-
41 неловкость
1) неспритність, незграбність, (диал., вульг.) неоковирність, невковирність; вайлуватість, немоторність, невправність;2) незручність, невигідність, непохватність;3) ніяковість, незручність, (замешательство) зніяковіння, (беда) халепа. [Він, щоб не збільшувати ніяковости, спитався (Н.-Лев.). Панна Юзя була ні в сих, ні в тих, але покоївка перебила ту ніяковість (Л. Укр.). Вираз зніяковіння та разом і впертости (Корол.). Сам у халепу вскочив (Кирил.)]. С чувством -ти - з почуттям ніяковости, ніяково. [«Я розійшовся з їми», - ніяково вимовив Лаговський (Крим.)];4) невлучливість, невлучність (-ости). Срв. Неловкий.* * *1) ( свойство) неспри́тність, -ності, невпра́вність; незгра́бність; невда́лість, -лості, недоте́пність; невпра́вність; ні́яковість, -вості и нія́ковість; незру́чність2) ( неудачный поступок) незру́чність, незру́чний вчи́нок (-нку)3) ( чувство стеснения) нія́ковість; ( смущение) зніякові́ння; ( стыд) со́ром, -у -
42 ненаказуемый
некараний. -мый поступок - некараний вчинок.* * *юр.нека́раний -
43 необдуманный
нерозважний, нерозважений, незважений, необміркований, незміркований, необдуманий, (нерассудительный) нерозсудливий, нерозважливий, (неосторожный) необережний. [Наш нерозважений приговор (Кониськ.). Уперше чула такі незважені речі (Г. Барв.)]. -ный поступок - нерозважний (необдуманий) учинок.* * *необду́маний, необмірко́ваний; ( несознательный) несвідо́мий; ( неосторожный) необере́жний; ( нерассудительный) нерозва́жливий, нерозва́жний; ( опрометчивый) необа́чний -
44 неприличность
1) см. Неприличие 1 и 2;2) (неприличное выражение, -ный поступок и т. п.) непристойність (-ности), непристойний вислів (вираз), учинок и т. п. [Смакуючи говорять непристойності (Київ)].* * *см. неприличие -
45 непростительный
непрощенний, непростимий, непробачний. [Непрощенна кривда (Грінч.). Непростима гидота (Крим.)]. -ный поступок - непрощенний учинок.* * *непроще́нний, непроба́чний, непрости́мий -
46 нескромность
1) (качество, свойство) нескромність, (зап.) недискретність; незвичайність; несоромливість (-ости); срв. Нескромный;2) (нескромный поступок и т. п.) нескромність, незвичайність, нескромний (незвичайний, зап. недискретний) учинок (-нку) и т. п. [Простіть за незвичайність, - чи не дозволите довідатися, як ваше прізвище? (Крим.)].* * *нескро́мність, -ності -
47 несправедливость
1) (свойство, качество) несправедливість, неправда, (реже) неправдивість; (обидность) кривдність; (неосновательность) неслушність (-ости). [Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)];2) (несправедливый поступок) несправедливість, неправда, (обида) кривда. [Оповідання про старі часи, старі неправди (Рада). Щиміла та неправда на серці (Куліш). Яку ганебну кривду терпимо! (Грінч.). Він захистить арештантів од кривди (Коцюб.)]. Совершать -вость по отношению к кому - заподіювати (чинити, робити), заподіяти (вчинити, зробити) кривду кому, кривдити, скривдити (укривдити), (о мног.) покривдити кого. [Плаче з тієї кривди, яку заподіяв (Крим.). Людям кривди не робіте (Рудан.)].* * *несправедли́вість, -вості, неправди́вість; ( обида) кри́вда -
48 нетактичность
1) (качество) - а) нетактичність; б) нетактовність (-ности). Срв. Нетактичный;2) (бестактность) нетактовність, (бестактный поступок) нетактовний учинок (-нку).* * *нетакто́вність, -ності -
49 неучтивость
1) (свойство) неввічливість, незвичайність, нечемність, неґречність (-ости);2) (неучтивый поступок) неввічливість (-вости), неввічливий учинок (-нку) и т. п. [Мовчки кивнув їй головою, і з такої неввічливости баба Явдоха аж затремтіла (Кониськ.). Простіть за незвичайність, - як ваше прізвище? (Крим.)].* * *нечемність, -ності, неґре́чність; невві́чливість, -вості, незвича́йність -
50 низкий
и низок1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).* * *1) низьки́й\низкий ий лоб — низьки́й лоб, низьке́ чоло́
\низкий ий покло́н — низьки́й разг. (низенький, низесенький) поклі́н (уклі́н)
-
51 низкопоклонство
1) (качество, свойство) низьковклінність, (образно) шапкогнучість, (пресмыкательство) плазовитість, плазуватість, (льстивость) підлесливість, облесливість, облесність; підлабузливість (-ости). [Уся його постать виявляла підлесливість і запобігливість (Черкес.)];2) (действие, поступок) плазування, (подлизывание) підлабузнювання.* * *низькопокло́нство, низькопокло́нництво, плазува́ння; ( льстивость) підле́сливість, -вості, підлабу́зництво, підлабу́знювання -
52 оскорбление
образа, ураза, наруга, кривда, зневага. -ние величества - образа величности. - ние чести - образа для чести. -ние действием - образа, зневага чином. Нанесть кому -ние - образити кого, покривдити кого.* * *1) ( действие) обра́ження, ура́ження, обража́ння, уража́ння; знева́ження, зневажа́ння; скри́вдження2) ( оскорбительный поступок) обра́за, вра́за, шва́ба; ( пренебрежение) знева́га; ( обида) кри́вда -
53 отвратительный
гидкий, гидотний, огидний, огидливий, бридкий, відворотний, відразливий, поганенний, мерзенний, паскудний, гидосний, гидесний, нечвидний. -ная тварь - гидка (бридка, огидна, відворотна, мерзенна, паскудна) тварина. -ное впечатление - огидне (гидотне, огидливе, відразливе, відворотне) вражіння. -ный поступок, дело - гидотний, огидний вчинок, гидотне, огидне діло. -ный на вкус - гидкий, відворотний на смак. -ная погода - бридка погода. -ный человек - огидник, огидниця, паскудник, паскудниця, паскуда (общ. р.), поганець, поганка. Сделать для кого-л. что-л. -ным - спротивлювати, спротивити, бридити, збридити кому що.* * *1) оги́дний, бридки́й, обри́длий, обри́дливий, гидки́й, оги́дливий, відворо́тний, хи́рявий, хире́нний, хи́рний, хи́рий; ( отталкивающий) відра́зливий2) ( очень плохой) ду́же пога́ний; препога́ний -
54 отчаиваться
несов.; сов. - отч`аяться1) втрача́ти наді́ю, втра́тити наді́ю, зневіря́тися, зневі́ритися2) ( решаться на отчаянный поступок) насмі́люватися, насмі́литися; ( отваживаться) зва́жуватися, зва́житися -
55 отчаянный
1) (полный отчаяния) розпачливий, розпучливий. -ный крик, плач - розпа[у ]чливий, несамовитий, шалений, навісний (крик, плач). [Чи тільки в казці лебідь умирає не з криком навісним, а з любим співом? (Л. Укр.)]. -но - розпа[у]чливо; шалено, несамовито;2) (о человеке: кому всё нипочём) о(д)чайдушний, запеклий, навісноголовий, шалений, неприторенний, забісований. -ная голова, башка - шибай-голова, очайдуха (общ. р.), одчаюга (общ. р.);3) (крайний и опасный) о(д)чайдушний. -ный поступок, -ная храбрость - очайдушний учинок, очайдушна хоробрість. Употребить последнее -ное средство (прибегнуть к…) - вжити останнього очайдушного засобу, способу, на одчай душі (на одчай божий) пуститися (піти). -ное (безнадёжное) дело, положение - безнадійна справа, безнадійне становище. Очутиться в -ном положении - опинитися в безнадійному становищі. Отчаянно - о(д)чайдушно, запекло, шалено, несамовито, безнадійно. Сражаться -но - битися шалено (очайдушно, несамовито). Защищаться -но - боронитися шалено (очайдушно). Она больна -но - вона хора безнадійно.* * *1) ( полный отчаяния) розпа́чливий, відчайду́шний, ( исступленный) несамови́тий, нестя́мний, шале́ний2) ( чрезвычайно тяжелый) [надзвича́йно] важки́й, найва́жчий; ( безвыходный) безви́хідний, безпора́дний3) ( крайне смелый) відчайду́шний, (неистовый, бешеный) шале́ний, нестя́мний, несамови́тий, (ярый, бесстрашный) запе́клий, завзя́тий, заповзя́тий, завзяту́щий; ( опасный) небезпе́чний; ( рискованный) риско́ваний, ризико́ваний, ( безнадежный) безнаді́йний -
56 подлежать
підлягати, підпадати чому, належати до чого. [Підлягати критиці, осудові, ганьбі, карі, контролі]. Дело -жит судебной палате - справа підлягає судовій палаті. Он -жит юридической ответственности за противозаконный поступок - він підлягає правній (законній) відповідальності за лихий учинок. Он -жит смертной казни - він повинен смертної кари (Стор.). Это -жит такому-то ведомству - це належить до такого відомства. Дело не -жит спору - справа не підлягає сперечанням, справа без(су)перечна. Это -жит сомнению - це річ (справа) непевна (сумнівна). Это не -жит сомнению - це річ (справа) певна (безперечна, безсумнівна).* * *підляга́ти -
57 позорный
ганебний, безчельний. [Ви всі погинули ганебною смертю (Л. Укр.)]. -ный поступок - ганебний, безчельний вчинок. -ное ярмо - ганебна, безславна кормига. -ный столб - ганебний стовп.* * *гане́бнийпригвозди́ть к позо́рному столбу́ — поста́вити (прям. ист.: прив'яза́ти, прикува́ти) до гане́бного стовпа́
-
58 покушаться
покуситься (сделать что-л.) замірятися, заміритися, важитися, поважитися и важити, поважити, замахуватися, замахнутися. [Замірявся обікрасти, та не пощастило. І не важся цього робити]. -ситься на дерзкий поступок - поважитися на зухвалий учинок. -шаться на чью жизнь, на чьё имущество - важити, (оконч.) поважитися на чиє життя, на чиє добро, на кого, на що; робити, зробити замах на чиє життя, на кого, на що. Срв. Посягать. [Він на моє життя важить. На його зроблено було замах. Хто на моє здоров'я важить, той сам його не має (Ном.). На віщо-ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене козака молодого].* * *несов.; сов. - покус`иться1) (на кого-что, делать что) заміря́тися, замі́ритися (на кого-що, робити що); ( пытаться) намага́тися, намогти́ся (робити що); ( пробовать) про́бувати, спро́бувати (робити що); ( умышлять) ва́жити, пова́житися (на кого-що); ( совершать покушение) роби́ти за́мах, зроби́ти за́мах (на кого-що)2) (решаться на что-л.) нава́жуватися, нава́житися -
59 порочный
порочний, грішний; (развратный), зі[о]псутий, розпус[т]ний; (преступный) злочинний. -ный поступок - ганебний учинок, злочинок (-нка). -ные наклонности - злочинні нахили.* * *1) ( развращённый) розбе́щений; ( развратный) розпу́сний2) ( неправильный) хи́бний\порочный круг — лог. хи́бне ко́ло; (перен.) зачаро́ване ко́ло
-
60 поставлять
поставить1) ставити и ставляти, поставити (о мн. поставляти), становити, постановити що; срв. Ставить и Поставить. -влять рекрут - ставити (поставити), виставляти (виставити) рекрутів. -влять себе в обязанность - за обов'язок собі ставити, становити, мати що. Ему -вили в обязанность сделать это - йому поставлено за обов'язок це зробити (вчинити). -вляю себе за честь быть его другом - за честь собі маю (вважаю) бути його другом. Долгом -вляю предупредить вас - за свій обов'язок маю (вважаю) застерегти вас. -влять правилом, законом - уставляти, установляти, ставити, становити за правило, за закон. -вляю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться - ставлю, становлю собі за правило ні на кого, ні на чию допомогу не надіятися (не покладатися, не звірятися, не спускатися). Ему -вили в вину этот поступок - йому взято за провину цей вчинок. -вить на своём - доказати свого, довести свого, настояти на своєму, поставити на своє. [Щоб я свого не доказав? Ні в світі (Куліш). Дочка поставить на своє (Н. Лев.)];2) (снабжать кого чем) постачати, постачити, достачати, достачити кому и на кого що, приставляти, приставити кому що, (в достаточном количестве) вистачати, вистачити, настачати, настачити кому и на кого що. [Аби ті лицарі та городи на війну скільки треба війська постачали (Доман.). Один, скажемо, коло землі працює, хліб робить, а другий звіря ловить, м'яса на всіх постачає (Єфр.). Він нам дрова приставляє (Звин.). Таке військо вистачимо, що й кримського хана звоювали-б (Стор.). Не могли на всіх настачити (Єфр.)]. -влять муку на армию, для армии - постачати борошно військові и на військо. Вы должны - вить дрова к 1-му августа - ви повинні постачити (достачити), приставити дрова до 1-го серпня. Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве - усього постачено (достачено, вистачено, настачено) досить (скільки треба);3) настановляти, настановити, ставити, поставити, становити, постановити, (только о многих) ставляти, поставляти, понастановляти кого ким и на кого, за кого (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвячувати, висвятити, (о мн.) повисвячувати кого на кого. [(Латинське духовенство) ставляло своїх біскупів чи попів по руських землях (Куліш). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили ще й отаманом настановили (ЗОЮР). Його громада титарем настановила (Г. Барв.)]. -вить кого священником - настановити (висвятити) кого на попа. Поставленный -1) см. Поставить;2) постачений, достачений, приставлений, вистачений;3) настановлений, поставлений, постановлений; висвячений.* * *I несов.; сов. - пост`авитьпоставля́ти, поста́вити; ( доставлять) доставля́ти, доста́вити; ( снабжать) постача́ти, поста́читиII1) см. ставить 1)2) ( посвящать в сан) церк. висвя́чувати, ви́святити
См. также в других словарях:
Поступок — Поступок сознательное действие, реализованный акт свободной воли. Содержание поступка определяет нравственность и моральность поведения, различие добра и зла. Не всякое действие человека становится поступком, но только то, которое является… … Википедия
Поступок — Воспитание * Величие * Гений * Здравый смысл * Идеал * Манеры * Мнение * Мораль * Помощь * Поступок * Привычка * Репутация * Совет * Тайна * Талант * Характер … Сводная энциклопедия афоризмов
поступок — сознательное действие, оцениваемое как акт нравственного самоопределения человека, в к ром он утверждает себя как личность в своем отношении к другому человеку, себе самому, группе или обществу, к природе в целом. П. основная единица социального… … Большая психологическая энциклопедия
поступок — См … Словарь синонимов
ПОСТУПОК — всякое действие человека, в котором принимает участие его организм и за которое он чувствует себя ответственным (в отличие от рефлективных движений; см. Рефлекторное движение). В то время как с каждой вещью можно что либо сделать, в поступке… … Философская энциклопедия
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК, поступка, муж. Действие, совершенное кем нибудь. Благородный поступок. «Поступком оскорбясь таким, все дружбу прекратили с ним.» Пушкин. «Человек… должен отдавать себе отчет во всех своих поступках.» А.Тургенев. «Я решительно не мог… … Толковый словарь Ушакова
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК. Сознательное, заранее продуманное, спланированное и разумное действие человека, рассчитанное на то, чтобы вызвать определенную реакцию у окружающих. Разновидностью П. является речевой поступок … Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам)
Поступок — личностная форма поведения , в котором осуществляется самостоятельный выбор целей и способов поведения, часто противоречащий общепринятым правилам … Психологический словарь
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК, пка, муж. 1. Совершённое кем н. действие. Хороший, плохой п. Совершить необдуманный п. Отвечать за свои поступки. 2. Решительное, активное действие в сложных обстоятельствах. В его жизни был п. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю … Толковый словарь Ожегова
ПОСТУПОК — англ. action/act/deed; нем. Verhaltensakt. 1. Социально оцениваемый акт поведения, побуждаемый осознанными мотивами. 2. Сознательное действие, в к ром проявляется нравственная установка человека и в к ром он утверждает себя как личность в своем… … Энциклопедия социологии
поступок — При положительной оценке. Бескорыстный, бесстрашный, благовидный, благоразумный, благородный, богоугодный (устар.), великодушный, высоконравственный, героический, геройский, гражданский, гуманный, добрый, душеспасительный (устар.), замечательный … Словарь эпитетов
