кнути

несов.; сов. - ст`укнуть

1) сту́кати и усилит. стукоті́ти, -кочу́, -коти́ш и стукота́ти, -кочу́, -ко́чеш, сту́кнути; (сильно во что-л.) грю́кати иусилит. грюкота́ти, -кочу́, -ко́чеш и грюкоті́ти, -кочу́, -коти́ш, грю́кнути и усилит. грюкону́ти; (сильно чём-л.) хря́пати, хря́пнути, хрьо́пати, хрьо́пнути

2) (сов.: наступить: о времени) сту́кнути

3) (сов.: ударить) сту́кнути, тра́хнути, торо́хнути, хря́снути, бебе́хнути, теле́пнути

4) (сов.: убить) цо́кнути, ко́кнути

5) (сов.: выпить) хильну́ти, хлебну́ти, сту́кнути, клю́кнути

несов.; сов. - ф`укнуть

1) ху́кати, ху́кнути, фу́кати, фу́кнути; несов. фе́кати, тьху́кати, тьху́кнути, тю́кати, тю́кнути; у́хати и у́хкати, у́хнути; ср. фу 1)

2) ( дуть) ху́кати, ху́кнути, ху́хати, ху́хнути, дму́хати, дму́хнути; диал. фу́кати, фу́кнути; (сов.: дунуть и погасить) ху́кнути (дму́хнути) і погаси́ти

3) см. фыркать 1)

4) (вспыхнув, гаснуть) спала́хувати і га́снути (погаса́ти), спалахну́ти і пога́снути, спаха́ти і га́снути (погаса́ти), спахну́ти і пога́снути

5) ( бросаться бежать) кида́тися бі́гти, ки́нутися бі́гти; дава́ти дра́ла (дьо́ру, дропака́, дра́чки, тя́ги), да́ти дра́ла (дьо́ру, дропака́, дра́чки, тя́ги), сов. дремену́ти

6) (сов.: выгнать) вульг. турну́ти

7) ( тратить) марнува́ти, змарнува́ти, марнотра́тити, промарнотра́тити, гайнува́ти, прогайнува́ти и згайнува́ти; розтри́нькувати, розтри́нькати, три́нькати, протри́нькати

8) ( при игре в шашки) фу́кати, фу́кнути

исчезнуть

1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;

2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -

1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;

2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.

* * *

несов.; сов. - исч`езнуть

поддакнуть потакувати, потакнути, під[при]такувати, під[при]такнути, егекати, егекнути кому. -вающий - см. Поддакиватель.

* * *

несов.; сов. - подд`акнуть

несов.; сов. - ж`амкнуть

1) жма́кати, жма́кнути, несов. жмакува́ти, -ку́ю, -ку́єш; ( чавкать) жва́кати и жвакува́ти, жва́кнути, жвя́кати, жвя́кнути

2) (издавать чавкающие, хлюпающие звуки) жва́кати, жва́кнути, жвя́кати, жвя́кнути

застынуть и застыть (от холода, страха и т. п.) застигати, застигнути, застигти, холодіти и холонути, (пров. захолоняти), захолонути, похолонути, дубіти, задубіти, задубнути, (коченеть) заклякати, клякнути, заклякнути, кацубнути, закацубнути, закоценіти, закоціліти, заков'язнути, заковизнути, (о мног.) позаклякати, поклякнути, позастигати, похолонути, подубіти. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Чує, що він холоне в напруженій тиші (Коцюб.). Всі так і похололи: от уб'є (Грінч.). Мороз великий - ноги в мене позаклякали (Київщ.). Обхопила руками кущ, і її тонкі маленькі пальці так і заклякли на цівці (Грінч.). Смалець уже захолов. Самовар уже задубів. Іди обідать, а то вже вся страва на столі задубла (Київщ.). Присипало його снігом, і він заков'язнув не встаючи (Чигиринщ.). Так його корчило, бідного хлопця, перед смертю, - так він і заковиз (Сл. Гр.)]. -тыть на месте - прикипіти до місця, на місці. [Стояв наче стовп і немов прикипів на місці (Крим.)]. Душа у него -ла - аж у душі йому похололо, (насмешл.) аж йому в литках застигло (Номис). Застывший - застиглий, захололий, задубілий, закляклий, закоценілий.

* * *

несов.; сов. - заст`ыть

1) холо́нути, захоло́нути, застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш и засти́гнути

2) (замерзать, зябнуть) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти; ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти, -кну, -кнеш и мног. позакляка́ти и покля́кнути, дубі́ти, задубі́ти и мног. подубі́ти, колі́ти, заколі́ти

3) ( коченеть - о трупе) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти; дубі́ти, задубі́ти

4) (перен.: становиться неподвижным) застига́ти, засти́гти и засти́гнути и мног. позастига́ти, холо́нути, захоло́нути; ( замирать) завмира́ти, завме́рти, -мру́, -мре́ш и мног. позавмира́ти; (цепенеть от страха, изумления) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и мног. позакляка́ти

прищёлкнуть

1) (языком, пальцами) прикляскувати, прикляснути, кляскати, кляснути (пальцями), клоцати, клоцнути, клокати, клокнути (язиком); срв. Подщёлкивать. Не пляшет, так -вает - не танцює, так прикляскує;

2) (двери, щеколду) пристукувати, пристукнути, застукувати, застукнути (двері, клямку);

3) пристукувати, пристукнути, прищикувати, прищикнути що чим; срв. Прихлопывать. Прищёлкнутый - пристукнутий, застукнутий; прищикнутий. -ться (о двери) - пристукуватися, пристукнутися, застукуватися, застукнутися, бути пристукнутим, застукнутим; (прищемливаться) прищикуватися, прищикнутися, бути прищикнутим.

* * *

несов.; сов. - прищёлкнуть

1) ( зубами) кла́цати, кла́цнути; ( языком от удовольствия) прицмо́кувати, прицмо́кнути, цмо́кати, цмо́кнути, цма́кати, цма́кнути; (кнутом, пальцами) ля́скати и приля́скувати, ля́снути; ( каблуками) цо́кати, цо́кнути; ( о соловье) тьо́хкати, тьо́хнути

2) ( придавливать) прида́влювати, придави́ти, приду́шувати, придуши́ти; ( прищемлять) прищи́кувати, прищикну́ти, прищи́пувати, прищипну́ти

3) (перен. убивать) присту́кувати, присту́кнути

вскричать и вскрикнуть викрикувати, покрикувати, покрикнути, скрикувати, скрикнути, погукувати, погукнути, згукнути, (с воплем) зойкнути, йойкнути, (пронзительно) верес(к)нути, звереснути, галаснути.

* * *

несов.; сов. - вскр`икнуть

квакнуть (о лягушках) кумкати, кумкнути, крю[у]кати, крю[у]кнути, скрекота[і ]ти, квакати, квакнути, кракати, кракнути, квоктати, (диал.) брекекекати, ракати, (об утках) кахкати, кахнути. [Сіла жаба та й квакає (Сл. Гр.). Тільки квокче усе жаба здорова (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - кв`акнуть

1) (анат.) кість (р. кости, тв. кістю, мн. кості), кістка, маслак, (соб.) маслаччя. [Ой побив-потрощив мені кості (Пісня). Застудилася - у кістках крутить (М. Грінч.). Брати гризлися за тую батьківщину як собаки за маслак (Грінч.). В одного пана, кажуть, є такий мертв'як, що без шкури і без мняса, саме маслаччя (Сл. Гр.)]. Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) - суреля. Кость плечевая - цівка. Кость голенная - гомілка. Кости плесневые - плесна. Кость пальца (фаланга) - челенок (-нка), маслачок (-чка). Кость на спине у красной рыбы - скаба. Кость слоновая (в изделиях) - слонова кістка, слонівка. Твёрдый как кость - твердий як кістка, окостуватий. [Окостувате дерево - сокира відскакує (Вас.)]. Рожа да кости - самі кістки та шкура; сама снасть. [Не їсть хлопець, схуд, сама снасть (Звин.)]. У него только кожа да -сти - у його самі кістки та шкура, у його кості обтягнуло. Промокнуть до -стей - змокнути до рубця, до рубчика. Промёрзнуть до -стей - задубіти, заклякнути. Проникнуться чем-л. до мозга -стей - перейнятись чим до останньої волосинки. [До останньої волосинки перейняті вузеньким дрібним міщанством (Єфр.)]. До мозга -стей - до самого шпику, до самих кісток, до самої кости. Кость от -стей - кість од кости. Лечь -стьми - головою накласти, кістьми полягти. Белая -сть - панська (біла) кістка. С -тей - скинути (з рахівниці). На -сти - докинути (на рахівниці). Пересчитать кому -сти - полічити кому ребра. Загоню туда, куда ворон -стей не занесёт - туди зажену, куди ворон і кістки не занесе (не заносив). Пар -стей не ломит - пара парить, а не ламає. Язык без -стей - язик без кісток (то й меле);

2) (игральная) кість (р. кости). Играть в -сти - грати (гуляти) в кості. [Програв чумак вози й воли в кості (Пісня)]. Игрок в -сти - костяр (-ра), костир (-ря), костирник, костиря (м. р.).

* * *

курлыкнуть курлюкати, курликати, курлю[и]кнути курличити, крюкати, крюкнути. [Журавлі десь курлюкають (Сим.). У вирій летючи, голосно курличуть журавлів ключі (Щогол.)].

* * *

несов.; сов. - курл`ыкнуть

окоченеть клякнути, заклякати, закляк(ну)ти, у[о]клякнути, (о мног.) поклякнути з чого; дерев'яніти, задерев'яніти, задеревіти, дубіти, задубіти, задубнути (о мн. подубнути, подубіти), дуба стати, закацю[у]б(ну)ти, (о мног. покацю[у]бнути), зацупіти, пограбнути, заков'язнути, закоцоліти, околіти, заколіти, (описат.) на качан змерзнути. [Аж заклякнеш увесь, бо одежі нема. Руки мені задеревіли. Задубів чоловік на морозі. Присипало його снігом, а він і заков'язнув не встаючи. Пальці пограбли на морозі (Неч.- Лев.)].

* * *

несов.; сов. - окочен`еть

см. Оцепеневать.

* * *

поникнуть уклякати, уклякнути, поникати, поникнути. [Наше жито перестоялося: скоро вклякне. Бабуся старенька-старенька, аж до землі поникає (М. Вовч.). Поникли голови козачі, неначе скошена трава (Шевч.)]. -нуть головой - голову похилити; похнюпитися. [Іван стояв у порога, похнюпившись (Грінч.)]. Поникший и пониклый - никлий, пониклий, похилий, укляклий. [Воли никлі ходять (Г. Барв.). Никла трава. Уклякле жито. Поникла голова. Похилий дух. Народ, до землі пониклий (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - пон`икнуть

привыкнуть звикати, звик(ну)ти (и звик(ну)тися), привикати, привик(ну)ти, призвикати, призвикнути, навикати, навик(ну)ти, завикати завик(ну)ти, перевикати, перевик(ну)ти, увикати, увикнути, звичитися до кого, до чого (що робити), призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого, принатурюватися, принатуритися до чого, (осваиваться) обвикати, обвикнути де, о(б)говтуватися, о(б)говтатися, приговтатися, оббутися де, з ким з чим (см. Осва[о]иваться), (обживаться) обізнаватися, обізнатися де, з ким, з чим; (о мн.) позвикати, попривикати, понавикати, пообвикати, повикнути, попризвичаюватися до кого, до чого, попринатурюватися до чого, пообговтуватися з ким, з чим. [Я до того не звикла в батька (Неч.-Лев.). Не звик правди говорити. Чи вже позвикали ваші дівчата у городі жити? (Київськ. п.). Нехай привикає. Тут поки звикнуть очі, дуже темно (Л. Укр.). Не навик байдики бити (Кониськ.). Завикли змалку балакати тільки по- московському (Грінч.). Повикли ляхи нас дурити (Куліш). Звикай Христа сповивати (Грінч. III). Призвичаювавсь до народнього побуту (Єфр.). До того треба призвичаїтись (Левиц.). Корова принатурилась їсти солому (Звиног.). Швидко він з нею (гадкою) обговтався - оббувся (Крим.). Оббулась у хаті. Він тілько обізнався, зараз-же пристав до музик (Свидн.)]. -выкнуть друг к другу - звикнути між собою, звикнути один (одне) до одного. -выкнуть ко всему - звикнути до всього, до всячини. Нам не -кать - нам не звикати.

* * *

несов.; сов. - прив`ыкнуть

приглядеться

1) придивлятися, придивитися до кого, до чого, додивлятися, додивитися, приглядатися, приглянутися до кого, до чого, (реже) на що, (гал.) кому, чому, доглядатися, догле[я]дітися, призиратися, призрітися до кого, до чого, на що. [Здалося, що то сніг: придивившися, побачив, що то пух білий (Грінч.). Я тинявся, до всього доглядаючись (М. Вовч.). У нього за спиною стояв учитель і приглядався на папірець (Васильч.). Додивляюся та дослухаюся та день славлю (М. Вовч.). Він дивиться- призирається (Федьк.)];

2) призвичаїтися, обвикнути, з[на]викнути до чого;

3) -деться кому (опротиветь) - надокучити, обриднути, наприкріти, наприкритися кому.

* * *

несов.; сов. - пригляд`еться

1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися

2) (несов.: привыкнуть) зви́кнути, призвича́їтися; обви́кнути, обви́кти, приви́кнути, нави́кнути

3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити

4) (несов.: заглядываться) задивля́тися, загляда́тися

присмотреться

1) придивлятися, придивитися, додивлятися, додивитися, приглядатися и -глядуватися, приглянутися, доглядатися, догле[я]дітися, дозиратися, призиратися, призрітися до кого, до чого (реже на що), (гал.) кому, чому, очима назирати на що. [Придивись лишень, то й побачиш (М. Вовч.). Живучи серед народу та додивляючись до його життя (Єфр.). Пильно йому придивлялась (Франко). Починає приглядатися до них (Васильч.). Приглядається на чорні брови (Васильч.). Ходить такий, що аж жовтий та білий, як приглянешся, то аж світиться (Драг.). До всього доглядаючись, до всього дослухаючись (М. Вовч.). Пильненько призираєтся на двір старого Кирика (Квітка). Набере та й несе: хто там хіба дозирається (Лебед. п.)];

2) -треться кому - надокучити, обриднути, наприкріти кому. Срв. Приглядываться.

* * *

несов.; сов. - присмотр`еться

1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися; ( осваиваться) роздивля́тися, роздиви́тися

2) ( привыкать) звика́ти, зви́кнути, призвича́юватися, призвича́їтися; обвика́ти, обви́кнути и обви́кти, привика́ти, приви́кнути, навика́ти, нави́кнути

3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити

промокнуть (под дождём) промокати, промок(ну)ти, вимокати, вимок(ну)ти, змокати, змок(ну)ти; перемокнути; (пропитаться чем) просякати, просяк(ну)ти, пересякати, пересякнути, понятися чим. [Змок на дощі. Завій на рані пересяк (просяк) кров'ю]. -мок до костей - вимок (змок) до рубця, вимок (змок) як хлющ(а). Промокший - промоклий, вимоклий, змоклий, перемоклий; просяклий, пересяклий чим.

* * *

несов.; сов. - см`якнуть

1) зм'я́кнути сов., розм'яка́ти, розм'я́кнути

2) (перен.: утратить твёрдость, решительность) розм'яка́ти, розм'я́кнути; ( обмякать) обм'яка́ти, обм'я́кнути