Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

норов

  • 1 норов

    1) (обычай) звичай (-чаю). Что город, то -ров - що край, то й звичай; що криниця, то й водиця; всяк молодець на свій взірець; у вас, у Київі, мруть, - до нас ховати не везуть (Приказки);
    2) (характер) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів), (обычно) вдача; срв. Нрав 1. [(Жінка) норовом страшенно непокірна (Куліш). В удови два норови, а в удівця - немає й кінця (Приказка)]. Крут -вом кто - круту (сувору) вдачу має хто; срв. Норовистый. Вести (подводить), подвести кого под свой -ров - натягати, натягти кого на свій копил, підтягати (перегинати), підтягти (перегнути) кого під свій норов. -ров не боров, на убой не откормишь - хоч яка лиха людина, та тобі не скотина: на заріз не відгодуєш. -ров на -ров не приходится - норов на норов не прийдеться;
    3) (у лошади и перен.) норов. [Норов - не хвороба, а тільки хиба деяких коней (Корольов)]. Лошадь с -вом - норовистий кінь. Женщина с -вом - жінка з норовом, норовиста жінка, норівниця (М. Вовч.).
    * * *
    1) но́ров, -у; но́рови, -вів; ( характер) вда́ча

    с \норов вом — з но́ровом

    2) ( обычай) зви́чай, -чаю; но́ров

    что го́род, то \норов в — посл. що край, то й зви́ча́й; що голова́, то й ро́зум; що крини́ця, то й води́ця; що ха́тка, то і́нша га́дка

    Русско-украинский словарь > норов

  • 2 нрав

    1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;
    2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;
    3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.
    * * *
    1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

    по \нрав ву [быть, прийти́сь] кому́ — до вподо́би (до се́рця), до душі́ [бу́ти; припа́сти] кому́, по но́рову; прийти́ся кому́

    2)

    \нрав вы — (мн.: обычаи) зви́чаї, -чаів; но́рови

    быт (обы́чаи) и \нрав вы — по́бут і зви́чаї

    Русско-украинский словарь > нрав

  • 3 теорія спінорів

    тео́рия спи́норов

    Українсько-російський політехнічний словник > теорія спінорів

  • 4 испорченность

    зі[о]псованість, зіпсутість, попсованість (-ости), зі[о]псуття, (искалеченность) з[по]нівеченість (-ности), (в нравст. знач. ещё) розпоганення, зледащіння, зледащілість (-лости), (грубо) розіпсіння, зі[о]псіння. -ность воздуха - зіпсутість, зіпсованість повітря. -ность вкуса - зіпсованість, зіпсуття смаку. -ность нравов - зіпсуття звичаїв (норовів).
    * * *
    зіпсо́ваність, -ності, зіпсу́тість, -тості, зіпсуття́

    Русско-украинский словарь > испорченность

  • 5 исправление

    1) дейст. а) (выпрямление) виправляння, випростовування, оконч. виправлення, випростування чого; б) (лажение) направляння, справляння, лагодження, оконч. направлення, справлення, на[по]лагодження чого; направа, полагода. [Раз якось треба було обом громадам порадитися про полагодження шляху (Кон.). Громадянам довелось піклуватися про споруду нових церков і направу поруйнованих (Куліш)]. -ние дорог, мостов - полагодження (неок. лагодження шляхів, мостів; в) виправляння, на[по]правляння чого, оконч. виправлення, на[по]правляння чого (помилок, тексту); виправа, направа, поправа чого. [Календарна реформа, як проста поправа астрономічного часу, не мала-б нічого лихого (Н. Рада)]. -ние нравов, недостатков - по[на]правляння норовів (звичаїв), хиб; г) кого -на[по]правляння кого; д) -ние должности, обязанностей - справляння, справування якої служби, яких обов'язків, (исполнение) виконування якої служби, яких обов'язків. -ние должности, обязанностей за кого - справування, урядування за кого, справування служби, уряду, обов'язків за кого, чиїх, заступання кого;
    2) сост. (в духовн. отн.) поправа, направа (на добре). [Люди шукали собі науки, помочі і поправи найбільш у письмі святому (Куліш)]. -ние преступника - поправа злочинця. Время -ния - час направи. В поведении его заметно большое -ние - в його поводженні помітно велику поправу. Дом для -ния - дім для поправи кого;
    3) (в рукописи, тексте и т. д.) виправка, поправка, виправлення; см. Поправка 2. [Поробив виправки в рукопису (М. Грінч.)].
    * * *
    1) ла́годження, пола́годження, ладна́ння; попра́влення, (неоконч. д.) поправля́ння; ви́правлення, попра́влення, (неоконч. д.) виправля́ння, поправля́ння; попра́ва; пра́влення; викона́ння, (неоконч. д.) вико́нування, викона́ння
    2) ( поправка) по́правка, ви́правлення

    Русско-украинский словарь > исправление

  • 6 лёгонький

    легонек легенький; повільненький; вільненький, швиденький; стрункенький; срвн. Лёгкий. [Легенький морозець (Київ). Легенька свиточка вітром підбита (Полт.)]. -гонек на язык - язикатенький, балакученький. Девушка с -ким поведеньицем - полегенькі дівчата, дівчата легеньких звичаїв (норовів).
    * * *
    леге́нький

    Русско-украинский словарь > лёгонький

  • 7 норовистый

    норовистий, норовливий; срв. Норов 3. [Норовистий кінь (Сл. Гр.). Чорнявая дівчинонька норовистая (Пісня)].
    * * *
    норови́стий, норовли́вий

    Русско-украинский словарь > норовистый

  • 8 похожий

    на кого на что схожий, похожий на кого, на що, підхожий, поді[о]бний до кого, до чого. [Він був схожий з виду на матір (Н.-Лев.). Сама на себе не схожа стала, така журба її бере (Рудч.). Вийшла дівчинка, підхожа до молодого гусеняти (Г. Барв.). Оттакі й підхожі думки плутались у кожного в голові (Грінч.). Все здавалось чужим, чудним, не подібним до того, що було вчора (Коцюб.)]. Портрет не -хож на оригинал - портрет не схожий на оригінал. Они -жи друг на друга - вони схожі один на одного (поміж собою), вони підхожі, подібні один до одного. -жий как вылитый, как две капли воды - схожий, як викапаний, достоту схожий, достотній, чистий, чистісінький. [Син - викапаний (чистий, достотній) батько. Достоту на брата схожий]. Бывать, быть -жим на кого, на что - підходити до кого, до чого, скидатися, подобати, походити на кого, на що; см. II. Походить. [Чоловік до чоловіка бува підходить. День на день і ніч на ніч не скидається (Васильч.). Походить на те, ніби-то акція - гроші? (Кониськ.)]. Родиться, оказаться -жим на кого - уродитися, удатися, вийти в кого, викинутися в кого и на кого, скинутися, здатися на кого. [Чорт її знає, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). Удався я, мабіть, у того пращура свого, у Савлука козака (М. Вовч.). Ні один син не викинувсь на батька (Херс.). Така і повненька, і біла і рум'яна, чорноока, чорнобрива, як мати, і на норов трохи скинулась на неї (Мирн.). Ні, гарний був Мазепа мій, а ти так здавсь на чорта злого (Греб.)]. Стать на человека (на людей) -жим - вилюдніти. [Між товариством став він скоро відживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (Васильч.)]. Похоже на это, на то - підхоже до цього, до того; скидається на це, на те. [Це тільки трошки на правду скидається, а більш до брехні підхоже]. Это ни на что не -же - це вже не знати що.
    * * *
    ( на кого-что) схо́жий (на кого-що), поді́бний (до кого-чого)

    Русско-украинский словарь > похожий

См. также в других словарях:

  • НОРОВ — муж. норов пск. нрав, обычай, обык; | особое, личное свойство человека или животного, более в неодобрительном значении; | своеобычие, упрямство, упорство; | какая либо дурная привычка, обычай, свойство, от которого трудно отстать, особ. о лошади …   Толковый словарь Даля

  • Норов — Норов  фамилия; Норовы  дворянский род. Известные носители: Норов, Авраам Сергеевич (1795 1869)  государственный деятель, путешественник и писатель Норов, Александр Кузьмич (1892 1956)  советский оружейник Норов, Александр… …   Википедия

  • норов — См. привычка, характер... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. норов обыча …   Словарь синонимов

  • НОРОВ — НОРОВ, норова, мн. нет, муж. 1. Нрав, характер, обычай (устар. и обл.). «Что город, то норов, что деревня, то обычай.» (посл.) «Староста наш больно крут норовом.» Даль. 2. Упрямство, характер с причудами (прост.). Человек с норовом. 3. Дурная… …   Толковый словарь Ушакова

  • НОРОВ — НОРОВ, а, муж. 1. Нрав, обычай (стар.). Что город, то н., что деревня, то обычай (посл.). 2. Упрямство, характер с причудами (прост.). Человек с норовом. Укроти свой н.! Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • НОРОВ — см. Неповиновение л …   Справочник по коневодству

  • НОРОВ — Показать норов. Прост. Заупрямиться, настоять на своем. ФСС, 143 …   Большой словарь русских поговорок

  • норов — Общеслав. Исходное *norvъ (> норов после развития полногласия и отпадения конечного слабого редуцированного) суф. производное (суф. v ) от той же основы, что и лит. nóras «воля, желание, хотение», nóriu «хочу» …   Этимологический словарь русского языка

  • норов — а; м. Разг. Нрав, характер (обычно об упрямом, своевольном характере). У каждого свой н. Горячий, крутой, строптивый н. Не проявляй свой н.! Лошадь с норовом (упрямая, своенравная). * Что ни город, то норов, что ни деревня, то обычай (Посл.) …   Энциклопедический словарь

  • Норов Авраам Сергеевич — государственный деятель и писатель (1795 1869). Учился в благородном пансионе при Московском университете; участвуя юнкером в Отечественной войне, при Бородине был ранен в ногу, которую пришлось отнять. В 1850 1854 годы был товарищем министра, в… …   Биографический словарь

  • НОРОВ Александр Кузьмич — (1897–) Александр Кузьмич Норов родился в 1897 г. в г. Кизеле, ныне Пермской области, в семье рабочего модельщика. После окончания начальной пятилетней школы в 1911 г. поступил в ремесленное училище. Трудовая деятельность А.К. Норова… …   Военная энциклопедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»