-
1 порицание
ганьба, гудьба, гудіння, догана, гана, нагана, пригана, огуда, загуда, осуда и осуд, гани[е]ба, ганетьба. [Де немає сварки, де немає лайки, де немає догани людської (Мирн.). Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного (Номис). Було куди ні підуть мої дочки, ніколи ганиби не чути (Г. Барв.)]. Высказывать, выражать -ние - висловлювати (висловити), робити (зробити) догану кому, ганьбу давати (дати) кому, гудити, погудити кого. [Я парубку ганьби не даю (М. Вовч.). Його покликано до куратора і зроблено йому догану за те, що ширить небажані урядові думки (Грінч.). Сестру похвалять, мене погудять (Гол.)]. Подвергнуться -нию - підпасти під догану.* * *дога́на; ( осуждение) о́суд, -у, осу́дження, засу́дження, огу́да; погу́дка, га́на -
2 брань
1) війна, воювання, бій;2) лайка, лаяння, лаянка, свар, сваріння, гризня (р. -ні), гримання; (грубая) псякування; (в глаза) наочна лайка; (площадная) гниле слово, матірщина, матюк, московщина. [Лають, сквернять його московщиною, - він мовчить, не відлаюється (Г. Барв.)]; (с упоминанием черта) чорне слово, лаяння-черкання. Осилить в -ни - перелаяти. [Лаяла, лаяла - насилу все село перелаяла]. Добить с -нью - висварити щось.* * *I II(война, битва) брань, -ні; бій, род. п. бо́ю -
3 выговор
1) вимова, вимівка, виголос, говірка, гутірка. [У неї добра французька вимова];2) нагана, догана, докір (р. докору), напоумлення. Делать, сделать выговор - вимовляти кому, застерегати, застерегти кого, зробити комусь догану, напоумлення; (упрекать) дорікати, дорікнути кому; (описат.) вичитувати (вичитати, одчитувати, одчитати) молитву кому; (бранить, побранить) сварити, посварити кого, картати, покартати кого.* * *1) ( произношение) вимо́ва, гові́рка2) ( порицание) дога́на, застере́ження, засторо́га -
4 замечание
1) (чего) помічання, постерегання чого;2) -ние (по поводу чего) - увага, зауваження, заувага. [Читали книжки дорослим людям, вислухували їх уваги і часом ті уваги записували (Грінч.). Поробив зауваження до протоколу]. Бросить, обронить -ние - кинути увагу. [Дехто кинув увагу про дощ (Коцюб.)]. Вставлять -ния, сопровождать -ями - докидати слово, увагу, зауважати; доточувати уваги до чого. [Слухали повість уважно і чимало дечого говорили, доточуючи мало не до кожного вчинку героїв свої уваги (Грінч.)];3) -ние кому (выговор) - увага, зауваження, (сильнее) догана, (упрёк) закид (-ду) кому. Сделать -ние кому - зробити увагу, зауваження кому, зауважити кому. [Мені зауважено, що неретельно працюю (Київ). Дозвольте зробити вам одну увагу]. Получить -ние - здобутися зауваження. Он получил строгое -ние - йому зроблено гостру увагу. Попасть на -ние - стати на (лихій) прикметі. [Бережися, щоб не став на лихій прикметі в начальства].* * *1) ( краткое суждение) заува́ження, ува́га2) ( порицание) заува́ження3) ( наблюдение) спостереженнябыть на \замечание нии у кого́ — бу́ти на замі́тці (на прикме́ті) в ко́го
-
5 заслуживать
заслужить заслуговувати и заслугувати, заслугувати, заслужувати, заслужити, вислужувати, вислужити, заробляти, заробити на що и чого, бути (статися) вартим чого. [Здорового сміху заслуговують (парадокси) (Єфр.). Заслужував гетьманство він криваво (Куліш). Робітник заслугує плати своєї (Куліш). Не тямлю, чим на кару заслужив (Франко). Матір ні купити, ні заслужити (Номис). Походенка виб'ють різками? - Заробив на те! (Кониськ.). Громада може й геть скинути, коли він того заробить (Загірн.). Служив я, служив та й вислужив три вирви в шию]. -жить славу - заслужити, заробити, зажити слави. [Ой не знав козак да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов Орду бити (Пісня). Зажила вона собі слави доброї панночки (М. Вовч.)]. -жить похвалу, порицание, благодарность и т. п. - заслужити (заробити) хвали, догани, (по)дяки. -вать внимания - заслуговувати уваги и на увагу. Заслуживающий чего (как прил.) - вартий чого. Заслуживающий доверия - гідний (сокращ. годен) віри, вірогідний, вартий довіри. [Хіба він віри годен? (Звин.)]. Заслуженный - заслужений, зароблений, вислужений. Заслуженное - зароблене, заслужене (-ного), заслуженина, вислуженина, заслужчина; см. Заработок.* * *несов.; сов. - заслуж`итьзаслуго́вувати, -го́вую, -го́вуєш и заслу́жувати, -жую, -жуєш, заслужи́ти, -служу́, -слу́жиш -
6 неодобрение
неприхвала, не(по)хвала, осуд (-ду); срв. Порицание. Послышался гул -ния - почувся неприхвальний (нехвальний, осудний) гомін.* * *несхва́лення; ( осуждение) о́суд, -у, осу́дження, диал. осу́да; ( недовольство) незадово́лення, невдово́леннявы́сказать \неодобрение ние — ви́словити о́суд (осу́дження)
заслужи́ть \неодобрение ние — заслужи́ти о́суд (осу́дження)
с \неодобрение нием — з о́судом, з осу́дженням, несхва́льно, незадово́лено
-
7 осуждение
1) за[о]судження, засуд (-ду), осуд, осуда (ж. р.). Условное -ние - умовний засуд. Не подлежащий -нию (неосудимый) - неосудний. [Голод злодія неосудним робить];2) осуд, осуда, осудок (-дка), пересуда, судня, гудіння, гудьба, огуда, догана, нагана. Достойный -ния (порицания) - вартий догани.* * *1) ( судебное) засу́дження, осу́дження, засу́джування, осу́джування -
8 побранить
полаяти, налаяти, посварити, покартати, пошпетити кого, погримати на кого. Срв. Бранить.* * *пола́яти, посвари́ти; пошпе́тити, побатькува́ти; ( выразить порицание) пога́нити, покарта́ти; ( без дополнения) пола́ятися
См. также в других словарях:
порицание — См. обвинение... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. порицание выговор, обвинение; осуждение, неодобрение; замечание, укоризна, хаянье, распекание, вотум недоверия, бичевание … Словарь синонимов
ПОРИЦАНИЕ — ПОРИЦАНИЕ, порицания, ср. (книжн.). Осуждение, выговор, неодобрение. Выразить порицание. Вынести кому нибудь общественное порицание. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ПОРИЦАНИЕ — ПОРИЦАНИЕ, я, ср. Выражение неодобрения, осуждения; выговор. Получить п. Вынести п. кому н. (офиц.). Общественное п. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
порицание — , ия, ср. Общественное порицание. Мера взыскания, выговор. ◘ Суд вынес инженеру общественное порицание. Зощенко, 1990, 224. А ребятам дают вместо “дороги в жизнь” премию за ударный труд или общественное порицание. Маршак, 1960, т. 4, 81 … Толковый словарь языка Совдепии
порицание — ПОРИЦАНИЕ1, я, ср То же, что нарекание. Народ молчал, не выказывая ни порицания, ни одобрения (Дост.). ПОРИЦАНИЕ2, я, ср То же, что осуждение. Его поступок вызвал порицание друзей. ПОРИЦАНИЕ3, я, ср Выражение неодобрения, осуждения кого , чего… … Толковый словарь русских существительных
порицание — peikimas statusas T sritis švietimas apibrėžtis Auklėjimo metodas, kai neįžeidžiant asmenybės orumo smerkiamas poelgis. Juo siekiama sulaikyti nuo nederamų veiksmų ir pastiprinti deramą elgesį. Peikimas priekaištaujant asmeniui vadinamas barimu.… … Enciklopedinis edukologijos žodynas
ПОРИЦАНИЕ ОБЩЕСТВЕННОЕ — (см. ОБЩЕСТВЕННОЕ ПОРИЦАНИЕ) … Энциклопедический словарь экономики и права
порицание, порицать — ▲ неудовлетворенность, ▲ не одобрять ↑ чужой, действие, ↑ средней степени порицание. порицать высказывать некоторое неодобрение. к стыду . неодобрение. неодобрительный … Идеографический словарь русского языка
ПОРИЦАНИЕ ОБЩЕСТВЕННОЕ — – публичное выражение приговорённому осуждения от имени суда (ст. 39 УК). Это наказание, известное лишь советскому уголовному праву, имеет по преимуществу воспитательный характер. П. о., объявляемое по приговору суда, отличается от порицания,… … Советский юридический словарь
Порицание — ср. 1. Выражение неодобрения, осуждения. 2. Мера взыскания за какой либо проступок. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
порицание — порицание, порицания, порицания, порицаний, порицанию, порицаниям, порицание, порицания, порицанием, порицаниями, порицании, порицаниях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
