на+духу

1) (быстрота, скорость) - см. Прыткость. Во всю прыть - на-взаводи, що єсть (є) духу, що-духу, чим-дуж. [Я коня під боки та на-взаводи (Кон.)];

2) (проворство) моторність, жвавість (-ости), бадьор (-ру).

* * *

1) ( быстрота) пру́дкість, шви́дкість

2) ( проворство) спри́тність, ме́ткість, мото́рність; ( рвение) завзя́ття, заповзяття́

-шевлённо (мов) нового духу набравшись, загорівшись духом. Воодушевлённый - надихнутий, надхнений, повний жвавого (нового) духу, піднятий духом, оживілий, (фанатически) загорілий, запалілий, (возвышенный) піднесений.

бесчувственность

1) нечутливість, нечулість, бездушність;

2) безчуття, безпам'ять, нечутенність, непам'ять. [Упивсь до безпам'яти]. Бить, истязать до -вия - бити (катувати) духу прислухаючись, бити до непам'яти. Приводить в -вие анестезиею - заморяти. [Молодиці ногу відрізували, так казала, що спершу заморяли, щоб болю не чула].

* * *

1) нечутли́вість, -вості; неприто́мність, -ності

2) байду́жість, -жості, байду́жність; безду́шність, нечу́лість, -лості, бе́зчуть, -ті, безчуття́, безчуттє́вість

бадьорити, осмілювати, заохочувати, додавати духу (відваги).

* * *

бути. Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда ещё и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) - єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. - єсте и 3 мн. ч. - суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься. Быть чем, в качестве чего - бути за що. [Бути за свідка. Бути за вчителя]. Быть кем (в смысле профессии, постоянного занятия, состояния) выражается через глаголы на -увати, -ювати - батькувати (быть отцом), учителювати (быть учителем). Быть может, чего доброго - бува. Может быть - може, мабуть. Как быть? - що робити? як його бути? Так и быть - гаразд, добре, нехай так, сількись. Надо быть (надо полагать) - мабуть, може, либонь, мабуть чи не так. Должно быть - певно, мабуть, мабуть чи не… [Він мабуть чи не ходив туди - он должно быть ходил туда]. Стало быть - значить, виходить, отже. Быть посему - так має бути. Быть после кого - постати по кому. [Маю все те зіставити другому, хто постане по мені (Еккл.)]. Как быть человек - як-слід людина. Будь добр, будьте добры - будь ласка, будь ласкав, будьте ласкаві. Да будет - хай буде. Было да сплыло - було та загуло, було та за водою пішло. Будь что будет, была не была - що буде, те й буде. Кто бы ни был - хоч-би хто був, хто-б був-не-був. [Хто-б був-не-був батько, а все-ж він батько (Свидн.)]. Как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было - хоч-би що там було, будь-що-будь. Не тут то было - та ба, годі. Чтоб тебя здесь не было - щоб твій і дух тут не пах, щоб твого й духу тут не було. Пока ещё что будет - поки там ще до чого дійдеться. См. ещё Будет (довольно), Будучи.

* * *

1) бу́ти; ( иметь) ма́ти

2) (вспомогательный глаг.) бу́ти

-вить

1) надихати, надихнути, натхнути, надихати. [Море надхнуло мене поетичним духом (Неч.-Лев.)];

2) додавати, додати комусь духу для чого;

3) призводити кого до чого.

* * *

несов.; сов. - вдохнов`ить

внушить

1) навівати, сов. навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що. [Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Прищеплює дітям огиду до злочинств (Крим.). Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача]. Внушать постоянными наговорами - натуркувати кому що. Внушать страх - завдавати, завдати страху кому. Внушать почтение - імпонувати кому. [Його слова мені не імпонують]. Внушать мужество кому - осміляти, осмілити кого. Внушать собою доверие - викликати довіру, будити довіру;

2) Внушать накрепко (вбивать в голову) - утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое вкушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому и кого. [Угрущають і богом, і лозиною (Г. Барв.)]; (вразумить) на розум послати кому (Квіт.).

* * *

несов.; сов. - внуш`ить

1) (действие) загрівання до чогось, додавання нового духу;

2) (состояние) запал, захоплення, жвавий дух.

* * *

1) ( действие) запа́лення, (неоконч.) запа́лювання

2) ( состояние) за́пал, -у, запа́лення; ( увлечение) за́хват, -у; ( подъём) підне́сення, пори́в, -у, порива́ння; ( вдохновение) натхне́ння

-виться запалюватися, запалитися, надихатися, надихнутися, загоратися, загорітися, входити (увійти) в запал, набиратися (набратися) охоти, жвавого (нового) духу. Он воодушевился - новий дух в нього вступив.

* * *

несов.; сов. - воодушев`иться

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;

2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.

* * *

1) го́рло, горля́нка

2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло

3) ( выход из залива) го́рло

доскочить, доскакнуть

I. доскокувати; см. Допрыгивать, допрыгнуть.

II. Доскакивать, доскакать - доскакувати, доскакати. [Кінь доскакав і впав без духу].

* * *

несов.; сов. - доскак`ать и однокр. доскакн`уть

задуть

1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;

2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;

3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;

4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].

* * *

несов.; сов. - зад`уть

1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти

2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти

3) мет. задува́ти, заду́ти

запугать залякувати, залякати кого чим, (о мног.) позалякувати, (страшить) страхати, за[на]страхати, страшити, за[на]страшити кого чим, страху завдавати, завдати кому. [Так инший б'є безвинно свого собаку, щоб залякати величнього лева (Куліш). Страхають тогосвітньою карою (Наш). Настрахали його, то він і додому не приходив (Звин.) Позалякував дітей так, що й духу його бояться (Харк. п.)]. -гать криком - загримати, затюкати кого. [Загримали дитину (Звин.)]. -гать битьём - забити кого. [Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться (Харк.)]. Запуганный - заляканий, застраханий, застрашений.

* * *

несов.; сов. - запуг`ать

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

1) кип'ятитися; (о воде) варитися, окропитися; (о молоке) варитися, (а в духу) пря[а]житися, прягтися. Вода должна -ться четверть часа - вода повинна кипіти чверть години;

2) (сердиться сильно) кипіти, лютувати. [Коло вікна почались жарти, регіт, розмова; Гнат усе чув і кипів (Коцюб.)].

* * *

1) кип'яти́тися

2) перен. кип'яти́тися, кипіти; ( горячиться) гарячи́тися

кип'ятіння; (воды) зокроплювання (води), гріння окропу; (молока) варіння, (в духу) пря[а]жіння, затоплювання (молока); (хирург. инструментов) кип'ятіння, викип'ячування (хірургічного струменту, начиння).

* * *

1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;

2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);

3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];

4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;

5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -

1) (о вещах) битий, товчений;

2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.

* * *

1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти

2) ( выколачивать) вибива́ти

3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти

4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́

5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

сконання, скін (р. скону), кончина. [Скінчилися болі сконання тяжкого (Грінч.). Останнє тремтіння людського духу перед сконанням (Л. Укр.). В ярмо запрягшися, тягни до скону (Франко). Коли-б він до моєї кончини вернувся: хоч-би встигла з ним попрощатися (Кон.)]. -чина мира - кінець світу (світові), кончина світу (світові). [Кончина світу зближається (Свидн.)]. -чина живота нашего - кончина живоття нашого.

* * *

Крик (действие) кричання, (очень громкое) галасування, (вульг.) горлання, желіпання, зіпання, репетування, (пронзительное) верещання, верескотіння, лящання, (благим матом) кричання несамовите, що-духу, (вопль) лементування, зойкання, йойкотіння, (зовя кого) гукання, погукування на кого, (сердясь на кого) гримання на кого, (зовя на помощь) кричання пробі, на ґвалт; см. Крик.

* * *

1) крича́ння; зі́пання; вола́ння, лементува́ння, репетува́ння, горла́ння; вереща́ння; гри́мання; хава́вкання, ке́вкання; підпадьо́мкання, підпідьо́мкання; ди́ркання, дирча́ння

2) гука́ння