что)+(косу

отпустить

1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;

2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;

3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;

4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;

5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;

6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;

7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отпуст`ить

1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти

2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти

3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати

5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти

6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти

7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати

8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

1) клепати (-паю, -єш и клеплю, -плеш), (заклёпками) нютувати. [Клепати косу]. Клепли покуда -плется - коваль клепле, поки тепле (Приказка);

2) на кого - клепати на кого; см. Клеветать;

3) брехати, плескати. Что на мёртвого -плет - бреше, як на мертвого;

4) (бить, стучать во что) клепати, калатати в що. Клёпанный - клепаний, (заклёпками) нютований. -ться - клепатися, нютуватися.

* * *

отбить

1) что от кого, от чего, у чего - відбивати, відбити що від кого, від чого, у чого, у чому. [Козак нагайкою стріли відбиває. Відбив вушко від глечика (в глечика). Відбивати м'яч(а) (опуку) рукою]. -вать нападение, отражать - відбивати, відбити, відпирати, відперти напад;

2) -вать что у кого (отымать силой) - відбивати, відбити, (реже) відгромлювати, відгромити що в кого. -бить у неприятеля город, пушку, пленных - відбити у ворога місто, гармату, полонених. -вать у кого работу, покупку, покупателей, невесту, жениха - відбивати, відбити кому или в кого працю, покупку, покупців, наречену (молоду), нареченого (молодого); (о любимом человеке ещё) перелюбити. [Перелюбила мого хлопця]. -бил у меня жену - відбив у мене (или мою) жінку. -вать советами, наговорами - відбивати, відбити, відмовляти, відмовити, відраювати, відраяти, відсуджувати, відсудити кого від кого, у кого;

3) -вать замок, двери - відбивати, відбити колодку, двері (-рей);

4) (удалять, уничтожать) что перебивати, перебити. -вать запах - перебивати дух (напр., горільчаний). -вать дурной вкус во рту - перебивати поганий смак у роті;

5) (защищать) відбороняти, відборонити кого від кого. -бить бока, внутренности кому - надсаджувати, надсадити, відбивати, відбити кому боки, бебехи, печінки. -вать охоту кому - відбивати, відбити охоту кому до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. -вать такт - вибивати, вистукувати такт. -вать дробь, танцуя - дріботіти. -вать косу - клепати косу. -вать черту намеленной бечовкой - значити, позначити. Ружьё -вает - рушниця віддає. Отбитый - відбитий.

* * *

несов.; сов. - отб`ить

натачать

I. 1) чего - нашивати, нашити, (о мног.) понашивати чого;

2) (наставлять тачкою) наштуковувати, наштукувати, на(д)точувати, на(д)точити, доточувати, доточити; (о мног.) понаштуковувати, пона(д)точувати, подоточувати що чим. Натачанный -

1) нашитий, понашиваний;

2) наштукований, на(д)точений, доточений, понаштуковуваний и т. п. -ться -

1) нашиватися, нашитися, понашиватися; бути нашиваним, нашитим, понашиваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нашитися, попошити (досхочу), (о мног.) понашиватися.

II. Натачивать, наточить -

1) (наострять что, чего) нагострювати що, чого, гострити що, нагострити що, чого, (на точиле) наточувати що, чого, точити що, наточити що, чого, о мног.) понагострювати, понаточувати що, чого; (косу) мантачити, намантачувати, намантачити (косу), (о мног.) понамантачувати (коси);

2) (токарных изделий) наточувати, наточити, (о мног.) понаточувати чого. Наточе[ё]нный -

1) нагострений, наточений, понагострюваний, понаточуваний; намантачений, понамантачуваний. [Стріла нагострена до бою (Франко). Наточений ніж (Коцюб.)];

2) наточений, понаточуваний. -ться -

1) нагострюватися, гостритися, нагостритися, понагострюватися; бути нагострюваним, гостреним, нагостреним, понагострюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагостритися, наточитися, попогострити, попоточити (досхочу), (о мног.) понагострюватися, понаточуватися и т. п.; срв. Точить.

* * *

несов.; сов. - наточ`ить

переплесть

1) (наново) переплітати и -літувати, переплести, перевивати, перевити, (о мног.) попереплітати и -літувати, поперевивати що. [Переплела косу, бо погано була заплетена];

2) что чем - переплітати, переплести, перевивати, перевити, переводити, перевести, (во множ.) попереплітати, поперевивати, попереводити що чим. -сти косу лентой - переплести косу стьожкою (стрічкою). [Он ярочки зелененькі, стежечки по них маленькі перевиті, мов стрічечки (Л. Укр.)]. Он всё -плёл - він усе переплутав (поплутав);

3) (книгу) оправляти, оправити, опалі[я]турювати, опалі[я]турити, заводити (завести) в оправу, в палі[я]турки. Переплетённый -

1) переплетений, перевитий. [Мрія переплетена з дійсністю. Коси перевиті червоною стрічкою];

2) (о книжке) оправлений, оправний.

* * *

несов.; сов. - переплест`и

1) перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти; ( сплетать) спліта́ти, сплести́ и поспліта́ти; (покрывать сетью чего-л.) пересно́вувати, переснува́ти, несов. поснува́ти

2) (книгу, тетрадь) оправля́ти, опра́вити, перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти, паліту́рити (несов.)

подобрать

1) (подымать) підбирати, підібрати, підіймати, підняти що, (собирая с полу, с земли) збирати, зібрати, (по одному) визбирувати, (во множ.) попідбирати, позбирати, визбирати, (сплошь) повизбирувати що. [В того доля ходить полем, колоски збирає (Шевч.). Дивись, як ловко курятко пшінце визбирує (Хорол.). Визбирай (повизбируй) скло, щоб хто ногу не заскабив]. Прольёшь, не -рёшь - розіллєш, не збереш. -брать платье, юбку - підібрати сукню, спідницю, (подоткнуть) підсмикати, підтикати, підкуцати, під[за]касати спідницю. Срв. Подбираться 2. -бирать полы - підгинати поли. [А я поли підгинаю сідати на лаві (Гол.)]. -брать волосы, косу - підібрати, забрати волосся, косу. [Вона одною рукою миттю зірвала з голови хустку, другою підібрала довгу і чорну, як гайворон, косу (Стор.). Заберу собі волосся так, як жовнір, та й буде мені ліпше йти (Стеф.)]. Сидеть, -бравши ноги под себя - сидіти, під себе ноги підібгавши (підгорнувши, підкорчивши). -рать парус - звивати, звинути вітрило;

2) (брать чужое) забирати, забрати, підчеплювати, підчепити. Не оставляй тут ничего, как раз -берут - не кидай тут нічого, а то миттю підчеплять;

3) (о животном: съесть) поїсти, виїсти, визбирати. Лошадь -брала овёс до зерна - кінь овес до зернятка (до зернинки) поїв (виїв, визбирав);

4) добирати, ді[о]брати (доберу, -реш…), прибирати, прибрати, (во множ.), подобирати, поприбирати кого, що до чого. -рать лошадей под стать, под масть, под цвет - добирати, добрати коней до пари, до масти, до кольору. -рать по образчику - добирати на зразок. -бирать подкладку под цвет материи - підбивку до кольору добирати. -бирать цвета - добирати (прибирати) кольори. -бирать пару кому - добирати (добрати), прибирати (прибрати) пару кому (до кого) и до пари кому, допаровувати (допарувати), підпаровувати, (підпарувати) кого до кого. -рать что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему - личкувати що. -брать карты, чтобы обыграть кого наверняка - підкладати (попідкладати) карти, щоб когось напевне обіграти. -брать ключ к чему - добирати (добрати), прибирати (прибрати) ключа до чого. [Добрав ключа до батьківської скрині (Грінч.). Добираю ключа до комори, бо той загубився (Крим.). І кожен прибере ключа до її пісень (Куліш)]. И слова (выражения, названия) подходящего не -беру - і слова (виразу) підхідного (підхожого), назви підхідної (підхожої) не приберу (не доберу).

* * *

несов.; сов. - подобр`ать

Кашивать

I. (срезывать косой) косити (кошу, косиш), (скашивать) скошувати, (резать) тнути, тяти (тну, тнеш, тнемо). [Ой там по-над яром косар сіно косить (Пісня). Чоловік скошує отаву (Рудан.). Було брати косу да травиченьку тяти (Рудч.). Тне косар, не спочиває (Шевч.)]. -сить у самой земли - косити при землі; закладом косити. -сить на крюк - косити на грабки, (без крюка) косити на голу косу. -сить в прислон - косити на стінку, (на покос) косити на покіс, на поліг. Кося найти что-либо - викосити кого, що. [Викосили солов'я (Пісня)]. -сить, отрабатывая за что-либо - відкошувати (за) що. Кошенный и Кошёный - кошений.

II. Косить -

1) (линию) кривити, косити, скошувати, на косяка (навкоси, нав(с)кіс) класти (проводити, вести, робити) що. -сить лицо, губы, рот - кривити лице, губи, рота. -сить глазами - косим бути, скошувати очі, зизом дивитися. Он -сит - він косий (косоокий);

2) (ср. зал.) кривити, -ся, на косяка, навкоси йти, піти, (о глазах) косити; срвн.

II. Коситься. [Опускалися й лукаво косили очі (Ніков.)]. Его -сит (безл.) - його зводить, корчить, судомить, судить. Отсюда начало -сить - відси пішло на косяка.

* * *

1) (направлять вкось, кривить) переко́шувати, коси́ти, криви́ти

2) (смотреть искоса, сбоку) коси́ти, ско́шувати

3) ( страдать косоглазием) коси́ти; диал. зи́зом диви́тися

направить

1) (давать направление) спрямовувати, спрямувати, напрямовувати, напрямувати, направляти, направити, напрямляти, напрямити, (указывать путь) справляти, справити, напроваджувати, напровадити кого, що на кого, на що, до кого, до чого, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, на кого, на що, накеровувати, накерувати, скеровувати, керувати, скерувати, кермувати, скермувати кого, що на кого, на що, до кого, до чого и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) орудувати ким, чим, (о мног.) поспрямовувати, понапрямовувати, понаправляти, понапрямляти, понапроваджувати, повипрямовувати, понакеровувати, поскеровувати. [Ми направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні (Коцюб.). Направивши їх темними лісами (Сторож.). Направляв письменство на вільні простори (Корол.). Дозвілля вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книжки (Коцюб.). Треба його напрямити на ту стежку (Мирн.). Справив його на битий шлях (Сл. Ум.). Девлет-Ґірей справив татарву на дорогу мирного побуту (Куліш). Справляють честь її на небезпечну путь (Самійл.). Прийдете оце до села, а там вас справлять до школи (Канівщ.). Сам горе до себе справлю (Франко). Накеровує їх до кращого життя (Рада). Провідник брався за ланцюг, щоб скерувати човен (Коцюб.). Скеруй половими (волами) добре, щоб часом не зачепитися (Н.- Лев.). Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Сказано: молода сила, тільки вміло орудуй нею, вона тобі й землю переверне (Кониськ.)]. Меня к вам -вили - мене до вас направили (справили, напровадили). [Там черничка мене до вас направила (Кониськ.). Напровадьте його до мене (Крим.)]. -ть корабль рулём и парусами - направляти (скеровувати), направити (скерувати) корабель кермою і вітрилами. -ть путь куда - простувати, попростувати, прямувати, попрямувати куди. Куда путь -ете? - куди простуєте? куди вам дорога?;

2) (устремлять, обращать) справляти, справити, направляти, направити, напрямовувати, напрямувати, напрямляти, напрямити, навертати, навернути, звертати, звернути, обертати, обернути, напроваджувати, напровадити, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати що на кого, на що, до кого, до чого, (склонять) привертати, привернути кого до чого, (о мног.) понавертати и т. п., попривертати. [Направляючи свою увагу туди, куди потребує революційна стратегія (Еллан). Він силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб.). Читання навертало її думки на новий шлях (Грінч.). Наверни мене на їх віру (Манж.). Звернути свою увагу в инший бік (Коцюб.). До тебе звертаю всі думи свої (Самійл.). Обертати всенькі свої сили на розвивання науки (Статут Ак. Н.). Така любов напроваджує всі наші заходи тільки на одну точку (Крим.). Всі сили накерували (Сл. Гр.)];

3) (наставлять) направляти, направити, напрямляти, напрямити, настановляти, настановити, навертати, навернути, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаправляти, понапрямляти и т. п. кого на що; (руководить) керувати, скерувати ким, водити кого. [Маючи думку на чесну працю і дітей напрямити (Мирн.). Потяг до світла водив письменника в його шуканнях правдивого життя (Корол.)]. -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины - направляти (навертати), направити (поправити, навернути) до доброго (на все добре, на добро), на праву путь (на дорогу, на стежку), напучувати, напутити на путь спасенну, на путь істинну, наводити, навести на пуття (на добро, на добрий лад). [Сила, що змогла-б направляти всіх до доброго (Грінч.). Серце навернуть на праву, чесну путь (Самійл.). Поможіть синочкові моєму та напутіть його (Тесл.). Вона тебе, як мати рідна, напутить (Кониськ.). Чому й на пуття не навести? (Свидн.). Учителька розумна наведе на добро (Свидн.)]. -ть на ложный, на гибельный путь - справляти (напроваджувати), справити (напровадити) на хибну (помилкову, помильну) путь, на згубну путь; срв. Заблуждение (Вводить в -ние). [Напровадив його на згубний шлях (Київщ.)]. -ть на ум - см. Наставлять (4) на ум. -ть к лучшему - направляти, направити до кращого (на краще). -ть советами - напучувати, напутити, наставляти, наставити порадами на пуття;

4) (нацеливать) направляти, направити що на кого, на що, проти кого, проти чого, що кому в що, справляти, справити, націляти, націлити що на що, спрямовувати, спрямувати, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати, вимірювати и виміряти, вимірити що проти кого, проти чого, на кого, на що, налучати, налучити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тувати, вирих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) понаправляти, посправляти и т. п.; срв. Наводить 2. [Тепер я знаю, куди свого кинджала направляти (Куліш). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.). А своє військо на Львів рихтує (Ант.-Драг.)]. -ть оружие, ружьё на кого, на что - направляти, направити зброю, рушницю на кого, на що, проти кого, проти чого, націляти, націлити зброю, рушницю на кого, на що. -ть шутку, насмешку на кого - виміряти, вимірити жарт, посміх проти кого;

5) (налаживать, исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, направляти, направити, налаштовувати, налаштувати, справляти, справити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти и т. п. що; срв. Поправлять 1, Налаживать 2. [Взялися лагодити грубу (Кониськ.). Треба направити машину (Звин.)];

6) (наострять) направляти, направити, нагострювати, нагострити, (косу правилкой) мантачити, намантачити, (о мног.) понаправляти, понагострювати, помантачити що. -ть бритву - направляти (нагострювати), направити (нагострити) бритву. -ть нож, топор - нагострювати, нагострити ножа (ніж), сокиру;

7) (изглаживать) стирати, стерти, (о мног.) постирати що. [Чисто постирав зубки в борони (Лубенщ.)];

8) (только сов.) - а) (науправлять) накерувати ким, чим и кого, що, направити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерувати, поправити ким, чим и т. п. Срв. Править. [Недовго й поправив, - тільки виїхали, зараз і перекинув (Київщ.)]. Направленный -

1) с[на]прямований, направлений, напрямлений, справлений, напроваджений, випрямуваний, накерований, скер(м)ований, поспрямовуваний и т. п. [Ще дитиною напрямований по хліборобській дорозі (Мирн.). Інстинкти, направлені до однієї мети (Наш)];

2) справлений, направлений, напрямований, напрямлений, навернений, звернений, обернений, напроваджений, скерований, накерований, привернений, понавертаний и т. п. [Око ніби на тебе справлене, а само дивиться десь у глибінь безмірну (Стефаник). Всі думки напрямовані на добування більших достатків (Грінч.)];

3) направлений, напрямлений, настановлений, навернений, напроваджений, понаправляний и т. п.; скерований; напучений, наведений;

4) направлений, справлений, націлений, спрямований, випрямуваний, скерований, накерований, вимірений, налучений, вирих[ш]туваний, нарих[ш]тований, понаправляний и т. п. [У порівнянні з «Гартом», проти якого направлено вістря удару (Еллан). З обурливою статтею, спрямованою проти уряду (Пр. Правда). Багацько сатиричної кусливости, випрямуваної проти клерикалів і багатих клас (Крим.). Коли держава буржуазна, то вона скерована проти пролетаріяту (Азб. Ком.). Накази, скеровані на вивласнення великих книгозбірень (Азб. Ком.). Мова, вимірена проти аристократизму (Крим.)];

5) полагоджений, налагоджений, наладнаний, направлений, налаштований, справлений, напосуджений, поналагоджуваний и т. п.;

6) направлений, нагострений, намантачений, помантачений и т. п.;

7) стертий, постираний;

8) - а) накерований, направлений и т. п.; б) покерований, поправлений.

* * *

несов.; сов. - напр`авить

1) направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, напрямля́ти, напрями́ти, -млю́, -ми́ш; (давать направление, устремлять, сосредоточивать) спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш, скеро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, скерува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (указывать направление кому-л., посылать куда-л.) справля́ти, спра́вити

2) ( лезвие режущего инструмента) направля́ти и пра́вити, напра́вити и мног. понаправля́ти; ( натачивать) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати, сов. погостри́ти; ( косу) манта́чити, поманта́чити

3) (налаживать, организовывать) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш

4) ( наставляя) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш, направля́ти, напра́вити

5) мат. напрямля́ти, напрями́ти

I. -ся (наговорить, -ся «ты»)

II. натикати, -ся, (шутл.) нагулятися в тички.

III. натыкать

1) (во множестве чего во что, куда) натикати и натикувати, натикати, настромлювати, настромляти, (гроздей, иголок и т. п.) наштрикувати, наштрикати, (о мног.) понатикати и понатикувати, понастромлювати, понаштрикувати чого в що, куди; (напихать) напихати, напхати, набигати, набгати, (о мног.) понапихати, понабигати чого в що, куди. [Натикує коло шляху тичок (Київщ.). Задумала вража баба молодою бути, натикала за намітку зеленої рути (Пісня). Настромляв паліччя в тин (Полтавщ.). Понастромлювали кілків, а плота не заплели (Брацл.). Наштрикає скрізь у стіну голок, а тоді й сам не знайде, де вони (Сл. Гр.). Треба більше моху понапихати в щілини, щоб було тепліше (Гайсинщ.)];

2) (наделывать дыр) наштрикувати, наштрикати, (накалывать) наколювати, наколоти, нашпигувати, нашпигати, (о мног.) понаштрикувати, понаколювати, поколоти, понашпигувати що. [Добре нашпигай гав'ядину, щоб краще вмліла (Брацл.)]. -тычь лунок в грядку - нароби (накопай) ямок (дучок, кубахів) у грядці;

3) -тыкать бока кому - нашпигати (наштурхати, наштовхати) кого, надавати штовханів (штурханів) кому, полатати боки кому. -тыкать зубы кому - дати зуботички, надавати в зуби кому, (фамил.) пополічити зуби кому или чиї. Натыканный -

1) натиканий, настромляний, наштриканий понатик(ув)аний, понастромлюваний, понаштрикуваний; напханий, набганий, понапих(ув)аний, понабиганий;

2) наштриканий, наколотий и наколений, нашпиганий, понаштрикуваний и т. п.; нароблений, накопирсаний. -ться -

1) натикатися и натикуватися, натикатися, понатикатися и понатикуватися; бути натикуваним, натиканим, понатик(ув)аним и т. п. [Понастромлювалось у волосся сіна (Канівщ.)];

2) (вдоволь, сов.) натикатися, настромлятися, (чем-л. острым) наштурхатися, наштрикатися, нашпигатися, попотикати (досхочу) и т. п.; срв. Тыкать.

IV. Натыкать, наткнуть -

1) что, кого на что - натикати, наткнути, (чаще) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, з[на]низувати, з[на]низати, (нашпиливать) нашпилювати, нашпилити, (о мног.) понатикати, понастромлювати, понаштрикувати, поз[пона]низувати, понашпилювати що, кого на що. [Діток малих на списи натикали (Київщ.). Рибалка удочку закинув, наткнувши на гачок чималий червячок (Боров.). Неначе мене хто настромив на вила (Н.-Лев.). Настромив на удочку рибу (Куліш). Понастромлюйте на щогли голови рандарські (Куліш). Наштрикнув картоплину на ціпок, а тоді як кине нею! (Сл. Гр.). Возьміте Байду, повісите і на острий гак знижіте (Ант.-Драг.). Метеликів нашпилюють на пришпильки (Київ)];

2) кого на кого, на что - наштовхувати, наштовхнути, (реже) натикати, наткнути, (наводить) наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаштовхувати и т. п. кого на кого, на що. [Цього кота хоч мордою наштовхни на мишу, все одно не спіймає (Брацл.)]. Наткнутый -

1) наткнутий, настромлений, наштрикнутий, з[на]низаний, нашпилений, понатиканий, понастромлюваний, понаштрикуваний, поз[пона]низуваний, понапшилюваний;

2) наштовхнутий, наткнутий, наведений, напроваджений, понатиканий и т. п. -ться -

1) натикатися, наткнутися, понатикатися; бути натиканим, наткнутим, понатиканим и т. п. Насекомые -ются на шпильки - комах нашпилюють на припшильки;

2) (наталкиваться) натикатися, наткнутися на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, нахоплюватися и нахоплятися, нахопитися, наганятися, нагнатися на кого, на що, (на что-л. острое и перен.) наражатися, наразитися на кого, на що, (только в прям. знач.) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися на що, (напарываться) напорюватися, напоротися, нарізуватися, нарізатися на кого, на що, (накалываться) наколюватися, наколотися, (порезаться) натинатися, натятися чим (напр. ногою) на що, (о мног.) понатикатися и т. п.; (встречать, нападать) нападати, напасти на кого, на що, надибати и надибувати, надибати на кого, на що и кого, що, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що, впадати, впасти на кого, (набегать) набігати, набігти на кого, на що и кого, що, (о мног.) понападати, понадибати, понабігати; срв. Наталкиваться 2 (под

II. Наталкивать). [Плентавсь важкими ногами по хаті, натикався на стіни (Коцюб.). Наткнувсь на таке погане, що… (Шевч.). Комуністичне перетворення суспільства натрапляє на скажену боротьбу (Азб. Комн.). Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей (Г. Барв.). Нахопився в лісі на вовків (Сл. Гр.). Якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Корол.). (Слухалися його,) щоб не наразитися на прикрість (Остр. Скарбів). Настромився на ніж (Київщ.). Наштрикнувся на її (довгий) ніс (Н.-Лев.). Напоровся на вила (Сл. Гр.). З розбігу напоровся в дверях на кондуктора (Крим.). Инший (черкес) наріжеться на пластуна, то й амінь йому (Основа 1862). Натявся на косу (Сл. Гр.). По всіх книжках її очі надибували на слово «кохання» (В. Підмог.). Перегортаючи своє старе шпаргалля, я знов надибав на той рукопис (Крим.). Поки-що він не знаходив нічого цікавого, аж ось надибав таке… (Крим.). Лисиця набігла виноград (Біл.-Лос.)].

* * *

1) натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -ромлю, -ромиш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти; наштри́кувати, наштри́кнути

2) ( наталкивать) нашто́вхувати, -штовхую, -штовхуєш, наштовхну́ти; (наводить на кого-что-л.) наводи́ти, -воджу, -водиш, навести, -веду, -веде́ш

1) ( втыкать) натика́ти, нати́кати и мног. понатика́ти

2) ( делать надколы) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю, -колеш и мног. понако́лювати

1) что - гострити; (на точиле) точити; (на бруске) брусити; (косу) клепати, (на лопатке) мантачити; (зубчастые орудия) зубити. -рить зубы на кого (замышлять) - гострити зуби, язики, стригти (насталити) зуби на кого. -рить зубы на что - ласитися на що. -рить глаза - гострити очі на кого. [І ворог мій на мене очі гострить (Куліш)]. -рить уши - прясти ушима. -рить лыжи - намазувати п'яти, сов. п'ятами накивати;

2) (отпускать остроты) остючками колоти, дотепувати. -рить над кем, над чем (насмехаться) - глузувати з кого, з чого, докладати кому, прикладати прикладки кому, пришивати квітки кому. [Молодиці жартували, докладали одна одній].

* * *

наколоться

1) (стр. з.) наколюватися, бути наколюваним, наколотим и наколеним, понаколюваним и т. п.; срв. Накалывать;

2) (натыкаться на что-либо острое) наколюватися, наколотися, наштрикуватися, наштрикнутися (оком, пальцем, ногою), (порезаться) натинатися, натятися (ногою, пальцем), (о мног.) понаколюватися, понаштрикуватися, понатинатися чим на що. [Натявся на косу (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - накол`оться

1) нако́люватися, наколо́тися; наштри́куватися, наштрикну́тися

2) страд. несов. наколюватися; нашпи́люватися, наштри́куватися; вико́люватися; нако́люватися; нарізуватися, наріза́тися

начесать

1) чего - начісувати, начесати, (о мног.) поначісувати чого; (шерсти ещё, сов.) начухрати (вовни); (льна, пряжи ещё, сов.) напачесувати (льону, прядива). [Тихо дівча косу чеше; що начеше, на Дунай несе (Чуб. V). Начухрав вовни (Сл. Гр.)];

2) что - начісувати, начесати, нашкрябувати, нашкрябати, надряпувати, надряпати, начухувати, начухати, (о мног.), поначісувати и т. п. що. [На тім'ї начесав аж струп (Котл.). Не шкрябайся так, - ще коросту нашкрябаєш! (Брацл.). Начухав руку, трохи не поздирав (Сл. Ум.)]. Начёсанный -

1) начесаний, поначісуваний; начухраний, напачесуваний, напачесований;

2) начесаний, нашкрябаний, надряпаний, начуханий, понашкрябуваний и т. п. -ться -

1) начісуватися, начесатися, поначісуватися; бути начісуваним, начесаним, поначісуваним и т. п.; нашкрябуватися, бути нашкрябуваним, нашкрябаним, понашкрябуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (чеша) начесатися, попочесати (досхочу), ( о мног.) поначісуватися; б) (чешась) начісуватися, попочесатися (досхочу), (о мног.) поначісуватися и т. п.; срв. Чесать, -ся.

* * *

несов.; сов. - начес`ать

перевить

1) что чем-л. - перевивати, перевити, переплітати, переплести, переводити, перевести, (о мног.) поперевивати, попереплітати, попереводити що чим; обмотувати, обмотати, пообмотувати що чим и в що. [Червоною стьожкою косу перевито. Коса чорним шовком заплетена та золотом переведена];

2) (наново) пересукувати, пересукати, перекручувати, перекрутити, (о мног.) попересукувати, поперекручувати. [Треба пересукати цей мотузок];

3) (всё) повити, поплести; посукати, покрутити (все);

4) (воз, сено) перекладати, перекласти (воза), поперекладати (вози, сіно), перевилювати, перевилити. Перевитый -

1) перевитий, переплетений, переведений; обмотаний;

2) пересуканий, перекручений и т. д. -ться -

1) перевиватися, перевитися, переплітатися, переплестися, бути перевитим, переплетеним; обмотуватися, обмотатися, бути обмотаним;

2) пересукуватися, бути пересуканим и т. д.

* * *

несов.; сов. - перев`ить

1) перевива́ти, переви́ти и поперевива́ти

2) ( перепеленать) переповива́ти, перепови́ти