-
1 поучать
поучить кого, чему навчати, навчити кого чого; (назидать) напучувати, напутити кого. Срв. Наставлять. [Увійшовши в школу, навчав (Єв.). Навчай мене, моя матінко, як свекорку годити (Метл.)]. Поучающий - навчальний. [Вона так чудно вдавала Карпа з його навчальним голосом (Грінч.)].* * *повча́ти; ( наставлять) навча́ти, напу́чувати, напуча́ти -
2 просвещать
просветить1) кого (образовывать) - освічувати, освітити кого, (поучать истинам и добру) просвіщати, просвічувати и просвічати, просвітити кого. [Працюй, освічуй, людей (Тесл.). Благайте-ж ви, щоб мудрістю своєю він просвітив вас (Грінч.). Учи нас! Просвіщай (Федьк.). Ми й непросвічених умієм просвічати (Сам.)]. -щать народ - освічувати народ;2) церк. (духовным светом) - просвічати и просвічувати, просвітити; см. Озарять. [Світло просвічує кожного чоловіка (Св. Пис.)]. -тить глаза, очи - просвітити очі. [Глянь на мене, незрячі очі просвіти (Псал.)];3) освічати, освітити, просвічати, просвітити; см. Освещать. [Як я (місяць) зійду рано звечора, то просвітю гори і долини (Чуб.)];4) просветить известное время - світити, просвітити певний час. [Місяць просвітив до півночи]. Просвещённый - освічений, просвічений. [Освічена наукою козачка (Куліш). Не просвічений світлом гуманности (О. Пчілка)].* * *несов.; сов. - просвет`ить1) (сообщать знания, давать образование) осві́чувати, освіти́ти2) (делать ясным, понятным; поучать истинам) просвіща́ти и просві́чувати, просвіти́ти -
3 внушать
внушить1) навівати, сов. навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що. [Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Прищеплює дітям огиду до злочинств (Крим.). Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача]. Внушать постоянными наговорами - натуркувати кому що. Внушать страх - завдавати, завдати страху кому. Внушать почтение - імпонувати кому. [Його слова мені не імпонують]. Внушать мужество кому - осміляти, осмілити кого. Внушать собою доверие - викликати довіру, будити довіру;2) Внушать накрепко (вбивать в голову) - утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое вкушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому и кого. [Угрущають і богом, і лозиною (Г. Барв.)]; (вразумить) на розум послати кому (Квіт.).* * *несов.; сов. - внуш`ить(кому) виклика́ти, ви́кликати (у кого); ( вселять) вселя́ти, всели́ти (кому); ( навевать) навіва́ти и наві́ювати, наві́яти (кому); ( подсказывать) підка́зувати, підказа́ти (кому); ( прививать) прище́плювати, прищепи́ти и мног. поприще́плювати (кому); ( поучать) повча́ти несов., навча́ти, навчи́ти (кого); ( уговаривать) умовля́ти, умо́вити (кого); ( влиять) вплива́ти, впли́нути (на кого); ( убеждать) переко́нувати, перекона́ти (кого) -
4 наставлять
наставить1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;2) см. Надставляться;3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.* * *I несов.; сов. - наст`авить1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш\наставлятьть самова́р — наставля́ти, наста́вити (настановля́ти, настанови́ти) самова́р
\наставлятьть у́хо (у́ши) — наставля́ти, наста́вити ву́хо (ву́ха)
2) см. надставлятьII несов.; сов. - наст`авить( кого на что и чему - давать наставления) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш, настановля́ти, настанови́ти, -новлю́, -новиш (кого на що); ( поучать) навча́ти, навчи́ти и мног. понавча́ти и понау́чувати, -чую, -чуєш ( кого-чого и чому), повча́ти (несов. - кого), напучувати, -чую, -чуєш и напуча́ти, напути́ти, -пучу́, -пути́ш (кого на що)\наставлятьть на ум (на ра́зум) — наставляти, настави́ти (настановля́ти, настанови́ти) на [до́брий] ро́зум, навча́ти, навчи́ти, повча́ти несов., напу́чувати и напуча́ти, напути́ти
-
5 поучить
1) см. Поучать;2) кого чему (некоторое время) - повчити (деякий час) кого чого;3) (урок) повчити (завдання). См. Учить. Поученный - поучений, повчений.* * *1) повчи́ти; поповчи́ти2) ( проучить) провчи́ти, повчи́ти -
6 учительствовать
1) учителюва́ти2) ( поучать) повча́ти, напу́чувати, напуча́ти -
7 цукать
1) цмо́кати2) (перен.: поучать) повча́ти
См. также в других словарях:
поучать — читать нотации, направлять, напутствовать, наставлять, компостировать мозги, промывать мозги, клевать мозги, поучивать, учить, жучить, учить уму разуму, вразумлять, читать нравоучения, резонерствовать, нравоучать, читать наставления, делать… … Словарь синонимов
ПОУЧАТЬ — ПОУЧАТЬ, поучаю, поучаешь, несовер., кого что. 1. Учить чему нибудь, преподавать какое нибудь учение (книжн. ритор. устар.) Поучать кого нибудь добродетели. 2. Говорить с кем нибудь наставительным тоном, с уверенностью в своем превосходстве (разг … Толковый словарь Ушакова
ПОУЧАТЬ — ПОУЧАТЬ, поучить кого чему, учить, научать, наставлять, назидать, б.ч. об истинах нравственых. ся, страд. и ·возвр. Поучайся, на старших глядя. Поученый в грамоте. ·стар. грамотный. | Поучить кого, учить несколько, недолго, немного. Поучили его… … Толковый словарь Даля
ПОУЧАТЬ — ПОУЧАТЬ, аю, аешь; несовер., кого (что) чему (разг.). Делать поучения кому н., наставлять. П. молодых. П. уму разуму. | сущ. поучение, я, ср. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
поучать — ПОУЧАТЬ, несов., кого. Сообщать кому л. различные указания, рекомендации, назидательные советы относительно того, как вести себя в определенных обстоятельствах, как жить; Син.: наставлять, учить [impf. to lecture, preach (at, to, about), offer… … Большой толковый словарь русских глаголов
Поучать — несов. перех. и неперех. Наставлять; учить чему либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
поучать — поуч ать, аю, ает … Русский орфографический словарь
поучать — (I), поуча/ю, ча/ешь, ча/ют … Орфографический словарь русского языка
поучать — Syn: наставлять … Тезаурус русской деловой лексики
поучать — аю, аешь; поучающий; нсв. (кого). Давать кому л. назидательные советы, указания, наставления; учить чему л. П. молодых. П. уму разуму. Любит всех п. Не хвались, идучи на брань , поучает народная мудрость. ◁ Поучение (см.) … Энциклопедический словарь
поучать — а/ю, а/ешь; поуча/ющий; нсв. см. тж. поучение кого Давать кому л. назидательные советы, указания, наставления; учить чему л. Поуча/ть молодых. Поуча/ть уму разуму. Любит всех поуча/ть … Словарь многих выражений