ещё+придёт

придёрнуть присмикувати, присмикнути. Придёрнутый - присмикнутий.

см. Придёргивать.

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;

2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;

3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;

4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].

* * *

1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння

2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

предназначить призначати, призначити (наперед) кого, що кому, визначати, визначити що кому, (предопределять, судить) приділяти, приділити, судити, присудити кого, що кому. [Її ще здавна призначено мені (Куліш). Доля так судила (Л. Укр.)]. К какой специальности -ете вы вашего сына? - до якої спеціяльности, до якого фаху призначаєте ви свого сина? Предназначенный - призначений, приділений, присуджений кому від кого. -ться - призначатися, приділятися, судитися, бути призначеним, приділеним. Съезд -чался на лето - з'їзд призначався (був призначений) на літо. Эти деньги -чены для известной цели - ці гроші призначено (приділено) на певну мету.

* * *

несов.; сов. - предназн`ачить

предопределить призначати, призначити (наперед) на[ви]значати, назначити, визначити, приділяти, приділити, (судить) судити, присудити, назнаменовувати, назнаменувати кому що; срв. Предназначать. [Нарікав на долю, що судила йому таке гірке щастя (Мирн.)]. Так Господь призначив (Кон.)]. -лить долголетие - судити кому вік довгий, дати на довгий вік кому. Предопределённый - призначений, назначений, визначений (наперед), приділений, назнаменований, суджений, присуджений кому від кого. [До своєї мети, назнаменованої йому од Бога, дійде (Куліш)]. Быть -лену - бути призначеним, приділеним и т. д., судитися кому. Так ему -но - так йому призначено (приділено), так йому судилося. Предопределяемый - призначаний, призначуваний, присуджуваний (наперед). -ться - призначатися, приділятися, судитися, бути призначеним, приділеним, присудженим, назнаменованим кому від кого.

* * *

несов.; сов. - предопредел`ить

отвести и отвесть

1) відводити, відвести, відпроваджувати, відпровадити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити кого куди. -ди его домой - відведи його додому. -сти кого в тюрьму - відпровадити, запровадити кого до в'язниці. -ведите лошадь в конюшню - заведіть коня до стані. -сти кого в сторону (от чего) - відвести кого на бік (від чого);

2) (отвратить) відводити, відвести, відвертати, відвернути кого, що від чого. -сти кого от греха, от ссоры - відвести, відвернути кого від гріха, від сварки. -сти воду, дождь, громовой удар - відвернути воду, дощ, грім. -сти удар чем-либо - відхилити удар чим. -сти что-либо рукою - відхилити що рукою. -дить глаза - відводити (відвертати) очі від чого (личн. и безл.), (морочить) ману (на)пускати, (на)пустити на кого, очі заснітити кому. -дить боль - здіймати, гамувати біль. -дить душу, сердце на чём - розважати, розважити душу, серце чим, спочити душею, серцем на чому, відводити, розводити душу з ким. Не в силах -сти голос - голосу не відтягне. -сти дух - відсапнути;

3) приділяти, приділити, призначати, призначити кому що. -дить солдатам квартиры - приділяти козакам приміщення, ставити козаків на постій. -сти землю колонистам - приділити землю колоністам (осадникам);

4) -дить свидетелей, юрид. - усувати, усунути свідків;

5) -дить деревья - відсаджувати дерева. Отведённый -

1) відведений, відпроваджений;

2) відвернений, відхилений;

3) приділений;

4) юрид. - усунений.

* * *

1) відво́дити, відвести́; ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и повідхиля́ти; ( отвращать) відверта́ти, відверну́ти

2) сад. відса́джувати, відсади́ти

определить

1) визначати, визначувати, визначити, назнаменати. [Парламент має визначувати права й обов'язки громадян республіки. Шевченко назнаменав широкі гряниці нашому духові народньому (Куліш)]. -лить широту и долготу местности - визначити широту і довготу місця. -лять достоинство, ценность чего - визначати вартість чого;

2) (о суде, правительстве) присуджувати, присудити, декретувати, здекретувати, вирекати, виректи. [Позиваю його, а що судці присудять, того ще не знати. Яку-б кару ледачому здекретувати? (Куліш). Смерть вирекали за крадіжку запорожці];

3) (на должность) призначати, призначити, настановляти, настановити, поставити ким, за кого, (шутл.) притокмити. [Настановлено його за вчителя. Призначено його суддею. Поставив його пан за ключника]. -лить в школу - віддати до школи, записати в школу, (шутл.) притокмити;

4) (деньги на что) призначати, призначити гроші куди, на що, приділяти, приділити;

5) (о судьбе) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити кому що. -лить кому долгую жизнь - судити кому вік довгий. -ляемый - визначуваний; (на должность) призначуваний, настановлюваний. -деленный - визначений, приділений; (на должность) призначений, настановлений, наставний.

приписать

1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;

2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];

3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -

1) приписаний, дописаний;

2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;

3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.

* * *

несов.; сов. - припис`ать

-ся, приурочить, -ся

1) кого к чему (закреплять) - прив'язувати, -ся, прив'язати, -ся, прикріпляти, -ся, прикріпити, -ся до чого; см. Закреплять. Крестьяне -ны к земле - селяни прив'язані до землі;

2) что к чему - приточувати, -ся, приточити, -ся, нав'язувати, -ся, нав'язати, -ся, пристосовувати, -ся, пристосувати, -ся, приганяти, -ся, пригнати, -ся, (относить) приділяти, -ся, приділити, -ся до чого. [Тих людей не було зовсім, а тільки до їх іменнів приточені, діла зовсім инших людей (Л. Укр.)]. -чить древний памятник к известному веку - приділити стару пам'ятку до певного століття (віку). Торжества -ны к открытию съезда - свята пристосовано до відкриття з'їзду;

3) (о животных, растениях) принатурювати, -ся, принатурити, -ся; см. Акклиматизировать. Приуроченный -

1) прив'язаний, прикріплений;

2) приточений, нав'язаний, пристосований, приділений;

3) принатурений.

* * *

несов.; сов. - приур`очить

1) пристосо́вувати, пристосува́ти (до чого); ( посвящать) присвя́чувати, присвяти́ти (чому); (относить к какому-л. времени) відно́сити, віднести́ (до чого)

2) ( связывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти (з чим); ( приобщать) прилуча́ти, прилучи́ти (до чого)

1) піддатливість, поступливість

2) пом'якшення

3) пружність; еластичність; пружинистість

4) тех. зазор

5) пружна деформація

v (past gave; p.p. given)

1) давати

2) дарувати; обдаровувати

3) жертвувати

4) заповідати; відказувати

5) надавати, віддавати

6) доручати, давати доручення

7) передавати, вручати

8) платити, віддавати

9) бути джерелом

10) повідомляти, передавати (інформацію)

11) змальовувати, описувати; зображувати

12) підставляти; простягати (до — to)

13) відходити; відскакувати

14) слабшати, спадати (про вітер, мороз)

15) осідати, подаватися, осуватися

16) псуватися; зношуватися

17) жолобитися; перекошуватися

18) давати, присвоювати (ім'я)

19) накладати (покарання); ухвалювати (вирок)

20) присвячувати (життя)

21) приділяти

22) улаштовувати (вечір)

23) виконувати (пісню); виступати

24) проводити (заняття); давати (уроки); читати (лекцію)

25) віддавати (розпорядження)

26) завдавати (болю); викликати (занепокоєння)

27) подавати (приклад)

28) поступатися (місцем)

29) проголошувати (тост)

30):

to give regards (love) to smb. — передавати привіт комусь

31) з'єднувати (з абонентом)

32) виходити (про вікно тощо; на, у — on, upon, into)

33) висловлювати (свої думки); аргументувати

34) приписувати (авторство)

35) заражати, інфікувати

36) видавати, віддавати (заміж) (тж give in marriage)

* * *

1) піддатливість, поступливість; зм'якшення, пом'якшення

2) пружність, еластичність; пружистість

3) тex. зазор, гра

4) cпeц. пружна деформація

1) давати

2) дарувати, обдаровувати, жалувати; жертвувати

3) надавати, віддавати; доручати, давати доручення

4) передавати, вручати

5) платити

6) надавати (смаку, упевненості)

7) бути джерелом, робити, продукувати, виробляти

8) повідомляти

9) описувати, зображувати

10) (to) підставляти; простягати

11) відступити, відскакувати; поступатися, погоджуватися

12) піддаватися, слабшати; бути еластичним, згинатися, гнутися; осідати, подаватися; псуватися, зношуватися; cпeц. жолобитися, перекошуватися

13) присвоювати (звання, титул)

14) накладати ( покарання); виносити ( вирок); відплачувати

15) присвячувати (час, життя); приділяти ( увагу); давати можливість ( вибору)

16) влаштовувати (обід, вечірку); виконувати ( перед аудиторією)

17) проводити ( заняття); прочитати ( лекцію)

18) віддавати ( розпорядження)

19) заподіювати, спричиняти, завдавати

20) показувати, давати показання ( про прилади); давати які-небудь результати (про дослідження е т. п.); подавати ( приклад)

21) поступатися (місцем, першістю)

22) проголошувати ( тост)

23) з'єднувати ( з абонентом)

24) виходити (про вікно, двері)

25) висловлювати ( свої міркування); аргументувати

26) приписувати ( авторство)

27) заражати

28) передавати, вручати

29) видавати, віддавати заміж (заст. тж. give in marriage) to give a kiss поцілувати

1. n

1) запасна частина (машини тощо)

2) запасна шина

3) спорт. запасний гравець

4) запас; резерв

5) запасна кімната; запасне приміщення

2. adj

1) запасний; додатковий; резервний

2) зайвий; вільний

3) скромний, убогий; поміркований

4) худий, тонкий, худорлявий, виснажений

3. v

1) щадити, берегти; жаліти

2) економити; заощаджувати; берегти

3) обходитися (без чогось)

4) приділяти (щось комусь); can you spare me a few minutes? — чи можете ви приділити мені кілька хвилин?

5) звільняти (від чогось); захищати

6) утримуватися (від чогось)

* * *

1) запасна частина ( машини); запасна шина

2) cпopт. запасний гравець

3) що-небудь наявне про запас; дублікат; запасний ключ, запасна зміна білизни e т. п.

1) запасний, резервний; додатковий; зайвий; вільний

2) убогий, скромний, поміркований

3) строгий

4) худий, тонкий; сухорлявий

1) берегти, зберігати; заощаджувати, витрачати ощадливо

2) обходитися ( без чого-небудь)

3) приділяти ( що-небудь кому-небудь)

4) мати в надлишку

5) щадити, берегти ( від чого-небудь)

6) утримуватися ( від чого-небудь)

призначення, приділення (наперед). -ния рока неизбежны - приділення (присуди) долі - неминучі. См. Предопределение.

* * *

1) призна́чення, признача́ння; приді́лення

2) ( назначение) призна́чення; ( судьба) до́ля

и Присвояться присвоиться

1) присвоюватися, бути присвоєним, привлащатися и -влащуватися, бути привлащеним;

2) надаватися, бути наданим кому, визнаватися, бути визнаним за ким, признаватися, бути признаним кому и за ким, приділятися, бути приділеним кому. Земля судом -воена коренному владельцу - землю приділено судом, присуджено давньому власникові (володареві);

3) призвичаюватися, призвичаїтися, призвичуватися, призвичитися, бути призвичаєним, призвиченим до чого, узвичаюватися, узвичаїтися до чого;

4) см. Приручаться;

5) к кому - набиватися, набитися в родичі до кого, родичатися до кого.

1) бути присутнім (при, на — at); відвідувати (лекціїтощо)

2) приділяти увагу; бути уважним

3) піклуватися, турбуватися, дбати (про — to); стежити (за — to)

4) доглядати (когось, щось — to)

5) прислуговувати; обслуговувати (когось — on, upon)

6) супроводжувати

7) (upon) виконувати накази (бажання)

8) (to) уважно слухати, прислухатися

9) заст. чекати

* * *

1) відвідувати, бути присутнім

2) (to) приділяти увагу, бути уважним

3) (to) піклуватися ( про що-небудь); пильнувати, наглядати ( за чим-небудь); (часто on, upon) доглядати, піклуватися ( про хворого)

4) (on, upon) прислуговувати ( за столом); (to) обслуговувати; супроводжувати ( високопоставлених осіб); бути у почеті ( короля)

5) бути властивим або пов'язаним; супроводжувати

6) ( upon) виконувати наказ, бажання

1. n

1) звич. pl риси обличчя

2) особливість, характерна риса; ознака, властивість; деталь

3) окраса програми; цікавий момент

4) стаття, нарис (у газеті, журналі)

5) сенсаційний матеріал (у статті тощо)

6) постійний розділ (у газеті тощо)

7) повнометражний фільм

8) основний фільм кінопрограми

9) залишки поселень, знайдених під час розкопок

2. v

1) бути характерною рисою (ознакою) (чогось)

2) характеризуватися, відрізнятися (чимсь)

3) зображати, малювати; накреслювати

4) показувати (на екрані)

5) амер. відводити найважливіше місце (в газеті)

6) фігурувати, бути представленим

7) амер. приділяти особливу увагу; робити окрасою програми

8) рекламувати, створювати рекламу

9) амер., розм. уявляти собі

* * *

1) pl риси обличчя

2) особливість, характерна риса; ознака, властивість; pl; вiйcьк. особливості, ознаки

3) цвях програми; атракціон; цікавий момент

4) стаття, нарис (у газеті, журналі); сенсаційний або такий, що набрав розголосу, матеріал (про статтю, повідомлення); постійний розділ (у газеті, журналі); paд., тб. теленарис або радіонарис ( біографічний); документальна передача

5) ігровий повнометражний фільм ( feature film); основний фільм кінопрограми

6) останки, залишки людських поселень, що виявляються при розкопках

1) бути характерною рисою, відрізняти

2) відрізнятися; вирізнятися

3) показувати ( на екрані); виводити в головній ролі

4) поміщати в газеті ( на видному місці)

5) фігурувати; бути представленим

6) aмep. приділяти особливе місце, увагу; робити цвяхом програми; створювати рекламу; рекламувати

7) aмep. уявляти ( собі)

1) знахідка

2) відкриття (родовища тощо)

3) гірн. нове родовище

v (past і p.p. found)

1) знаходити; відшукувати

2) виявляти

3) знайти (випадково), натрапити

4) відкривати

5) заставати

6) застигати, захоплювати

7) досягати, попадати, потрапляти

8) вважати, гадати

9) переконуватися, приходити до висновку

10) зробити висновок, скласти думку

11) юр. вирішувати, ухвалювати рішення (вирок, визначення)

12) засвідчувати чинність документа

13) забезпечувати, субсидувати; давати; наділяти; постачати

14) мат. обчислювати, визначати

15) військ. виділяти, виставляти

16) мисл. взяти слід

17) виділити, приділити (час)

18) амер., розм. вважатися непідхожим (нездатним)

19) розм. відчувати, витерплювати (біль)

20) амер. давати приплід

* * *

1) знаходити, відшукувати; знайти ( випадково), найтов-хнутися, натрапити, зустрітися

2) відкривати, знаходити

3) виявляти; застати, знайти (де-небудь, за яким-небудь заняттям)

4) знаходити (прихильника, своє покликання)

5) досягати, потрапляти, попадати

6) вважати, вбачати (можливим, розумним); переконуватися, приходити до висновку; скласти думку

7) юp. виносити вирок, ухвалу, постанову; засвід-чувати дійсність документа

8) забезпечувати, субсидіювати

9) мaт. визначати, обчислювати

10) вiйcьк. виділяти, виставляти

11) миcл. взяти слід

12) вибрати, виділити, приділити ( час)

1) доглядати; піклуватися; дбати; турбуватися; ходити (за хворим)

2) стерегти

3) приділяти увагу; стежити; наглядати

4) обслуговувати (машину)

5) управляти, стояти на чолі

6) прислуговувати (комусь — on, upon)

7) розм. обслуговувати, служити

8) розм., амер. бути присутнім

9) чекати, очікувати

10) мати тенденцію; схилятися (до чогось)

11) бути схильним (до чогось — to)

12) іти, вести (про дорогу тощо)

13) прямувати

14) мор. пересуватися за вітром (течією)

15) напружувати, натягувати

* * *

1) доглядати, піклуватися; ходити ( за хворими); підтримувати ( вогонь); стерегти; обслуговувати (машину, агрегат); (to) займатися ( кимсь); сидіти ( з кимсь)

2) icт. приділяти увагу; стежити, дивитися

3) керувати, стояти на чолі

4) (on, upon) прислужувати

5) дiaл., aмep. бути присутнім

6) icт. чекати, очікувати

1) мати тенденцію; схилятись ( до чогось); прагнути

2) мати схильність, бути схильним

3) направлятися; йти, вести (про дорогу, ланцюг подій)

4) мop. переміщатися за вітром або течією (про корабель, що стоїть на якорі)

5) мaт. тяжіти

зачислить зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити до кого, до чого. -лить к общей сумме - залічити до загальної суми. -лить в число кого - зарахувати до кого. -лять в число учеников - записувати, записати до школи. -лять в число сторонников - зараховувати до прихильників чиїх. -лять на службу - призначати (призначити), приділяти (приділити) кого на службу. Зачисляемый - зараховуваний, залічуваний. Зачисленный - зарахований, залічений, зачислений; призначений.

* * *

несов.; сов. - зач`ислить