-
21 заискивание
в ком запобігання ласки в кого, забігання перед ким, підлещування до кого, увихання, завилювання перед ким. -ние у женщин - залицяння, підсипання, підлабузнювання до жіноцтва.* * *запобіга́ння; підле́щування, підлабу́знювання, шапкува́ння; ( поступок) запобі́гливість, -вості, підле́сливість -
22 злой
Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.* * * -
23 злоумышленник
зло(в)мисник, лиходумець (-мця), лиходум (-ма).* * *злочи́нець, -нця; ( замысливший дурной поступок) зловми́сник, лиходу́мець -
24 искупать
-плять, искупитьI. 1) (приобретать куплею) скуповувати, скупити, закуповувати, закупити що, (о мн.) пос[поза]куповувати що, (всё необход.) скуплятися, скупитися, обкуплятися, обкупитися з чим. [Був на базарі, позакуповував усе (Звин.)];2) (выкупать) викупати, викупляти, викупити, відкупати, відкупляти, відкупити кого, що з чого, від чого, (о мн.) пови[повід]купляти; см. Выкупать. [Я не світоч, не Месія, їх від згуби не відкуплю (Франко)];3) (заглаживать поступок) ви[від]купляти, ви[від]купити що, (раскаянием, делом) (с)покутувати, сов. спокутувати (реже спокутати), відпокутовувати и відпокутувати, сов. відпокутувати що, за що, чим. [Нема на тобі вини, - ти викупив її (Мирн.). П'ятнадцять год буду сей гріх відпокутовувати (Квітка). Єсть учинки, яких нічим не одкупити, ні спокутувати й за які опрощення не може бути (Єфр.). Послав тебе на те, щоб давній братів гріх спокутувать і змити (М. Рильськ.). Щоб спокутати як-небудь своє лиходійство, Гриць, прибігши додому, одразу підскочив до дривітні та й давай рубати дрова (Яворн.)]. Искуплённый - (приобретенный) с[за]куплений; викуплений, відкуплений, спокутуваний и спокутаний. -ться -1) с[за]куповуватися, с[за]купитися, бути с[за]купленим2) викупатися, викуплятися, викупитися, бути викупленим з чого;3) ви[від]куплятися, ви[від]купитися, (с)покутуватися, сов. спокутуватися и спокутатися.II. Искупать, -ся - скупати, -ся (в воді).* * *I сов.скупа́ти, покупа́ти; мног. перекупа́ти; ( выкупать) викупа́тиII несов.; сов. - искуп`ить1) поку́тувати, споку́тувати, сов. відпоку́тувати2) ( возмещать) надолу́жувати и надолу́жати, надолу́жити -
25 искупительный
1) викупний. -ная плата - викупне (-ного);2) (избавительный) збавенний, визволенний, спасенний; (заглаживающий поступок) покутний (-ного). -ная жертва - покутна, спокутна жертва.* * *поку́тний, споку́тний -
26 легкомысленный
легкодумний, легковажний, легкодушний, пустий, (нерассудительный) нерозважний, нерозсудливий; срвн. Лёгкий 6. [Всі вони вітрогони легкодумні (Н.-Лев.). Я любив його за веселу, хоч і легковажну вдачу (Грінч.). Той професор-медик був людина доволі легкодушна (Крим.). А в козака розум пустий (Грінч. III). Простіть його і не беріть за зле слів нерозважних (Л. Укр.)]. -ная девица - легковажна, полегка, легкозвичайна дівчина. -ный человек - легкодум, легковага (общ. р.), легкодух, гонивітер, жевжик, (пров.) нестаток (-тка), (сорванец) шалапут. -ный шаг, поступок - легковажний крок (вчинок). -ное поведение - а) легкодумна, легковажна поведінка; б) вільна, полегка, легкозвичайна поведінка, легкі звичаї.* * *легкова́жний, легкоду́мний -
27 ложный
I. 1) (о постели) ліжковий;2) (о ложе ружья) прикладовий. Срв. Ложевой 1.II. Ложный - неправдивий, неправий, фальшивий, кривий, (грубо) бреханий, (лживый) брехливий, облудний, (ошибочный) хибний, помилковий. [На твоїм олтарі неправдивим богам чужоземці вогонь запалили (Л. Укр.). Раціоналізм визнає незрозумілі явища за нереальні, за неправдиві (Крим.). Фальшива трагедія (Куліш). Щирість брехана приваблює вас (Самійл.)]. -ный взгляд на вещи - неправий (хибний, помилковий) погляд (-ду) на речі. - ный донос - неправдива (грубее брехлива) доказка, (клевета) наклеп (-ну). -ный камень - фальшивий камінь (-меня), роблений самоцвіт (-ту). -ный классицизм - псевдокласицизм (- му). -ная клятва, присяга - крива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. -ный кристалл - фальшивий кристал (-лу). -ное обвинение - неправдиве обвинувачення. -ное обещание - неправдива, неправдомовна (грубо брехлива) обіцянка. -ный ответ - неправдива відповідь (-ди). -ное положение - фальшиве, непевне становище. -ный поступок - фальшивий, облудний учинок (-нку). -ный путь - хибна дорога, хибна путь (- ті), (неверный) непевна путь. -ное самолюбие - фальшива амбіція. -ный свидетель - неправдивий (фальшивий) свідок (-дка), кривосвідок. -ное свидетельское показание - фальшиве свідоцтво, неправдиве (неправе) свідчення, кривосвідчення. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.)]. Давать -ное показание - кривосвідчити. -ный слух - неправдива, видумана (грубо брехлива) чутка. -ное солнце, -ная луна - фальшиве (несправжнє) сонце, фальшивий (несправжній) місяць (-ця). -ный способ - фальшивий спосіб (-собу). [Перстінь, фальшивим способом вироблений (Гнід.)]. -ный стыд - фальшивий сором (-му). -ное суждение о ком, о чём - неправе мірковання про кого, про що. -ная тревога - фальшива тривога. -ное учение - неправдива (неправа, облудна) наука; срвн. Лжеучение. -ный шаг - непевний (хибний) крок. [Через один непевний крок загинула вся справа. (М. Грінч.)]. Сделать -ный шаг - зробити непевний (хибний) крок.* * *2) ( фальшивый) неправди́вий, фальши́вий; (притворный, поддельный) уда́ваний; ( ненастоящий) неспра́вжній, фікти́вний -
28 моральный
моральний, етичний. -ный поступок - моральний (етичний) вчинок. -ная философия - моральна (етична) філософія. -ный принцип - моральний принцип. -но общественный - морально-громадський, морально-суспільний. [Морально-суспільне життя людей (Наш)].* * *мора́льний -
29 мужественный
1) (свойственный мужчине, обладающий качествами мужчины) мужній. [З молодого хлопця починає виходити мужній дорослий чоловік (Н.-Лев.). Мужнє, але делікатне лице (Н.-Лев.)]. -ная красота - мужня краса. [Його мужня краса брала на себе очі (М. Грінч.)]. -ный тип - мужній тип;2) (отважный) мужні[и]й, відважний, сміливий, смілий. [Будьте мужні, непохитні єдністю своєю (Олесь). Серце повинно бути вірним і мусить бути мужнім (Кониск.). Його засмалене мужнє обличчя спахнуло вже звагою (Коцюб.)]. -ный вид - мужній вигляд, мужня постать. -ная душа, -ный дух - мужня (відважна, смілива) душа, мужній (відважний, сміливий) дух. [Мужній дух запорозький (Куліш)]. -ный поступок - мужній (відважний, смілий) учинок.* * *му́жній -
30 название
1) (действие) названня, на(й)менування; накликання, напрошення; скликання; срв. Называние;2) назва, назвище, назвисько, наймення, названня, (имя) ім'я (р. ім'я, им. мн. імена), й[і]мення (-ння). [«Сонце віри» - це почесна назва (Крим.). (Морова) «Утопія» передала свою назву всім подібним творам наступних віків (Л. Укр.). Назва (назвище) села (Київщ.). Письменство, варте цього наймення (Рада). Національне наймення (Доман.)]. Под -нием, по -нию - під назвою, на назву. Давать, дать -ние - давати, дати назву (наймення и т. п.) кому, чому, називати, назвати, нарікати, наректи кого, що. [Даю вам мення і названня (Самійл.). Мав звичай нарікати російський лібералізм «мельхіоровим» (Крим.)]. Носить -ние - зватися, мати назву. Получать, получить своё -ние - діставати, дістати, здобувати, здобути свою назву (своє наймення и т. п.), прибирати, прибрати собі назву. [Здобула від пана назвисько «дури несосвітенної» (Крим.). Якого більш у прозових творах буває елементу, котрий переважає, - од того вони й назву собі прибирають (Рада)]. Поступок, которому нет -ния - учинок; якому й назви не до[при]береш.* * *на́званоси́ть \название ние — зва́тися (зветься), назива́тися, ма́ти (носити) на́зву
одно́ (только) \название нье — одна на́зва, ті́льки на́зва (на́зви)
по \название нию — за на́звою
под \название нием — за (під) на́звою
-
31 намеренный
прлг.1) (преднамеренный) умисний, навмисний, (обдуманный) обдуманий (наперед, заздалегідь). -ный поступок - умисний учинок (-нку);2) -ный и Намерен - хто (що) має намір (думку, на думці), хто (що) наміряється (гадає) (з)робити що; см. Намереваться. Что вы -ны делать? - що ви маєте на думці (збираєтеся) робити?* * *I( имеющий намерение) який (що) має на́мір (ма́є на ду́мці)II( сделанный с намерением) навми́сний, уми́сний; ( обдуманный) обду́маний [напере́д, заздалегі́дь]\намеренныйый посту́пок — уми́сний вчи́нок
-
32 неблаговидный
1) немиловидий, негожий; срв. Невзрачный;2) (предосудительный) негожий, негарний, непристойний, малопристойний. -ный поступок - негожий (негарний) учинок. -ный предлог - непристойний (малопристойний) привід.* * *см. невзрачный 2) ( достойный порицания) недо́брий, по га́ний; ( некрасивый) нега́рний, него́жий непоказни́й; ( непорядочный) непоря́дний\неблаговидныйая роль — нега́рна (непоказна́) роль
\неблаговидныйый посту́пок — пога́ний (нега́рний, него́жий непоря́дний) вчи́нок
-
33 неблагопристойность
1) недобропристойність, не(добро)звичайність, (предосудительность) негожість (-ости);2) (неблагопристойный поступок) недобропристойність, недобропристойний (негожий) учинок (-нку);3) (неблагоприст. выражение) непристойність, соромітський вислів (-слова), соромітське слово; срв. Непристойность.* * *недобропристо́йність, -ності -
34 неблагоразумный
1) (о человеке) нерозважливий, нерозважний, нерозсудливий;2) нерозумний, необережний, недобрий. -ный поступок - нерозумний учинок. -ный совет - нерозумна (недобра, необережна) порада.* * *нерозсу́дливий, нерозва́жливий, нерозва́жний -
35 неблагородный
1) (по характеру, по нравственной оценке) неблагородний, (зап.) нешляхетний, (нечестный) нечесний, (неджентльменский) нелицарський. -ный поступок - неблагородний (нешляхетний) учинок;2) (по происхождению) неблагородний, непанський, нешляхетський, невельможний, простий, (недворянский) недворянський; (неблаговоспитанный) невихований, недобре вихований;3) (низший по породе, по достоинству) простий, звичайний. -ный метал - простий метал(ь). -ный сокол - простий (звичайний) сокіл.* * *неблагоро́дний; (о человеке, поступке) нешляхе́тний\неблагородныйые мета́ллы — неблагоро́дні мета́ли
-
36 невежество
1) неуцтво, невігластво, (гал.) іґноранція, (необразованность) неосвіченість, (неведение) невідання, (темнота) темність (-ности), темнота, темрява, (простота) простота. [Ретроградство та неуцтво (Грінч.). Темнота, невігластво (Доман.). Вбачались йому мілійони голоти, і темність, і вбожество їх (Самійл.). Злидні, темнота, чвари, насильство (Р. Край)]. -ство в чём - неуцтво (неосвіченість) у чому, в царині чого. Из -ства, по -ству - з неуцтва (з неосвічености и т. п.). Мрак (тьма) -ства - темрява неуцтва, темна неосвіта. Историческое -ство - неуцтво (неосвіченість) в царині історії. Крайнее -ство - крайнє (надмірне) неуцтво (невігластво). Учёное -ство - наукове неуцтво (невігластво). Коснеть, закоснеть (закоренеть) в -стве - скніти (животіти, нидіти, дубіти), задубіти (загрузнути, зашкарубнути) в неуцтві (в темряві);2) (соб.: невежды) неуцтво, невігластво, неуки (-ків), невігласи (-сів), темнота, простота. [Дикунство та неуцтво бралися до своїх справ (Велз)];3) (невежливость, невежл. поступок) неввічливість, незвичайність (-ости); см. Невежливость 2.* * *1) ( необразованность) неосві́ченість, -ності; ( культурная отсталость) те́мрява, темнота́ и темно́та; ( отсутствие знаний) не́уцтво; ( свойство невежды) невігластвов \невежество ве жить (косне́ть) — в те́мряві (не́уцтві) жи́ти (животі́ти)
из \невежество ва, по \невежество ву — че́рез неві́гластво, че́рез не́уцтво
2) см. невежливость -
37 невежливость
1) (свойство, неучтивость) неввічливість, незвичайність нечемність, неґречність (-ости). [У розмову з їми підбавляв чималу дозу неввічливости (Крим.)]. Верх -ти - найвища (крайня, надмірна) неввічливість и т. п., верх неввічливости и т. п.;2) (невежливый поступок) неввічливість, неввічливий учинок (-нку) и т. п. [Велику незвичайність серед людей учинила (Куліш)].* * *невві́чливість, -вості, неґре́чність, -ності, нече́мність; незвича́йність -
38 недопустимый
недозволенний, непри[недо]пущенний, неприпустимий, (запрещённый) недозволений. -мый поступок - неприпущенний (неприпустимий, недозволенний) учинок. Это -мо - це неприпущенна (неприпустима, недозволенна) річ.* * *недопусти́мий, неприпусти́мий, неприпуще́нний, недопуще́нний -
39 некорректность
1) (свойство) некоректність, незвичайність, нечемність (-ности);2) (некорр. поступок) некоректність, некоректний учинок (-нку) и т. п.* * *некоре́ктність, -ності -
40 некультурность
1) (состояние) некультурність (-ности);2) (некульт. поступок) некультурність, некультурний учинок (-нку).* * *некульту́рність, -ності
См. также в других словарях:
Поступок — Поступок сознательное действие, реализованный акт свободной воли. Содержание поступка определяет нравственность и моральность поведения, различие добра и зла. Не всякое действие человека становится поступком, но только то, которое является… … Википедия
Поступок — Воспитание * Величие * Гений * Здравый смысл * Идеал * Манеры * Мнение * Мораль * Помощь * Поступок * Привычка * Репутация * Совет * Тайна * Талант * Характер … Сводная энциклопедия афоризмов
поступок — сознательное действие, оцениваемое как акт нравственного самоопределения человека, в к ром он утверждает себя как личность в своем отношении к другому человеку, себе самому, группе или обществу, к природе в целом. П. основная единица социального… … Большая психологическая энциклопедия
поступок — См … Словарь синонимов
ПОСТУПОК — всякое действие человека, в котором принимает участие его организм и за которое он чувствует себя ответственным (в отличие от рефлективных движений; см. Рефлекторное движение). В то время как с каждой вещью можно что либо сделать, в поступке… … Философская энциклопедия
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК, поступка, муж. Действие, совершенное кем нибудь. Благородный поступок. «Поступком оскорбясь таким, все дружбу прекратили с ним.» Пушкин. «Человек… должен отдавать себе отчет во всех своих поступках.» А.Тургенев. «Я решительно не мог… … Толковый словарь Ушакова
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК. Сознательное, заранее продуманное, спланированное и разумное действие человека, рассчитанное на то, чтобы вызвать определенную реакцию у окружающих. Разновидностью П. является речевой поступок … Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам)
Поступок — личностная форма поведения , в котором осуществляется самостоятельный выбор целей и способов поведения, часто противоречащий общепринятым правилам … Психологический словарь
ПОСТУПОК — ПОСТУПОК, пка, муж. 1. Совершённое кем н. действие. Хороший, плохой п. Совершить необдуманный п. Отвечать за свои поступки. 2. Решительное, активное действие в сложных обстоятельствах. В его жизни был п. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю … Толковый словарь Ожегова
ПОСТУПОК — англ. action/act/deed; нем. Verhaltensakt. 1. Социально оцениваемый акт поведения, побуждаемый осознанными мотивами. 2. Сознательное действие, в к ром проявляется нравственная установка человека и в к ром он утверждает себя как личность в своем… … Энциклопедия социологии
поступок — При положительной оценке. Бескорыстный, бесстрашный, благовидный, благоразумный, благородный, богоугодный (устар.), великодушный, высоконравственный, героический, геройский, гражданский, гуманный, добрый, душеспасительный (устар.), замечательный … Словарь эпитетов
