насилу

Насилушку, нрч.

1) (через силу, с трудом) насилу, всилу, на (пре)велику силу, від сили, (едва) ледве; срв. Едва 2 б. [Насилу ноги волочу (Метл.). Всилу волоче ноги (Васильч.). Всилу додержались, поки робота знову у полі відкрилася (Манж.). На велику силу підвелася (Звин.). Ще так, може, років з двоє продержиться, і то вже од сили (Звин.). Ледве встиг утекти (Брацл.)];

2) (наконец-то) насилу, нарешті. [Насилу я вас дочекався (Київ)];

3) -силу (против желанья) - проти волі; (по принуждению) з примусу; срв. Насильно.

* * *

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

нрч. нарешті, врешті, (при перечислении ещё) кінець-кінцем, насамкінець, (под конец, напоследок) наостанку, наостанці, вкінці, напослідок. [Нарешті я її зловив (Крим.). А, згадав нарешті! (Загірня). Чи догодив-же вам, міледі, врешті? (Грінч.) Поплелися тини, поставали стіжки, порозросталися маленькі закурені юрточки; насамкінець, немов прапор, стрельнула до неба дзвіниця (Короленко). Як і від чого все стало? куди наостанку ми дійдем? (Самійл.). Не сплю, нудьгую, та вкінці заплющив очі (Крим.)]. -нец-то(!) - нарешті(!), насилу. [Нарешті ви з'явилися! (Київ). Насилу діждалися тебе (Брацл.). Насилу дав бог силу (Приказка)]. Вот -нец! - аж ось коли! [А! аж ось коли мені зовсім з'ясувалися всі ті його натяки (Крим.)].

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

передвинуть пересувати, пересовувати, пересунути. Передвигать - пересовати, попересувати, попересовувати що. [Пересунь оцю скриню на друге місце]. -нуть войска - пересунути військо. Еле ноги -гает - ледве (насилу) ноги переставляє, ледве (насилу) ногами соває (ворушить). [Сердечний Наум ледве ноги переставляє (Квітка)]. Передвинутый - пересунутий и пересунений.

* * *

несов.; сов. - передв`инуть

и Припалзывать приползти приповзати, приповзти (-зу, -зеш), прилазити и прилізати, прилізти, приплазовувати, приплазувати куди, (о мног.) поприповзати, поприлазити, поприплазовувати куди. [Гадюка приповзла тихесенько (Франко). Прилізла чорна гадина (Чуб.)]. -ти на четвереньках - рачки прилізти, прирачкувати. Раненый насилу - полз к селению - поранений насилу приплазував (приліз) до села.

* * *

несов.; сов. - приползт`и

1) війна, воювання, бій;

2) лайка, лаяння, лаянка, свар, сваріння, гризня (р. -ні), гримання; (грубая) псякування; (в глаза) наочна лайка; (площадная) гниле слово, матірщина, матюк, московщина. [Лають, сквернять його московщиною, - він мовчить, не відлаюється (Г. Барв.)]; (с упоминанием черта) чорне слово, лаяння-черкання. Осилить в -ни - перелаяти. [Лаяла, лаяла - насилу все село перелаяла]. Добить с -нью - висварити щось.

* * *

взнести

1) зносити (на гору), знести, виносити, винести. [Важкий міх - насилу виніс на горіще];

2) платити, виплачувати. [Пішли в державну скарбницю платити податок].

* * *

несов.; сов. - взнест`и

1) ( делать взнос) уно́сити, унести́, плати́ти и випла́чувати, ви́платити

2) (поднимать наверх, ввысь) вино́сити, ви́нести, зно́сити, знести́

вместиться

1) (быть вкладываему) вміщатися (вміщуватися), вміститися; вкладатися, вкластися. [Книжки вкладаються в шафу. Книжки укладено (вміщено) в шафу];

2) (находить для себя помещение) зміщатися (зміщуватися), зміститися, міститися, поміститися, влазити (влізати), влізти, увіходити, увійти, втулятися, втулитися. [Щастя не зміщувалось у серці, щастя розривало груди (Коцюб.). У театрі містилося чоловіка 600 (Грінч.). Така мала хата, що вся сім'я насилу втулилася (Грінч.). В один мішок не влізе, не увійде].

* * *

несов.; сов. - вмест`иться

1) волочити [Він волочить], волокти [Він волоче], тягати, тягти, тирити, цупити. [Насилу ноги тягне]. Добраться, волоча ноги, с трудом - дотягтися, дочапати, -ся. Волоча - волочучи, поволоцьки. [Поволоцьки притяг];

2) витягати, протягати дріт.

* * *

1) волочи́ти, волокти́; ( таскать) тяга́ти, тягти́, тягну́ти, тараба́нити, диал. тарга́нити

2) техн. волочи́ти

и всходить взойти

1) на что (вверх) - сходити (зіходити), зіхожати, сов. зійти, (о многих - посходити), виходити, вийти, братися. [Зійду на гору. Насилу вийшов на гору. Вийду на шпильочок. Чую, як щось береться по сходах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) видибати, вибитися (на гору, на високість). В-ить на корабль - вступити на корабель;

2) (о светилах небесных) сходити (зіходити), зійти, уставати, устати, ви(й)нятися. [Сонце сходить. Зоря зійшла. Скоро сонечко вийметься (М. Вовч.)]. Солнце уже высоко взошло - сонце вже геть підійшло (Звиног.), геть підбилося (М. Вовч.);

3) см. Возноситься, Подыматься. Дым волнами восходит - дим хвилює;

4) (о посевах) сходити (зіходити), схожати, сов. зійти, (о многом) посходити, повисходжувати, повисходювати. [Ярина сходить. Пшениця зійшла. Посходив часник. Повисходює з землі геть-усе (Звиног.)];

5) (о тесте) сходити (зіходити), сов. зійти, висходитися. [Паляниця висходилася].

* * *

1) (подниматься вверх; возноситься) схо́дити, зіхо́дити, вихо́дити, підійма́тися, підніма́тися

2) ( о светилах) схо́дити, зіхо́дити, підійма́тися, підніма́тися

3) ( к чему - иметь своим началом) вести́ похо́дження (від чо́го), бра́ти [свій] поча́ток, бра́ти [свої] поча́тки (в чо́му), ма́ти вихідни́м пу́нктом (що), сяга́ти (чого́); ( происходить) похо́дити (від чо́го)

встащить стягати, стягти (нагору), витягати, витягти, зсаджувати, зсадити, висаджувати, висадити, виволікати (нагору), виволокти, (редко) стирити (сов.), (о многом) - сов. постягати (нагору), повисаджувати. [Насилу того мішка на стіл висадив. Стяг сам на горіще)]; (перед собой) витягти супроти себе, поперед себе. Встащенный - стягнений, витягнений, висаджений.

* * *

несов.; сов. - встащ`ить

I. выбежать

1) вибігати, вибігти. [Вибіг за ворота]. В-жать быстро - вихопитися. [Холодно, а ми повихоплювались без свиток];

2) збігати, збігти. [Молоко в печі збігло].

II. 1) вибігати, виганяти, збігати, оббігати, вига(й)сати, вимахати. [Все село вимахала, покіль тебе знайшла];

2) (добыть беганьем) вибігати, набігати. [Бігала хліба позичити, та насилу окраєць вибігала. Набігала собі лиха].

* * *

выбрать (делать выбор) вибирати, вибрати, обирати, обрати, обібрати, (тщательно) добирати, добрати [Обрали його за титаря. Не все бери, що крамар подає, а добирай. Добирає що-найгірших слів]. Выбирать по вкусу - добирати собі до смаку, любувати [Любує собі невістку]. Не из чего выбрать - нема між чим вибрати. Выбирать по одиночке - визбірувати. [Чорногуз стоїть у болоті та визбірує жаб]. Выбрать время - вигодити годину, час. Выбранный - вибраний, обраний, обібраний, дібраний. Выбираться, выбраться -

1) - вибиратися, вибратися, видобуватися, видобутися; (с трудом) виборсуватися, виборсатися, викараскуватися, викараскатися, вихоплюватися, вихопитися. [Вибралися жити в нову хату. Повибиралися аж у Дінщину. Вибралися в дорогу. У таке вскочив, що насилу виборсавсь. Вихопився з свити та вскочив у панське пальто];

2) (случиться) ви(й)нятися. [Аби-ж вийнялася вільна година, я знов сиджу за книжкою (Конис.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыбрать

1) вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти, (выделять, отбирать) обира́ти, обра́ти и обібра́ти и мног. пообира́ти

2) (кем чем, кого - избирать голосованием) обира́ти, обра́ти и обібра́ти и мног. пообира́ти (ким-чим, на ко́го що, за ко́го що, кого́), вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти (ким-чим)

-ся, выпутать, -ся виплутувати, -ся, виплутати, -ся, виборсувати, -ся, виборсати, -ся, викручувати, -ся, викрутити, -ся, вимотувати, -ся, вимотати, -ся, вимудровувати, -ся, вимудрувати, -ся. [У таке вскочив, що насилу виборсався. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться (Свидн.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыпутать

выходить

1) виходжувати, виходити [По всіх степочках виходила. Ходив два дні, а виходив дві копійки], (сов.) витупати. [Насилу витупали в нього, щоб дозволив];

2) (больного) доглядати, виглядіти.

* * *

добраться (до чего, подбираться к чему)

I. добиратися, до[і]братися, добуватися, добутися; (понемногу, мелочно) доскрібуватися, дошпиговуватися до чого. [Він добирається вже до моїх грошей. Злодії добиралися до комори. Доскрібується вже до неї. Не люблю тих людей, що до всього дошпиговуються].

II. Добираться, добраться (идя, едя) - ді[о]ставатися, ді[о]статися, добиватися, добитися, прибитися, добуватися, добутися, доправлятися, доправитися, дохожати, дійти. [Як-би мені до дітей достатися в Київ! Вже тепер діставсь я до вищої школи, то вже не пропаду. Один по одному, подоставалися і ми в Полтаву. Я-б добивсь до тебе через мури й стіни (Франко). Спускаючись у море, до Царягорода дохожали (Куліш). Міст тріщить, лист осипається, змій додому добивається. Чого зблідла? Чого боїшся? Сюди не доступляться (Куліш). Не доправимося до смерку додому. Аж насилу перед вечір до села прибились (Рудан.)]. Срв. Дотащиться, Дотянуться.

* * *

несов.; сов. - добр`аться

1) (с трудом или нескоро дойти, доехать) добира́тися, добра́тися, добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися; добива́тися, доби́тися, дола́зити, долі́зти

2) (прилагая усилия, узнавать, понимать что-л.) добира́тися, добра́тися

3) (приниматься за кого-что-л.) добира́тися, добратися

догукатися, докликатися. [Насилу догукавсь хлопця. Кликала батенька, - не докликалася].

* * *

дотащиться

1) дотягатися, дотягтися, сов. дочвалати, доплентатися, допхатися, припхатися, доволоктися, доплуганитися, приплуганитися, приплужитися, дотарабанитися, дочапати. [Насилу доволікся до станції. Припхалися додому (Крим.). Назбирала кислиць стільки, що всилу дотарабанилася з їми додому];

2) сов. в. дотаскаться (об одежде) - см. Донашиваться, доноситься.

* * *

1) доволіка́тися, доволокти́ся и доволочи́тися, сов. доплести́ся, дотягти́ся, дотягну́тися, допле́нтатися и допле́нтати, дочвала́ти, доди́бати, доча́пати, дочала́пати, допха́тися

2) страд. несов. дотяга́тися, дотя́гуватися; доволікатися

дотянуться

1) (доставать до чего-либо) допинатися, доп'ястися, допнутися, дотягатися, дотягтися до кого, чого. [Пнеться, пнеться, та й допнулося ручкою до квітки. Насилу дотяглася рукою до кілка, та й почепила рушник];

2) см. Дотаскиваться.

* * *

несов.; сов. - дотян`уться