-
121 намекать
намекнуть на кого, на что, о чём натякати и (редко) натякувати, натякнути на кого, на що, про що, закидати, закинути (на(з)догад, слова) про кого, про що, казати, накидати проти чого, (пров.) наменути на що, (шутл.) стригти куди, ключку закидати куди, загинати куди, (тонко -кать на толстые обстоятельства, шутл.) говорити на(з)догад (навманики) буряків, щоб дали капусти (Номис), говорити, питати и т. п. наздогад буряків. [Дозвольте спитаться, - на кого ви натякаєте? (Грінч.). Він оце про гроші йому натякував (Канівщ.). Натякнув батькові, що батько любить ходити до корчми (Н.-Лев.). Почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив (Квітка). Закинув Марусі наздогад, що се він її любить (Квітка). Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити (М. Вовч.). «Проти чого це він каже?» - «А проти того, що, може, в вас залишилося дещо з його добра» (Звин.). Не розберу, проти чого він мені накидає (Чигиринщ.). Далі вже й наменути на сю річ боявсь (М. Вовч.). Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить (Мирний). «Ба, може-ж, їхня мова краща за нашу?» - спитав я наздогад буряків (Крим.)]. Тот, на кого -кали - той, на кого натякали (натякувано); натякнений. [Міщани брацлавські, натякнені при сій нагоді (Куліш)].* * *несов.; сов. - намекнуть(на кого-что, о ком-чём) натяка́ти, натякну́ти (на кого-що, про кого-що); ( закидывать) закида́ти, заки́нути (про кого-що); ( говорить намёками) говори́ти (-ворю, -вориш) наздогад несов., каза́ти (кажу́, каже́ш), сказа́ти (закида́ти, заки́нути) наздога́д (про кого-що) -
122 нестись
1) нести́ся; ( мчаться) мча́ти, мча́тися, гна́тися (жену́ся, жене́шся), гна́ти, диал. майнува́ти, -ну́ю, -ну́єш; ( бежать) бі́гти (біжу́, біжи́ш); (со всех ног диал.) уляга́ти; ( лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), поэз. ли́нути2) (распространяться, становиться слышным, известным) нести́ся, розно́ситися, -но́ситься; ( о запахах) ві́яти; ( о звуках) ли́нути3) ( класть яйца - о птицах) нести́ся -
123 нырять
ныривать, нырнуть1) (в воду, в воде, под воду и перен.) поринати и (реже) впоринати, поринути, пірнати, впірнати, впірнути, (диал. пуринати, пурнути), ну[и]ряти, ну[и]рнути в що, під що, куди и де, ну[и]рка дати, нурка піти, (погружаться) заринати, заринути и (диал.) зарнути, занурятися, зануритися в що, (юркнуть) гулькнути в що; (в воздухе: об аэроплане) ну[и]ряти, ну[и]рнути, ну[и]рка дати. [В хвилі човен порина (Шевч.). Поринав і виринав, мов шукаючи щось у воді (Л. Укр.). Бляшаний пароходик вислизнув з рук і поплив по помості, поринаючи носом, немов на хвилях (Коцюб.). Любо місяцю з зорями в воду поринати (Куліш). На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали (Греб.). Од страху жаба впоринає (Рудан.). Замовкла русалочка, в воду поринула (Шевч.). Одежу зриває, у воду пірнає (Грінч.). Жаба пірнала, виринала (Н.-Лев.). Сани пірнають у вибоях (Коцюб.). Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночи (Коцюб.). Як пішла за мене, то так як під воду пірнула (Стефаник). Риби і птиці пірнули і винесли хлопця (з дна морського) (Дніпр. Ч.). Диви, як дівки впірнають у воду! (Звин.). Впірнув Сатанаїл у у самую безодню (Рудан.). Буду плавать, пуринати (Метл.). Зірочки пурнули у синю безодню неба (Мирний). То пурне, то вирне (Мирний). Нирнула в Березину да й утекла (Борзенщ.). На лататті бувають великі бурульки; ми за їми заринаємо (Звин.). Зарину аж до дна (Звин.). Так і гулькнув у воду (Сл. Гр.)];2) (в нору, подполье и т. п.) ниряти, нирнути, (обычно: юркнуть) гулькнути; (шмыгнуть) шмигнути в що, куди;3) подо что - пірнати, пірнути, (шмыгнуть) шмигнути під що. [Ганна пірнула під ковдру, пронизливо скрикнувши (Черкас.)];4) -рять по дому - скрізь лазити (мотатися, шалатися, шибатися, шваргатися) по хаті.* * *несов.; сов. - нырн`уть1) порина́ти, пори́нути, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, ниряти, нирну́ти2) (перен.: быстро проникать куда-л.) пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, порина́ти, пори́нути, ниря́ти, нирну́ти; ( шмыгать) шмига́ти, шмигну́ти и усилит. шмигону́ти -
124 огустевать
огустеть гус(к)нути, загусати, загус(к)нути, (о грязи) тужавіти, затужавіти, шерхнути, зашерхнути.* * *несов.; сов. - огуст`етьгусті́ти, загусті́ти и погусті́ти, гу́снути и загуса́ти, загу́снути ( становиться более густым) густі́шати, погусті́шати; ( плотнеть) тужа́віти, затужа́віти -
125 одряблеть
тж. одр`ябнуть1) одряблі́ти, одря́бнути; ( стать вялым) прив'я́нути, зів'я́нути, ста́ти в'я́лим, зроби́тися в'я́лим2) перен. ста́ти (зроби́тися) кво́лим -
126 окунаться
окунываться, окунуться поринати, поринути, упоринати, -нути, пірнати, (в)пірнути, занурятися, зануритися в що. [Упоринав у прибережні морські хвилі (Крим.). Слухаю й поринаю все глибше й глибше у рідну стихію (Васильч.)].* * *несов.; сов. - окун`уться1) пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, порина́ти, пори́нути, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися2) строит. (несов.) зану́рюватися; устромля́тися, устро́млюватися; умоча́тися -
127 оледеневать
несов.; сов. - оледен`еть1) см. обледеневать 1)2) ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и покля́кнути и позакляка́ти, дубі́ти, задубі́ти и одубі́ти и оду́бти и подубі́ти и поду́бнути, несов. заледені́ти, зледені́ти; (цепенеть, холодеть) холо́нути, захоло́нути и захоло́ти; (несов.: стынуть) сти́гнути -
128 опочивать
опочить спочивати, спочити, опочивати, опочити. [Спочивають добрі люди (Шевч.). Село тихо сном опочиває (Рудан.)].* * *несов.; сов. - опоч`ить1) ( спать) опочива́ти, опочи́ти и почи́ти; спочива́ти, спочи́ти и спочи́нути2) (несов. перен.: умереть) почи́ти, опочи́ти, спочи́ти, спочи́нути; уме́рти, поме́рти; ( успокоиться) заспоко́їтися
См. также в других словарях:
зустрінути — 1) = зустріти, зустрічати (кого ідучи чи пройшовши куди н., зійтися з кимось, помітити когось), зустрінутися (з ким), зустрітися, зустрічатися (з ким), побачити, побачитися (з ким), стрінути, стріти, стрічати, стрінутися (з ким), стрітися (з… … Словник синонімів української мови
вджиґнути — див. вджиґнути … Український тлумачний словник
встрінути — встрі/нутися, встрі/ти, встрі/тися див. устрінути, устрінутися і т. д … Український тлумачний словник
устрінути — (встрі/нути) і устрі/ти (встрі/ти), і/ну, і/неш; мин. ч. устрі/нув, нула, нуло і устрі/в, рі/ла, рі/ло; док., діал. Зустріти … Український тлумачний словник
встрінути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ґеґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ґелґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ґерґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ґиґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
дзиґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
зострінути — дієслово доконаного виду діал … Орфографічний словник української мови