робота, а іграшка (забавка); це йому за іграшки.

* * *

1) і́грашка, ця́цька; цяця́нка; дет. ця́ця; (предмет забавы, развлечения) за́бавка, заба́ва, ви́грашка

2) ( послушное орудие чужой воли) і́грашка, за́бавка

извергнуться викидатися, викинутися, вивергатися, вивергтися, звергатися, звергтися, бути викиненим и викинутим, вивергненим и вивергнутим, звергненим и звергнутим; (из какой-либо среды) вилучатися, вилучитися, бути вилученим. -ться рвотой - вибльовуватися, виблюватися, бути виблюваним, (кашлем) викашлюватися, викашлятися, бути викашляним; (об источнике, ключе) бити. [З-під скелі цівкою била вода (Катериносл.)].

* * *

несов.; сов. - изв`ергнуться

1) виверга́тися, ви́вергнутися, викида́тися, ви́кинутися

2) випо́рскуватися, ви́порснутися, виверга́тися, ви́вергнутися

3) виганя́тися, ви́гнатися (ви́женеться), вилуча́тися, ви́лучитися

извратить (слова, факты, смысл, содержание чего-либо) перекручувати, перекрутити, переинакшувати, переинакшити, перевертати, перевернути перебріхувати, перебрехати; калічити, покалічити, (о мн.) поперекручувати, попереинакшувати, поперевертати. [Поперекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш). Не перекручуйте правди. Мої слова переинакшено - я не так говорив (М. Грінч.). Хіба-ж тобі так було говорено? ти все по-своєму перевернув (М. Грінч.). Ніколи не перекаже так, як чула, а все перебреше (Харківщ.). Не виправив він мову в перекладі, а покалічив (М. Грінч.)]. -ть (характер, талант, вкус) - калічити, скалічити, покалічити, псувати, зі[о]псувати, (диал.) знатурювати, знатурити. [Нащо ви псуєте (калічите) вдачу дитині? Так знатурив собі смак, що тепер тільки й може їсти щось гостре (М. Грінч.)]. Извращённый - (о словах, фактах, смысле, содержании ч.-л.) перекручений, покручений, перебріханий, (по)калічений; (о характере, таланте, вкусе) покалічений, зіпсований, викривлений, збочений, знатурений. [Викривлений талант (Єфр.). Збочена вдача (Н.-Лев.). Покалічений розум (М. Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изврат`ить

1) ( ложно толковать) перекру́чувати, перекрути́ти и мног. поперекру́чувати, переверта́ти, переверну́ти и мног. попереверта́ти; викривля́ти, ви́кривити; ( искажать) спотво́рювати, спотво́рити; ( нарушать) пору́шувати, пору́шити

2) ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и мног. попсува́ти; (наклонности, вкусы) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -

1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;

2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.

* * *

несов.; сов. - изоблич`ить

изобразить

1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;

2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - изобраз`ить

1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати

2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)

3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити

Иль, союз

1) (либо) чи, або. [Як де зробить чорногуз гніздо на хаті чи у дворі, то та хата щаслива (Чуб.). Нехай це зробить він або хто инший (Сл. Гр.)]. Да или нет - так або ні. Или же - а чи. [Організм це, а чи тільки розбухлий орган (Єфр.)]. Или то бишь - чи то пак. Или - или - чи - чи, або - або. [Чи роби, чи ходи, а мені догоди (Приказка). Або здобути, або дома не бути (Номис)]. Или тот, или другой - або той або инший, чи той чи инший;

2) (то есть, иначе) або, чи тоб. [Глитай, або павук (Крон.). Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть (Н.-Лев.). Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть (Шевч.). Княжого мужа з дружиною, чи тоб намісника, до себе на людський хліб прийняв (Куліш)];

3) (вопросит.) чи, хіба?; см. Разве, Ли. [Чи може з другою, другую кохає, її чорноброву уже забува? (Шевч.). Чи-ж (или же) забули так скоро свою учорашню ухвалу? (Франко)]. Иль ты оглох? - чи ти оглух? чи тобі позакладало? Или вы меня не понимаете? - чи (хіба) ви мене не розумієте? Или уж? - чи тож? [Поглядає - нема, нема. Чи тож і не буде? (Шевч.)].

* * *

-рша чего ініціятор, -торка чого, привідник, -ниця, привідця (-ці) (м. р.) чого, до чого, (только ч.-либо плохого) призвідник, -ниця до чого.

* * *

1) виконування и виконання, справляння, оконч. виконання чого (напр., присуду, постанови, обов'язків, програми, п'єси и т. д.); (чьей-либо воли, желания) вволяння и вволювання, оконч. ввоління, вволення чиєї волі, чийого бажання; (отбывание) відбування, оконч. відбуття чого (повинностей); (осуществление) здійснювання, справджування, оконч. здійснення, справдження, сповнення чого (напр. пророцтва, снів, бажань); (соблюдение) додержування, оконч. додержання чого (напр. звичаїв, слова). [Тим часом присуд без виконання зоставатись буде (Грінч.). Вволювання волі старшого (Наш)]. - ние обещания, намерения - виконання обіцянки, наміру. -ние желания, сна - здійснення, справдження бажання, сна. -ние слова - виконання, додержання, доконання слова. -ние договора - виконання, неок. виконування и виконання умови. -ние пророчества - справдження, здійснення пророцтва. -ние религиозных обрядов - виконування, відбування, (соблюдение) додержування релігійних обрядів. -ние года, известного времени, срока - сповнення (уплив (истечение)) року, певного часу, терміну (строку). По -нии года, известного времени, срока - як вийде (як вийшов) рік, певний час, термін (строк); по році, по термінові. Моего -ния (изделия) - мого виробу що, мого виконання що. Приводить, привести в -ние что - виконувати, виконати що (напр. присуд, постанову), (зап.) доконувати, доконати чого, (осуществлять) здійснювати, здійснити що (мрії, бажання); см. Исполнять 1. Во -ние предписания, приказа, приговора, постановления - виконуючи припис, наказ, присуд, постанову; щоб виконати припис, наказ, присуд, постанову. Для -ния чего - щоб виконати що. К -нию - до (на) виконання. Подлежит -нию что - треба виконати що. Не подлежит -нию что - не треба виконувати чого;

2) чем - сповнення, виповнення чого и (реже) чим (напр. горя, радости и горем, радістю).

* * *

1) (предавать смертной казни) карати, скарати, тратити, страчувати, стратити, потратити, губити, з(а)губити, катувати, скатувати, віддавати, віддати на страту, (о мн.) пострачувати, поскатовувати кого. [Вчора засудили на смерть, сьогодні скарали (Крим.). Вдовиного синонька тратити гадають (Пісня). Вже Харка стратили й заховали (Метл.). Уранці ми потратим Коваленка (Грінч.). Прив'язав коневі до хвоста і пустив у поле; так її скатували (Казка). Пана та Супруна ведуть загубити (Пісня)]. -нить смертью - карати, покарати, скарати на смерть, на горло, на горлі, горлом. [По декрету королівського суда покарано горлом (Ор. Лев.). Із сокирою кат у руках дожидав тих, що мусить на смерть покарати (Грінч.)];

2) (мучительно умерщвлять) карати, скарати, тратити, стратити, катувати, скатувати. [Столицю знищу; хто в ній є - скараю і зневолю (Ворон.)];

3) (ниспосылать несчастия) карати, покарати. [За що тебе Господь кара, карає тяжко? (Шевч.)]. -нить чем - карати чим. [Карати поглядом, зневагою]. -нить какой-либо работой - поставити на кару кого. [Доля щербата поставила його за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Єфр.)]. Казнённый - с[по]караний, страчений, скатований.

* * *

несов., сов.

1) стра́чувати, стра́тити, кара́ти [на смерть; на го́рло], покара́ти и скара́ти [на смерть; на го́рло]; катува́ти, скатува́ти

2) (перен.: наказывать, мучить) кара́ти, покара́ти; (несов.: бичевать) бичува́ти, карта́ти

1) (покромка) берег (-рега), береги (мн.), крайка; (обшивка) (об)лямівка, обвідка, окраєць (-йця), шлярка; (на юбке или рубахе) лиштва; (суконная) викравка, окрайка, окравка; (бархатная, меховая) торочка, бабак. [Хустка з жовтогарячою крайкою (Кон.). Принесу хвартух дорогий - золотії береги (Пісня)];

2) (полоса по краю чего-либо) лямівка, торочка, обвідка, лиштва, (полоса) смуга. [Скелі присипані зверху лямівкою з білого снігу (Корол.). Над річкою село з білими хатками та вишневими садками облягло її узорчатою лиштвою (Мирний)]. Обвести -мой чего - підвести чим. [Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною (Коцюб.)].

* * *

1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яким чином, по-якому? [Як ти підеш, що такий дощ? (Харк.). Яким чином помирити вбийчий песимізм і заклик до розгнузданої веселости? (Крим.)]. Как бишь? - як бо, як пак, як бак? [Як бо його звати? Як пак він казав? (Сл. Ум.)]. Как быть - як його бути? що почати? Как велик? - який завбільшки? Как вы говорите? - як кажете? Как далеко (до Киева)? - чи далеко (до Київа)? Как дорого? - чи дорого? по чому? Как же (ритор. вопрос) - як, як його, як таки? Как ваше здоровье? - як ся маєте? як там (ваше) здоров'ячко? Как зовут? - як звати, як на ім'я, як по батькові, як прізвище, як звуть? [Як-же твого брата звуть? (Сл. Гр.)]. Как ваше имя? - як вас (реже вам) на ім'я? як вас звати? Как именно? - як саме? Как фамилия? - як прізвище? як прозиваєтесь? Как? как? (при переспрашив.) - що? що? Как много? - як багато? як забагато? Как можно? - як (-же) можна? як таки можна? де-ж можна? Как не (нельзя не)? - як таки не? як його не? Как поживаете? - як ся маєте? як ся можете? Как прикажете вас называть? - як вас маємо звати? Как пройти на такую-то улицу? - як його перейти до такої-то вулиці? Как скоро (это будет)? - як (чи) швидко (це буде)? Как же так? - як-же (воно) так? як пак так? як таки так? Как так? - як то? через що? як то так? Как таки так? - як таки так? Как это (при возражении) - як то? [Чому… я повинна геть в усьому вас слухать? - Як то чому? Та я-ж тебе зродила на світ (Крим.)];

2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, як-же! [Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються (Котл.). Як дам ляща тобі я в пику! (Котл.). Як крикну я: брешеш! (Стор.). Як-же зчепились вони, - така була буча (М. Вовч.)]. А как же! (утверд.) - атож, ато, аякже, (зап.) ая! Вот как! - ось як, он як! Как вот… - як ось, аж ось, агу, коли ось. [Тут тільки що перемолився (Еней)… як ось із неба дощ полився (Котл.). Агу, нашій Марусі трошки легше стало (Квітка)]. Как во, как на… (народно-поэтич.) - що. [Що на Чорному морі на камені біленькому, там стояла темниця кам'яная (Дума)]. Как во городе, во Казани - що в городі та в Казані. Как вдруг - коли це, аж, аж гульк, (диал.) ажень. [Коли це, серед уважного мого писання, раптом мене щось ударило десь у глибу душі (Крим.). Аж гульк, з Дніпра повиринали малії діти сміючись (Шевч.). Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню (ЗОЮР)]. Как не! (положит. знач.) - коли не, як не! [Кабан коли не розбіжиться, коли не вдариться об дуб! (Казка)]. Вон как - аж-аж як. [Я вже їсти хочу, аж-аж як (Н.-Лев.)]. Да как не - як не, як-же не. Как же (печально, горько) - як- же, то-то. [Ой мій сину! то-то гірко, гірко умирати (Рудан.)]. Как же! А то как же! (иронически) - де-ж пак! [Пнеться, неначе справді велика цяця. Де-ж пак! нові штани справив (Номис)]. Как бы не… - коли-б не… [На мене він не нарікатиме, а от коли-б ви його не зневажили (Куліш)]. Как бы не так! - овва, та ба, авжеж, але-ж, але, але-але, еге, де-ж пак! [Не одна тихенько від матери по п'ятінкам пряла на свічечку, щоб Кость її узяв, а Кость і овва! (Квітка). Вже що не робить світло, намагаючись просунутися ближче до темного закутка - та ба! ніяк не може (Коцюб.). Ну, то бери Ганну! - Авжеж! оце взяв-би той кадівб, що бублика ззіси поки кругом обійдеш (Н.-Лев.). Годі вилежуватись, іди молотити. Але-ж! (Сл. Гр.). І мені даси меду як піддереш? - Але-але! (Сл. Гр.). Ходім, Рябко! - Еге, ходім! Не дуже квапся… (Г.-Арт.). Злякаються вони? Де-ж пак! (Шевч.)]. Как много - як багато, якого багато, якого. [Якого багато людей на ярмарку! Якого тут людей (М. Вовч.)]. Как бы ни (было)… а… - що-що… а; хоч-би як… а… [Що-що, а батьків чіпати не слід (Крим.). Хоч-би як дивились ми на такий методологічний спосіб… а повинні будемо признати (Єфр.)]. Как раз (мигом) - як раз, як стій. [Вважав я себе за аскета; жоргнула - попався, як стій (Крим.)]. Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) - який, який- же. [Яка-ж гарна! Які дурні люди бувають]. Тут как тут - як тут. [Всім молодим - гарбуз як тут (Греб.)]. Как угодно! - про мене, як хочете! [Про мене, йди з ним на мир, коли вже таке діло скоїлось (Н.-Лев.)]. Уж как-нибудь будет - якось то (вже) буде, якось-такось буде. Уж как (бранит, хвалит) - так то вже (лає). [Так то вже мене лає (М. Вовч.)]. Уж как ни (старался) - хоч як-як, вже-ж як не… [Хоч як-як я силувався загрузнути в ученій праці, але літературне тяготіння не кидало мене (Крим.)]. Как бы это (желательн.) - як-би його. [Як- би його пообідати! (Ніков.)];

3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, яко, що, (гал.) гей, (как бы) як-би, (зап.) коби, (гал.) гей-би, (словно) мов, немов, (будто) ніби, наче, неначе. [Вода чиста як сльоза. Яко поет правдивий, а не підспівувач… (Куліш). В душі йому Галя, що та зірочка сяє (Свидн.)]. Как-будто (как бы) - як, як-би, наче, неначе, ніби, (словно) мов, немов, (будто) десь, знай, буцім. [Еней тоді як народився (Котл.). Пішов на свято не явно, а як-би потай (Єв.). А що се - галас наче? Ба ні, спів (Грінч.). Дивлюся я на його, то от неначе-б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Море за пароходом не так шуміло, ніби вже збираючись на нічний спочинок (М. Левиц.). Це був немов батько школярам (Єфр.). Сьогодня, десь, неспокійно у городі (Коцюб.). Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками (Федьк.). Мати шуткуючи одпихала їх, буцім сердита (Крим.)]. Как будто бы - якби-то, як-ніби, начеб-то, неначеб-то, ніби-то, нібиб-то, мов-би, мовби-то, немов-би, немовби-то, буцім-то. [Мокриною цікавляться, немов-би знайомою дівкою з своєї слободи (Грінч.). Ноги були, мов-би підтяті (Крим.). То так губи і складе, як-ніби свистати (Рудан.)]. Как встрёпанный - як перемитий, як скупаний. Как горохом об стену - як горохом об стінку, як пугою по воді. Как есть - чисто, чистий, зовсім, цілком. [Хлопчик - чистий батько. Чисто вовк якийсь, а не людина]. Как есть все - чисто всі, геть усі. Как живой - як живий, як живісінький. Как кто (в качестве кого) - як хто, за кого. [Він присланий сюди за лікаря. Я вам буду за сина рідного (як рідний син). Порається всюди за видющу (Г. Барв.)]. Как например - як наприклад, як от. [Було багато племен слов'янських, як от: поляни, деревляни, дуліби, тиверці, сівер (Куліш)]. Как нарочно, как на зло - як на те, як навмисне. [І так ніколи, а тут як на те ще й друге діло приспіло]. Как нельзя лучше, хуже - як-найкраще, як-найгірше, що-найкраще, що-найгірше. Как очумелый - як навіжений, як сказившися, як зджумілий, як зджумлений (бігає, дивиться). Как сумасшедший - як (той) божевільний якийсь. Как… таки - як… так; що… що. [Тепер, пані, усі рівні перед законом: що великі пани, що останні капарі (Яворн.)]. Как то (при перечислении) - як, як от. [Вироблено особливі типи виданнів, як місячники, тижневики, щоденні газети (Єфр.). Не треба витолковувати, що вабило до Бранда чистих людей, як от Агнес (Єфр.)]. Как у Христа за пазухой - як у Бога за дверима. Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) - як що, за що. [Все то (мідяки) бідним мужикам за срібло спускає (Рудан.)]. Как что (подобный чему) - як що, рівний до чого, схожий на що, подібний до чого. [Рука біла, до паперу рівна (Васильч.)];

4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яким чином, способом, поби[у]том. [Частенько пригадує та розказує, як у тому Чорноставі колись ми жили (М. Вовч.)]. Как бы то ни было - будь-що-будь, хоч що- б там було, будь-як-будь. Как видно - бачиться, (фамил.) бачця, знати, мабуть, (зап.) відай. Как водится - як заведено, звісно, як воно ведеться. [На беседі, вже звісно, попились (Глібов)]. Как должно - як слід, як треба, як годиться, належно, належито. Как есть - як є, все по-правді, наголо. [Нехай-же батько зна все чисто, наголо (Самійл.)]. Как-либо - а) см. Как-нибудь; б) хоч так, хоч так; якось. Как можно - як(о) мога. [Як мога швидше утікай (Котл.)]. Как-нибудь, кое-как - як-небудь, аби-як, аби-то, деяк, якось, сяк-так, будлі-як, леда-як. [Як-небудь достати його (Казка). Ти все робиш тільки аби-як (Сл. Гр.). Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Не плач, каже, лягай та спи: якось поїдемо (Казка). Коби то деяк на вольний світ (Франко)]. Как бы ни - хоч-би як, хоч-би який. [Минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Как ни - хоч як, хоч і як. [Хоч іспанці й як хоробро відбивали кожен забіг, а що-день нова облога і ще гіршії бої (Крим.). Хоч як роби коло землі, а не забагатієш (Липовеч.)]. Как-никак - якось-не-якось, якби не було. [Якось-не- якось, велося пару місяців, поки я розкрутив трохи грошей (Франко)]. Как (ни) попало - а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жужмом, (о живых сущ.) безбач, в безладі. Как придётся - як вийде, як випаде, на галай-балай; см. Как-нибудь. Как раз - саме, саме враз, як раз, акурат, помірно. [Явдоха стала саме проти війї (Конис.)]. Буде акурат, як ти казав (Желех.)]. Как следует (как нужно) - як слід, як треба, доладу, до-діла, до пуття, улад, доладно, догодне, належно, належить, гаразд; (с честью) чесно, (шутл.) по-чеськи; (вежливо) ґрече, звичайно, догоже. [Що зробите, то все не до-ладу (М. Врвч.). Народу чесно поклонився (Грінч.). Не вміє… вслужити догодне (М. Вовч.)]. Как-то (неопред.) - якось, як-то, якось- то, яктось, як-ся. [Якось так чудно було бачити ноги в чоботях (Коцюб.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)]. Как… так… - як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (Номис)]. Так - как (причин.) - см. Так;

5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли. [Чи ти прийдеш тоді до мене, як сонце згасне, звечоріє? (Лепкий)]. А как… - а як, як-же. [Як-же вмер паволоцький полковник, він вийшов (Куліш)]. Как вот - аже ось, аж, аж тут, аж от, коли, коли це. [Аж от перестріва на дорозі становий (Казка)]. Всякий раз как - що, що тільки, аби, аби лиш. [А що тільки в церкві дяк «іже» заспіває, бідна баба у кутку мало не вмліває (Рудан.). Що розженеться против Кожом'яки, то він його булавою (Казка)]. Между тем как… - тим часом як… Как-нибудь (когда-нибудь) - як- небудь, якось, коли, колись, часом. [Заходьте, як-небудь. Але таки й зайду якось до вас (Крим.). Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «бувають-же й поміж старшими добрі люди» (Крим.)]. Однажды как-то - раз якось. [Раз якось хмара наступала (Гліб.)]. Как раз (во время) - саме, як-раз, притьмом, акурат, саме враз. [Сімнадцятий рік пішов саме з Пилипівки (Крим.). Притьмом у сій порі прийшов, - ні, каже, опізнився (Н.-Вол. п.)]. С тех пор как - з того часу як, відтоді як. Как-то (однажды) - якось, колись, якось-то, колись. [І ото було якось над вечір (Крим.). Колись приходжу, а він такий гнівний (Сл. Гр.)]. Как только - а як, скоро. [Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.)]. Уже час, как он у меня - вже година, що (як) він у мене;

6) (условный союз - если) як, якби, коли, коли-б, коби. [Правду каже, як не бреше (Приказка). Коли-ж згинув чорнобровий, то й я погибаю (Шевч.)]. Как бы - якби, коли-б, коби; см. Кабы. [Лихі люди ходять тепер раз-у- раз по вулицях, коли-б ще до нас не залізли (Коцюб.). Пливе човен, води повен, коби (якби) не схитнувся (Пісня)]. Как скоро - скоро, скоро тільки, (зап.) скоро-но. [Дитина його загине, скоро тільки не покине він вогкого, отрутного для життя місця (Єфр.)].

* * *

1) нареч. як

2) союз ( сравнительный) як; ( словно) на́че, нена́че, мов, немо́в; ( для выражения сравнения) нена́че, на́че, немо́в, мов; (для выражения сомнения, недоверия) ні́би; ( присоединительный) як; ( временной) як; ( когда) коли́

3) част. як; (в восклицательных предложениях о сказуемым, выраженным прилагательным) яки́й

бот. Castanea каштан (-на), (плод) каштан, горіх каштановий. [І сипався з каштанів білий цвіт (Л. Укр.)]. Заставлять кого-либо вытаскивать -ны из огня - загрібати жар чужими руками (Приказка).

* * *

тавро, клейно, клеймо, шта[е]мп (-пу), знамено. [На твоїм чолі випалюю ганьби клеймо я (Франко). Його геній наштемповує ганебним клейном тих, хто був «грязею Москви» (Грінч.). І на вас покладуть чорне тавро (О. Пчілка)]. -мо позора - ганебне тавро. Положить на кого-либо -мо - покласти тавро на кого, затаврувати кого. Выжженное -мо на животных - тавро. -ма на рогатом скоте - тавра, (гал.) знаменята (Шухев.). -мо на ногах у птиц - поротина.

* * *

1) (часть чего-либо клином) косяк (-ка). -сяк глины, соли - см. Глыба, Ком. Резать, долбить и т. п. -ком - різати, довбати и т. п. - косяка, навскіс, укосом;

2) (клин земли) косяк, заріг (-рогу), заріжок (-жка);

3) (дверной боковой) одвірок (-рка), (верхний) гла[о]вень, наголовень (-вня), наголовач, кубук, (оконный боковой) лутка, (зап.) варцаб, варцаба. [А наймичка у порога вхопилась руками за одвірок (Шевч.). Я за луткою, коло вікна сиджу (Г. Барв.)];

4) (лошадей) косяк (-ка), табунець (-нця);

5) (вставка в рубахе) клинець (-нця), кутець (-тця);

6) (улей) колодка, пень (р. пня) стоян (-на);

7) (сходня с судна) східня, сходень (-дня), кладка;

8) (руно рыбы) табун, табунець (-нця);

9) (долото) гурик;

10) (снасть) кодолянка.

* * *