не+оставлять

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

забросать чем

I. закидати, закидати чим; (яму ещё) засувати, засунути, загорнути; (слегка) прикидати, прикидати, (со всех сторон) обкидати, обкидати. [Труну почали закидати землею. Иншого вбили, а иншого камінням закидали (Єв. Мат.). Яму, що викопали вчора, сьогодні засунули (загорнули). Обкидали мене болотом (Сл. Гр.). Дрова прикидало снігом - мокрі будуть]. Забросанный - закиданий, засунений и засунутий, обкиданий, прикиданий чим.

II. Забрасывать, забросить -

1) (куда, за что) закидати, закинути, (о мног.) позакидати що куди, за що. [Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть (Номис). Закинула клубок за скриню та ніяк не витягну (Київщ.). Закинув руки за голову. Отой мотлох (хлам) треба на горіще позакидати (Харківщ.)];

2) (задевать) закидати, закинути куди що. [Діти ножа десь закинули. Десь позакидали мої чоботи]. -ть невод - закидати, закинути, розсипати, розсипати невід. -ть удочку - закидати, закинути вудку. -ть голову вверх - закидати, закинути голову (вгору), задирати, дерти, задерти голову, (о многих) позакидати, позадирати голови. [Позакидали голови, насилу на їх держалися шапки (Н.- Лев.). Кінь зноровився, задер голову];

3) (оставлять без внимания что) закидати, закинути що, залишати, залишити що, занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занеха(я)ти що, відкидатися, відкинутися чого (или від чого), нехтувати, знехтувати, (провинц.) замітувати що, (образно) кидати, кинути під лаву що. [Закинув наукову працю. Занедбав я свою науку. Не тільки шкільної науки відкинувсь, а й геть усякі книжки читати залишив (Крим.). Драгоманову дорікали, що він за біжучими справами нехтує свою спеціяльність - історію (Єфр.). Зовсім дитину занехала. Вони свою славу кинули під лаву (Шевч.)]. Заброшенный -

1) закинутий и закинений, (о неводе) розсипаний;

2) (пренебрежённый) закинений, закинутий, занедбаний, занехаяний. Быть -ным - занедбатися, (образно) хмелем зарости. [Було ремесло, та хмелем заросло (Номис)]. -ное существо - (муж. р.) покидько, (ж. р.) покидька. [Ні батька, ні матери - покидько. Така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач (Г. Барв.)]. -ное здание - занехаяна будова (или просто) пустка. -ное имение, сад - занехаяний (занедбаний) маєток, сад. -ная вещь - покидьок (-дька); покидь (-ди).

* * *

1) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти

2) (переставать заниматься чем-л.) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти, залиша́ти, зали́шити, -лишу́, -ли́шиш и мног. позалиша́ти; ( оставлять без ухода) зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, запуска́ти, запусти́ти и мног. позапуска́ти; ( покидать) ки́дати и покида́ти, поки́нути и мног. поки́дати

3) (доставлять, завозить куда-л) заво́зити, -во́жу, -во́зиш, завезти́ и мног. позаво́зити; ( в глубь территории) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

миновывать, минуть и миновать

1) кого, что (обходить, объезжать, оставлять в стороне) - минати, минути, поминати, поминути, о(б)минати, о(б)минути, проминати, проминути кого, що. [Я на ті дівочі голоси просто й пішов, минаючи хати (М. Вовч.). Нема чого стрибати нам в огонь, коли його і обминути можна (Грінч.). Певне не додому йдеш, бо свій провулок проминув (Грінч.)]. Да -нёт (-нует) нас чаша сия! - хай мине нас ця гірка (лиха) доля, ця лиха година, (возвыш.) ця чаша;

2) что (пропускать, оставлять без внимания) - минати, минути, проминати, проминути, поминати, поминути, пропускати, пропустити що. [Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова (Г. Барв.). Не читай цього, промини (Брацлавщ.)]. Минуя, Миновав что (за исключением, кроме) - поминаючи, виключивши що, за винятком, за виїмком, крім, окрім чого;

3) не -вать (не избежать) чего - не минути, не обминути чого, не втекти чого и від чого. Не -вать ему тюрьмы - не минути йому в'язниці, не втече він від кари. Этого не -вать - цього не (об)минути (не (об)минеш), від цього не втечеш. Как ни беречься, а не -вать ожечься - хоч як бережешся (стережешся), а нарешті впечешся. Чему быть, того не -вать - що статися має, те станеться. Двум смертям не бывать, одной не -вать - смерти не відперти; раз мати родила, раз і вмирати (Приказки);

4) (о времени) минати, минути и зминути, минатися, минутися, проминати, проминути, поминати, поминути, переходити, перейти, проходити, пройти, сходити, зійти, збігати, збігти, спливати, спливти и сплисти; срв. Проходить 10. [Минула весна, літо минає (Грінч.). Зминуло ще скількись днів (Крим.). Час іде, минається (М. Вовч.). І обід, і полудень минувсь, а Левка нема (Квітка). Весна нашої приязни проминула безповоротно (Крим.). Уже петрівочка поминає (Мил.). Перейдуть віки, світ завалиться (Рудан.). Зійшло і літо (Борзенщ.). Збігло кілька років (Коцюб.)]. Зима ещё не -вала - зима ще не минула(ся), не проминула, не перейшла, не перезимувалася. Вся беда -вала - все лихо минулося. [Згадай лихо, та й байдуже: минулось, пропало (Шевч.)]. Срок уже -нул - термін (речінець, строк) уже (про)минув, вийшов, (истёк) уплив. Опасность -вала - небезпека минула(ся). Ему -нуло двадцять лет - йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років, йому дійшов, йому поминув двадцятий рік. Миновавший - що минув(ся), проминув и т. п.; минулий, перебутий. [Страшний та остаточно щасливо перебутий епізод (Франко)].

* * *

покинуть кидати, кинути, покидати, покинути лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, (гал.) опускати, опустити, (о мн.) позалишати и т. д. -нуть убегая - відбігати, відбігти, (о мн.) повідбігати кого, чого. [Перевертні, що відбігли рідного люду і його звичаїв, і його мови, і його віри, і його спільної долі (Куліш)]. -нуть, уходя - відходити, відійти кого, чого (гал.). [Не одходи мене, мати! хто-ж мя буде колисати]. Очень жаль, что вы нас -даете - велика нам шкода, що ви нас кидаєте. Без сожаления -ну белый свет - без жалю покину світ білий. Не -дай меня в отчаянии - не лишай мене в розпачі. Счастье -ло его - доля опустила (покинула) його. -нули больного на волю божью, без присмотра - залишили слабого на волю божу (на призволяще), без догляду. Срв. Оставлять, оставить. Покинутый - кинутий, покинутий, залишений, полишений, (гал.) опущений, (о мн.) позалишуваний.

* * *

(несов.: побросать) поки́дати; (долго, много) попоки́дати

о ком о чём пі[е]клування, дбання за (про) кого, за (про) що, опікування ким, чим, (забота) клопіт (-поту), турбота (и турботи мн.), старання за (про) кого, за (про) що, (уход) догляд (-ду) за ким, за чим. Неослабное -ние - повсякчасне пі[е]клування, дбання, повсякчасна турбота за (про) що. Иметь -ние о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, дбати за (про) кого, за (про) що, опікуватися ким, чим, старання мати за (про) кого, за (про) що; срв. Пещися. Быть, находиться на чьём-л. -нии - на чиїй голові бути, під чиїм опікуванням (під чиєю опікою) бути. Взять кого на своё -ние - взяти кого на своє пі[е]клування, під своє опікування, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). Оставлять что-л. на -ние кому-л. - приручати (приручити), уручати (уручити) кому що. Оставьте, отложите -ние об этом - покиньте турботу про (за) це, покиньте турбуватися цим, облиште це. Благодарю вас за ваше -ние обо мне - дякую вам за турботи ваші (за клопіт ваш) про (за) мене. Оставлять, оставить без -ния - занедбувати, занедбати кого, що, без опіки (без догляду) лишати (лишити), кидати (покинути) кого, що. Оставленный без -ния - занедбаний, занехаяний, неприкоханий, непоратований, необмислений. [Як сирітська дитина непоратована (М. Вовч.)].

* * *

несов. забра́сывать, сов. забро́сить

матем., несов. отвлека́ться, сов. отвле́чься

- отвлекаться от несущественного

несов. отти́скивать, сов. отти́снуть

1) техн., физ. (давя, оставлять отпечаток) відбива́ти, відби́ти

2) техн. ( делать оттиск) відбива́ти, відби́ти, відти́скувати и відтиска́ти, відти́снути; ( печатать) друкува́ти, надрукува́ти и ви́друкувати

несов. забра́сывать, сов. забро́сить

матем., несов. отвлека́ться, сов. отвле́чься

- отвлекаться от несущественного

несов. отти́скивать, сов. отти́снуть

1) техн., физ. (давя, оставлять отпечаток) відбива́ти, відби́ти

2) техн. ( делать оттиск) відбива́ти, відби́ти, відти́скувати и відтиска́ти, відти́снути; ( печатать) друкува́ти, надрукува́ти и ви́друкувати

выража́ть (отражать, отображать), нати́скивать ( оттиски), отбива́ть, отдава́ть ( отражать звуки), отража́ть, техн.; физ. отти́скивать (давя, оставлять отпечаток)

1) (пашню) борознити, ралити;

2) (зацепляя препятствовать ходу) дряпати, черкати;

3) (проводить резкие, яркие черты) карбувати, пороти, черкати. [Карбоване зморшками обличчя. Блискавка порола набряклі грозою хмари. Тут і там, і скрізь черкають крильця (пташки)].

* * *

1) борозни́ти, ра́лити, скоро́дити, розо́рювати

2) ( оставлять следы) борозни́ти, дря́пати, че́ркати, карбува́ти, поро́ти

1) кидати, метати, (швырком) вергати, шпурляти, швиргати, (с размаху на-земь) гепати (сов. гепнути). [Вергає сніг лопатою]. Б. в тюрьму - закидати до в'язниці. Б. якорь - закидати кітву (кітвицю, якір). Б. жребий - кидати жеребок, жеребкувати. Б. взгляд - зиркати, блим[к]ати очима, скидати (накидати) оком. Б. в жар, в холод - обсипати жаром, снігом;

2) (оставлять кого, что) кидати, покидати, лишати, залишати, відкидатися від кого. [Кидай вечеряти! Не одкидайсь од мене! Лишив її саму-одну];

3) (переставать заниматься чем) закидати що, занедбовувати що (сов. занедбати), кидатися чого. [Не кидалися давнього ремества].

* * *

несов.; сов. - бр`осить

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

1) ( оставлять масляные пятна) масти́тися (ма́ститься)

2) (лосниться, блестеть) лисніти, лисні́тися

3) страд. ма́слитися; масти́тися; олі́їтися

1) (известное пространство) місце (-ця, им. мн. місця, р. місць и місців), (редко місто), місцина, містина; срв.

I. Местечко. [Сідай, - місця стане (Кониськ.). Із яких то місць на той ярмарок не понавозили усякого хліба! (Квітка). Порожніх місців за столами не знайшла я (Н.-Лев.). У тих містах, де тече річка Самара (Стор.). Немає місцини в моєму дворі, щоб не скуштувала моїх сліз гірких (Мирний)]. Каждое тело занимает определённое -то - кожне тіло займає (бере, забирає) певне місце. Это не ваше -то - це не ваше місце. Здесь мало -та для двоих - тут мало місця для (на) двох. Прошу занять -та - прохаю сісти на свої місця; срв. Занимать 1. Нет -та - нема(є) місця. На -то - на місце. [Постав книжку на місце (Київщ.)]. На -те, не на -те - на (своєму) місці, не на (своєму) місці. [Усе в тебе не на місці стоїть (Київщ.)]. Всё хорошо на своём -те - все на своєму місці гарне (добре). В другое, в иное -то - в инше місце, (куда-либо) куди-инде, куди-инше. [Пішов на ярмарок, а може куди-инше (Рудч.)]. В другом, в ином -те - в иншому місці, инде, (где-либо) де(сь)-инде. [«Ходім до мене вечеряти!» - «Ні, я вже обіцявся инде» (Куліш). Треба пошукати помочі де-инде (Грінч.). Десь-инде живе (Сим.)]. Во всяком другом -те - в усякому иншому місці, скрізь-деинде. Ни в каком, ни в одном -те - в жадному місці, ніде. В разных -тах - у різних місцях; (отдельно) різно. [Ми живемо не вкупі, а різно (Звин.)]. В отдалённых -тах - по далеких світах. [Кинувся по далеких світах сіна добувати (Грінч. II)]. Из другого -та - з иншого місця. С -та на -то - з місця на місце. До этого -та - до цього місця, (до сих пор) досі, досіль, до-сюди, поти; срв. Пора. [До-сюди треба вивчити (Київщ.). От поти твій город, а далі вже мій (Грінч.)]. До какого -та - до якого місця, (до каких пор) докуди, подоки; срв. Пора. Всякие -та - всякі місця, всі усюди (-дів). По всяким, по всем -там - по всіх усюдах, скрізь. Со всех мест - з усіх місць, звідусіль, звідусюди. -тами, в некоторых -тах - місцями, (реже місцем), подекуди, де-не-де, де-де, де-куди, инде. [Місцями і женці біліли, і копи вже стояли (Свидниц.). Місцем такі були здоровенні байраки, що боже світе! (Грінч. II). Сивина подекуди із чорним волоссям (Куліш). Тихо навкруги… Лиш де-не-де прокинеться пташка (Коцюб.). Де-куди видно немов ряди великих білих комах, - то косарі (Франко). Инде протрухли дошки (Кониськ.)]. К -ту сказать - до речи, до діла сказати. [Говорить зовсім не до речи (Київщ.)]. Тут говорити вільно, аби до діла (Київщ.)]. Ваши слова здесь совсем не у -та - ваші слова тут зовсім не до речи (не до діла, но до ладу). Здесь хорошее -то для сада - тут гарне (добре) місце під сад, тут гарна (добра) місцина для саду (під сад). Долго ли проживёте в наших -тах? - чи довго проживете в наших місцях? Есть хорошие -та в книге - є гарні місця (уступи) в книжці. По -там! - на місце! на місця! Ни с -та(!) - ані руш(!), ані з місця. [Стій, кажу тобі, ані руш! (Київщ.). Як ускочила в баюру - коні, ані руш (Липовеч.). І вся варта ані з місця (Рудан.)]. Не трогайтесь с -та - не рушайтеся з місця. С -та не двинусь - з місця не зрушуся. С -та в карьер - см. I. Карьер. Нигде -та себе не найду - ніде місця собі не знайду; не знаю, де приткнутися, де приткнути себе. Он и -та не пригреет - він і місця не нагріє. Только -то тепло (бежал) - (утік) і місце холодне; см. И след простыл (под Простывать). Пора костям на -то - кістки давно просяться на спочинок. Бойкое -то - розигри (-рів), людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине (Сл. Гр.)]. Больное, слабое -то - болюче, дошкульне місце, болячка, слаба сторона. [Найпекучіші потреби та болячки свого часу (Єфр.). Він знає, що рахунки - моя слаба сторона (Франко)]. Попал на его больное -то - трапив йому саме на болюче. Верное, надёжное -то - певне місце. Возвышенное -то - високе місце, підвищення (-ння), високість (-кости). Глухое пустынное -то - глухе, безлюдне, пустельне місце, закуток (-тку), закутень (-тня), застум (-му). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Кам'янеч.). І засвітився світ по застумах московських (Куліш)]. Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) - місце тверде, м'яке. Купе на два -та - купе на дві особі, двоособове купе. Живописные -та - мальовничі місця, -ча місцевість (- вости). Защищённое -то - см. Защищённый. Лобное -то - см. Лобный. Неведомое -то, -мые та - безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). [Пливе у сірі безвісті нудьга (Коцюб.)]. Новозаселённое -то - новозалюднене місце, новоселиця. Общее -то - загальне місце, загальник, трюїзм (-му). -та отдалённые, не столь отдалённые - місця далекі, не такі далекі, неблизькі світи (-тів). Открытое, видное -то - відкрите місце. На открытом, на видном -те - на видноті, (пров.) на видноці. [Поклади щось на видноті, щоб було напохваті (Н.-Лев.). Пусти в сіни, не хочу стояти на видноці (Гнід.)]. Отхожее -то - см. Отхожий. Почётное -то - почесне місце; (красный угол) покуття (-ття), покуть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) посад (-ду). [Онисю посадили на посаді (Н.-Лев.)]. Пустое -то - порожнє місце. Сборное -то - збірне місце, збірний пункт (-ту), зборище. Свалочное -то - смітник (- ка), смітнище. Святые -та - святі, праведні місця, (куда ходят на отпуст) відпустові місця. [І де ходила, в яких-то праведних містах, а в нас, сердечна, опочила (Шевч.). Відпустове місто Люрд (Калит.)]. Складочное -то, -то складки - складовище. Сохранное -то - схованка, сховище, схова, криївка, (пров.) підра (-ри) и підря (-рі). [Треба десь сховати, та схованки ніякої не знайду (Звин.)]. Спальное -то - спальне місце. Укромное -то - затишок (-шку), захист (-ту), захисток (-тку). [Край берега, у затишку, прив'язані човни (Глібів)]. Укрытое - то - скрите місце, скриток (-тку). Усадебное -то - садиба, ґрунт (-ту). Якорное -то - якірна стоянка. -то битвы, сражения - см. Побоище 2. -то водворения - місце (для) оселення. -то встречи - місце (для) зустрічи, (свидания) місце сходин. Назначено -то встречи - визначено місце (для) зустрічи; ви[при]значено місце, де зустрітися (зійтися, з'їхатися). -то действия - місце дії, дійове місце. -то (постоянного) жительства - місце (постійного) перебування (пробування, проживання). Зарегистрироваться по -ту жительства - зареєструватися при (на) місці перебування. -то заключения - місце ув'язнення, арештантська (-кої), в'язниця, тюрма. -то исполнения - місце виконання. -то для лежания, для сидения (в вагоне) - місце лежаче, сидяче. -то ловли - лови (-вів), ловище. -то назначения - місце призначення. -то нахождения - місце перебування, місце, де перебуває. По -ту назначения - до призначеного місця. -то охоты - місце полювання, ловище, (стар.) гони (-нів). -то платежа - місце виплати. -то преступления - місце, де вчинено злочин, місце злочину. На -те преступления - на місці злочину; на гарячому (вчинку). -то проезда - місце для проїзду, проїзд (-ду). [Проїзду не дав і на ступінь (Звягельщ.)]. -то рождения - місце народження; (геолог.) родовище. -то сбора, собрания - місце збору, зборище. -то службы - місце служби (урядування). По -ту службы - (на вопр.: куда) на місце служби; (где) на (при) місці служби, на службі; см. По 1. -то в театре - місце в театрі. -то у(с)покоения - місце спочинку (спочиву), спочинок (-нку). [Чия домовина?-Анакреонтів спочинок (Грінч.)]. Быть на первом, на главном -те - бути на першому місці, перед водити. Быть убитым на -те - бути вбитому, де стояв (-яла, -яло) или на місці. Взять -то (напр., для проезда) - взяти (купити) місце. Дать -то кому - дати місце кому. Занимать первое -то между кем - займати переднє (чільне) місце серед кого. Занимать, занять -то кого, чего - заступати, заступити кого, що. Иметь -то где, когда - відбуватися, діятися, траплятися, сов. відбутися, статися, трапитися, несов. и сов. мати місце де, коли. [В поліклініці не раз траплялися прикрі випадки (Пр. Правда). Цікаво навести кілька фактів, що мали місце під час перевірки в різних установах (Пр. Правда)]. Оставлять, оставить -то кому, чему - лишати, лишити, (редко) кидати, покинути місце кому, чому, для кого, для чого. [Валуєвський циркуляр не кидав місця для путящої народньої книжки (Єфр.)]. Освобождать, освободить, очищать, очистить -то - звільняти, звільнити, пробирати, пробрати місце; прийматися, прийнятися; см. Очищать 3. [Пообідали і вставайте, звільняйте місця для инших (Київщ.)]. Подхватить с -та (о лошадях) - взяти з копита. [Коні зразу стрепенулися, взяли з копита, і ми помчали з гори (Короленко)]. Производить, произвести дознание на -те - вивідувати на місці, переводити, перевести дізнання на місці. Сойтись, собраться, сложить в одно -то - зійтися, зібратися, скласти до-гурту, у-гурт, до-місця, до купи, ум. до-купки, до-купочки, до- купоньки. [Вовк, медвідь і кабан зібрались у-гурт (Рудч.). Судна наші, розсипавшись, знов зійшлись докупи (Куліш)]. Считаться -тами - рахуватися місцями. Устоять, не устоять на -те - встояти, не встояти на місці. Уступать, уступить -то кому, чему - поступатися, поступитися місцем кому, (редко) попускати, попустити місця (місце) кому, чому. [Всі (що сиділи на колоді) посунулися, поступаючась місцем (мені) (Коцюб.). Краплі котилися і зникали, щоб попустити місце новим (Грінч.)]. Наше -то свято! - дух свят при нас (при нашій хаті)! сила божа-хрестова з нами! С -та не встать, света белого не видать! - бодай я з цього місця не зійшов (не зійшла), бодай я світу не побачив (не побачила)! Не человек -том красится, а -то человеком - не місце скрасить людину, а людина місце. Невеста без -та, жених без ума - молода - грошовита: вся в дірках свита; молодий - тямуха: в голові макуха; молода без скрині, без калитки, молодий без клепки (Гуманщ.);

2) места (по отнош. к админ. центру) - місця. [Як запроваджують на місцях ленінську національну політику (Пр. Правда)];

3) (должность) посада, місце, (редко) помістя (-стя). [Дамо посаду в конторі на 1200 річних (Кониськ.). По вакаціях треба в Кам'янець за місцем (Свидниц.). Чи не знаєте, де-б тут помістя можна знайти? (М. Вовч.)]. -то конторщика - місце конторника. Доходное -то - поживна посада, тепленьке місце; срв.

I. Местечко 2. Насиженное -то - насиджене (тепле) місце. Быть при -те - мати посаду, бути на посаді. Быть без -та - бути без посади, (шутл.) сидіти на бурку, ганяти собак. Он без -та, не у -та - він без посади, він не має посади. Занимать, занять -то - обіймати, обняти, (о)посідати, (о)посісти посаду. Лишить -та - скинути з посади. Лишиться -та - (по)збутися посади, втратити посаду. Определять, определить к -ту - см. Определять 3. Поступить на -то - дістати посаду, стати на посаду. Он вполне на своём -те - він цілком на своєму місці;

4) (учреждение) установа, уряд (-ду). Оффициальное -то - урядове місце. Присутственное -то - см. Присутственный. Судебное -то - судова установа;

5) (о клади, грузе) пакунок (- нка), пака. У меня три -та багажа - у мене три пакунки;

6) анат. placenta - послід (-ду), послідень (-дня), ложисько; см. Послед 2.

* * *

1) мі́сце; ( местечко) місци́на, місти́на

2) ( служба) мі́сце; ( должность) поса́да

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *