ий+тӱшка

ершов йоржів (-ева, -еве).

* * *

I. 1) зоол. - жайворо[і]нок, (провинц.) веснівка; ум.-ласк. -роночек - жайворіночок, жайворошок (р. -шка). [Поле зеленіло, жайворінки співали (Мирн.)]. -нок белокрылый - білокрилка. -нок лесной - шкаворонка, янчук. -нок степной - джурбай. -нок хохлатый - посмітюха, попелюха, (гал.) чубатник;

2) (маленьк. булочка в виде птички; пекут 22 марта, когда по народному поверью прилетают -ки) - жайворо[і]нок, жайвір (р. - вора).

II. (птенец) жайвороня (р. -яти); мн. жавората - жайворонята; ум.-ласк. - жайворонятко (р. -тка).

* * *

заплішка.

* * *

Закрепка закріпка; заплішка.

* * *

1) см. закрепление 1)

2) техн. За́кріпка, заплішка

1) (над дверью, крыльцом) причілок (-лка), піддашок (-шка), піддашшя, (над воротами) острішок (-шка);

2) зонт (-та); см. Зонтик.

* * *

1) парасо́ль, -ля

2) (строит.) підда́шшя, підда́шок

1) (во что) грати, гуляти в що и в чого, (тешиться) гратися, бавитися в що, (в детск. яз.) гратоньки, граватовьки, гулятоньки, гуляточки. [Гуляють у тісної баби (Рудч.). Гуляєте в креймахи? В дамки гуляєте, чи ні? (Звин.). Чи ти граєш в якоїсь іграшки, чи що? - говорила Олеся (Н.-Лев.). Можна гратися, можна бігати, бурушкатися без кінця (Васильч.). Кругом них бавилася дітвора, дзвінким реготом сповняючи повітря (Черкас.)]. -рать в куклы, в жмурки, в мячик - гуляти, гратися в ляльки, в піжмурки, в м'яча. -рать в карты, в шахматы - грати, гуляти в карти, в шахи. [Троє вірмен зараз-же з боку біля Марка гуляють у карти (Грінч.)]. -рать по большой, по маленькой - грати в велику, в малу гру. -рать на мелок - набір грати. -рать в бубнах, в пиках - грати на дзвінці, на вині. -рать (с) чем - гратися, бавитися, гулятися (з) чим. С ним как с огнём -рать - з ним як з огнем гратися, гулятися, бавитися. -рать кем - гратися, бавитися, гулятися ким. [Чи будеш ним мов пташкою гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? (Куліш). Вона чула серцем, що Миколай тільки бавиться нею (Гр. Григ.)]. Судьба -рает людьми - доля грається людьми, жартує з людьми. Кошка -рает с котятами - кішка грається з кошенятами. -рает, как кот мышью - грається, як кіт (з) мишею. -рать с кем (иметь партнёром) - грати, гуляти з ким; (тешиться, забавляться) гратися, гулятися, бавитися з ким. [З собакою унучок грався (Шевч.). Вовчиця на сонці з вовченятами грається (Рудч.). Ще недавно вона з їми в ляльки гулялася, а он тепер уже порається (Грінч.)]. -рать на бирже - грати на биржі. -рать на повышение - бити на підвищення;

2) (на музык. инструм. и о них) грати (на що и на чому, у що). [Кобзар чутно як грає і співає про Морозенка (М. Вовч.). Бас гуде, скрипка грає (Номис)]. -рать на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли - грати на ліру (и на лірі), на скрипку (и на скрипці), на дудку (и у дудку), на піяніно (и на піяніні), на роялі. [Грає на ліру (Звин.). Сидить кобзар на могилі та на кобзі грає (Шевч.)];

3) что - грати що. -рать кого, чью роль изображать на сцене - грати, удавати кого, чию ролю. [Він грає Гамлета (Крим.). Жінок на театрі (грецькім) удавали теж чоловіки (Єфр.). І що-найпишнішії дами з придворних вдавали на сцені субреток моторних, щоб слави і втіхи зажить (Л. Укр.)]. -рать роль чего - грати, (исполнять) відігравати, відбувати ролю чого. Это не -рает роли - це не грає ролі, це не має ваги. -рать главную или руководящую роль, -рать первую скрипку (переносно) - першу скрипку грати, перед вести в чому. [В Київі знайшов Шевченко цілу вже громаду ентузіястичної молоди, між якою перед вели Костомаров та Куліш (Єфр.)]. -рать значительную, выдающуюся роль - чимало, багато важити (в чому). -рать свадьбу - справляти весілля. [Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (Коцюб.)];

4) (об игре света, красок, лица) грати (чим), мінитися (чим). [Небо грає усякими барвами (Коцюб.). По той бік Росі грала зірниця (Н.-Лев.). На устах під чорним вусом грала усмішка (Коцюб.)]. Солнце -рает на Пасху - сонце грає, міниться на Великдень. Шампанское -рает в бокале - шампанське грає в келіху. Румянец -рает - рум'янець грає, міниться. [В обох на щоках міниться невгасимою купинкою рум'янець (Васильч.)];

5) (бродить) грати, шумувати, мусувати, (только переносно) буяти. [Чи не той то хміль, що у пиві грає? (АД.). Мед вже почав у бочці грати (Сл. Гр.)]. Молодая кровь -рает - молода, юнацька кров грає, буяє, шумує. [Бо то не кров юнацька в мене грає (Грінч.)]. Волна -рает - хвиля грає. Играя, Играючи (шутя) - гуляючи(сь), заіграшки[у]. Это -ючи сделать можно - це гуляючи(сь), заіграшки[у] зробити можна. Игранный - граний, гуляний.

* * *

1) гра́ти; (во что, с кем-чем) гратися, гуля́ти, гуля́тися; ( забавляться) ба́витися, -влюся, -вишся; ( относиться несерьёзно) жартува́ти

2) ( о вине и шипучих напитках) гра́ти, виграва́ти, -грає́, шумува́ти, -му́є

3) (сверкать, отражаясь) гра́ти, виграва́ти, міни́тися, -ни́ться, перелива́ти, перелива́тися, блища́ти, блисті́ти, -ти́ть, ся́яти, ся́ти(ся́є); (о смене оттенков, тонов) лелі́ти

4) (о чувствах, мыслях, воображении) гра́ти, шумува́ти, буя́ти

5) ( на музыкальном инструменте) гра́ти, виграва́ти

6) ( петь) диал. співа́ти

камінець (-нця), камінчик (-ка), (диал.) кимляшок (-шка); специальнее: (попадающийся в глине) дудик (-ка), (в перстне) вічко, очко, (сапожный для приглаживания каблука) шварок (-рку). -шек для зажигалки - камінець (камінчик) до запальнички. -мешки -

1) камінці (-ців), камінчики (-ків), (диал.) кимляшки (-ків), (соб.: гравий) рінь (-ни), ріння, жорства. [Камінчики найкращі я несу у себе в жмені (Крим.). Позабирали у руки кимляшки, та й давай кидати у людей (Новом. п.)];

2) (детская игра) креймахи, крем'яхи (-хів), креймашки (-ків); (один такой камешек) креймах, крем'ях, креймашок (-шка). [Гуляєте в креймахи? (Звиног.)]. Бросать -шки, бросить -шек в чей огород - до чийого городу камінці шпурляти (шпурнути), закидати (закинути) до кого, водою бризкати (бризнути) на кого, пришити квітку кому.

* * *

-личка католик (мн. -лики), -личка, латинець (-нця), латинник, латинниця, (простонар.) костельник, -тельниця, (вульг.) кателик, кателичка. Украинец -лик - а) (в Галиции) українець-католик, латинник; б) (в Приднепровьи) костельник, (бранно) ракуз, ляшок (-шка), недоляшок (-шка).

* * *

1) (ум. от Каша) кашка. [Мовчи, язичку, кашки дам (Номис)];

2) см. Дятловина.

* * *

1) ласк. ка́шка

2) бот. ка́шка

кисневий, кисенний.

* * *

1) клин (-на), ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння. [Клин клином виганяють (вибивають) (Приказка). Рубай, сину яворину, - добре клиння буде (Пісня). Тупий клинок твердого сука коле (Куліш)]. Клин деревянный для глухой заклинки - плішка, заплішка. Клин железный - клинець залізний, глоба. Забивать клин, -нья во что - вганяти (забивати) клина, клиння в що, клинцювати що. Сбивать, сбить -ньями - склинцьовувати, склинцювати що, приганяти, пригнати клинцями що. Колоть дрова -ньями - колоти дрова клинцями. Укреплять, -пить деревянным -ном - плішити, заплішувати, заплішити що. [Заплішив сокиру]. Плужный клин - заборозник, заборозенник, хвостовик, захватич. Клин в мельничном валу - металь (-ля), метальня. Клин для укрепления косы на косовище - пасклин (-на), пасклинь (-ня), (железный) глобок (-бка). Хоть клин на голове теши - хоч кілок на голові теши (Приказка). Свет -ном сошёлся - світ мов зав'язаний (Звин.). Свет не -ном сошёлся - не тільки світа, що в вікні (Приказка). Борода -ном - цапина борода, борода клинцем (Тесл.). Как ни кинь, а все клин - як не мостись, а все мулько; і сюди гаряче, і туди боляче (Приказки);

2) (кусок ткани) клин, ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння; косяк, ум. косячок (-чка). [Вирізав клинчик (Март.). Вшито клиння (Шухев.)];

3) (остроугольный участок земли) клин, заріжок (-жка), ум. заріжечок (-чка), зазубник, закло, (оврага) клин. [Яр входив у ліс вузьким клином (Н.-Лев.). Отой заріжечок скопай на квітки (Борзенщ.). Під житом на заклі лежав (Кон.)];

4) (участок севооборота) рука, клин. [У трьох руках поле (Полтавщ.). Яровий клин. У мене по одній десятині на кожну руку (Звиног.)].

* * *

1) грудочка, балабушок (-шка), вальочок, жмуточок (-чка); см. Комок;

2) (о живом сущ.) купочка, кетяшок (-шка), жме[і]нька. Сжавшись -чком - купочкою, зібгавшися в купочку.

* * *

1) (плодов, овщей) шкурка, лушпайка, лушпина, лушпелина, (диал.) шалупайка, лущина, соб. лушпиння, лушпа, лушпайя (ср. р.), (только твёрдая: арбуза и пр.). шкаралупа, шкарлупа, скоринка; (на поверхности земли) шка[о]рупа. [З кавуна лушпина (Васильч.). По хаті шкаралуп (кавунових), як на баштані коло куреня (Свидн.). Земля взялася шкорупою (Сл. Гр.)]. Апельсинная, лимонная -ка - помаранчова, цитринова шкурка (лушпайка, скоринка). Покрываться, покрыться -кой (от тепла, преимущ. о почве) - шкарубнути, зашкарубнути, шкаруб[п]іти, зашкаруб[п]іти, зашкарупитися, братися, взятися шка[о]рупою. [Земля взялася шкорупою (Богодух)];

2) (хлеба) шку[о]рина, шку[о]ринка, скорина, скоринка, (диал.) оскірок (-рка). [Такий, мамо, хліб удавсь, - під шкуринку хоч сховайсь (Грін. III). Жувала скоринку хліба (Мирний). Два мішки сухарів насушила з оскірків (Борзен.)]. Верхняя -ка - (верхня) шку[о]ринка, скоринка. Нижняя -ка - спідка, спідушка, підспідок (-дка), підошва. -ка отстаёт, отстала у хлеба - хліб відсідається, відсівся. Отодрать, отдуть, выпороть кого на обе -ки - від[ви]шмагати (відчухрати, ви(ш)парити) кого на всі боки;

3) физиол., бот, техн. - корина, скорин(к)а; (плавающий слой) шкарубиння. -ка защитная - захисна шкарупа;

4) (ум. от Кора) кірка.

* * *

1) кі́рка; (плодов, овощей) шку́рка, шкі́рка, шкаралу́па, шкаралу́пина, шкаралу́ща, шкаралу́щина, шкаралю́ща; ( шелуха) лушпа́йка, лушпи́на, собир. лушпи́ння

2) (хлеба, пирога) скори́на, скори́нка, шкури́нка; диал. шкори́на, шкори́нка

покрівелька, дашок (-шка).

* * *

Крошечка, Крохотка

I. 1) (хлеба и т. п.) кришка, кришечка, крихта, крихтина, крихточка, крихтиночка, дробинка, одробинка, окрушечка, окрушинка, ріска, рісочка. [Кришки (ріски) хліба ще не мала сьогодні в устах (М. Грінч.). Посип окрушечки курчатам (Харк.). По дробинці, а є в кожній судинці (Франко. Прик.)]. До -ки - до крихти (до кришечки, до останньої крихтини, до ріски). [Усе до останньої крихтини поїли (М. Грінч.)]. Ни -ки - ні крихти и т. д. [І у місті ані крихти скоро хліба вже не буде (Грінч.)];

2) (переносно: малая часть) крихта, кришка, кришечка, крихіточка, дрібка; см. Чуточка. [І кришки жалю до мене не маєш (Харківщ.)];

3) (ласкат. к ребёнку) крихітка, кришка, кришеня (-няти), кришенятко, кришеняточко, манушка, манушечка, мацюпка, мацьопик. [Кришко моя дорогесенька, мацьопику мій! (Київщ.). Діти кришеняточка,- і ті в неї не гуляли (М. Вовч.)].

II. Крошка, Крошение - (действие) кришіння, трощіння, локшіння, кавальцювання, шаткування; см. Крошить.

* * *

1) кри́шка, кри́хта; окру́шина, окру́шка; (кусочек; малость) дрі́бка, дрібо́к, -бка́

2) ( малютка) кри́хітка, кри́хіточка, кри́хта

1) (рогожный мешок) міх (-ха), мішок (-шка) з рогожі, чувал (-ла);

2) (приблизит. мера сыпучих тел) мішок. Куль муки - мішок муки;

3) (соломы) куль (-ля), околот (-та), (небольшой) сніпок (-пка);

4) (увалень) лантух, вайло.

* * *

1) ( мешок) ла́нтух, міх, мішо́к, -шка́

2) ист. куль, -ля́