нути

исчезнуть

1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;

2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -

1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;

2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.

* * *

несов.; сов. - исч`езнуть

1) (о воде, волне) наринути и (редко) нарнути, наплинути, наплисти, и напливти. [Наринуло багато води (Сл. Ум.). Наринула на мене хвиля щастя (Велз). Як нарнуло води з моря, весь день не спадає (Мил.). Здавалося - в темну камеру наплинуло багато весняної неспокійної води (Васильч.)];

2) (о людях, животных и перен.) наринути, налинути, наплинути, наплисти и напливти, насунути, (нагрянуть) пригромити(ся), (налететь) налетіти. [Народу наринуло - тьма тем (Мова). На бульвар налинула публіка, неначе полились хвилі з моря (Н.-Лев.). Ціле море спогадів налинуло до мене (Васильч.). Налинули (на нього) тихі мрії (Васильч.). Наплило польської мови на Україну (Куліш). Насунуло гостей, що і сісти ніде (Богодух.). Як пригромлять люди до колодязя, дак дотовпу нема (Сл. Гр.). Хмарою налетіла сарана (Херсонщ.)].

* * *

1) (повергнуть) повалити, звалити, завалити, беркиц(ь)нути кого, (всё или многое) поваляти, виваляти. [Повалив (звалив) його додолу. А чванитесь, що ми Польщу колись завалили (Шевч.). Так і беркицьнув його на землю. Сунули тії тури в пущу - так і виваляли дерево]. Ветром -лило много деревьев - вітер повалив (вітром поваляло) багато дерева. Дождём -лило хлеб - дощ виложив хліб. Он может и быка -лить - він і бика може звалити;

2) (пойти массой) повалити, вальнути, повалувати, сунути, посунути, пошелевкати(ся) куди. [Повалили гайдамаки, аж стогне діброва (Шевч.). Усі сунули (посунули) з хати. Ач скільки людей вальнуло з ярмарку (Борз. п.)];

3) (о дыме, паре) бурхнути, шугнути.

* * *

1) поваля́ти, покача́ти

2) ( рыбу в муке) обкача́ти, пообка́чувати

1) ( двинуться массой) посу́нути, су́нути, повали́ти, ри́нути; (быстро, с шумом) загуді́ти, загу́сти; (устремиться, броситься) поси́пати, си́пнути, сипону́ти; диал. завалува́ти, повалува́ти

2) (о дыме, паре, снеге) повали́ти; (о дыме, паре диал.) завалува́ти, повалува́ти; ( о снеге) поси́пати

повергнуть валити, звалити, повалити, скидати, скинути кого, що, кидати, кинути кого, що и ким, чим; во что - вкидати, вкинути кого в що, (редко, устар.) повергати, повергти, повергнути (у Куліша). [Звалив його собі під ноги. Один твій погляд скине лже- пророків (Л. Укр.). Ще раз нечистий дух кинув ним об землю і тоді покинув його (Св. П.). Це його дуже вкинуло в тугу (Звин.)]. -гать просьбу к стопам чьим - складати прохання до ніг чиїх, кому. -гать трофеи к ногам победителя - складати, скласти трофеї переможцеві до ніг. Расточительность -гла его в нищету - марнотратство вкинуло його в злидні. Поверженный и повергнутый - звалений, повалений, скинений, скинутий, кинутий, кинений на (об) що. -ный на землю, в прах - повалений на землю, -ний у порох.

* * *

несов.; сов. - пов`ергнуть

1) вали́ти, повали́ти, зва́лювати, звали́ти; поверга́ти, пове́ргнути и пове́ргти; ( бросать) ки́дати, ки́нути; ( опрокидывать) перекида́ти, переки́нути и поперекида́ти

2) (приводить в какое-л. состояние) вкида́ти, вки́нути, ки́дати, ки́нути; ( о чувствах) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити

погибнуть гинути, загибати, загинути, згибати, згинути, погибати, погинути, пропадати, пропасти, (о мног.) погинути, вигинути (диал. вигибти), попропадати, (опис.) накладати, накласти, наложити головою. [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). Якби бог слухав пастуха, то давно-б погинуло стадо (Ном.). Вигибли всі до душі колишні мешканці (Дніпр. Чайка)]. -нуть от голода - згинути, пропасти з голоду. [Дай чого їсти, а то пропаду з голоду (Рудч.)]. -гиб безвозвратно - загинув без вороття. Хлеб -гиб от засухи - хліб пропав з посухи. Всё -бло - все пропало. Если это случится, то я -гиб, мы -гибли - якщо це станеться, то я пропав (ми пропали), то я пропащий (ми пропащі). [Гляди, щоб ти її нігде не дів, бо тільки ти її де-небудь дінеш, то тоді усі ми пропащі (Рудч.)]. Он -гиб в общественном мнении - він пропав (загинув) перед громадською думкою. Бесславно -гиб - загинув без слави, (грубо) пропав - і собаки не брехали (не гавкали). Погибший - загиблий, згиблий; пропащий, страчений. [Пропащий час. Пропащий талант. Страчене життя]. -ший человек, -шая девушка - пропащий чоловік (пропаща людина), пропаща дівчина. -шее создание - пропаще створіння.

* * *

несов.; сов. - пог`ибнуть

подбросить підкидати, підкинути; (только вверх) викидати, викинути (диал.) підвергати, підвергти (н. вр. підвержу, -жеш); (мяч для удара палкой) підгилювати, підгилити. [А підкинь у грубу ще дров. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро (Рудч.)]. А что, кто выше -сил мяч? - А що, хто вище викинув м'яча и м'ячем (підкинув м'яча)? -сить что под что - підкинути що під що. [Підкинув його під припічок (Грінч.)]. -сить сена лошадям - підкинути, (немножко) підтрусити сіна коням. Ему -сили ребёнка - йому підкинуто дитину. Подброшенный - підкинутий, підкинений.

* * *

несов.; сов. - подбр`осить

(начать дуть) подути (подму, -дмеш, -дмемо, -дмете, -дмуть), повіяти, (слегка) подихнути. [Подув (подихнув) холодний вітер з півночи. Майнув (Хо) довгою бородою і повіяв від неї тихий вітрець (Коцюб.). Вітер подме, то повні хати (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) подути, повіяти, (о челов.) подмухати, (дыханием) похук[х]ати (напр., в руки, на гаряче молоко), (мехами) подимати, подути (міхом). Подуй-ка (мехами) - подимай-но (міхом). Подуй-ка в самовар - подмухай-но в самовар. Срв. Дуть, Подувать.

* * *

1) ( о ветре) пові́яти, поду́ти, повійну́ти, пові́нути и повіну́ти, подихну́ти, дмухну́ти, ду́нути, поду́нути; (безл.: холодом) понести́

2) ( о человеке) поду́ти, подму́хати, ду́нути, дмухну́ти; ( согревая) поху́кати, поху́хати, ху́кнути, ху́хнути

приглядеть

1) (присматривать за кем, чем) доглядати, догле[я]діти, доглянути, наглядати, дозирати, назирати кого, що; срв. Присматривать за кем. [Малих діток доглядати (Метл.). Сидить він між маленькими жидиками, дозирає їх (Стеф.). Назирай орлиним оком сирітськую хату (Куліш)];

2) (высматривать кого, что) наглядати, нагле[я ]діти, виглядати, виглядіти, визирати, визирі[и]ти, назирати кого, що, любувати що. [Вона вже давно його нагляділа (Мирн.). Славну жінку наглянув собі (Коцюб.). Визиріла собі Настя славного парубка (Кониськ.)];

3) приглядеть глаза - виглядіти очі; срв. Высматривать. [Не прийшло до Ганни щастя тим великим битим шляхом, тільки вигляділа свої очі (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - пригляд`еть

1) (за кем-чем) догляда́ти, догля́нути и догля́діти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти (кого-що, за ким-чим, над ким-чим), несов. гляді́ти (кого-що, чого); пригляда́ти, пригля́нути и пригля́діти и пригле́діти (за ким-чим, кого-що); несов. диал. дозира́ти (кого-чого)

2) (высматривать, подыскивать) нагляда́ти, нагля́нути и нагля́діти и нагле́діти; диал. назира́ти, нази́рити

присмотреть

1) кого, что - наглядати, нагле[я]діти и наглянути, назирати, назирити кого, що; назнати, навідати кого, що, набачити що. [І плиту вже навідав у нову хату (Борз.). А він набачив на полиці груші та тільки туди й дивиться (Звин.)]. -реть девушку - нагле[я]діти (наглянути, назнати) дівчину. -реть лошадку под масть своей - назирити, набачити коненя до пари своєму. [Назирив він коненя на ярмарку (Рудч.)]; срв. Высматривать 3, Приглядывать 2;

2) за кем, за чем - глядіти, доглядати, догле[я]діти, доглянути кого, чого, приглядати, пригле[я]діти, приглянути за ким, за чим и кого, що, наглядати, наглянути за ким, за чим и над ким, над чим, кого, що и чого, дозирати кого, чого (що) и за ким, за чим, назирати кого, що, над ким, над чим, давати позір на що, пильнувати, допильнувати, припильнувати, пантрувати, допантрувати кого, чого, мати обачення на кого. [Жінка кудись пішла і приручила йому глядіти дитини (Грінч.). І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула (Рудч.). Вона і зробить усе і догледить усього (М. Вовч.). Приглядати за дітьми (Васильч.). Наглядати, як сіно складатимуть (Г. Барв.). Вона за всім дозирає (Мова). Не будеш діток моїх дозирати (Метл.). Над містом назирати (Крим.). Наказував, аби давала позір на чоботи, бо десь пес може затягнути (Стеф.). Дітей пантрує (Мирн.). Май-же, сестро, обачення на діти мої (Пісня)]. -вать за детьми - глядіти, доглядати, дозирати, пантрувати дітей, наглядати дітей и за дітьми, приглядати за дітьми. -вай, -три за ребёнком - гляди, доглядай, дозирай дитини и дитину, наглядай дитину и за дитиною, приглядай за дитиною, доглянь дитину и дитини, приглянь за дитиною. -вать за скотом - глядіти, доглядати, дозирати худоби, наглядати за худобою; срв. Ухаживать. -вать за умирающим - доглядати, доглянути душі, смерти. Присмотренный - нагляджений, назирений, назнаний, навіданий, набачений.

* * *

несов.; сов. - присмотр`еть

1) (за кем-чем) догляда́ти, догля́нути и догляді́ти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти (кого-що, за ким-чим, над ким-чим), несов. гляді́ти (кого-що, чого); пригляда́ти, пригля́нути и пригля́діти и пригле́діти (за ким-чим, кого-що); несов. диал. дозира́ти (кого-чого); (несов.: наблюдать) пильнува́ти (кого-що, чого); ( следить) сте́жити, посте́жити (за ким-чим)

2) (высматривать, подыскивать) нагляда́ти, нагля́нути и нагля́діти и нагле́діти; диал. назира́ти, нази́рити

I. проглядеть

1) (пробегать глазом) переглядати, переглянути и перегле[я ]діти, проглядати, проглянути, передивлятися, передивитися, продивлятися, продивитися що; см. Просматривать, Просмотреть 1. Прогляди счёт - переглянь, проглянь, продивись рахунок;

2) что (пропускать, не заметив) - недоглядати, недоглянути и недогле[я]діти, недодивлятися, недодивитися чого, проминати, проминути, проґавити що; см. Просматривать, Просмотреть 2;

3) (насквозь) проглядати, прогледіти, проглянути, (о мн.) попрогледжувати що, прогледітисд: крізь що, продивлятися, продивитися у що, (с отрицанием) чого. [Ой гаю-ж, мій гаю, густий, - не прогляну (Чуб.). Така гущиня, що й прогледіть не можна (Черн. г.). Усі вікна попрогледжувала (Г. Барв.). Хотіла продивитись їй у душу (Мирн.). Небо синє, чисте, - не продивитись його глибини (Мирн.)];

4) -деть на кого, на что (известн. время) - продивитися на кого, на що якийсь час; см. Просмотреть 3 (под Просматривать). [Цілий вечір продивився на зорі];

5) -дывать, -деть глаза - видивляти, видивити очі. [Очі видивила, виглядаючи (Свидн.). І ходив він, і стежив він, очі видивляв (Гр.-Григ.)].

II. проглянуть (выглядывать) проглядати, проглянути, виглядати, виглянути, прозирати, прозирнути, (о солнце ещё: сквозь тучи) вискалятися, вискалитися, вис[ш]кирятися; вис[ш]киритися. [І блідий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав (Шевч.). У темному волоссі прозирає срібло (Грінч.). Із хмари прозирнуло сонце (Куліш). То хмарно, то вискириться сонце (Вовч. п.). То дощ, то вискалиться]. Луна -нула из-за облака - місяць прозирнув (про[ви]глянув) з-за хмари. Досада -вает в его словах - досада прозирає з його слів.

* * *

1) ( просматривать) перегляда́ти, перегля́нути и перегля́діти и поперегляда́ти, прогляда́ти, прогля́нути, передивля́тися, передиви́тися и попередивля́тися, продивля́тися, продиви́тися

2) (что - несов.: не заметить) недогля́нути, недогля́діти (чого, що), недоба́чити (чого); ( пропустить) пропусти́ти, промину́ти (що)

3) (несов.: глядеть в течение определённого времени) диви́тися [ці́лу годи́ну], продиви́тися

пропасть

1) см. Деваться, деться, -дать, -пасть совершенно, окончательно - запропадати(ся), запропасти(ся). -пасть бесследно - пропасти без вісти, загинути й сліду не кинути, (опис.) піти з(а) вітром, за водою; наче лиз злизав кого, що; наче корова язиком злизала кого, що; (шутл. о человеке) пропав яв пес у ярмарок;

2) (гибнуть) пропадати пропасти, гинути, загибати, загинути, занапащатися, занапаститися, зводитися, звестися. [Хай праця людська не гине марно (Коцюб.). Скільки добра загибає (Коцюб.). Буду робить, буду годить, то і в чужих людей не загину (Пісня). Літа мої молодії марно пропадають (Пісня). Що минуло, те пропало (Франко). Занапащається за нелюбом мій вік молоденький]. -дёт всё имущество - загине (пропаде, поляже) все добро (майно). [Не покину Батурина - все добро поляже: і двірок мій мурований, і млини крилаті, і запаси великії (Рудан.)]. Пропади оно! - нехай воно зведеться! [Не прядеться, нехай воно зведеться]. Не -дёт! - не пропаде! Не де дінеться] -пало всё! - пропало все! Все пішло марно! Пропащі світи! [З тієї ляхівка вийшла, а сей москалем став. Пропащі світи! (Свидн.)]. -дать, -пасть попусту - марнуватися, змарнуватися, пусто йти, піти. [Господарство марнується (Неч.-Лев.). На панщині робить, а свої дні дома й так ідуть пусто (Г. Барв.)]. -пасть (испортиться), валяясь без присмотра - звалятися. [Не зносилася ця свита, а звалялася];

3) (исчезать) зникати, зник(ну)ти. [Удень її ми не бачили; робила при панії, а ввечері знов зникла (М. Вовч.). Де-ж видно се, що зникла наша сила? (Грінч.)]. Он -пал у меня из глаз - він зник мені з очей. У меня -пала охота - у мене зникло бажання. Он -пал в толпе - він зник у юрбі (у стовпищі);

4) (гибнуть, дохнуть) гинути, згинути, згиб(ну)ти, пропадати, пропасти, (пренебр.) ґиґнути, (з)слизнути; (о мног.) погинути, попропадати, послиз(ну)ти; (о всех) вигинути (до ноги, до решти); (только о домашн. скоте) (диал.) дейкатися, подейкатися. [Як пішов на заробітки, то там і згиб: казали, що втоп ніби-то. Вигинула вся худоба з сибірки. Оце у нас падіж був - скот усе дейкався, поки ввесь передейкався (Київщ.). Квіти погинули з морозу. Народній ворог зслиз (Куліш). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Кіев. Стар.)]. -пал бы я - загинув-би я; було-б по мені. -ду я - буде по мені. [Як не буде миленького, то буде по мені (Пісня)]. Либо пан, либо -пал - куць виграв, куць програв (Ном.); або здобути, або вдома не бути. -пал ни за что - пропав за ніщо, пропав ні за цапову душу, пропав ні за собаку. -пади (пропадай) он! - хай він згине (зслизне)! Пропади ты (пропадом)! чтоб ты пропал! - щоб ти зслиз! Бодай ти нагло зслиз! Нехай тебе лизень лизне (злиже)! Бодай тебе з корінням вигладило! Щоб ти приймом пропав! Нехай за тобою заклекоче! Щоб ти тямився! Пропавший (исчезнувший) - пропалий, запропащий, запропащений, зниклий. [Треба шукати запропащого хлопця (Корол.). Запропащена грамота нарешті знайшлася (Н. Рада)].

* * *

простыть и простынуть простигати, про[за]стиг(ну)ти, прочахати, прочах(ну)ти, (прохолонуть) холонути, прохоло(ну)ти, (о мн.) попростягати, попрочахати, похолонути, (совсем) вистиг(ну)ти, вичах(ну)ти, (обо всём) повистигати, повичахати; срв. Остывать. [Мусіла гріти, - все прохололо (Коцюб.). Страва вже простигла (Л. Укр.). Прочахла страва (Куліш). Зроблю, поки ще не прочахла думка (Куліш)]. И след простыл - і сліду нема; і місце холодне (Рудан.); і слід запав (М. Вовч.); як лиз злизав. И след их простынет - вони й сліди позабирають (Франко). Простывший, Простылый - простиглий, прочахлий, прохолонутий, прохололий.

* * *

несов.; сов. - прост`ыть и прост`ынуть

1) простига́ти, прости́гнути и прости́гти, вистига́ти, ви́стигнути, и ви́стигти, холо́нути, охоло́нути, несов. прохоло́нути, схоло́нути

2) см. простужаться

несов.; сов. - ск`инуть

1) скида́ти, ски́нути и ски́дати и мног. поскида́ти; ( спускать) спуска́ти, спусти́ти (спущу́, спу́стиш) и мног. поспуска́ти

2) ( снимать одежду) скида́ти, ски́нути и мног. поскида́ти, зніма́ти и здійма́ти, зня́ти (зніму́, зні́меш) и мног. позніма́ти и поздійма́ти

3) ( сбавлять цену) зни́жувати, -жую, -жуєш и знижа́ти, зни́зити (зни́жу, зни́зиш), збавля́ти, зба́вити, -влю, -виш, спуска́ти, спусти́ти и мног. поспуска́ти, скида́ти, ски́нути и мног. поскида́ти

4) ( преждевременно разрешаться от бремени) скида́ти, ски́нути

1) (с чего о воде, перен.) відри́нути (від чого), схли́нути (з чого); ( отхлынуть) відхли́нути (від чого, з чого)

2) (перен.: о толпе) схли́нути, розійти́ся (розі́йдеться)

3) (перен.: ослабеть) осла́бнути, посла́бшати, послабі́шати; ( пройти) пройти́ (пройде́); ( исчезнуть) зни́кнути, -кну, -кне

несов.; сов. - улет`еть

1) леті́ти, полеті́ти; ( отлетать) відліта́ти, відлеті́ти и повідліта́ти; (перен.) ли́нути, поли́нути, несов. відли́нути; ( отправляться) подава́тися, пода́тися

2) ( о времени - миновать) мина́ти, мину́ти и мину́тися, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́ и спли́нути

несов.; сов. - унест`ись

1) нести́ся, понести́ся; ( мчаться) мча́ти, помча́ти, мча́тися, помча́тися; ли́нути, поли́нути

2) (перен.: в мыслях, мечтах) ли́нути, поли́нути, зано́ситися, занести́ся; несов. майну́ти

3) ( проходить - о времени) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, несов. мину́тися, помину́ти; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути и позника́ти, щеза́ти, ще́знути и пощеза́ти

4) строит. (несов.) нести́ся; відно́ситися; вино́ситися; зано́ситися; бра́тися [з собо́ю]; забира́тися; забира́тися; кра́стися

несов.; сов. - устрем`иться

1) (стремительно бросаться куда-л.) ки́датися, ки́нутися; ( двигаться) руша́ти, ру́шити; ( направляться) прямува́ти, попрямува́ти, простува́ти, попростува́ти, направля́тися, напра́витися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; (несов.: сбегаться) збіга́тися; ( лететь) леті́ти, полеті́ти, ли́нути, поли́нути; (быстро течь, нестись) ри́нути несов., сов., порина́ти, пори́нути и порину́ти; ( мчаться) мча́ти, помча́ти, мча́тися, помча́тися

2) (принимать какое-л. направление) спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися; ( направляться) направля́тися, напра́витися; (о взгляде, внимании) зверта́тися, зверну́тися; ( сосредоточиваться) зосере́джуватися, зосере́дитися

3) (простираться в каком-л. направлении) простяга́тися, простягти́ся и простягну́тися; ( вверх) підніма́тися, підня́тися, підійма́тися, підійня́тися, підно́ситися, піднести́ся; ( тянуться) тягти́ся, потягти́ся, тягну́тися, потягну́тися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; ( всем телом подаваться вперед) подава́тися, пода́тися

4) строит. (несов.) спрямо́вуватися, скеро́вуватися; направля́тися; зверта́тися; зосере́джуватися

1) кидати, метати, (швырком) вергати, шпурляти, швиргати, (с размаху на-земь) гепати (сов. гепнути). [Вергає сніг лопатою]. Б. в тюрьму - закидати до в'язниці. Б. якорь - закидати кітву (кітвицю, якір). Б. жребий - кидати жеребок, жеребкувати. Б. взгляд - зиркати, блим[к]ати очима, скидати (накидати) оком. Б. в жар, в холод - обсипати жаром, снігом;

2) (оставлять кого, что) кидати, покидати, лишати, залишати, відкидатися від кого. [Кидай вечеряти! Не одкидайсь од мене! Лишив її саму-одну];

3) (переставать заниматься чем) закидати що, занедбовувати що (сов. занедбати), кидатися чого. [Не кидалися давнього ремества].

* * *

несов.; сов. - бр`осить