не+уйти

см. уходить I

и Недалеко нрч.

1) недалеко, (ум. недалечко), неподалеку, (ум. неподалечку), (пров.) неподалеці, неподалець, (вблизи) поблизу, (близко) близько. [Він живе недалеко (Київ). Довбишів двір був недалеко (Н.-Лев.). Махніть навпрошки, - це недалечко (А. Любч.). Тут поблизу лежить людина (Крим.). Побачивши так близько берег той (Грінч.)]. -ко от кого, от чего - недалеко (ум. недалечко) від кого (редко кого), чого (редко від чого), неподалеку (ум. неподалечку) кого, чого, (пров.) неподалеці від кого, від чого, (друг от друга ещё) неподалець з ким, (вблизи) близько, поблизу кого, чого. [Недалеко Стародуба стали відпочити (Рудан.). Став возик недалечко од мене (М. Вовч.). Недалечко села пасеться свиня (Рудч.). Неподалечку нас майнула постать (Корол.). Той другий дуб, - од першого неподалеці, - і той обтрушено (Борз.). Ми неподалець з ними живемо (Новомоск.). Близько ліжка неньки спали в колисці (діти) (Л. Укр.)]. -ко уйти (уехать) (перен.) - недалеко заїхати;

2) сказ. безл. предл. - недалеко. [Недалеко до кінця (П. Тичина). До Жилянської вулиці було недалеко (В. Підмог.)]. До берега -ко - до берега недалеко. -ко от счастья, от тюрьмы - недалеко від (до) щастя, від (до) в'язниці. -ко и праздник - скоро (незабаром) і свято. -ко ходить за примером - недалеко йти (ходити) по приклад; недалеко шукати прикладу.

* * *

тж. недалек`о; нареч.

око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].

* * *

житло, пробування, перебування, прожиток (р. -тку), мешкання. [Ідуть люди на житло в степ. Знудило мене пробування в лісі - до людей хочеться. До запорожців донці з Дону тисячами на прожиток приходили (Куліш). У домівці на мешканні]. См. Жизнь где. Место жительства - місце пробування, мешкання. Уйти с места жительства неведомо куда - змандрувати. Вид на жительство - посвідка на перебування (на пробування).

* * *

1) ( проживание) прожива́ння, ме́шкання; ( пребывание) пробува́ння

2) (населённая местность, селение) се́лище, посе́лення; ( усадьба) сели́тьба, обі́йстя; диал. осе́ля

заменить (кого, что) заміняти, замінити, переміняти, перемінити, заступати, заступити кого, що, ставати, стати за кого, замість кого; (служить чем) відбувати за що, за кого. [Це слово треба замінити иншим. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів (Чуб. II). А на господарстві заступити мене нікому (Мова). У залі містечкового клубу, що заступала театр, було повно народу (М. Левиц.). Вона мені замість матери стала. Та воно не піч, а тільки за піч тут одбува (М. Вовч.)]. -нить чем - замінити, об[д]мінити що на що. [Досить тільки одмінити деякі старі слова на наші теперішні (Єфр.)]. -нить тюремное заключение денежным штрафом - замінити ув'язнення на грошову пеню. Одна мысль быстро -няет другую - думка думку побиває. Не могу уйти из дому, некому меня -нить - не можу піти з хати (з дому), бо нема кому заступити мене; ні від кого мені піти з дому, бо сама-одна. Он -нён новым лицом - його замінила (заступила) нова людина. Заменённый - замінений, перемінений (на кого, на що), заступлений.

* * *

несов.; сов. - замен`ить

заподітися, подітися, задітися, запро(в)торитися, заправторитися, завіятися, зашитися, (в суете) зашамотатися, (во что: зарыться) запорпатися, (диал.) спрянчитися. [I де та смерть моя заподілася? (Коцюб.). Ой де пішла, де поділася Марусина мати? (Метл.). Десь книжка заподілася. Сина дома нема, завіявсь десь (М. Вовч.). От не найду ножа: десь запорпався, як перевозилися (Проск. п.)].

* * *

I. сущ.

1) зло (р. зла), лихо (-ха), лихе (р. лихого), (редко) худо (-да). [Ну, брате, - кажуть: як ти жив? добро чи зло робив? (Гліб.). Люди не однаково розуміють добро і зло, правду і неправду (Наш). Хто сіяв зло, той пожинав скорботу (Куліш). Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис). Романе! лихим живеш, литвином ореш (Номис). Я їм добра не зичу, худа не мислю (Чуб. V)]. Делать зло - лихо коїти, чинити, учинити (сделать) кому, (образно) лихо кувати кому. Ом сделал страшное зло - він вчинив (зробив, скоїв) страшне лихо. Желать зла кому - мислити зло кому, бажати (зичити) лиха кому. На зло научать кого - на лихо вчити кого. Употреблять во зло - вживати на зле що, зловживати що; см. Злоупотреблять. Считаться за зло - йти (вважатися) за зле;

2) (беда) лихо, біда, (неожид.) лиха година; см. Беда. Общественное зло - громадське лихо. Рабство есть величайшее из зол - рабство - це найгірше лихо (зло). Из двух зол выбирай меньшее - котре лихо меншеє те й вибирай. Постигло зло кого - спіткало лихо кого, побила кого лиха година. Как на зло (на беду) - як на зло, як на ту пеню, як на те. [Як на ту пеню й мати приходять (Сл. Гр.)]. Избежать зла - уникнути, втекти лиха (біди). Уйти от зла - втекти від лиха (біди). Вещать зло - лихо (біду) віщувати кому;

3) (злость) злість (-ости). На зло (делать) - на збитки, на злість, на прикрість, на пеню, на капі[о]сть, (на перекор) навкір, навкірки, наперекір, насукір кому (чинити). [Це він на збитки отак робить (Кам. п.). На злість моїй жінці нехай мене б'ють (Приказка). Усе на капость робить (Сл. Гр.)]. Зло взяло меня - зазлісно мені стало, люто зробилося мені. Сорвать зло на ком - зігнати сердце (оскому) над ким на кому. [Щоб над ким-небудь серце своє зігнати (Квітка)]. Со зла - зо-зла, зі-зла, з серця, з пересердя. [Трохи з серця не сказивсь (Стор.)].

II. нрч.

1) (злостно) люто, злісно, зло[і]сливо, зо-зла; (плохо) зле; срвн. Злобно, Жестоко. Зло раскритиковали его книгу - злісно розкритикували його книгу. Он зло (плохо) обращается с людьми - він зле поводиться з людьми;

2) (ретиво) завзято. Зло браться за что - завзято братися до чого.

* * *

1) зло; ( беда) ли́хо, біда́

2) (досада, злость) злість, род. п. зло́сті, зло

1) спокій, упокій, супокій (-кою), покій (-кою). [На віщо я тобі збентежив, сину, ясний душі твоєї спокій? (Самійл.). Все село обіймав упокій, тихий, святковий упокій (Грінч.). За дурною головою нема ногам упокою. Супокій навкруг панує (Грінч.)]. Нет минуты -коя (отдыха) - нема просвітлої (промитої) години; просвітку нема кому. Нет -коя кому - спокою немає кому, не має спокою хто. От детей -коя нет - діти спокою не дають; за дітьми спокою нема. В -кое - з упокоєм, спокійно. [Хліба-соли з упокоєм уживати]. Жить в -кое - жити з упокоєм, жити с(у)покійно. [Дітей подружили, тепер живемо вдвох, тихо, з упокоєм]. Не давать -коя кому - не давати спокою кому, непокоїти, турбувати, клопотати кого, долягати кому, муляти кому. [Думки не дають мені спокою та й мені долягають. Всередині щось гризе та муляє (Крим.)]. Оставить в -кое кого - дати святий (чистий) спокій кому. [Дайте мені чистий спокій з тією справою, не хочу я про неї чути]. Нарушить чей -кой - збентежити (збурити, зламати) спокій кому. Вечный -кой - вічний спокій. Об'ятый -коем - оповитий спокоєм (упокоєм, супокоєм), утихлий. [Ліс дрімав, оповитий спокоєм. Подивіться на двері позачинювані, на втихлий двір (М. Вовч.)]. Мёртвый -кой - мертва тиша (спокій);

2) (отдых) спочив[н]ок (-нку), опочивок (-вку). [Кістки давно просяться на спочинок]. Уйти на -кой - піти на спочинок. Жить на -кое - на спочинку жити. [Він уже покинув служити - на спочинку живе]. Нет -коя от чего - немає спочинку, немає просвітку за чим. [Немає просвітку за роботою; ніколи не спочиваю];

3) покій (-кою), кімната, світлиця, горниця. [Чотири покої маємо, а живемо тісно, бо сім'я велика]. Богатые -кои - пишні (багаті) покої. [Жила у пишних покоях панських]. Приёмный -кой - приймальня. Мёртвый (приёмный) -кой - см. Покойницкая.

* * *

1) спо́кій, род. п. споко́ю и спо́кою; (спокойствие, мир) по́кій, -ко́ю, супокі́й, -ко́ю

2) ( отдых) спочи́нок, -нку, спочи́н, -у, спочи́вок, -вку, спочи́в и спо́чив, -у

1) (управиться с чем) упоратися з чим, упорати що. С рожью уже -лись - жито вже упорали, з житом уже упоралися;

2) (принарядиться) убратися, прибратися (трохи), (о мн.) повбиратися, поприбиратися;

3) (откуда) повибиратися, повиходити, піти собі геть. [Один по одному всі повибиралися (повиходили) з хати]. Срв. Убраться.

* * *

1) ( уйти) позабира́тися, піти́ (пі́демо, пі́дете) собі́ геть

2) ( прибраться) [тро́хи] убра́тися, [тро́хи] прибра́тися

проститься

1) страд. - прощатися, проститися, бути прощеним, даруватися, подаруватися, бути подарованим, (о грехах) відпускатися, відпуститися, бути відпущеним. [Не простились їм гріхи (Єв.). Коли-б же що було проти звичаю, дарується те нам, бо прикрий час (Грінч.). Такий чоловік, хочби мав гріхів як в морі піску, як листя на дереві, то всі йому відпустяться (Рудан.)]. Первая вина -щается - на перший раз (для першого разу) прощається;

2) взаим.: с кем - прощатися, попрощатися, проститися, попроститися, розпрощуватися, розпроститися з ким, опрощення брати (приймати), взяти (прийняти) з ким, прощати, попрощати кого, що; срв. Распрощаться. [І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною (Метл.). Попрощайся просто та й їдь собі (Куліш). Гості попрощались, порозходились (Коцюб.). Він розпрощується з усіма (Н.-Лев.). От попростивсь він і пішов собі (Манж.). То він з своєю матір'ю опрощення приймає, у чужу сторону од'їжджає (Чуб.). Ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали (Макс.). Серед ночи дім свій попрощала, геть із Відня рушила в дорогу (Франко)]. Уйти не -стившись - піти не попрощавшися;

3) (просить прощения у всех перед исповедью и т. п.) прощатися, попрощатися и попроститися з ким. [Кожного року йде в Київ говіти, то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: простіть Христа ради, в чому я винна (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - прост`иться

1) ( при расставании) проща́тися, попроща́тися и прости́тися

2) ( оказываться простительным) проща́тися, прости́тися, пробача́тися, проба́читися, дарува́тися, подарува́тися

3) страд. (несов.) проща́тися; вибача́тися, пробача́тися, дарува́тися

1) схова́тися, захова́тися, мног. похова́тися, позахо́вуватися, -хо́вуємося, -хо́вуєтеся

2) ( уйти в себя) замкну́тися

несов.; сов. - удал`ить

1) ( отдалять) віддаля́ти, віддали́ти

2) ( заставлять уйти) виво́дити, ви́вести и повиво́дити; ( выпроваживать) випрова́джувати, ви́провадити; ( высылать) висила́ти, ви́слати; ( выгонять) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати и повиганя́ти и повиго́нити

3) (из организма, с территории) видаля́ти, ви́далити; ( изымать) вилуча́ти, ви́лучити; ( убирать) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; ( вырезывать) вирі́зувати, ви́різати и повирі́зувати; ( отрезывать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати; ( извлекать) вийма́ти, ви́йняти и повийма́ти, витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и повитяга́ти и повитя́гувати; ( выдёргивать) вирива́ти, ви́рвати и повирива́ти; ( уничтожать) ни́щити и вини́щувати ви́нищити и пони́щити, зни́щувати, зни́щити и позни́щувати

4) ( пятно) виво́дити, ви́вести и повиво́дити

5) (отстранять, устранять) усува́ти, усу́нути

1) ( уйти) попе́рти, попе́ртися

2) ( унести) попе́рти, відпе́рти

3) ( украсть) спе́рти, потягти́, потягну́ти, поцу́пити

1) що, род. п. чого́

2) ( в относительном употреблении) що; ( который) яки́й

3) (при сопоставлении нескольких предложений: одно - другое - третье) одно́ - і́нше - і́нше, що - що - що, де́що - де́що - де́що

4) (в знач. сказ.: в каком состоянии или положении находится кто-что) як; (каков, какой) яки́й; ( кем или чем является) що

5) ( сколько) скі́льки; ( иногда) що

6) (в риторических вопросах и восклицательных предложениях: как) як; ( изредка) що; ( какой) яки́й

7) (почему, зачем) чого́; ( по какой причине) чому́, чом; ( с какой целью) для чо́го, наві́що, на́що

8) (что-нибудь, что-то) що, щось, що-не́будь; ( кое-что) де́що

9) в знач. вопросит. част. що

10) (в знач.: что я говорю, даже не) та що там

1) що

2) (при сравнении: как) фольк. як; ( словно) на́че, нена́че, немо́в, мов

3) (с повторением в знач.: ли - ли, хоть - хоть) чи - чи

4) ( если) якщо́, коли́, як

5) (после того, как; как только) як, як ті́льки, ті́льки-но, ті́льки що, щойно; ( когда) коли́

6) в знач. част. фольк. як

1) см. Заветренеть;

2) (уйти неизвестно куда) завіятися десь. [Сина дома нема, завіявсь десь (М. Вовч.)].