-
1 кроткий
лагідний, тихий, сумирний, плохий, (церк.-слав.) кроткий. [Щастя, що Господь йому послав за його добру лагідну вдачу (Г. Барв.). Яка вона тиха, як голубка (Н.-Лев.). Світ місячний ласкавий, сумирний (Кон.). Вона лиха? Плохенька, мов голубка (Куліш). І тихим, добрим, кротким словом благовістіть їм слово нове (Шевч.)]. -кого характера - лагідний, тихий (и т. д.) на вдачу хто, лагідної вдачі хто, плохута (сущ. общ. р.). -кий зверь - плохий звір. -кое слово гнев побеждает - тихе (лагідне) слово гнів стишує.* * *ла́гідний, зла́гідний, ти́хий; ( смиренный) покі́рливий, покі́рний, сми́рний, суми́рний, плохи́й -
2 мягкий
м'який; (кроткий) лагідний, (смирный) плохий, (покладистый) потульний, (рыхлый) пухкий, (пушистый) пухнатий. [Я такий як хліб м'який (Номис). Усадовив їх на смухах м'яких (Потебня). Учора дуже холодно було, а тепер м'який вітер (Кам'янеч.). Добра лагідна вдача (Г. Барв.). Лагідна задумлива осінь (Черкас.). У неї чоловік плохий (Мирг.). Вдача у його потульна була, - приголуб його ласкавим словом, наче віск той розтане (Кониськ.). Пухка паляниця, хоч губами їж (Харк.). Земля пухка (Г. Барв.)]. -кая лошадь - плохий кінь. -кая рухлядь (пушной товар) - хутрина (Роменщ.). -кое железо - м'яке (неламке) залізо. -кий чугун - м'який (некрихкий) чавун. -кое вино - м'яке (невитримане) вино. -кая вода - м'яка (милка) вода. Более -кий - м'якший; лагідніший. Делать, сделать -ким - робити, зробити м'яким, м'якшити, з[по]м'якшити. Делаться -ким - робитися м'яким, м'якнути, лагідніти. [Його риси м'якли, лагідніли (Франко)]. Сделавшийся -ким - зм'яклий, злагіднілий. Делаться, сделаться более -ким - м'якшати, пом'якшати, м'якшіти, пом'якшіти, зм'якшіти, лагіднішати, полагіднішати; срв. Смягчаться. [Залізо в огні мякшає (Драгом.). Мати одразу пом'якшала до мене (Крим.). Треба полити, щоб зм'якшіла земля (Вовч.). Уже тепер старшина зм'якшів (Звягельщ.)].* * *\мягкий знак — лингв. знак м'я́кшення
-
3 нрав
1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.* * *1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вівпо \нрав ву [быть, прийти́сь] кому́ — до вподо́би (до се́рця), до душі́ [бу́ти; припа́сти] кому́, по но́рову; прийти́ся кому́
2)\нрав вы — (мн.: обычаи) зви́чаї, -чаів; но́рови
быт (обы́чаи) и \нрав вы — по́бут і зви́чаї
-
4 безответный
безвідмовний, безодмовний, сумирний, плохий, мовчак[н]. -но - безвідмовно, мовчки.* * *1) ( не получающий ответа) без ві́дповіді; ( без отклика) без ві́дгуку2) ( не отвечающий) яки́й (що) не відповіда́є; ( безмолвный) безмо́вний, безголо́сий -
5 ласковый
ласкавий, пест(л)ивий, (кроткий, нежный) лагідний, (благосклонный) прихильний, (приветливый, радушный) привітний, приязний. [Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву (Коцюб.). Нічко зоряна, ясна, тихо-пестлива! (Черняв.). Надвечірнє сонце кидало на нього своє лагідне, привітне проміння (Крим.). В серці його ворушиться тихе, приязне кохання (Коцюб.)]. -вый к кому, с кем - ласкавий (привітний, приязний) до кого, з ким. [Він і до людей привітний та ласкавий (Н.-Лев.). Цей собака тільки до вас ласкавий (Звин.)]. -вое слово - ласкаве (прихильне, приязне) слово. [Там найдете щире серце і слово ласкаве (Шевч.). Виріс без прихильного слова (Крим.)]. -вая улыбка - ласкава (привітна) посмішка. -вая рука - ласкава (лагідна) рука. -вый приём - привітне (приязне) приймання (прийняття), ласкаве вітання. -вое теля двух маток сосёт - ласкаве телятко дві матки ссе.* * *ласка́вий; (ласкающий, нежащий) пестли́вий, голубли́вий; (приветливый, радушный) привітний, при́язний, приві́тливий -
6 нежный
1) (негрубый) ніжний, делікатний; тендітний; (мягкий) м'який; (ласковый, кроткий) лагідний. [Ніжна Навзікая, струнка дочка феакського царя (М. Рильськ.). Розбиті ніжні вороги (П. Тичина). Ніжний звук (Франко). Ніжний шелест молодих розмов (М. Рильськ.). Будем іти ми з тобою в ніжному вітрі до рання (Сосюра). Холод торкається делікатного дітського тіла (Коцюб.). Делікатні риси жінчиного обличчя (Грінч.). Кущ черемхи з медовим запахом білих делікатних китиць (Коцюб.). Показав мені трьох дітей, чистеньких, тендітних (Грінч.). Білі тендітні руки (Мирний). Осінь тендітна (Сосюра). Зорі лагідні, як очі дівочі (Л. Укр.)]. -ный взгляд - ніжний (прихильний, лагідний) погляд. -ный вкус - ніжний (делікатний, тонкий) смак. -ный голос - ніжний (делікатний) голос. -ная работа - делікатна (тонка) праця (робота). -ные речи - ніжні слова, ніжні розмови, ніжна мова. -ные слова - ніжні (милі) слова. -ная улыбка - ніжна (лагідна) усмішка (посмішка). -ные чувства - ніжні почуття. Лебяжий пух -нее всякой шерсти - лебединий пух ніжнішій (делікатніший, м'якший) за всяку шерсть;2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ніжний, тендітний, делікатний, (диал.) (в)утлий. [Прибита градом ніжна квітка (Л. Укр.). Ніжне коріння вода з його рідного ліжка вирвала (Грінч.). Нерухомо стояли стрункі берези, мов тендітні панночки в білих суконьках (Черкас.). Лямпа - річ тендітна: торкнеш возом - наробиш шкла (Васильч.). Тендітна лірика (О. Пчілка). Чи ти ба, який делікатний, - йому й слова не можна сказати! (Брацл.). Гречка вутла - боїться морозу (Лебединщ.). Дуже вутла жінка: аж кричить-розривається за родивом (Бердянщ.)]. -ный возраст, -ные лета - ніжний (делікатний) вік, ніжні літа. -ный пол - ніжний (тендітний) рід, жіноцтво. -ное растение - тендітна рослина, ніжна рослина. -ное тело сложение - тендітна будова тіла, тендітна статура;3) (чувствительный, чуткий) ніжний, чулий. [Ніжна душа (Крим.). З ніжним серцем, самотнім і чулим, до села я приїду (Сосюра). Ніжна лірика (Влизько). Материнські очі чулі (Франко). Лунала журливая, чула музика (Л. Укр.). З потоку гуків чулих серенада виринала (Л. Укр.)]. -ный слух - чулий (ніжний) слух;4) (любящий) ніжний. -ная мать - ніжна мати.* * *ні́жний; ( хрупкий) тенді́тний -
7 отходчивый
від[од]хідливий. [Він хоч сердитий, та відхідливий. Одхідливе серце. Одхідлива вдача (кроткий, мягкий нрав) у тієї баби була].* * *відхі́дливий -
8 премягкий
ду́же м'яки́й; ( очень кроткий) ду́же ла́гідний; ( очень вежливый) ду́же деліка́тний -
9 смиренный
-
10 смирный
2) ( траурный) жало́бний -
11 уветливый
2) ( убедительный) переко́нливий; ( проникновенный) прони́кливий
См. также в других словарях:
кроткий — Безгневный, безжелчный, беззлобный, безобидный, безответный, безропотный, добродушный, добросердечный, мирный, миролюбивый, мягкий, молчаливый, незлобивый, скромный, смиренный, смирный, снисходи тельный, терпеливый, тихий, тишайший, уступчивый,… … Словарь синонимов
КРОТКИЙ — КРОТКИЙ, кроткая, кроткое; кроток, кротка, кротко. Отличающийся незлобием, незлобиво покорный, смирный. Кроткий ребенок. Кроткий нрав. Кроткое сердце. || Выражающий кротость, незлобивую покорность, смирение. Кроткий взгляд. С кротким выражением… … Толковый словарь Ушакова
КРОТКИЙ — КРОТКИЙ, ая, ое; ток, тка, тко. Незлобивый, покорный, смирный. К. характер. Кроткая душа. | сущ. кротость, и, жен. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
кроткий — кроткий, кратк. ф. кроток, кротка и допустимо кротка, кротко, кротки; сравн. ст. кротче (неправильно кротчее) … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
Кроткий — Эмиль Кроткий /настоящее имя Эммануил Яковлевич ГЕРМАН/ (1892 10.2 или 10.11.1963), поэт сатирик, фельетонист. Сатирические произведения печатал под псевдонимом Э. Кроткий, лирические стихи под своей настоящей фамилией. Один из известных авторов… … Википедия
кроткий — прил., употр. сравн. часто Морфология: кроток, кротка, кротко, кротки; кротче; нар. кротко 1. Кротким называют доброго, послушного человека, который с готовностью делает то, о чём его просят другие люди. Ему понравилась кроткая, скромная девушка … Толковый словарь Дмитриева
кроткий — Общеслав. Суф. производное (суф. ък > к ) от krotiti «укрощать, усмирять» < «кастрировать», в диалектах и др. слав. яз. еще известного. Того же корня (*kor /ker ), что укрощать, корнать, но с суф. t , ср. кратный. Кроткий буквально… … Этимологический словарь русского языка
кроткий — ая, ое; кро/ток, кротка/, кро/тки Покорный, смирный, уступчивый. Кроткий характер. Кроткая душа. Случайно освещен в тот миг лучом заката, он, мнится, говорит им взглядом кротких глаз: Идите все ко мне, кого гнетет утрата, ко мне, скорбящие, я… … Популярный словарь русского языка
Кроткий Эмиль — (наст. имя и фамилия Эммануил Яковлевич Герман) (1892 1963) Русский писатель. Афоризмы, цитаты • Лучше эскимо без палочки, чем палочка без эскимо. • Каждому свое, а иным и чужое. • Всем взял умом, талантом, а кое с кого и деньгами. • Если вор… … Сводная энциклопедия афоризмов
КРОТКИЙ Эмиль — (наст. имя Эммануил Яковлевич Герман) (1892 1963) русский поэт. Сатирические стихи ( Сказка о том, как царь места лишился , 1917; Повесть об Иванушке Дурачке (Русская история в стихах) , 1956; Сатирик в космосе , 1959, и др.). В 1933 43… … Большой Энциклопедический словарь
КРОТКИЙ Эмиль — (наст. имя Эммануил Яковлевич Герман) (1892 1963), русский поэт. Сатирические стихи («Сказка о том, как царь места лишился», 1917; «Повесть об Иванушке Дурачке (Русская история в стихах)», 1956; «Сатирик в космосе», 1959, и др.). В 1933 43… … Энциклопедический словарь
