-
1 сущность
суть, -ті, су́тність, -ностів \сущностьти — по су́ті
в \сущностьти [говоря] — вла́сне (власти́во) ка́жучи
кла́ссовая \сущностьть госуда́рства — кла́сова суть (су́тність) держа́ви
по само́й свое́й \сущностьти — само́ю своє́ю су́ттю; у самі́й свої́й су́ті
-
2 существо
-
3 затемнять
затемнить затемняти и затемнювати, темнити, сов. затемнити, (омрачать) затьмарювати, тьмарити, затьмарити, (застить) застувати що; срвн. Затенять и Затмевать. Слегка -нять - притемняти и -нювати, притемнити що. -нять смысл, понимание, сущность чего-л. - затемняти, притемняти, затуманювати зміст, розуміння, істоту чого. [Не думаю, щоб хиби ті чи блуди усе хороше в ньому затемняли (Куліш)]. -нять ум (разум), сознание - затемняти, притемняти, за[при]тьмарювати, тьмарити, затуманювати, запаморочувати розум, свідомість (голову) кому. Затемнённый - затемнений, затьмарений, притьмарений, притемнений; затуманений, запаморочений.* * *несов.; сов. - затемн`итьзате́мнювати и затемня́ти, затемни́ти; ( помрачать) затьма́рювати, -рюю, -рюєш, затьма́рити\затемнятьть ра́зум (созна́ние) — затьма́рювати, затьма́рити ро́зум (свідо́мість)
-
4 натура
1) (природа) натура, природа;2) (врождённые свойства, наклонности) натура, (ум. натуронька), природа, (естество) єство, (сущность) істота, (характер) вдача; срв. Природа 2. [Маєм ми натуру преледачу (Самійл.). То вже в них натура мабуть, щоб покепкувати (Рудан.). Мало спільности, мало солідарности: індивідуалістична натура перемагає (Грінч.). Така вже вдача собача (Номис). Ти моєї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не любиш ходити по гостях (Звин.). Оригінальний, чутливої вдачі (с чуткой -рой) поет (Рада)]. Впечатлительная, нежная, сильная -ра - вразлива (сприйнятлива), ніжна, сильна (потужна, твёрдая: тверда) вдача (натура). По -ре - а) (по своим врождённым качествам) з натури, з природи, зроду, натурою, природою, на натуру. [Чистий лірик з натури (Рада). Гарний хлопець на натуру (Пісня)]; б) (по нраву кому) до (по) мислі, під мислі кому. -ра хлебного зерна - натура (природа) зерна (збіжжя, пашні). Привычка - вторая -ра - звичка - друга натура;3) (натуральная повинность, поставка вещами) натура. [Платити робітникам натурою (Пр. Правда)]. Получать жалованье, квартиру -рою - одержувати (здобувати, діставати) платню натурою (в натурі), мати ква(р)тиру в натурі (натурою);4) (у художников) натура, живовзір (-зору); (натурщик, -щица) натурник, -ниця. Писать (красками) с -ры - малювати з натури (з живовзору). [Малюватиме з живовзору, дивуючи професорів і товаришів (Д. Пісочинець)].* * *нату́ра; ( характер) вда́чабыть (стоя́ть) на \натура ре — иск. бу́ти (стоя́ти) на нату́рі
это в \натура ре веще́й — це в приро́ді рече́й, це приро́дна річ
втора́я \натура ра — дру́га нату́ра
плати́ть \натура рой — плати́ти натурою; с
\натура ры — з нату́ри
у него́ така́я \натура ра — у ньо́го така́ нату́ра (вда́ча)
-
5 обоготворение
-рство у[о]божування, убожествлення, боження. Сущность мифологии в - нии явлений природы - сутність мітології в убожуванні явищ природи (явищ у природі).* * *обо́жнювання, обо́жування; обоготво́рення, боготворі́ння, обоготворя́ння; палка́ любо́в, палке́ коха́ння -
6 познавать
познать пізнавати, пізнати, спізнавати, спізнати, дізнавати, дізнати кого, що. [Я пізнав його. Вони не дізнають смерти (Св. П.). Не пізнавши болю від розлуки, не спізнаєш радости стрічання (Крим.)]. -вать истину чьего учения - спізнавати істину чийого вчення. -нать природу, сущность вещей - ді[пі]знати природу, істоту речей. -най самого себя - спізнай самого себе. И -нал Адам Еву - і взнав Адам Єву (Св. П.). Познанный - пізнаний, спізнаний, дізнаний.* * *несов.; сов. - позн`ать(кого-что) пізнава́ти, пізна́ти (кого-що); (постигать, узнавать, испытывать) спізнава́ти, спізна́ти (кого-що); ( испытывать) зазнава́ти, зазна́ти, дізнава́ти, дізна́ти (чого) -
7 понимать
понять1) розуміти, зрозуміти, урозуміти, порозуміти, прирозуміти, вирозуміти; (соображать) тямити, утямити, утямати, утямкувати, стямкувати, розтямкувати, розбирати, розібрати; (взять в толк) діймати, дійняти, донимати, доняти, унимати, уняти, шупити, ушупити, утнути що; (схватить сущность) збагнути, вбагнути; (разобраться) второпати, розторопати; (описат.) у тямки брати, взяти, умом зносити, знести. Я не -маю (не пойму) их языка - я їхньої мови не тямлю (не втну). Она -мает чужое горе - вона розуміє чуже горе. Народ не -мает пропаганды на чужом языке - народ не розуміє чужомовної пропаганди. И сам не -маешь, что говоришь - і сам не тямиш, що говориш. Как ему ни втолковывай, он не -мает (-мёт) - хоч як йому витолковуй, він не розбирає (не второпає). Ничего не -му, что говорят - нічого не второпаю, що кажуть. Он ничего не -мает - він нічого не тямить. Не -мать ни аза - ні бе, ні ме не тямити. [Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме]. Мне это трудно -нять - мені це трудно збагнути, мені це не міститься в голові; (в толк не возьму) мені це не втямки. Давать кому -нять - давати кому наздогад, взнаки, навзнаки. Стараться -нять - доумуватися. -ть всем существом - живцем розуміти. -нять, выслушав - розслухатися. -нять глубоко - зглибити що. [Він добре зглибив дітську натуру (Основа)]. -нять дело основательно - дійти діла; доняти діла. Он всё хорошо -нял - він усе добре збагнув. Прочтёт, и -мёт через пятое десятое - прочита й уторопа через п'яте в десяте. Если чего не -аешь, то и не берись за то - коли не тямиш, то й не берися;2) -мать толк (смыслить в чём) - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Я в деньгах не много -маю - я на грошах не дуже-то знаюся. Он -ет толк в скоте, лошадях - він розуміється на худобі, на конях. -ешь толк, как свинья в апельсинах - тямиш, як Хома на вовні (як Гершко на перці);3) (о воде: покрывать) понимати, поняти. Вода поняла луга - вода поняла луки;4) (брать в жёны) брати, взяти, понимати, поняти [Поняв собі паняночку - в чистім полі земляночку]. Понятый - зрозумілий, урозумілий, прирозумілий, вирозумілий, збагнутий, уторопаний и т. д.* * *I несов.; сов. - пон`ять1) розумі́ти, зрозумі́ти; ( смыслить) тя́мити, утя́мити; (преим. с отрицанием: постигать) добира́ти, добра́ти и дібра́ти, утина́ти, утну́ти и утя́ти; (несов.: уразуметь) збагну́ти, урозумі́ти, уторо́пати, убагну́ти, узя́ти втямки́, узя́ти до тя́ми, доглу́патися, розчу́хати2) (что, в чём - несов.: быть сведущим) розумі́ти (що), розумі́тися (на чому); тя́мити (в чому)3) (о ком - несов.: иметь какое-л. мнение) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ду́мку (про кого)II несов.; сов. - пон`ять( водой), диал. пойма́ти, пойня́ти; поніма́ти, поня́ти -
8 природа
1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.* * *природа; нату́рав приро́де веще́й — приро́дна (звича́йна, зрозумі́ла) річ
мёртвая \природа — нежива́ приро́да
на ло́не приро́ды — на ло́ні приро́ди
от приро́ды, с приро́ды — з приро́ди; зро́ду, зро́ду-ві́ку, зро́ду-зві́ку
по приро́де — за приро́дою, з приро́ди, приро́дою
-
9 сила
1) си́ла; (физическая энергия, возможность) снага́, насна́га; ( мощь) міць, род. п. мо́ці, ду́жість, -жості, поту́габыть в \сила ле — бу́ти си́льним; ( в состоянии) бу́ти спромо́жним, бу́ти в си́лі; бу́ти го́дним
быть в \сила лах — зду́жати, бу́ти при си́лі; ( в состоянии) бу́ти спромо́жним, бу́ти в си́лі; бу́ти го́дним
входи́ть, войти́ в \сила лу — см. входить 1)
в ме́ру \сила л, по ме́ре \сила л — у мі́ру сил, по змо́зі
в \сила лу — (едва) наси́лу, ле́две, ледь
в \сила лу чего́, \сила лою чего́ — через що, вна́слідок чого́; ( ввиду) з о́гляду на що; ( на основании) на підста́ві чого́
в \сила лу обстоя́тельств (веще́й) — через обста́вини, з о́гляду на обста́вини
изо всех \сила л, что есть (бы́ло) \сила лы (сил) — щоси́ли, з усіє́ї си́ли, з усі́х сил, щоду́ху, що є ду́ху (си́ли, сил), чимду́ж, чимду́жче, якомо́га, якмо́га, щомо́га; скі́льки си́ли; (мног.: преим. при глаголах "кричать", "петь") як не порозрива́ються
морски́е \сила лы — воен. морські́ си́ли
несме́тная \сила ла — си́ла-силе́нна, тьма-тьму́ща
не под \сила лу — неси́ла, не під си́лу, не до снаги́
нет \сила л — нема́ сил; неси́ла
он в \сила лах — він ще зду́жає, він ще при си́лі
он не в \сила лах терпе́ть — він не має сил (си́ли) терпі́ти; неси́ла (неспромо́га) йому́ терпі́ти
по \сила ле возмо́жности — по можли́вості, по змо́зі, по спромо́зі, у мі́ру можли́вості
про́бовать \сила лы — см. пробовать
\сила л нет, как (до чего́) — не сказа́ти, як
через \сила лу — над (понад, через) си́лу
2) (сущность, смысл, значение) суть, -ті, си́ла, сенс, -у; ( дело) спра́ване в э́том \сила ла — не в цьо́му суть (си́ла, сенс, спра́ва)
3) юр. си́ла, чи́нність, -ностівходи́ть, войти́ в \сила лу — см. входить 1)
\сила ла зако́на — си́ла (чи́нність) зако́ну
-
10 содержание
1) утри́мування, утри́мання\содержание ние семьи́ — утри́мування (утри́мання) роди́ни (сім'ї́)
2) держа́ння3) трима́ння, держа́ння\содержание ние постро́йки в надлежа́щем состоя́нии — трима́ння (держа́ння) буді́влі в нале́жному ста́ні
\содержание ние под аре́стом — трима́ння (держа́ння) під аре́штом
4) ( иждивение) спец. утри́мання, ко́шти, -тів, кошт, -ужить (быть, находи́ться) на \содержание нии — жи́ти (бу́ти) на утри́манні
5) ( содержимое) вміст, -у; ( наличие) ная́вність, -ності; ( количество) кі́лькість, -кості\содержание ние кле́тки — вміст кліти́ни
\содержание ние минера́ла в руде́ — вміст (кі́лькість, ная́вність) мінера́лу в руді́
проце́нтное \содержание ние — проце́нтний вміст
6) ( состав) склад, -у; ( концентрация) концентра́ція\содержание ние спла́ва — мет. склад сто́пу
7) (смысл, сущность) зміст, -у\содержание ние кни́ги — зміст кни́жки (кни́ги)
фо́рма — и
\содержание ние — филос. фо́рма і зміст
-
11 состав
1) склад, -ув по́лном \состав ве — у по́вному скла́ді
в \состав ве кого́-чего́ — у скла́ді кого́-чого́
входи́ть в в коми́ссии — вхо́дити до скла́ду комі́сії
кома́ндный \состав в — воен. кома́ндний склад
определи́ть хими́ческий \состав в воды́ — ви́значити хімі́чний склад води́
слова́рный \состав в — лингв. словнико́вий склад
социа́льный \состав в слу́жащих — соціа́льний склад службо́вців
\состав в во́здуха — склад пові́тря
\состав в исполни́телей — театр. склад викона́вців
\составв преступле́ния — юр. склад зло́чину
2) ( соединение) сполу́ка; ( вещество) речовина́; ( смесь) су́міш, -і, су́мішкавзять не́сколько \состав вов — ( веществ) узя́ти кі́лька (де́кілька) речови́н (сполу́к)
изгото́вить хими́ческий \состав в — ви́готувати (ви́готовити) хімі́чну сполу́ку
4) ( организм человека) істо́та; ( телосложение) склад, будо́ва [тіла]5) ( сущность) суть, -ті, су́тність, -ності -
12 существенность
1) істо́тність, -ності; суттє́вість, -вості, посу́тність; ( сущность) су́тність2) ді́йсність, спра́вжність; реа́льність -
13 ядро
См. также в других словарях:
сущность — Сущность … Словарь синонимов русского языка
Сущность — Сущность ♦ Essence Это слово, представляющееся загадочным, имеет, тем не менее, совершенно ясную этимологию, происходя от формы «суть» (3 е лицо множественного числа настоящего времени глагола «быть»), ныне устаревшей и почти вышедшей из… … Философский словарь Спонвиля
СУЩНОСТЬ — СУЩНОСТЬ, сущности, мн. нет, жен. Внутреннее содержание, свойства кого чего нибудь, открываемые, познаваемые в явлениях. Советское государство, по самой своей сущности, направлено к подавлению сопротивления эксплуататоров… Программа ВКП(б).… … Толковый словарь Ушакова
сущность — См. вещество, главный, содержание, суть в сущности... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. сущность см. суть … Словарь синонимов
СУЩНОСТЬ — совокупность таких свойств предмета, без которых он неспособен существовать и которые определяют все остальные его свойства. По Демокриту, С. вещи неотделима от самой вещи и производна от атомов, из которых она состоит. Согласно Платону, С.… … Философская энциклопедия
Сущность — Существенные условия договора страхования условия, предусмотренные нормами закона. Наличие или отсутствие существенных условий в договоре страхования принципиального значения не имеет. Синонимы: мира, в которой все предметы множества имеют… … Финансовый словарь
Сущность — Сущность. Отношение С. предмета к его субстанции есть отношениепостоянных предикатов к постоянному же субъекту. Таким образом поотношению к субстанции отношение С. совпадает с понятием атрибутов. Ноотношением к понятию субстанции не выясняется во … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
сущность — СУЩНОСТЬ (лат. essentia) та сторона индивидуального предмета, которая определяет все др. его стороны. Напр., С. атома является его зарядовое число, С. организма его генотип. Сторону предмета, определяемую С, называют явлением, проявлением … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
сущность — СУЩНОСТЬ, главное, дух, душа, основное, сердцевина, содержание, соль, суть, существо, книжн. естество, книжн. субстанция, книжн. эссенция, разг. нутро … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
СУЩНОСТЬ — (лат. haecceitas этовость и quidditas чтойность) и ЯВЛЕНИЕ философские категории, обозначающие: С. совокупность существенных свойств и качеств вещи, субстанциональное ядро самостоятельного сущего; Я. чувственно воспринимаемую характеристику вещи … История Философии: Энциклопедия
СУЩНОСТЬ — (лат. haecceitas этовость и quidditas чтойность) и ЯВЛЕНИЕ философские категории, обозначающие: С. совокупность существенных свойств и качеств вещи, субстанциональное ядро самостоятельного сущего; Я. чувственно воспринимаемую характеристику вещи … Новейший философский словарь
