-
41 надглазный
надочний.* * *надо́чний -
42 надлежать
належати, (реже належатися, редко приналежатися), годитися, випадати, упадати. -жит, безл. - належить, (реже належиться, редко приналежиться), годиться, слід, треба, повинно, випадає, упадає. [Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її (Л. Укр.). Роби, як належиться, а не так, аби збутися (Богодух.). Спишу папери всі по формі, як годиться (Самійл.). Вона ламле все - а йде туди, де їй слід бути (Коцюб.). Біля границі не впада будувать світлиці (Номис)]. -жит воздать (принести) благодарность кому - слід (годиться) скласти подяку, належиться подяка кому. [Велика подяка належиться Галичині за безмірну допомогу в минулому (Рада)]. Ему -жало подумать об этом - йому годилося (слід було) поміркувати про це. Вам -жало бы позаботиться о нём - вам випадало-б (годилося-б, слід-би було) подбати про його. Надлежащий - що належить и т. п.; належний. [Всіх прав, належних нації, не має (Грінч.)].* * * -
43 надлежащий
прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.* * *нале́жний; (правильный, подходящий) слушний; ( соответствующий) відпові́дний; ( нужный) потрі́бний\надлежащий им о́бразом (способом) — нале́жно, як нале́жить, нале́жним чи́ном, по-нале́жному; ( как следует) як слід; ( как надо) як тре́ба
-
44 надоеда
тж. надоед`аланасти́ра, надоїда, зола́ -
45 надоедать
надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].* * *несов.; сов. - надо`естьнабрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути и обри́д, -дити, -джу, -диш; ( докучать) докучати, докучити, надокуча́ти, надоку́чити, насти́рюватися, -рююся, -рюєшся, насти́ритися; диал. напри́крятися, напри́критися; (сов.: опротиветь) спри́критися, осору́житися; (сов.: осточертеть) остогидіти, -джу, -диш, остоги́днути; ( постылеть) остива́ти, ости́ти, -ти́не; (сов.: наскучить) знуди́ти, -джу́, -диш и зну́дити, -джу -диш, онавісні́ти; (несов.: приставать) виснутине \надоедать дай мне — не набрида́й (не обрида́й; не докуча́й, не надокуча́й) мені́; не клопочи мені́ голови́
смертельно \надоедать сть — остоги́діти, остоги́днути; до сме́рті набри́днути (обри́днути; надоку́чити), дозоли́ти до [живи́х] печіно́к
\надоедать сть, как го́рькая ре́дька; \надоедать сть ху́же (пуще) го́рькой ре́дьки — см. редька
-
46 надоедливый
и Надоедчивый набридливий, обридливий, обридний, докучливий, докучний, укучливий, (пров.) увіристий, (назойливый) доїдливий, в'їдливий, настирливий, настирний, навратливий, назолистий, (постылый) осоружний. [Старий Іван скинув обридливу сльозу (Грінч.). Докучлива муха (Мирний). Докучне ляпотіння дощу (Грінч.). Такий увіристий чоловік: скажи та й скажи панам! (Пирятинщ.). Доїдливая муха (Біл.-Нос.). Дощик уїдливий (Чупр.). Настирне питання (Коцюб.). Добра-б тобі не було, осоружна мухо! (Мирний)].* * *тж. надо`едныйнабридливи́й, обри́дливий; ( докучливый) доку́чливий, надоку́чливий, доку́чний, надоку́чний, насти́рний, осору́жний -
47 надомный
на(д)домовий, на(д)будинковий, (наизбный) нахатній.* * *надо́мний -
48 надоумливать
и Надоумлять надоумить напоумляти, напоумити, наумляти, наумити, доумляти и (редко) доумити, доумити кого, (редко понаумити кому), нарозумляти, нарозумити кого, настановляти, настановити на (добрий) розум кого, на розум посилати, послати кому, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти, дорадити, дораяти кого, кому, (наставлять) напучувати и напучати, напутити, навчати, навчити кого. [Напоумте мене, скажіть, як лихові моєму запобігти (Богодух.). Наумив її, щоб вона вчила такою мовою, якою вони говорять (Н.-Лев.). Почала доумити мене (Кониськ.). Вона понаумила чоловікові застановити ґрунт (Яворн.). Нарозумив він мене почати справу (Канівщ.). Спасибі господу, що тобі на розум послав уклонитися від зла (Квітка). Спасибі добрим людям: нараяли мене позивати громаду (Київщ.). Нічого не можна було йому зробити, та дораяли люди: «Піди, розкажи батькові» (Звин.). Напутьте-ж мене, що мені з такою людиною діяти (Короленко)]. Надоумленный - напоумлений, наумлений, нарозумлений. -ться -1) (стр. з.) напоумлятися, нарозумлятися, настановлятися на (добрий) розум, напучуватися и напучатися, бути напоумлюваним, напоумленим и т. п.;2) (ср. з.) напоумлятися, напоумитися, доумлятися, доумитися, добирати, добрати розуму, дорозуміватися, дорозумітися, надумуватися, надуматися, (набираться ума) набиратися, набратися розуму. Наконец то -мился приехать - нарешті добрав розуму (надумався) приїхати. Надоумляя других, и сам -шься - инших напоумляючи, і сам розуму наберешся.* * *несов.; сов. - надо`умить(кого) напоумля́ти, напоу́мити, -млю, -миш (кого); ( наставлять) напу́чувати, -чую, -чуєш и напуча́ти, напу́тити, -пу́чу, -пу́тиш, навча́ти, навчи́ти (кого); ( советовать) ра́дити, -джу, -диш, пора́дити, ра́яти, пора́яти (кому, кого) -
49 надписывать
надписать надписувати, надписати що, (делать надпись) робити, зробити напис, написувати, написати напис на чому; (подписывать) ставити, поставити своє ім'я (свій підпис) на чому, підписувати, підписати що; (озаглавливать) писати, написати, надписувати, надписати заголовок (назву) на чому, затитуловувати, затитулувати що; (о мног.) понадписувати, понаписувати (написи) и т. п. -шите подаренную книгу - надпишіть подаровану книжку. Надо -сать письмо - треба написати адресу на листі. Надписанный - надписаний, написаний (напис, заголовок); підписаний, затитулований; понадписуваний, понаписуваний и т. п. -ться - надписуватися, бути надписуваним, надписаним и т. п. Адрес -тся вверху - адресу надписують угорі.* * *несов.; сов. - надпис`атьнадпи́сувати, -сую, -суєш, надписа́ти, -пишу, -пишеш и мног. понадпи́сувати -
50 нажидать
-
51 назойливый
настирливий, настирний, в'їдливий, натрутливий, натрутний, назолистий, (навязчивый) нав'язливий, налазливий, влізливий. [Надоїдливе, настирливе крутіння в голові (Крим.). Ну, й настирна-ж дитина! (Бердянщ.). Настирне питання (Коцюб.). Довгий, в'їдливий гудок (Черкас.). В'їдлива думка (Дніпр. Ч.). Ті замки сховають від натрутних очей мої розкоші (Л. Укр.). Нахабна, тупа, налазлива гидотність (Крим.). Влізлива думка (Крим.)]. -вый человек - настирлива людина; см. Назойник, -ница.* * *насти́рливий, насти́рний; ( надоедливый) надоку́чливий, доку́чливий, доку́чний; ( навязчивый) уї́дливий, ула́зливий, улі́зливий, уна́дливий, нала́зливий, назо́листий -
52 накупать
-сяI. см. I. Накупывать, -ся.II. Накупать и Накупывать, накупить -1) чего - накуповувати, накупати, накуплювати и накупляти, накупити, накупувати чого, (диал.) покупляти, покупити и (реже) покупувати що, (о мног.) понакуповувати, понакупляти чого. [Всього йому накупив (Рудан.). Накупували вони вина всякого (Рудч.). Може в вас така думка, що я все те покупував? (М. Вовч.). Понакуповували хліба (Квітка). Багато всього понакупляли (Слов'яносербщ.)]. -ть материал для одежды, обуви - набирати, набрати, (о мног.) понабирати чого. [Набрала стрічок та стьожок на п'ятнадцять карбованців (Н.-Лев.)];2) кого - підкуповувати, підкуплювати и підкупляти, підкупити, (о мног.) попідкуповувати и т. п. кого; см. Подкупать 1. Накупленный -1) накуплений, накупований, покуплений, понакуповуваний, набраний, понабираний;2) підкуплений, попідкуповуваний. -ться -1) (стр. з.) накуповуватися, бути накуповуваним, накупленим, понакуповуваним и т. п.;2) продаватися, продатися, запродуватися, запродатися кому; (набиваться) набиватися, набитися;3) (купить всё, что надо) накуповуватися, накупитися, скупитися, (о мног.) понакуповуватися. [Чи скоро ви накупитеся? увесь базар хочете закупити! (Богодух.). Скупився, зараз поїхав з ярмарку (Сл. Ум.)].* * *I сов.накупа́тиIIнесов.накупи́ть — накупо́вувати, -по́вую, -по́вуєш и накупа́ти, накупи́ти, -куплю́, -ку́пиш и накупля́ти; мног. покупува́ти, покупля́ти, понакупо́вувати, понакупля́ти, понакупа́ти
-
53 незачем
нрч. нема чого; (не надо) не треба, (не следует) не слід. [Нема чого розбивати собі лоба на поклонах (О. Пчілка)]. -чем было, будет - не було, не буде чого; не треба було, буде, не слід було, буде. Дальше -чем было оставаться - далі не було чого (за)лишатися. -чем было говорить так - не треба (не слід) було казати (говорити) так.* * *нареч.нема́ (нема́є) чого́; ( не нужно) не тре́ба; ( не следует) не слід; (нечего) ні́чого\незачем м бы́ло — ні́чого було́, не було́ чого́, не тре́ба (не слід) було́
\незачем м ходи́ть туда́ — нема́ чого́ (ні́чого) ходи́ти туди́
\незачем м бы́ло ходи́ть туда́ — ні́чого було́ (не було́ чого́, не тре́ба було́, не слід було́) ходи́ти туди́
-
54 ненадлежащий
неналежний, неслушний, невідповідний, непутящий, зроблений (вчинений) негаразд (не до діла, не до ладу, не до пуття); срв. Надлежащий. -щим образом - см. Ненадлежаще.* * *ненале́жний; (неправильный, неподходящий) неслу́шний; ( несоответствующий) невідпові́дний; ( ненужный) непотрі́бний\ненадлежащий им о́бразом — ненале́жно, не як нале́жить, ненале́жним чи́ном; (не так, как следует) не як слід; (не так, как надо) не як тре́ба
-
55 ништо
-
56 нужно
глаг. нрч. треба (в разговоре, пров. тра и тре), потрібно; (редко: должно) повинно, (следует) слід, належить, (имеется потребность) потреба, до потреби; срв.II. Надо. [Треба соли, треба горшків, треба смоли (Н.-Лев.). Хоч хочете, не хочете, - треба привикати (Пісня). Хитрощів зажити треба їм (Грінч.). Тра на базар їхати (Звин.). Тра комусь їхати в дубину (Рудан.). Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися (Шейк.). Хіба потрібно було все це розказувати? (Київ). На стосунки суспільства з собою повинно дивитися, як на вільну умову (Наш). А оцього гвіздка вам потреба? (Звин.). Чарка-друга - до потреби (Стариц.)]. Что (чего), кого вам -но? - що (чого), кого вам треба? Мне -но итти - мені треба йти. Это -но делать осторожно - не треба робити обережно. Если будет -но - якщо (коли, як) треба буде. Сколько -но - скільки треба (потрібно), скільки потреба. [Хай візьме їх (гроші) або всі, або скільки потреба (Грінч.)]. Всё, что -но для писанья - все потрібне до (для) писання (щоб писати). Как раз то, что -но - саме (як-раз) те, що (чого) треба. -но же было мне встретить его! - треба-ж було (надало-ж) мені зустріти (спіткати) його! Так -но - так треба, так мусить бути, (подобает) так годиться. Не -но - не треба (в разгов.: не тра, не тре), не потрібно, нема(є) потреби. Мне это ни на что не -но - мені цього ні на що не треба, мені це ні на що (ні до чого) не потрібне, мені це без потреби (ні до чого). -но бы - треба-б, (следовало б) слід-би, випадало-б.* * *предик.треба, потрі́бно; ( следует) слідне \нужно но — не тре́ба, не потрі́бно, не слід; ( нет надобности) нема́є (нема́) потре́би
что вам \нужно но? — (что вы хотите?) чого́ (що) вам тре́ба?, що вам потрі́бно?
наговорить бо́льше, чем \нужно но — наговорити бі́льше, ніж тре́ба (ніж потрі́бно, ніж слід)
о́чень \нужно но, куда́ как \нужно но — ду́же потрібно
-
57 обменивать
-нять и -нить обмінювати, обміняти и (реже) обмінити кого, що на що, замінювати, заміняти и зміняти кого, що на кого, на що, вимінювати, виміняти що на що, промінювати, проміняти що на що, (о мног.) поміняти, позамінювати, повимінювати. Сапоги тесны, надо обменять - чоботи тісні, треба заміняти (на хліб, то-що), (заменить другими) обмінювати, обміняти на инші. -нить червонец на мелочь - розміняти (розбити) червінця на дрібні. Обмененный - обміняний, заміняний, зміняний, виміняний.* * *несов.; сов. - обмен`ятьобмі́нювати, обміня́ти и обміни́ти и пообмі́нювати; (несов.: поменять) поміня́ти, зміня́ти, заміня́ти; ( променивать) промі́нювати, проміня́ти -
58 осторожность
обережність, обачність, бачність (-ности), осторога, огляд, оглядність, сторожнеча (-чі). Требующий -сти - варівкий (гал.). [Робота коло машини варівка, - роби й бійся]. Он выказал много -сти в этом случае - він виявив багато обережности (обачности) в цьому випадкові. С этим человеком надо обращаться с большой -стью - з цією людиною треба з великою обачністю (обережністю) поводитися.* * *обере́жність, -ності; ( осмотрительность) сторо́жкість, -кості, оба́чність, ба́чність; (опаска, предусмотрительность) осторо́га -
59 остро
1) гостро;2) кінча(с)то;3) прикро, терпко; різко, дошкульно;4) дотепно;5) ущипливо, ускіпливо, діткливо (гал.). Оттенки см. Острый. С ним надо держать ухо -ро - пальця в рот йому не клади. -ро глядеть - прикро дивитися. Держать ухо -ро - бути на осторозі, матися на обережності.* * *I `остронареч.го́строII остр`о( остроумно) нареч. доте́пно -
60 относительно
відносно, розмірно, стосунково. [Сюжетом своїм зрозуміліша вона й цікавіша і відносно менше реторична (Грінч.). Читано його все-ж розмірно мало (Єфр.)]. -но кого, чего - проти, супроти кого, чого, що-до кого, що-до чого. [Проти мого брата ви недобре вчинили. Не розберу, проти, чого він це закидає. Письменство розсовує свої межі і що-до форми, і що-до змісту]. -но этого он неумолим - що-до цього, то його вблагати не можна. -но этого я буду иметь с ним разговор - що-до цього, то я з ним говоритиму. -но этого дела надо ещё подумать - що-до цієї справи, то ще треба подумати. -но и это хорошо - порівнюючи й це гаразд (добре).* * *1) нареч. відно́сно2) предл. с род. п. що́до, про, відно́сно
См. также в других словарях:
надо же — надо же … Орфографический словарь-справочник
НАДО — 1. НАДО1, в знач. сказуемого, кому чему с инф., или кого что, или чего (разг.). То же, что нужно. Надо послать письмо. Для этого дела надо особого работника. Мне надо воды. «Вам что надо? вдруг отчеканил он резко.» Короленко. ❖ Что надо (прост.)… … Толковый словарь Ушакова
НАДО — 1. НАДО1, в знач. сказуемого, кому чему с инф., или кого что, или чего (разг.). То же, что нужно. Надо послать письмо. Для этого дела надо особого работника. Мне надо воды. «Вам что надо? вдруг отчеканил он резко.» Короленко. ❖ Что надо (прост.)… … Толковый словарь Ушакова
НАДО — 1. НАДО1, в знач. сказуемого, кому чему с инф., или кого что, или чего (разг.). То же, что нужно. Надо послать письмо. Для этого дела надо особого работника. Мне надо воды. «Вам что надо? вдруг отчеканил он резко.» Короленко. ❖ Что надо (прост.)… … Толковый словарь Ушакова
надо — 1. НАДО1, в знач. сказуемого, кому чему с инф., или кого что, или чего (разг.). То же, что нужно. Надо послать письмо. Для этого дела надо особого работника. Мне надо воды. «Вам что надо? вдруг отчеканил он резко.» Короленко. ❖ Что надо (прост.)… … Толковый словарь Ушакова
надо — ???, ??? 1. Если вам надо сделать что либо, значит, вам необходимо, нужно сделать это. Мне надо с вами поговорить. | Прежде всего надо твёрдо усвоить, что закон допускает только нотариально заверенные завещания. | Эту задачу надо решать… … Толковый словарь Дмитриева
надо — НАДО, в знач. сказ., с неопред., кого (что) или чего. То же, что нужно (см. нужный в 3 и 4 знач.). Н. работать. Его беспокойство н. понять. Н. денег. Больше всех н. кому н. (о том, кто слишком активен, во всё вмешивается; разг. неод.). Так ему и… … Толковый словарь Ожегова
НАДО — предл., см. над. II. НАДО надобно, влад. надобе, ·стар. и сев. надобеть, орл. надобить, пермяц. надовно, архан. надотка, надоткабы; надоть, надоти, надось нареч. и безл., гл. нужно, должно, следует, необходимо, надлежит, требуется, потребно. Мне… … Толковый словарь Даля
НАДО — предл., см. над. II. НАДО надобно, влад. надобе, ·стар. и сев. надобеть, орл. надобить, пермяц. надовно, архан. надотка, надоткабы; надоть, надоти, надось нареч. и безл., гл. нужно, должно, следует, необходимо, надлежит, требуется, потребно. Мне… … Толковый словарь Даля
надо — Надобно, должно, надлежит, необходимо, нужно, потребно, приходится, требуется, следует, полагается, стоит, не мешает. С этим нельзя не считаться. Этому нечего удивляться. Это в порядке вещей. Не грех бы и нас послушаться. Ср. . См. нуждаться...… … Словарь синонимов
НАДО 2 — НАДО 2, предлог с тв. п. То же, что над; употр. вместо перед нек рыми сочетаниями согласных, напр. надо мною, надо лбом, надо рвом. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
