то+есть+

1) причина; (основание) підстава, рація; (повод) привід (-воду), приключка, нагода. [Не постали ще ті причини, які навпослі поділили козаків і шляхту на два табори (Куліш). Таку саме вагу мали тут і причини соціяльно-економічні (Грінч.). Бог його знає, що то за причина (Рудан.). Виросте десять причин на сварку, на розбрат (Єфр.). Він завсіди знайде привід до сварки. Всі сміялись без нагоди, як діти (Васильч.). Без приключки ніхто не ворогує (Крим.)]. Следствие принято за -ну - наслідок узято за причину, в наслідкові вбачено причину. -на всех -чин - найперша причина. -на тепла, движения - причина тепла, руху. Нет следствия без -ны - не буває наслідку без причини. Есть -на надеяться - єсть рація (підстава) сподіватися. Эта строгость имеет свою -ну - ця суворість має свою причину (підставу). Нет -ны - нема причини (рації), нема чого. [Нема вже чого мені сваритися, коли він до мене по-людському озивається (Грінч.)]. Тут нет -ны сердиться - тут немає рації (причини, підстави) гніватися, тут нема чого гніватися. -на этому та, что… - причина цьому та, що… -на основательная, уважительная - причина поважна, слушна. [Він не прийшов з причин слушних (по причинам уважительным)]. -на ничтожная, маловажная - причина мала. Из-за маловажной, незначительной -ны - з малої причини; (из-за пустяка) через (за) марницю (дурницю, дрібницю), з малого чого. [Велику пожежу погашено, та з малого чого полум'я запалає знов (Куліш)]. -на побудительная - призвідна причина, привід (-воду), мотив. [Мотивів того вчинку не розуміли (Грінч.)]. -на (повод) поступка - привід для вчинку; (цель) мета вчинку. Какая тому -на - яка тому причина. [Яка-ж тому, благаю вас, причина? (Куліш)]. По -не чего - через що, через віщо, за чим, з причини, з приводу чого. [Не приїхали за холодом (через холод)]. По -не жестоких морозов - за лютими морозами, через люті морози. По -не недостатка в квалифицированных работниках - за браком кваліфікованих робітників. По -не позднего времени - за пізнім часом. По чьей -не - з чиєї причини, через кого. По какой -не - з якої причини, з якого приводу, з чого, через що, через віщо? [З якої-ж причини він так перемінився? (Кониськ.)]. По той -не - з тієї причини, з того приводу, через те. Но иным -нам - з инакших (з инших) причин (приводів). По этим двум -нам - через ці дві причини, з цих двох причин. По какой -не арестовали их? - задля якої причини, задля чого їх заарештовано? По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? - з яким приводом, задля якої причини, задля чого ви це зробили? [Задля якої такої причини ви це робите? (Крим.)]. По той -не, что… - з тим приводом, що…, задля того, що…, за тим, що… [Приїхав я до Київа з тим приводом, що хочу тут дочку в школу оддать (Козел.)]. Не без -ны, не без -чин - не без причини, не без причин; срв. Не даром. [Мабуть його не без причин піддані звали татом (Самійл.)]. Без -ны - без причини, без приводу. Без видимой -ны - без видимої причини, не знати з чого. Без всякой -ны - без (жадної) причини (рації), без жадного приводу; (описат.) з доброго дива; ні сіло, ні впало. [Чіпляються до людини з доброго дива (Доман.). Ні сіло, ні впало, - давай йому грошей]. Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего - спричинюватися и спричинятися, спричинитися до чого и чому, спричинювати и спричиняти, спричинити що; см. ещё Причинять что. [Історичний процес, що спричинився до українського відродження (Єфр.). Благала простити їй, наче вона спричинилася його смерті (Кониськ.). Це спричинює ворожнечу до його]. Это послужило -ною тому, что… - це спричинилося до того, що…, це спричинило те, що… Всецело являться -ной чего, быть исключительной - ной чего - бути на всій причині чого. [У перших поезіях Шевченкових на всій причині лиха бувають «злії люде» (Єфр.)];

2) (неприятный случай) причина, пригода. [Сталась йому причина: сіль голову пробила (Пісня)].

* * *

-читывать, причесть

I. 1) прираховувати, прирахувати, прилічувати, прилічити що до чого; см. Причислять 1;

2) (приобщать) приєднувати, приєднати кого, що до кого, до чого.

II. Причитать и -читывать - голосити, тужити по кому. [А як умре, то й тужитимете: «Мій дідусику, моя затуло» (Борз.)]. Начать -тать - заголосити, затужити.

* * *

1) приє́днувати, приєдна́ти; ( причислять) прилі́чувати, прилічи́ти, прирахо́вувати, прирахува́ти; ( зачислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачисля́ти, зачи́слити

2) ( к чему - приписывать) припи́сувати, приписа́ти (чому)

проесть

1) (прогрызать дыру) проїдати, проїсти, прогризати, прогризти, (во множ.) попроїдати, попрогризати що. [Проїв дірку у бичка, з середини все виїв (Рудч.). Ржа проїла залізо. Гнила пара прогризала шкіру (Франко)];

2) (издерживать на пищу) проїдати, проїсти, (о мног. попроїдати), прохарчити, схарчити. [Проїв усе, що заробив. Батько довго збирав, а синки швидко попроїдали (Харк.). Усі гроші чи прохарчив, чи прогуляв (Ум.). По синенькій, дай-то Боже, коли заробили, та, вертаючись додому, й те, уже схарчили (Манж.)]. Проеденный - проїдений и проїджений, прогризений. -ться -

1) страд. проїдатися, бути проїденим (и проїдженим), прогризатися, бути прогризеним;

2) возвр. проїдатися, проїстися, прохарчитися, проїдати, проїсти, (о мног.) попроїдати все.

* * *

несов.; сов. - про`есть

спец.; несов.; сов. - прос`есть

1) (прекословие) сперечання, перека, переча (-чі), суперека. [«Не спи», - рішучим тоном, таким, що не терпить сперечань, гука наглядач (Крим.)];

2) (разноречие, несогласность) суперечність, супереч (-речи), (противоположность) супротивність, противенство, (расхождение) розбіжність (-ности). [Багато у його оповіданнів засновано на суперечності між тим, що есть, і тим, що здається (Єфр.). Трапилася супереч фактів (Правда). Думка чудна і стає в супереч з правдою (Кониськ.)]. Внутреннее -чие, -чие с самим собой - внутрішня суперечність, суперечність з самим собою. Классовые -чия - класові суперечності. -чие между религиею и наукой - противенство між релігією і наукою. -чие интересов пролетариата и буржуазии - противенство (суперечність, розбіжність) інтересів пролетаріяту і буржуазії. Исполненный, полный -чий - см. Противоречивый. В -чии с чем - всупереч чому, до чого. В -чии с истинным смыслом статьи - всупереч правдивому змістові артикулу. Быть, стоять -чии с чем - бути, стояти в противенстві до чого; срв. Противоречить чему.

* * *

1) супере́чність, -ності

2)

3) ( прекословие) спереча́ння, супере́чка; ( возражение) запере́чення

несов.; сов. - разъ`есть

несов.; сов. - расхлеб`ать

1) хлебта́ти, -бчу́, -бчеш, хлебну́ти и усилит. хлебону́ти, сов. ви́хлебтати, -бчу, -бчеш; хлепта́ти, -пчу́, -пчеш, хлепну́ти, сьорба́ти и сьо́рбати, сьорбну́ти и усилит. сьо́рбонути; (есть) з'їда́ти, з'ї́сти (з'їм, з'їси́)

2) перен. розплу́тувати, -тую, -туєш,. розплу́тати и мног. порозплу́тувати; розсьо́рбувати, -бую, -буєш, розсьо́рба́ти, сов. розхлебта́ти

несов.; сов. - расцвест`и и расцв`есть

несов.; сов. - с`есть

1) сіда́ти, сі́сти (ся́ду, ся́деш) и мног. посіда́ти; (несов.: усаживаться) садови́тися, -довлю́ся, -до́вишся

2) ( приступать к работе в сидячем положении) сіда́ти, сі́сти; ( на длительное время) засіда́ти, засі́сти

3) ( оседать) сіда́ти, сі́сти, осіда́ти, осі́сти

4) ( опускаться за горизонт - о светилах) сіда́ти, сі́сти; (несов.: опускаться к горизонту) осіда́ти

5) ( о ткани) збіга́тися, збі́гтися (збіжи́ться), зсіда́тися, зсі́стися (зся́деться)

1) са́мий (ж. са́ма, с. са́ме мн. са́мі), усилит. самі́сінький; (сам) сам

2) (в сложных формах превосх. ст. прил. передаётся соответствующими укр. простыми формами, образуемыми путём присоединения к форме сравн. ст. префикса най...)

1) си́ла; (физическая энергия, возможность) снага́, насна́га; ( мощь) міць, род. п. мо́ці, ду́жість, -жості, поту́га

2) (сущность, смысл, значение) суть, -ті, си́ла, сенс, -у; ( дело) спра́ва

3) юр. си́ла, чи́нність, -ності

1) ( действие) скака́ння; ( звуки) ту́піт, -поту, тупоті́ння, тупота́ння, усилит. тупотня́, тупо́тнява

2) ( скачок) скік, род. п. ско́ку

1) суши́ти, -шу́, -шиш, гри́зти, -зу́, -зе́ш; ( мучить) му́чити; ( томить) томи́ти, -млю́, -миш

2) ( есть) диал. ї́сти (їм, їси́)

несов.; сов. - схлебн`уть

1) зсьо́рбувати, -бую, -буєш, зсьорбну́ти

2) (пить, есть большими глотками) хлебта́ти, -бчу́, -бчеш, хлебну́ти и усилит. хлебону́ти, хлепта́ти, хлепну́ти

несов.; сов. - съ`есть

1) нареч. так; ота́к; ласк. та́кечки, та́кеньки; (в сочетании с прилагательным в знач. сказ.) таки́й

2) част. так; ота́к; (в репликах, выражающих противопоставление, возражение) то

3) союз то, так

прост.; несов.; сов. - у`есть

1) (откусывать, отъедать) відку́шувати, відкуси́ти и повідку́шувати, від'їда́ти, від'ї́сти и повід'їда́ти

2) ( измучивать) зму́чувати, зму́чити, виму́чувати, ви́мучити, заму́чувати, заму́чити; заїда́ти, заї́сти

3) ( уязвлять) дошкуля́ти, дошку́лити, допіка́ти, допекти́, уража́ти, ура́зити и урази́ти

несов.; сов. - ум`ять

1) умина́ти, ум'я́ти; ( разминать) розмина́ти, розім'я́ти; ( приминать) примина́ти, прим'я́ти

2) ( жадно есть) прост. умина́ти, ум'я́ти, убира́ти, убра́ти, уку́тувати, уку́тати, несов. укла́сти, убга́ти, учи́стити

несов.; сов. - упис`ать

1) упи́сувати, уписа́ти; ( записывать) запи́сувати, записа́ти и позапи́сувати, писа́ти, написа́ти и понапи́сувати; ( исписывать) спи́сувати, списа́ти и поспи́сувати

2) ( жадно есть) прост. умина́ти, ум'я́ти, трощи́ти, строщи́ти и потрощи́ти, несов. укла́сти, убга́ти, учи́стити