-
1 наука
1) (система однородных знаний) наука. Прикладная, точная -ка - прикладна (застосовна), точна наука. Врачебная, медицинская -ка - лікарство, медицина. Социально- экономические, естественно-исторические -ки - соціяльно-економічні, природничо- історичні науки. Изучать -ки, обучаться -кам - вивчати (студіювати) науки, вчитися наук;2) (изучение, знание) наука; (познания) знання (-ннів). [Гаслом стало: «освіта й наука» (Вороний). Цікавий до всяких знаннів (Грінч.)];3) (учёба) наука, вчі[е]ння и (диал.) вчиття (-ття), навчання. [В школу хлопця одвела… в науку (Шевч.). Він до хазяйства більше має охоти, ніж до вчіння (Васильч.)];4) (поучение, урок) наука. [Це тобі наука - не ходи в ліс без дрюка! (Приказка)]. Вперёд -ка - оце тобі (вам) наука, надалі наука. Давать, дать -ку кому - давати, дати науку (научку) кому. [Аж до божевілля бажалося дати Лаговському добру научку: бажалося зробити так, щоб він слізно благав у неї кохання (Крим.)].* * *нау́ка -
2 искусство
1) (абстр.) а) (искусность) умілість, майстерність, дотепність, (практикованность) вправність (-ности). [Сьогодні я співав їм про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх (Л. Укр.)]. Проявил большое -ство - появив велику вправність; б) (мастерство, умение) майстерство, майстерність (-ности), штука, хист (-ту), дотеп (-ту), мудрація. [Щоб показати своє артистичне майстерство, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу (Н.-Лев.). Хоч десять раз пересідайте, немає хисту,- от і все (Гліб.). А ми втнемо рукавця і нові, хіба мудрація велика? (Гліб.)]. -ство компилирования - майстерність компіляції, компіляційний хист. Небольшого -ства надо… - не великого дотепу (хисту) треба. Не велико -ство - не штука, не велика штука, мудрація не велика. -ство рук - вправність (спритність) рук. Являть -ство (изощряться перед кем) - братися на штуки. По всем правилам -ства - за всіма правилами (приписами) мистецтва (мистецької науки, умілости, майстерности), додержуючи всіх законів (наказів) доброго мистецтва. Употребить всё своё -ство - вжити всієї своєї майстерности (умілости), вжити всього свого хисту;2) (художество) мистецтво, умілість (-лости), артизм (-му), хист (-ту), (гал.) штука. [Артист… на старості згадав своє мистецтво славне (М. Рильськ.). Вони й на-правду дуже освічені парубки, люблять науку, мистецтво, поезію, музику (Крим.). Були тільки пародією драматичної вмілости, могли тільки вбивати цю саму вмілість (Грінч.). Кожний артизм в поважне діло, коли хто має до його хист і талант (Н.-Лев.). Багато ще треба роботи над пам'ятниками хисту і літератури єгипетської (Л. Укр.). Поет танцює і рида: се зоветься штука (Франко)]. Академия -ств - академія мистецтв. Диллетант в -стве - дилетант у мистецтві. -ство живописи, музыки - малярське, музичне мистецтво. Знаток -ства - знавець мистецтва. Изобразительные -ства - образотворчі мистецтва. Изящные -ства - красні мистецтва. Мир -ства - мистецький світ. Музей -ства - музей мистецтва. Область -ства - царина (сфера) мистецтва. Овладеть своим -ством - опанувати своє мистецтво. Памятники -ства - пам'ятки мистецтва. Поклонник, покровитель -ства - прихильник, протектор (патрон) мистецтва. Произведение -ства - мистецький твір. Свободное -ство - вільне мистецтво;3) (прикладное знание, наука) наука, штука, умілість (-лости). [Писати книги було (за давніх часів) не аби-якою вмілістю (Єфр.)]. Артиллерийское -ство - артилерійська (гарматна) наука. Военное -ство - військова умілість, (дело) справа. Книжное -ство - (уменье писать книги) письмацтво, письменство; (книжная техника) книжкове мистецтво. -ство плавания - наука плавби. Поварское -ство - кухарство, кулінарство. Портняжеское -ство - кравецька штука. Типографское -ство - друкарська умілість.* * *1) мисте́цтво; диал. шту́кавое́нное \искусство во — воє́нне мисте́цтво; ( военное дело) військо́ва спра́ва
\искусство во для (ра́ди) \искусство ва — мисте́цтво для (зара́ди) мисте́цтва; шту́ка для (зара́ди) шту́ки
по́варское \искусство во — см. поварской
произведе́ния \искусство ва — тво́ри мисте́цтва, мисте́цькі тво́ри
типогра́фское \искусство во — друка́рська спра́ва
из любви́ к \искусство ву — шутл. з любо́ві до спра́ви; ( бескорыстно) безкори́сливо
2) ( мастерство) майсте́рність, -ності, умі́лість, -лості, мисте́цтво; ( умение) умі́ння, впра́вність; мудра́ція; майсте́рствовладе́ть \искусство вом шитья́ — володі́ти мисте́цтвом шиття́
\искусство во руково́дства — мисте́цтво керівни́цтва
-
3 любознательный
знаттєлюбивий, (пытливый) допитливий, довідливий; охочий (сильнее жадібний) до науки, до знання (до знаття); срв. Пытливый. [Тільки ніч примусила допитливого хлопця заспокоїтись (Черкас.)]. Літописець Самійло Величко був дуже довідливий (Україна, 1914 р.)]. -ный ум - знаттєлюбивий, допитливий розум. Наука -на, а невежество любопытно - наука допитлива, а неуцтво має лиш цікавість; наука шукає знання, неуцтво - цікавости.* * *допи́тливий, ціка́вий, жа́дібний (жа́дібний) до знання́, знаттєлю́бний -
4 мораль
1) мораль (-ли), етика; срв. Нравственность. Законы -ли - закони морали (етики);2) (нравоучение) мораль, наука. [У теперішній байці буває опріч оповідання ще й висновок - наука або мораль (Єфр.)]. -раль этой басни такова - наука з цієї байки ось яка; байка навчає, що. Сытая -раль - сита мораль;3) (народн.) поговір (-вору), слава, послава; срв. Поговор. Обо мне -раль пошла - на (про) мене поговір іде (пішов), слава йде (пішла). -раль пускать - пускати неславу на (про) кого.* * *мора́ль, -лі; ( поучение) нота́ція, напу́чення, напоу́млення -
5 назидание
1) (действие) навчання, напучування, напучення, напутіння, набудова;2) (поучительная речь) наука, навчання, напучення, напутіння (-ння), набудова. В -ние - на науку, для набудови. [Філозофія, вимовлена на науку всякому фанатизмові (Куліш)].* * *повчання; ( наставление) напучення; ( наука) наукав \назидание ние кому — на нау́ку (для нау́ки) кому́, щоб навчи́ти кого́
-
6 нравоучение
1) филос. - етика, моральна (етична) філософія, наука добрих звичаїв;2) (мораль) мораль (-ли), (назидание) (моральна) наука, навчання, напучення и напутіння (- ння); (нотация) нотація, вимова; срв. Мораль 2. [Мораль, яку силоміць чіпляє він до своїх творів, як напр. надзвичайно банальна наука в останніх словах тієї-ж драми (Рада). В книжці мої читачі шукають моральної науки (Грінч.)]. Читать, прочитать -ние - см. Нотация (Читать, прочитать -цию).* * *мора́ль, -лі, нау́ка; ( наставление) напу́чення; ( нотация) нота́ція -
7 выучка
1) см. Выучивание;2) наука, виучка. [Віддав у науку (к мастеру) на муку. Знайшла таку швачку, що взяла мене на виучку (Конис.)].* * *вишкіл, -колу; уміння, до́свід, -у; ( наука) нау́каотда́ть на вы́учку — відда́ти в нау́ку
-
8 лес
1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. КамышникI. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.* * *ліс, -у; (вековечный, первобытный) пра́ліс, -у; ( роща) гай, род. п. га́ю, перелі́сок, -ска, перелі́с, -у, дібро́ва; ( на низменности) луг, -у; ( вырубленный) ви́руб, -у, зруб, -у; ( в яру) байра́к; ( горелый) згар, -у, зга́ри, -рів (мн.); ( дубовий) дубня́к, -у, дуби́на; ( непроходный) не́трі, -рів, пу́ща; ( низкоствольный) низьколі́сся; ( северный) тайга; ( сосновый) бір, род. п. бо́ру, сосня́к, -у, сосни́на; ( тропический) джу́нглі, -лів; ( о материале) де́рево; деревина́ -
9 машинный
1) (относ. к машинам) машинний, машиновий; (о частях машины, машинки ещё) до машини, до машинки. [Топільник з машинового відділу (Тур. Охор. роб.). В машиновій праці з багатьма робітниками один робить тільки одну працю (Екон. Наука)]. -ный зал - машинарня. -ное колесо - колесо до машини. -ное масло - см. Масло 3. -ный мастер - см. Механик;2) (изготовл. при помощи машин) машиновий. -ная работа - машинова робота, машиновий вироб (-бу). -ное производство - машинове виробництво, машинова продукція. [Коли розвинулась машинова продукція (Доман.)]. Изделия -ного производства - машинові вироби. -ная индустрия - машинова індустрія, машинництво. [Розвиток машинництва (Екон. Наука)].* * *маши́нний -
10 мореплавание
мореплавство, мореплавба, навіґація. Наука -ния - навіґація, наука мореплавства.* * *морепла́вання, морепла́вство -
11 мучение
I. мучення, катування, мордування, нівечення; срв. Мучить. Вынуждать, -дить -ниями что - вимучувати, вимучити що.II.I. каламучення, с[за]каламучування, сколочування, бовтання; срв. Мутить.III. Мучение - (боль, страдание) мука, мучення, біль (р. болю), катування, мордування, терпіння; (перен.) (за)морока; срв. Мука, Мучить. [Він терпів муку од свого кохання (Н.- Лев.). Оце мені чиста заморока з тими дітьми (Поділля)]. Место -ний - катівня. Это не учение, а -ние - це мука, а не наука. Иному горе - учение, иному - -ние - розумному лихо - наука, а дурному мука. Бьют не ради -ния, а ради учения - б'ють не для муки, а для науки. Предавать -ниям - давати (завдавати, віддавати) на муки. Подвергать -ниям - брати на муки. Он перенёс жестокие -ния во время этой операции - під час ції операції він витерпів люті муки. -ния совести - муки сумління. -ния ревности - муки ревнощів. Для меня -ние слушать его болтовню - мені мука (кара) слухати його базікання (балаканину). Терпеть жесточайшие -ния - терпіти найлютіші муки.* * *муче́ння; ( мука) му́ка; диал., поэз. кату́ша; ( истязание) мордува́ння, катува́ння; ( о нравственном терзании) гризо́та, торту́ри, -ту́р, торту́ра -
12 наставление
1) (действие) - а) наставляння, настановляння, оконч. наставлення, настановлення; б) см. Надстав 1; в) наставляння; насторожування; наводження; ставлення; оконч. наставлення; настороження; наведення; поставлення; г) навчання, напучування, нарозумляння, напоумляння, оконч. навчення, напучення и напутіння, нарозумлення, напоумлення. Срв. Наставлять;2) (назидание) наука (ед. и мн.), навчання, напучування, напучення и напутіння (-ння), направа, (совет) порада, рада. [А чом ти не слухалась, як я тебе навчала? - Казала: проси! А ти слухалась моєї науки? (Тесл.). Банальна і нічим з дією не зв'язана наука в останніх словах цієї драми (Крим.). «Треба казати, що все є найкраще» - Кандід уважно слухав цю науку і безоглядно вірив їй (Кандід). Докучили мені повсякчасні навчання тітчині (Богодух.). Замовк і став слухати їх навчання (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Батькового напучування не забувай, сину! (Харківщ.). Вона давно звикла слухати такі напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев.). Прошу вашої направи, як мені на суді казати (Червоногр.)]. Давать, дать, делать, сделать -ние - давати, дати науку; см. Наставлять, наставить 4. [Надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Н.-Лев.)]. Я не нуждаюсь в ваших -ниях - я не потребую вашої науки (направи), вашого навчання;3) (инструкция) інструкція, наказ (-зу), (руководство) порадник; (указание) вказівка.* * *1) ( действие) наставля́ння, настановля́ння, настано́влення; навча́ння, повча́ння, напу́чування, напуча́ння, напу́чення2) ( поучение) нау́ка, повча́ння; (указание, совет) напу́чення, напуті́ння3) (руководство, инструкция) пора́дник -
13 неученье
невче[і]ння; (необучение) ненавчання. Ученье - свет, -нье - тьма - наука - світло, неуцтво - пітьма; наука - все ясне, без науки все гасне.* * *невче́ння -
14 образование
1) (созидание, формирование) утворювання, творення, витворювання, формування, наростання, (оконч.) утворення, витворення, зформування. [Це підготовлювало утворення сільського пролетаріяту. Нові державні формування бувшої Росії. Витворювання державних і громадських форм. Наростання нових літературних форм (Єфр.)]. -ние новых учреждений - (з)формування нових установ. -ние складок (геол.) - фалдування, зфалдування;2) (продукт процесса) витвір, утвір (-вору);3) освіта, наука. Получать -ние - освічуватися, освіту (науку) здобувати (одержувати, відбирати, побирати), доходити, дійти освіти (науки), учитися, вивчитися. Иметь -ние - мати освіту, посідати науку. -ние начальное, среднее, высшее - наука (освіта) початкова, середня, вища. -ние общее - загальна освіта.* * *I1) ( действие) утво́рення, утво́рювання, тво́рення; ство́рення, ство́рювання; формува́ння, сформува́ння; ви́формування, виформо́вування2) ( результат) у́твір, род. п. у́твору3) (характер, тип сложения чего-л.) будо́ваII(обучение, просвещение) осві́та -
15 поучение
1) (наставление) наука, навчання, напучення. [Вважай і пам'ятай мої слова й науку (Л. Укр.). (Володимир Мономах) надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Єфр.)]. В -ние - на науку;2) (проповедь) казання (-ня), казань (-ни).* * *1) ( действие) повча́ння; навча́ння, напу́чування, напуча́ння2) ( наставление) повча́ння, напу́чення; ( наука) нау́ка, диал. поу́ка3) лит. поуче́ння, повча́льне сло́во4) церк. каза́ння, ка́зань, -ні -
16 предмет
1) (вещь, объект) річ (р. речи), предмет (-ту), об'єкт (-ту). [Недивним речам не дивуйсь (Куліш). Я обернусь тоді в бездушний предмет (Коц.)]. -мет вещественный, умственный - річ матеріяльна, розумова. -мет преподавания - предмет навчання. -мет изучения - предмет студіювання (вивчення); (в школе) предмет, наука, дисципліна. Обязательный -мет - обов'язкова наука, -вий предмет;2) (в разговоре, в сочинении) річ, матерія (-ії). [Міркували (розмовляли) про поважні речі. Узяв він найнижчу матерію до оповідання (Куліш)]. Разговор шёл о разных -тах - розмова була про різні речі. -мет разговора - матерія (річ) до розмови. Мы ещё вернёмся к этому -ту - ми ще (по)вернемося до цієї речи (матерії);3) (цель) мета, ціль (-ли). -мет желаний, стремлений - мета бажань (прагнень), змагань. Иметь в -те - мати на меті, на увазі. На -мет получения - щоб одержати що;4) (перен.) - см. Возлюбленный, нная. -мет страсти нежной - ревного закохання об'єкт - см. Пассия 2.* * *1) предме́т; (вещь; явление действительности, событие) річ, род. п. ре́чі3) ( дисциплина преподавания) дисциплі́на, предме́т4) ( возлюбленный) коха́ний, -ого; ( возлюбленная) коха́на, -ої -
17 прикладной
1) (прибавленный) доданий, прикладений до чого, прикладаний (прикладываемый). -ное прозвище - прикладне (прикладане) прізвище или просто прикладка;2) прикладний. -ная наука - прикладна наука. -ная математика - прикладна математика;3) (о человеке) практичний, до всього здібний, голінний до чого.* * *прикладни́йприкладно́е иску́сство — прикладне́ мисте́цтво
-
18 приспособляться
-собиться1) страд. - прилагоджуватися, бути прилагодженим, припасовуватися, бути припасованим, пристосовуватися, бути пристосованим и т. д. - см. Приспособлять. Наука должна -ляться к делу - наука повинна пристосовуватися до життя;2) (возвр.: сообразоваться) принатурюватися, принатуритися, пристосовуватися, пристосуватися, примінятися и примінюватися, примінитися до чого (подделываться) приподоблюватися, приподобитися чому; (приноровиться) прилаштовуватися, прилаштуватися, приладнатися, примодиковуватися, примодикуватися (що робити). [Принатурюватись до нових обставин (Н. Рада). Пристосовуватись до умов життя. Навчилися примінюватися до кожної влади (Звин.). На панських бенькетах певно що розмовляли більш по-польськи, приподоблюючись тому смакові, що ширивсь із-поза Висли (Куліш). Тут, на самому ріжечку, дуже незручно було копати, та я якось примодикувавсь і покопав землю геть (Звин.)]. -биться к приёмам (освоиться) - успособитися до чого, наломитися що робити.* * *несов.; сов. - приспос`обиться1) пристосо́вуватися, пристосува́тися и попристосо́вуватися; диал. принату́рюватися, принату́ритися; ( прилаживаться) прила́джуватися, прила́дитися, прилашто́вуватися, прилаштува́тися2) страд. (несов.) пристосо́вуватися; припасо́вуватися, прила́джуватися, прилашто́вуватися -
19 вероучение
віровчення, віронавчання, наука про віру.* * *віровче́ння -
20 воспитывать
воспитать виховувати (и ховати), виховати, (вскармливать) вигодовувати, вигодувати, годувати, згодувати, ростити, зростити, (лелеять) викохувати, викохати, (многих) накохати, плекати, виплекати, пестити, випестити; (в известном духе) водити, вести, провадити, сов. повести, (многих) повиводити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) доводити, довести до пуття, до розуму, подоводити до розуму. [Хлопця виховав дядько. Ховав сина, голубив (Крим.). Людей - на людей-братів виховувати (Єфр.) (= в людях - людей-братьев воспитывать). Викохали мене батько-ненька. Накохав собі дітей, скоту. Наука гріла нас, плекала наші думки (Кониськ.). У сповиточку випестила мене тітка (М. Вовч.). Дочка в мене поведена по старосвітськи (Л. Укр.). Пані дітей хорошенько водить. Я- б мужів з вас повиводив (Франко)].* * *несов.; сов. - воспит`атьвихо́вувати, ви́ховати; ( лелеять) вико́хувати, ви́кохати, плека́ти, ви́плекати, пе́стити и пести́ти, ви́пестити; ( вскармливать) вигодо́вувати, ви́годувати; ( растить) рости́ти, зрости́ти
Страницы
См. также в других словарях:
НАУКА — особый вид познавательной деятельности, направленный на выработку объективных, системно организованных и обоснованных знаний о мире. Взаимодействует с др. видами познавательной деятельности: обыденным, художественным, религиозным, мифологическим … Философская энциклопедия
НАУКА — лучший способ удовлетворения личного любопытства за государственный счет. Лев Арцимович Искусство это «я»; наука это «мы». Клод Бернар Жизнь коротка, а наука долга. Лукиан из Самосаты Мы как карлики на плечах гигантов, и потому можем видеть… … Сводная энциклопедия афоризмов
Наука — Наука ♦ Sciences Строго говоря, разумнее употреблять это слово во мно жественном числе – науки. Науки как таковой не существует; есть науки, различающиеся между собой предметом и методами исследования. Однако раз есть множественное число,… … Философский словарь Спонвиля
НАУКА — жен. учение, выучка, обучение. Жизнь наука, она учит опытом. Отдать кого, пойти, или взять кого в науку. Не для муки, для науки. Кнут не мука, вперед наука. Наука не мука (не бука). Наука учит только умного. Дураку наука, что ребенку огонь. Не… … Толковый словарь Даля
НАУКА — область культуры, связанная со специализированной деятельностью по созданию системы знания о природе, об ве и человеке. Совр. научное знание представлено совокупностью естеств., обществ и гуманитарных дисциплин. Каждая из них… … Энциклопедия культурологии
наука — Учение, дисциплина, доктрина, предмет (учебный); памятка, пример, урок, нравоучение, мораль. Испугался бездны премудрости. Вот тебе, щука, наука! Это мне памятка вперед. Ср … Словарь синонимов
НАУКА — НАУКА, науки, жен. 1. только ед. Система знаний о закономерностях в развитии природы, общества и мышления и о способах планомерного воздействия на окружающий мир. «Наука потому и называется наукой, что она не признает фетишей, не боится поднять… … Толковый словарь Ушакова
наука — НАУКА особый вид познавательной деятельности, нацеленный на выработку объективных, системно организованных и обоснованных знаний о мире. Социальный институт, обеспечивающий функционирование научной познавательной деятельности. Как … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
наука — вовсе не состоит исключительно из готовых решений, найденных ответов, истинных положений, достоверных законов и знаний. Она включает в себя в равной мере и поиски истины, процессы открытия, предположения, опыт и риск. Научная мысль тем и… … Словарь Л.С. Выготского
НАУКА — НАУКА. Сфера человеческой деятельности, функция которой – выработка и систематизация объективных знаний о действительности; одна из форм общественного сознания. Самостоятельной наука считается, если у нее имеется свой объект, предмет исследования … Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам)
наука — Сфера деятельности, основная функция коей выработка знаний о мире, их систематизация, на основе чего возможны построение образа мира научная картина мира, и способов взаимодействия с миром научно обоснованная практика. Конечно, знания,… … Большая психологическая энциклопедия
