-
1 релігійність
РЕЛІГІЙНІСТЬ - поняття, що характеризує якісну і кількісну визначеність (ступінь, рівень, характер) суб'єктивного засвоєння релігійних ідей, цінностей, норм та їхній вплив на поведінку, життєдіяльність візуючих, релігійної спільноти. Р. можна розглядати як ціннісножиттєву орієнтацію, суб'єктивну якість свідомості індивіда, його внутрішню здатність до реалізації релігійних установок. Сутність Р. розкривається через визначення її ступеня, рівня й характеру. Ступінь Р. - це рівень засвоєння індивідом, групою релігійних ідей, норм, цінностей, тобто рівень інтенсивності релігійних ознак. Рівень Р. - поняття, яке відображає певну величину екстенсивності поширення релігії (релігійних ознак) серед населення (села, міста, регіону, країни), соціально-демографічних груп (робітників, селян, інтелігенції, жінок, молоді та ін.). Характер Р. - показник, що дає можливість визначити якісні особливості, певні відмінності та специфіку Р. серед віруючих - прихильників різних конфесій, а також окремих регіонів. Соціологічне визначення ступеня, рівня, характеру Р. уможливлює класифікацію віруючих, їх типологізацію за ознаками, а також стану, динаміки Р. в тому чи іншому населеному пункті, соціально-демографічній групі. Р. поділяють на два види: церковну й позацерковну. Церковна Р. постає як результат інституційно орієнтованих приписів релігійної соціалізації. Позацерковна Р. - це підсумок власних шукань індивіда, його релігійного самовизначення, засвоєння релігійних цінностей. Р. як сакрально-світоглядна характеристика особистості чи груп відображається через систему кількісних і якісних показників, одержаних в результаті соціологічних досліджень.М. Бабій -
2 об'єктивність
ОБ'ЄКТИВНІСТЬ - термін, що позначає відношення незалежності від суб'єкта, від суб'єктивного чинника. Доцільно розрізняти такі форми вияву 0.: онтологічну, гносеологічну, методологічну, професійну (певні види практичної діяльності, де суб'єкт реалізує ціннісне відношення). 1) В загальному випадку онтологічна О. - те, чому суб'єкт надає статусу дійсної (істинної) реальності, розглядає як "дійсно" (справді) існуюче, як деяке "суще", достовірний елемент своєї картини світу, тієї дійсності, що є для нього предметом пізнання, рефлексії або на яку спрямовано його практичну (життєву) діяльність. Онтологічна О. протиставляється всьому, що, за переконанням суб'єкта, лише "здається існуючим", що існує лише в думці, в уяві, в гадці, є лише витвором свідомості або має характер ілюзії. Розрізнення між онтологічною О. і тим, що належить до сфери "чистої суб'єктивності", неоднозначне, відносне, залежить від рівня і характеру його знань, ціннісних уподобань, від тих проблем, що їх вирішує суб'єкт, та від критеріїв "дійсно існуючого", які він схвалює. 2) В гносеологічному аспекті О. розкривається як визначальна риса людського знання, як характеристика істини, достовірних законів і теорій. Гносеологічну О. вбачають у тому, що зміст пізнання зумовлений предметом пізнання; не залежить від волі і бажання суб'єкта. Принцип гносеологічної О. стверджує, що у формі істини має місце збіг, узгодження мислення (думки) з тією дійсністю, яка є об'єктом пізнання і яка існує незалежно від пізнання ("класичне" поняття істини). Принцип гносеологічної О. утворює антитезу інструменталізму та релятивізму. 3) В методологічному аспекті О. виступає як принцип (норма) науково-пізнавальної діяльності, що виражає вимогу інтерсуб'єктивності опису наукового. О. як норма наукового дослідження означає настанову дотримання суб'єктом основних принципів науковості, зокрема вимоги доказовості й аргументованості наукових ідей, гіпотез, теорій. 4) О. як норма (принцип) професійної етики діє в тих сферах діяльності, де суб'єкт має справу з проблемними (альтернативними) ситуаціями, що стосуються оцінки людей та їхніх дій, відповідності їхньої поведінки певним нормам та вимогам. Йдеться про функції судді, арбітра, прокурора, адвоката, критика, експерта, тренера, вчителя, керівника, представника влади, члена вченої ради, конкурсної комісії і т.ін. Професійна О. означає здатність суб'єкта реалізувати у своїй професійній діяльності інтерсуб'єктивну позицію, тобто таку, що не залежить від його (або чиїхось) уподобань, емоцій, упередженої гадки, а визначена лише суттю, логікою справи і знаходиться у повній відповідності з суспільно інституалізованими нормами та стандартами (типу правових чи моральних норм). Порушення О. як норми професійної етики може набувати кримінального характеру, але зазвичай воно є проявом професійної некомпетентності.В. Свириденко -
3 властивість
ВЛАСТИВІСТЬ - філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).В. Свириденко -
4 об'єктивна реальність
ОБ'ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ - буття, існування і властивості якого не залежать від того, чи сприймає (мислить) його якийсь суб'єкт, чи ні. О.р. в цьому сенсі - те, що існує "поза свідомістю" і "незалежно від свідомості" суб'єкта. Необхідність введення категорії О.р. як абсолютної реальності, що протистоїть свідомості і пізнанню, була зумовлена здійсненим Декартом поділом світу на внутрішній (світ "Я" - суб'єктивної реальності, феноменів мислення, свідомості) і зовнішній (світ "не-Я" - чуттєвих, тілесних речей, фізичних явищ у просторі і часі). Цей поділ відіграв кардинальну роль як філософська основа класичного природознавства, де О.р. - це природа (матерія), яку суб'єкт пізнає, спираючись на відчуття і на експеримент, яку можна описати такою, якою вона є "сама по собі", протиставляючи її феноменам мислення і свідомості. Категорія О.р. необхідна також для збереження реалістичної, антисуб'єктивістської світоглядної орієнтації. Водночас розвиток науки виявив гносеологічні труднощі, зумовлені поняттям О.р. У процесі пізнання суб'єкт неминуче "втягує" О.р. в систему своїх матеріальних та інтелектуальних засобів пізнання й пізнавальних дій (операцій, процедур), що проблематизує межу між О.р., як вона мислиться суб'єктом, і самим суб'єктом, його засобами пізнання і його свідомістю. Звідси - доцільність розгляду О.р. як буття, що є відносним стосовно певного суб'єкта (О.р. - те, що існує незалежно від даного суб'єкта, від його відчуттів і думок, його пізнавальної активності), а також використання операційних характеристик О.р., зумовлених його психологічним і праксеологічним вимірами (О.р. - те, що не залежить від волі і бажань даного суб'єкта, з чим суб'єкт має рахуватися в своїй діяльності як з "даним", що обмежує його свободу; це те, що здатне чинити опір, виявляти себе як щось автономне чи незалежне, як щось, зрештою, нездоланне чи непідвладне діям суб'єкта, його зусиллям чи бажанням). О.р. у цьому сенсі виявляє себе не лише як світ природних явищ і процесів, а й закономірностей історичного і соціального буття, інституціональної будови суспільства, а також як сукупність певних культурних явищ, ідей, думок чи уявлень інших суб'єктів (на кшталт "об'єктивного знання" або "третього світу" Поппера). Важливий прояв О.р. - наслідки, продукти діяльності суб'єкта, які стосовно нього набувають характеру феномена відчуження.В. СвириденкоФілософський енциклопедичний словник > об'єктивна реальність
-
5 одночасність
ОДНОЧАСНІСТЬ - відношення, яким характеризується збіг на шкалі часу віддалених одна від одної у просторі подій. Поняттю О. Ейнштейн у спеціальній теорії відносності надав статусу фундаментального. На відміну від класичної механіки, в якій поняття О. постулюється як абсолютне, незалежне від будь-яких фізичних подій, а сам часовий порядок подій визначається "перебігом" абсолютного часу, спеціальна теорія відносності визначає поняття О., виходячи з емпірично встановленого факту скінченності швидкості світла. Запропонована Ейнштейном процедура визначення О. дозволяє встановити клас "об'єктивно одночасних" подій, між якими принципово неможливі причинно-наслідкові зв'язки. Можливість застосування конкретних вимірювальних процедур для встановлення відношення О. обумовило його значущість при зіставленні теоретичних висновків із результатами експерименту. Часовий порядок подій в теорії відносності встановлюється на основі даного визначення О. за умови вибору певної системи відліку. Визначення відносного характеру О. означало розуміння часових відношень як деяких реальних взаємодій між матеріальними системами, зафіксованих у фізичних експериментах. -
6 asperity
n1) шорсткість, шершавість; нерівність2) pl нерівні місця3) грубість, жорстокість (характеру)4) різкість, брутальність (тону)5) суворість (клімату)6) звич. pl труднощі; злигодні* * *n3) pl труднощі, нестатки4) нерівність, шорсткуватість; pl нерівності, нерівні місця -
7 stability
n1) стійкість; стабільність; сталість; стан рівноваги2) постійність; непохитність; твердість (характеру тощо)3) тех. міцність; жорсткість4) ав., мор. остійність5) церк. обітниця, що зобов'язує ченця все життя залишатися в певному монастирі* * *n1) стійкість, стабільність; стан рівноваги2) сталість, непохитність, твердість (характеру, переконань)3) тex. міцність; твердість4) aв., мop. остійність, стійкість -
8 amenity
n1) приємність; принадність; м'якість2) люб'язність, ввічливе поводження; чемність, ласкавість3) pl принади, краса; втіха, задоволення4) pl зручності* * *n1) приємність, принадність; м'якість (клімату, характеру); ввічливість, чемність; люб'язність; культура поводження2) pl принадності, красоти ( природи)3) pl комфорт, комфортабельність; комунальні зручності; необхідні предмети побуту4) юp., кoм. обставина, що підвищує цінність нерухомого майна -
9 acrimony
n1) жовчність (характеру)2) уїдливість; колючість3) гострота, їдкість (про страви, напої)* * *n -
10 resolution
n1) рішучість, рішимість; твердість (характеру)2) рішення; резолюція3) вирішення, розв'язання (проблеми)4) розклад (сил)5) розкладання (речовини)6) розщеплення7) розчинення8) демонтаж9) мед. розсмоктування; припинення запалювального процесу* * *n1) рішучість, непохитність; твердість ( характеру)2) рішення; твердий намір; резолюція; рішення; постанова5) cпeц. роздільна здатність6) мyз. розв`язання7) мeд. розсмоктування; припинення запальних явищ8) cпeц. ступінь виявлення деталей ( зображення); ступінь деталізації9) мaт. резольвента -
11 grit
1. n1) пісок; гравій2) геол. крупнозернистий пісковик3) зернистість (шліфувального круга)4) металеві ошурки5) розм. витримка, твердість характеру; відвага, мужність2. v1) скрипіти ; шарудіти2) посипати піском (гравієм)* * *I n1) викор. з дiєcл. в oдн. пісок; гравій; піщаник2) = gritstone3) cпeц. зернистість ( шліфувального круга)4) метал. дріб або зірочки для очищення виливків5) твердість характеру; витримка; відвага, мужністьII v1) скрипіти; шарудіти; скреготати2) посипати піском, гравієм -
12 ballast
1. n1) баласт2) перен. урівноваженість, стійкість (характеру)3) баластний шар (дороги), щебінь, гравій2. v1) вантажити баластом2) перен. стабілізувати; стримувати; урівноважувати3) баластувати (дорогу)* * *I n1) баластin ballast — без корисного вантажу, ( тільки) з баластом ( про судна); як баласт ( про матеріал)
2) урівноваженість, стійкість ( характеру)3) дор. баластовий шар; баласт, щебінь, гравій4) eл. баластовий резисторII v1) вантажити баластом (судно, аеростат)2) стабілізувати; зменшувати, стримувати, угамовувати; робити розсудливим3) дор. баластувати; покривати щебінкою, гравієм -
13 backbone
n1) анат. спинний хребет; хребетний стовп2) основа, суть, головна опора3) твердість характеру, сила волі4) корінець (книги)5) тех. каркас (конструкції)to the backbone — наскрізь, до самих кісток
* * *n1) aнaт. хребет, хребетний стовп; спинний хребет2) основа; суть; сутність3) твердість характеру; сила волі4) тex. каркас, несуча частина, головна опора ( конструкції) -
14 sand
1. n1) пісок; гравій2) звич. pl піщинки3) звич. pl піщаний пляж; піщана коса; мілина4) pl піски, пустеля5) пісок у пісковому годиннику6) pl перен. час; дні життяthe sands are running out — час підходить до кінця; життя закінчується
7) амер., розм. витримка, стійкість характеру, мужність8) пісочний колір9) розм. гроші10) розм. вологий (підмочений) цукор11) гірн. хвости (від збагачення)sand band — геол. прошарок піску
sand casting — мет. лиття у землю
sand core — мет. ливарна шишка
sand dab — іхт. камбала
sand hog — амер., розм. кесонник
sand launce — іхт. піщанка, піскорийка
sand method — с.г. стратифікація (насіння)
to put sand in the wheels — вставляти палиці в колеса; створювати штучні перешкоди
2. v1) посипати піском2) заносити піском3) заривати в пісок4) шліфувати (чистити) піском5) змішувати з піском, підмішувати пісок6) посадити на мілину (судно)* * *I [sʒnd] n1) пісок, гравій; pl піщинки2) pl піщаний пляж; обмілина, піщана коса3) pl піски, пустеля4) pl час; дні життя5) cл. витримка, мужність7) cл. гроші8) вологий, підмочений цукор9) гipн. хвости ( від збагачення)II [sʒnd] v1) посипати піском; заносити піском ( гирло ріки)3) шліфувати, чистити піском -
15 twist
1. n1) крутіння; скручування; сукання2) вигин, згин; поворот3) вузол; петля4) кручена вірьовка; шнурок; кручена нитка; джгут5) грубий сорт тютюну6) кручений хліб7) хвіст завитком (у свині тощо)8) поворот убік; відхилення9) місце повороту10) перекручення, викривлення11) вивих12) особливість (характеру тощо)13) обман14) розм. змішаний напій15) розм. добрий апетит16) вульг. жінкаtwist of the wrist — спритність, умілість, вправність рук
a twist on the shorts — амер., розм. продаж цінних паперів (товарів) за високу ціну
2. v1) крутити; сукати; скручувати, сплітати2) сплітатися, переплітатися, скручуватися3) витися, звиватися, згинатися4) викручувати (руки); стискати; давити; ламатиto twist smb.'s arm — а) викручувати комусь руку; б) примушувати
5) пробиватися з труднощами; змінювати напрям6) завдавати болю7) викручувати (білизну)8) кривити (обличчя)9) перекручувати; спотворювати10) обертати, крутити, повертати11) обертатися, крутитися, повертатися12) обвивати, обмотувати13) вплітати14) обдурювати15) розм. їсти з апетитом, уминатиtwist off — відкручувати, відламувати
twist out — вислизати, вириватися
to twist the lion's tail — амер., розм. обурювати (роздратовувати) англійців
* * *I [twist] n1) кручення; сукання; скручуванняto give a twist — крутити, скручувати
2) вигин, поворот; a twist in a road [in a stream]вигин дорогі [струмка]; вигин, кривизнаthe tusks have a larger twist towards the smaller end — кривизна бивнів збільшується від початку до кінця
3) кручений мотузок; шнурок, палять; кручена нитка; вузол; скручування ( проволки в жилі кабелю); а горе full of twists мотузок з безліччю петель або вузлів; система нарізу (у каналі стовбура пістолета, знаряддя); a rifle with great twist рушниця з крутою нарізкою; скручений паперовий пакет, фунтик; грубый сорт табака ( отримуваний з скрученого сухого листя); витий хліб; a bread twist, a twist of bread вита булочка; цедра, що вичавлюється в напійtwist of lemon (peel) — лимонна цедра; хвіст завитком ( у свині)
4) поворот убік; відхилення (перен.); the twist of a billiard bait відхилення більярдної кулі; a twist toward the new policy поворот до нової політики; несподіваний або химерний поворот; зигзагa plot with many twists — сюжет з безліччю несподіваних поворотів; = відважно закрученный сюжет
5) особливістьthe writer often gives his stories a humorous twist — той письменник часто додає своїм розповідям гумористичного звучання; схильність
6) прийом; трюк, фокус7) спотворення ( сенсу)to give the facts [the truth]an imperceptible twist — злегка перекрутити факти [істину]; спотворення ( обличчя), гримаса
with a twist of the mouth — з гримасою на обличчі; відхилення від норми
mental- — психічне відхилення /порушення/
8) вивихto give ones knee a bad twist — сильно вивихнути ногу; розтягування
9) обман; a -in ones nature нещирість, нечесність; зіпсованість11) вовчий апетит12) змішаний напійgin twist — напій, змішаний з джином
13) вульгарна жінка, "спідниця"14) cпopт. кручений м'яч; закручування м'яча15) cпeц. торсіонна напруга; момент, що обертається••twist of the wrist — спритність рук; спритність, вправність
twists and turns — тонкощі, деталі, подробиці; всі кути, закутки
a twist on the shorts — cл. бірж, жapг. продаж цінних паперів або товарів за високою ціною ( при грі на зниження)
II [twist] vto be round the twist — бути божевільним, з'їхати з глузду
1) крутити, скручувати, викручуватиto twist ones handkerchief — скрутити ( спіраллю) носову хустку
to twist linen — викручувати вати білизну ( викручуванням); робити крученням; крутити, сучити; плести, сплітати
to twist a yarn [a thread] — сучити пряжу [нитки]
to twist flowers into a wreath — плести вінок з квітів; руйнувати, ламати крученням; згортати
to twist the key — зламати ключ, скрутити головку ключа
to twist smb s neck — скрутити шию/голову/ (перен.); вивихнути; розтягувати
he fell and twisted his knee — він впав, підвернув /вивихнув/ собі коліно
2) додавати скручуванням або згинанням певної форми; скручувати, згортати, згинатиher hands were-ed by hard work and old age — руки її були скорчені від важкої роботи, старості
the pigs tail was twisted into a corkscrew — хвіст свинні був закручений штопором; скручуватися, згортатися; гнутися, скривлюватися
3) спотворювати, кривити ( обличчя)her face was twist ed with pain — її обличчя спотворилося від болю; спотворювати
to-twist smb s words — спотворювати чиїсь слова
to seek to twist the law to ones own advantage — намагатися перефразувати закон на свою користь; перетворювати, обертати
4) повертатиto the twist steering wheel of a car — повертати /вертіти/ кермо автомобіля; обертатися, повертатися
he twisted (around) to see the approaching procession — він обернувся, побачив процесію, що наближалася
5) обертати, вертітиto twist a ball — закручувати м'яч; обертатися, крутитися; закручуватися ( про м'яч)
6) обвивати; обмотуватиto twist smth in — а ріесе of paper завертати щось у шматок паперу; обгорнути щось шматком паперу; обвиватися; обмотуватися
the snake twisted (itself) round my arm — змія обвилася навколо моєї руки
7) вплітати; a few wild flowers were twisted in her hair в її волосся були вплетені польові квіти8) витися; згинатися; звиватисяthe road twists a good deal — дорога петляє; пробиратися насилу; міняти напрям
we twisted (our way) through the crowd — ми пробиралися крізь натовп; звиватися; соватися; корчитися
10) обдурювати11) їсти з апетитом12) зв'язувати, сполучатиto twist ones fortune with smth — пов'язати свою долю з чимось to twist in the wind мучитися невідомістю; важко переживати невизначеність свого положення
to twist smb s arm — чинити тиск на когось; тиснути, примушувати
he twisted my arm until I consented to drink — він не відставав від мене, поки я не погодився випити
well, if you twist my armI — не відмовлюся!; охоче! ( відповідь на запрошення випити)
to- smb around one's finger — тримати когось у своїх руках
she twists him around her little finger — вона вертить/зневажає/ їм, як хоче; вона з нього мотузки в'є
to twist the lions tail — cл. приводити в обурення /раздражати/ дразнити/ англійців
-
16 методологія
МЕТОДОЛОГІЯ ( від грецьк. μέυοδοζ - шлях дослідження чи пізнання; λόγοζ - вчення) - 1) Сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. Такою метою в науковому пізнанні є отримання об'єктивного істинного наукового знання або побудова наукової теорії та її логічне обґрунтування, досягнення певного ефекту в експерименті чи спостереженні тощо. Так говорять про М. фізики, про М. біології, про М. пізнання космосу, про М. соціології, М. економічної науки і т.д. Практична діяльність може скеровуватися на створення бажаного матеріального чи ідеального предмета, певної реальності, на потрібну спрямованість об'єктивного процесу, функціювання матеріальної системи або її цілеспрямоване трансформування тощо. В цьому розумінні говорять про М. управління економічними процесами, М. поєднання центральних та регіональних інтересів, М. бюджетного планування, М. ціноутворення тощо. 2) Галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів та процедур в процесі наукового пізнання та практичної діяльності. Осмислюючи теоретичний та соціокультурний досвід, М. розробляє загальні принципи створення нових пізнавальних засобів. Основним об'єктом вивчення для М. є продуктивний творчий та дійовий метод, його сутність та сфера функціювання, структура та взаємодія з іншими методами й елементами пізнавального інструментарію, його відповідність характеру досліджуваного об'єкта та зв'язок з пізнавальною метою або цілями практичної діяльності. М. ставить перед собою завдання з'ясувати умови перетворення позитивних наукових знань про дійсність в метод подальшого пізнання цієї діяльності, виявити ефективність та границі продуктивного застосування методу. Особливо важливим принципом М. є обґрунтування положення про метод як систему, про складність і багатостанність змісту методу, який включає в себе знання різних якісних характеристик та багатоманітність рівнів - від принципів філософського значення до безпосередніх наукових знань про конкретний об'єкт. Це зумовлює закономірність розгортання методу в систему в процесі його теоретичного і практичного функціювання. М. розробляє типологію методів В. ідповідно до цього структурується саме методологічне знання. Однією з найбільш розвинених методологічних теорій в наш час є М. науки. Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська М. Філософський метод, розгортаючись в систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання. Тому філософська М. в знарядійному відношенні збігається з філософією. Оскільки сфера філософії містить в собі різноманітні філософські системи і течії, то відповідно філософська М. являє собою множинність методологій, де вирізняються якісно своєрідні методологічні системи. Жодна з існуючих філософських М. не може набувати ролі абсолютного пізнавального інструментарію. Кожна з них має сенс і стає продуктивною лише в межах предметної області, окресленої її основоположними принципами. Намагання надати тій або тій М. універсального пізнавального засобу завдає шкоди і науці, і самій методологічній теорії, як це мало місце з діалектико-матеріалістичною М. Тому дослідники в своїх методологічних орієнтаціях дотримуються принципу методологічного плюралізму. М. як систематичне вчення про метод виникла в філософії Нового часу, зокрема в філософії Ф. Бекона та Декарта, для критичного осмислення методів дослідження та пошуків надійних підстав істинності знання. Великий внесок у розвиток філософської М. зробили Спіноза, Ляйбніц, Кант, Гегель, Маркс, Мах, Пуанкаре, Гуссерль, Поппер, Копнін та ін.П. Йолон -
17 equability
n1) рівномірність2) рівність, однаковість3) урівноваженість* * *n2) рівність, однаковість -
18 stability
n1) стійкість, стабільність; стан рівноваги2) сталість, непохитність, твердість (характеру, переконань)3) тex. міцність; твердість4) aв., мop. остійність, стійкість -
19 acerbity
n1) терпкість2) різкість; жорсткість (характеру)* * *n1) терпкість; кислий або гіркий смак2) різкість, грубість; жорстокість; брутальність, різкий або грубий вираз -
20 inclemency
См. также в других словарях:
нерішучість — чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру. Нерішучість дій … Український тлумачний словник
мужність — ності, ж. 1) Риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо. || Відвага, сміливість. 2) рідко. Те саме, що змужнілість; зрілість … Український тлумачний словник
слабість — бості, ж. 1) Властивість і стан за знач. слабий 2 5), 7). 2) Недостатність або занепад фізичних сил. 3) Хвороба, нездужання. 4) Відсутність твердого характеру, сили волі. 5) Звичка, нахил (перев. негативні), від яких немає бажання або сил… … Український тлумачний словник
недоторканність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до недоторканний. 2) Гарантія від усяких посягань з боку кого небудь. Недоторканність кордонів. •• Недоторка/нність депута/та принцип, відповідно до якого депутат представницького органу державної влади не може бути… … Український тлумачний словник
слабкість — кості, ж. 1) Властивість і стан за знач. слабкий 1 4), 6 8). 2) Недостатність або занепад фізичних сил. 3) Відсутність твердого характеру, сили волі. 4) Вразливе місце кого , чого небудь … Український тлумачний словник
водонасиченість (гірських порід) — водонасыщенность water saturation of rock *Wassersättigung der Gesteine Wassersättigungsgrad міра заповнення порового простору, пустот і тріщин г.п. водою. В. в природніх умовах відповідає вологості г.п. Макс. водонасиченість г.п. визначається їх … Гірничий енциклопедичний словник
особистість — тості, ж. Конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. ін.; індивідуальність, особа. •• Дина/міка особи/стості псих. загальний термін, що його вживають для позначення вивчення складних аспектів мотивації, емоцій… … Український тлумачний словник
синтонність — ності, ж., псих. Особливість особи, яка характеризується поєднанням внутрішньої урівноваженості з емоційною чуйністю і товариськістю. •• Регреси/вна синто/нність псих. прагнення постійно викладати свої переживання, навіть інтимного характеру,… … Український тлумачний словник
особистість — іменник жіночого роду конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. і.н.; індивідуальність, особа книжн … Орфографічний словник української мови
масштабність — Співвідношення споруди та її частин з фізичними розмірами людини. Досягається сприйнятою глядачем загальною взаємодією кожного компонента, якими можуть бути квадри стіни, прорізи, а також пропорції тектонічних елементів, що дають уявлення про… … Архітектура і монументальне мистецтво
предикативність — ності, ж. 1) лог. Одне з основних понять, що відображає об єктивно існуючі зв язки між ознаками і предметами. 2) У мовознавстві – синтаксична категорія, яка формує речення, надаючи його змістові характеру повідомлення про той чи інший факт… … Український тлумачний словник