принести

-сь, принесть, -ся см. Приносить, -ся.

* * *

см. приносить

принести и принесть

1) приносити (в песнях приношати и доношати), принести, (во множ.) поприносити; (подносить) надносити, наднести, (во множ.) понадносити що куди, кому, до кого, до чого. [А я меду принесу на закуску (Рудч.). Та його тіло козацьке, молодецьке до Дніпра до берега приношали (Мартин.). Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати (Метл.). Поприносили до його всіх недужих (Єв.). Пити бозна-як хочеться, а діжка порожня. Коли це дівка наднесла воду з криниці (Звин.)]. -неси мне платок, топор - принеси мені хустку, сокиру;

2) (о стихийных силах) приносити, принести, наносити и наношати, нанести, надносити, наднести, (о ветре) привівати, привіяти, навівати, навіяти що и чого. [То в той час чотири чоловіка козаків-запорожців Господь наношає (Мартин.). Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти (Номис). Повій мені з Буковини, чорногірський вітре, та привій ми від братчика щирую пораду (Федьк.)]. Этот ветер -несёт к нам дождь - цей вітер нам дощу навіє (надме, наднесе). [Вже не той вітер повіяв - щоб дощу не надніс (Звин.)]. Водой много лесу -несло - водою багато дерева, лісу нанесло. Отколь тебя -несло? - звідки (відкіля) се тебе принесло, привіяло? И -несла же его нелёгкая - і принесла-ж (наднесла-ж) його нечиста (сила), і принесла-ж його лиха година, і наднесло-ж його лихо. [Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село (Стеф.)];

3) (родить детёнышей) водити и вести, приводити, привести; (о растениях: давать урожай, плоды) родити, уродити, зародити що. [Телиця його привела нам цілий плуг волів і двох корів (Кониськ.). Панам вже і верби зародять грушки (Франко)];

4) (давать, доставлять) давати, дати; (причинять) завдавати, завдати кому що. Эта земля не -носит никакого дохода - ця земля не дає жадної користи, жадного прибутку. -носить пользу - см. Польза. -носить удовольствие - давати втіху кому. -носить, - нести вред кому - шкодити, пошкодити и зашкодити кому, робити, зробити шкоду кому. -нести свою лепту - покласти свою лепту. -носить благодарность - складати (скласти) подяку, дякувати (подякувати) кому за що. -носить присягу - складати (скласти и зложити) присягу, виконувати (виконати) присягу кому. [Присягу на братерство старшина генеральна Орді виконала і од Орди такої-ж присяги допевнилася (Куліш)]. -носить жертву - а) (совершать жертвоприношение) правити (приносити) жертву; б) (жертвовать) приносити жертву, жертвувати. -носить мольбу кому - звертати моління до кого, благати кого. -носить на кого жалобу - заносити, подавати скаргу на кого. [Мало не кожен з читачів заносив і складав свої скарги до редакції (Єфр.)]. -нести вину свою, повинную - повинитися кому в чому, признатися (до вини); срв. Повиниться. -носить кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания - завдавати кому неприємностей, прикростей, розчарованнів, стражданнів, чинити (робити) кому неприємності, прикрості, розчаровання, страждання. Это -несло мне одни только неприятности - це завдало мені самих-но неприємностей. -нести честь, почёт, уважение кому - дати честь, шанобу, пошану (повагу) кому, честь повести кому. [Він (ґрунт) тебе загріє і накриє, і погодує, і честь тобі поведе (Стеф.)]. -носить в дар кому, что - дарувати (подарувати) кому що, в дар (в даровизну) давати (дати) кому що;

5) см. Принашивать. Приносимый - приношений. Принесённый - принесений, наднесений; нанесений, навіяний и т. д.

* * *

несов.; сов. - принест`и

1) прино́сити и приноша́ти, принести́ и поприно́сити

2) ( что - давать) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ (що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що); (о благодарности, извинениях) склада́ти, скла́сти (що)

3) ( родить - о животных) приво́дити, привести́ и поприво́дити

4) ( давать урожай) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

несов.; сов. - с`унуть

1) су́нути и со́вати, су́нути; ( тыкать) ти́кати (ти́каю, ти́каєш и ти́чу, ти́чеш), ткну́ти и ти́кнути и мног. поти́кати, ти́цяти, ти́цьнути, шу́рхати, шу́рхнути; сов. диал. шурну́ти, шу́ркнути

2) ( пихать) пха́ти, пхну́ти; ( толкать) штовха́ти, штовхну́ти; (сов.: ударить) ти́цьнути, су́нути

3) (о нежелательном действии: подмывать) безл. підмива́ти несов.; (сов.: понести) понести́; (сов.: принести) принести́

1) (религ.) жертва, офіра. Умилостивительная, благодарственная -ва - благальна, подячна жертва. Искупительная -ва - спокутна жертва. Совершать, приносить -ву - правити жертву, приносити жертву. Принесение в -ву людей - людські жертви;

2) (дар) жертва, пожертва, дар, даровина, подання, поданок (р. -нку); (на церковь) посвят (р. -ту);

3) (добыча) жертва, здобич (р. -чи). Предать, оставить на -ву - віддати, пустити, кинути на поталу. Дом наш сделался -вою пламени - будинок наш стався (зробився) здобиччю (жертвою) полум'я (огня).

* * *

1) купіль (-пелю), купеля. [Звеліла принести купіль, налити окропів і почала купатись (Н.-Лев.). Ох, купеле Сілоам, ти мене згубила! (Крим.)];

2) (для крещения) хрестильниця, хрестильня (-ні).

* * *

належати, (реже належатися, редко приналежатися), годитися, випадати, упадати. -жит, безл. - належить, (реже належиться, редко приналежиться), годиться, слід, треба, повинно, випадає, упадає. [Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її (Л. Укр.). Роби, як належиться, а не так, аби збутися (Богодух.). Спишу папери всі по формі, як годиться (Самійл.). Вона ламле все - а йде туди, де їй слід бути (Коцюб.). Біля границі не впада будувать світлиці (Номис)]. -жит воздать (принести) благодарность кому - слід (годиться) скласти подяку, належиться подяка кому. [Велика подяка належиться Галичині за безмірну допомогу в минулому (Рада)]. Ему -жало подумать об этом - йому годилося (слід було) поміркувати про це. Вам -жало бы позаботиться о нём - вам випадало-б (годилося-б, слід-би було) подбати про його. Надлежащий - що належить и т. п.; належний. [Всіх прав, належних нації, не має (Грінч.)].

* * *

1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;

2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;

3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;

4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].

* * *

1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння

2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

1) (невиновность) - а) невинність, безвинність, безневинність (-ности); б) см. Невиновность 2;

2) (непорочность, простодушие) невинність, невиннощі (-щів и щей), безвинність, безневинність. [Блиск невинности сніжної (Франко). Думка поетова блукала ще в первісній невинності (Рада). Віриться у молодість жінок, у їх невиннощі (М. Рильськ.)]. Аркадская -ность - аркадійська невинність. В -ти души - в душевній невинності, в невинності своєї душі;

3) (физическая девственность) невинність, неблазність, незайманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) панянство, (девственность) дівоцтво. [Принести на груди до повії невинність молоду (Крим.). Церква вчить, що й шлюб і дівоцтво, невинність, однаково припущені богом (Безвірник 1930). Здержувати полову жадобу та найдовше шанувати свою неблазність (Наш)]. Лишить -ти (о девушке) - позбавити невинности (устар. панянства), (стар.) справичити, (описат., устар.) з панянством розлучити кого, (в народн.творч., поэзии) розвити (зірвати, з(дій)няти) вінок кому, вінця позбавити кого, розчесати косу кому. Лишиться -ти, потерять -ность - втратити невинність (о девушке ещё, устар. панянство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загубити (згубити, втеряти) вінок (віночок), калину стратити;

4) (безобидность) невинність, (скромность) скромність (-ности).

* * *

1) (результат, произведение, последствие) плід (р. плоду), виплід (-оду), витвір (- вору), вицвіт, овоч[щ]. [Сторичний плід давали всі труди (Франко). Це вже виплід, витвір твоєї фантазії. У душі тій родить віру, - вицвіт віри тої - Бог (Франко)];

2) плід (-оду), овощ, (косточковый) бубка, бубочка. [Чий корінь, того й плід. Цього року великий урожай на овощ]. Садовые -ды - садовина. Огородные -ды - городина. -од, оставленный на семена - насінник. Первый -од - первоплід (-оду), новинка. Осыпавшиеся -оды - падалиця, падалишні (груші, яблука), (стрясенные) струс, струсанина. Принести -оды - (ви)дати плоди. Густо покрыться -дами - зарясніти плодами. Делать обильным -дами - рясити плодами. Обильный -дами - рясний. [Рясна яблуня]. -од, незреющий до морозов - зазимкуватий. Запрещённый -од сладок - кортить, як не можна.

* * *

1) плід, род. п. плода́ и пло́ду; ( о фрукте) о́воч, -у

2) перен. плід, род. п. плода́; (последствие, результат) на́слідок, -дку; ( достижение) здобу́ток, -тку; ( порождение) ви́плід, -плоду

3) биол. плід, род. п. плода́

визнання помилки (провини), признання (до вини). Принести -ную - повинитися, признатися до вини, покаятися. Я пришёл с -ною - пробачте, вибачайте, прошу пробачити.

* * *

1 (денежные, натуральные и т. д.) повинність (-ности), відбуток (-тку), (обычно натуральная) відбуток (-тку), відбуча, відбуч[т]ка, (денежная) податок (-тку), мн. податки, оплатки. [Люди панів не слухають, повинности не одбувають (Грінч.). Коли прогресивний податок буде заведений, то одбутків більше падатиме на людей заможних (Єфр.). Ні податку, ні одбутку ніякого (Куліш). Ми за їх громадою платимо поземельне і всі відбутки відбуваємо (Грінч.)]. Общественные -ности - громадські повинності, -ські відбутки. Городские -ности - міські податки (оплатки). Трудовая -ность - трудова повинність. Воинская, рекрутская -ность - військова повинність, воєнний відбуток (Куліш), рекрутчина, некрутство. Повозная -ность - возове (-вого). [Возове одбудеш]. Подлежащий воинской -ности - що підлягає (належний) військовій службі (повинності). Отбывать -ности - повинності, відбутки відбувати. [Не повинні ми за неї викупа платити та відбутки відбувати (Грінч.)]. Отбыть -ности (натуральные) - відбутки відбути. Принести -ность (повинную) - см. Повинная;

2) (нравственная) - см. Обязанность, Долг.

* * *

понаносити, (насносить) поназносити чого; срв. Нанести.

* * *

1) нанести́, понано́сити; ( принести) позно́сити, поназно́сити

2) (причинить) завда́ти, заподі́яти, нанести́, учини́ти

поселить

1) селити, поселити, оселяти, оселити, осаджувати, осадити, саджати, посадити, (мн.) пооселювати, поосаджувати кого, що. [Купив маленький шматочок з хаткою і поселив їх (Г. Барв.). Оселяли люд той по пустелях (Крим.). Поосаджував пан людей у лісі (Гр.)];

2) -лять раздор - сіяти, посіяти нелад, чвари; розтич приносити, принести. Поселённый -

1) поселений, оселений;

2) посіяний.

* * *

несов.; сов. - посел`ить

1) ( помещать на жительство) оселя́ти, осели́ти, поселя́ти, посели́ти; обселя́ти, обсели́ти; оса́джувати и осаджа́ти, осади́ти

2) (перен.: возбуждать что-л.) сі́яти, посі́яти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати

1) (поработать) попрацювати, (иногда) попрацюватися коло чого, над чим; срв. Поработать. [Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (Коц.)];

2) потрудитися. -дитесь подать мне книгу - потрудіться подати мені книгу или будь ласка (будьте ласкаві), подайте мені книгу. -дитесь сказать, принести - будь ласка (будьте ласкаві) скажіть, принесіть.

* * *

1) ( поработать) попрацюва́ти, потруди́тися

2) (утруднить себя чем-л.) потруди́тися, потурбува́тися

примчати, (реже) примчатися, пригнатися, прискочити. [Як вихор примчав він кіньми додому. Пан, що було в його духу, пригнався (М. Вовч.). Не прискочить вовком лях (М. Шашк.)].

* * *

принестися и принесться

1) страд. - приноситися, бути принесеним; наноситися, бути нанесеним, надноситися, бути наднесеним, при[на]віватися, бути при[на]віяним и т. д.;

2) возвр. - пригнати(ся), примчати(ся). Мы -неслись на тройке - ми пригнали (примчали) трійкою. Ты отколь -нёсся? - ти звідки (звідкіля) привіявся? -неслася туча грозная - налетіла хмара чорная;

3) см. Принашиваться.

* * *

несов.; сов. - принест`ись

1) приноси́тися, принести́ся; (несов.: примчаться) примча́ти, примча́тися, пригна́тися (прижену́ся, прижене́шся), пригна́ти; (прилетать; доноситься) приліта́ти, прилеті́ти, ли́нути, прили́нути

2) страд. (несов.) прино́ситися; дава́тися, прино́ситися; завдава́тися; склада́тися; приво́дитися; дава́тися, прино́ситися

припахнуть

I. 1) приорювати, приорати, (во множ.) поприорювати;

2) -хать землю - виснажити землю;

3) (сошник, лемех) притупити, затупити (леміш). Припаханный -

1) приораний;

2) (о земле) виснажений;

2) (о сошнике) притуплений, затуплений. -ться -

1) приорюватися, приоратися, бути приораним;

2) (о земле) виснажуватися, виснажитися;

3) (о сошнике) притупитися, затупитися.

II. Припахивать - відгонити, душіти (трохи) чим, присмерджувати чим. [Вода чимсь відгонить]. Рыба уже -вает - риба вже присмерджує, рибу вже чути. II.. Припахивать, припахнуть -

1) повівати, повінути, подихати, подихнути, дмухнути. [Вітерець повіває];

2) приносити, принести вітром, привівати, привіяти (вітром).

* * *

1) (чем) відго́нити (чим)

2) ( издавать гнилостный запах) тхну́ти; припаха́ти

присяга. Приводить, привести к -ге кого - брати, взяти присягу з кого. Давать, дать, приносить, принести -гу - см. Присягать, присягнуть. Подтвердить -гой что - ствердити що присягою, заприсяг(ну)ти що; стати під присягу, що…; присягнути на що. [Сам я був при тім, то можу вам напевно сказати і кожде слово заприсягнути (Франко). У мене шість стане під присягу, що та земля не її (Кониськ.). Перед всіми людьми я присягну на те, що татуньових грошей не маю (Франко)]. Давший служебною -гу - см. Присяжный. Нарушать, нарушить -гу - ламати, зламати, поламати присягу. Ложная -га - кривоприсяга. Давший ложную -гу - кривоприсяжник.

* * *

притаскать и притащить притягати, притягти, приволікати, приволокти, (грубо) прицуплювати, прицупити, притирювати, притирити, притарабанювати, притарабанити, притарганювати, притарганити. Притасканный - притягнутий, притягнений, приволочений, прицуплений, притирений, притарабанений, притарганений.

* * *

несов.; сов. - притащ`ить

притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти и попритяга́ти, приволіка́ти, приволокти́; прита́скувати, притаска́ти; прити́рювати, прити́рити, несов. припха́ти, припе́рти, притараба́нити, прителю́щити; несов. диал. припу́дити; ( приносить) прино́сити, принести́ и поприно́сити; ( приводить) приво́дити, привести́ и поприво́дити