и+отпустить

сов. от отпускать

сов. от отпускать

см. Отпускать.

* * *

см. отпускать

отпустить

1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;

2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;

3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;

4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;

5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;

6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;

7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отпуст`ить

1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти

2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти

3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати

5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти

6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти

7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати

8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

1) вага. Весом, на вес - на вагу, вагою, вагом. Отпускать, отпустить, продавать весом, на вес - вагою давати, дати, продавати на вагу. Отпускаемый на вес - важений. [Щоб я не діждав важений хліб їсти!]. Весом (в смысле количеств. наречия) - завважки. [Пудів з троє завважки];

2) (вес, значение) вага, повага. Иметь вес (в прямом и переносном значении) - мати вагу, важити, заважувати, заважити. [Це для мене не має жадної ваги. Ти мені нічого не важиш. Ізважиш їх - однаково заважать (Куліш)].

* * *

1) вага́

2) перен. вага́; ( значение) зна́чення

1) гріх (р. гріха), (детск. грішка); вина, провина. Смертный грех - смертельний гріх, гріх непрощенний. В грехах - грішно. [Грішно живе]. Вводить в грех - на гріх (до гріха) призводити. Совершить грех, взять грех на душу - гріха вкусити. Искупать грех - покутувати (гріх). Загладить грех - покрити гріх, скупитися гріха, спокутувати (гріх). Отпустить грехи кому - розгрішити кого. Не получивший разрешения от греха - нерозгрішений. Грех да беда на кого не живёт - без гріха та без лиха не проживеш. На грех мастера нет - на гріх не спасешся. Есть тот грех - ніде (нема де) гріха потаїти. С грехом пополам - так-сяк, через верхи. [Через верхи зробила, аби збутись];

2) вада, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);

3) помилка (мн. помилки), гріх [Це мій гріх - не догледів та й помилився], огріх.

* * *

рел., перен.

1) (у лошади) повід (-вода); мн. невода. -водья - поводи, повіддя; ум. повідець (- дця); (у рогатого скота) налигач. Отпустить -дья у лошади - попустити поводи коневі. Связывать лошадей -дьями - батувати коні. Вести лошадь за повод или в поводу - вести коня за повід, на поводі. Он на -ду у своей жены - він на поводі у своєї жінки. Пускай во все повода - поганяй в три батоги;

2) привід, призвід (-воду), причина, притока, приключка, зачіпка, приклеп (-лепу), приклепка. Срв. Предлог, Причина. [Не давав я йому жадного приводу так говорити. З якої причини це сталося? Хоче знайти приключку, щоб вигнати його з хати (Звин.). Лишень притоки шукав, щоб за вітця помститися на хлопцеві (Франко). Дають зачіпку до такої розмови (Грінч.)]. По какому поводу - з якого приводу, з якої причини. По этому -ду - з цього приводу. По -ду чего - з приводу чого. По -ду этой ссоры - з приводу цієї сварки (суперечки). По всякому ничтожному -ду - будь з якого приводу (якої причини), будь з чого, аби з чого. Без всякого -да - без жадного (ніякого) приводу, без жадної (ніякої) причини (приключки), (шутл.) ні сіло, ні впало; гарма-дарма. Подавать, давать -вод к чему - давати, дати привід до чого. Я не давал никакого -да - я не давав ніякого (жадного) приводу, я нічим не спричинився, я не призводив до чого. Искать -да к чему - шукати приводу (приключки) до чого. От маловажного -да - з малого приводу, з малого чого. Это послужило (было) -дом к жалобе, кассации - це було приводом (це сталося за привід) до скарги, до касації.

* * *

1) [тро́хи] відпусти́ти

2) (отпустить всех или многих) повідпуска́ти

1) запорука, зарука, порука в чому, чому, чого. [Запорука щасливого життя, доброго розвитку. Де ті сили для боротьби? Де той гарт, що міг-би служити порукою перемоги? (Коцюб.)];

2) ручання, зарука, порука за кого, за що; (письменная) рукої[є]мство. [Таковий маєть наперед по собі поруку або рукоємство дати (Статут Лит.)];

3) (лицо, поручитель, -ница) поручник, -ниця, заручник, -ниця, ручитель, -телька, рукоїмця (общ. р.). [Без поручника не дали грошей (Лев.). Рукоїмця, которий ручиться за кого, повинен виплатити за того (Ст. Лат.)]. В -ку - на запоруку, на поруку, на заруку. -ка за меня, нас и т. п. - моя, наша запорука, зарука, порука. Круговая -ка - кругова, гуртова, спільна за(по)рука, порука. Отпустить или взять на -ки - пустити, взяти на поруки. [Пораяв нам удатися до слідчого та випрохати Івана на поруки].

* * *

1) ( ручательство) пору́ка

2) ( залог) запору́ка, зару́ка

простить кого и кому прощати, простити (ти простиш, він простить) кого и кому дарувати, подарувати кому, (извинять) вибачати, вибачити кому, пробачати, пробачити кому, (диал.) збачити, звидіти кому що, (отпускать) відпускати, відпустити кому що. [Нехай тебе Бог прощає та добрії люди (Шевч.). Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово (М. Вовч.). Нехай йому Господь за те пробачить (Грінч.). Нехай тобі Бог звидить і збачить (Номис)]. Я этого тебе, вам не -щу - я тобі, вам цього не подарую, не вибачу (не пробачу). [Я йому сього не подарую (Кониськ.). Я тобі цього не вибачу, не подарую (Н.- Лев.)]. -тить кому грехи, вину, обиду - простити (подарувати) гріхи, провину, кривду кому, (отпустить) відпустити гріхи кому. [Якби хоч сто рублів, то-б я вже свою кривду подарувала (Єфр.). Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини (Коцюб.)]. -щать наказание - дарувати кару. -щать, -тить преступника - милувати, помилувати злочинця. -стить друг друга - пробачити, подарувати один одному, подаруватися. [Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось (М. Вовч.)]. Я -щаю вам ваш долг - я дарую вам ваш борг. Прости, простите меня - прости, простіть, даруй, даруйте, вибач, вибачте, пробач, пробачте мені, будьте вибачні до мене. [Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Шевч.). Даруй мені, я вже більш не буду]. -тите за выражение - простіть, даруйте на цім слові, за це слово, пробачте це слово. [Уже простіть мені на цім слові, але ваш лібералізм аж надто виходить дешевенький (Крим.). Даруйте за це слово (Куліш). Пробач се слово, Цезарю! (Куліш)]. Прощай, прости, прощайте - прощай, прощайте, прощавай, прощавайте, бувай (будь) здоров, бувайте (будьте) здорові, (ответное) ходи здоров, ходіть здорові. [Прощай, прощай, громадонько (Метл.). То прощайте, кажу, - дякувати вам за ласку і добрість вашу (М. Вовч.). Будь здорова, пань-матусю, обійдуся без Настусі (Приказка). По сій мові бувайте здорові (Приказка). Прощавайте, піду вже од вас (Харк.)]. Прощённый и -щёный - прощений, подарований, вибачений, пробачений, (отпущенный) відпущений.

* * *

несов.; сов. - прост`ить