делёж

нрч. м'яко; лагідно, злагідна; пухко; ласк. м'якенько; лагідненько, плохенько, благенько; пухкенько, (ладком) лагодом, лагідком, лагодиком; срв. Мягкий. [Лягайте просто - усюди сіно й м'яко (М. Вовч.). Відказав лагідно (Г. Барв.). Зорі лагідно сіяли (Л. Укр.). Лиш злагідна благаю (Куліш). Та настелити соломи, щоб було їм м'якенько (Коцюб.)]. Более -ко - м'якше; лагідніше, плохіше, пухкіше. -ко стелет, жёстко спать - м'яко постелить, а твердо спати; у вічі як лис, а поза очі як біс (Приказки).

* * *

м'якість, м'якота; (кротость) лагідність, лагода, (рыхлость) пухкість, (пушистость) пухнатість (-ости). [Вони мечем та кулаччям, а ми пером та лагодою (Куліш). Такої лагідности й добрости не доводилося зазнавати (Ол. Пчілка)].

* * *

1) (действие) - см. Наделение;

2) (земельный) наділ (-лу), наділок, поділок (-лку), (диал.) поділля (-лля), різа, (участок) дільниця, (гал.) парцеля, (усадьба) г[г]рунт (-ту), ум. ґ[г]рунтець (-нтця), ґ[г]рунтик (-ка). [Тут була його батьківщина: хата й наділ (Загірня). Поділку у їх по дві десятини (Червоногр.). Виходжу я жати свою різу (Н.-Лев.). Наші дільниці отам над шляхом (Чернігівщ.). Накупив селянських парцель (Франко). Тут мені дадуть ґрунтець і хату (Л. Укр.).)]. Получить в -дел - здобути в наділ.

* * *

1) ( действие) см. наделение

2) ( участок земли) наді́л, -у, ґрунт, -у

призбирування, назбирування, збирання, збір (р. збору), нагромаджування, збивання (до купи), скупчування, накупчування, оконч. призбирання, назбирання, зібрання, нагромадження, скупчення, накупчення, (нагромождение) накопичування, оконч. накопичення, (наживание, приобретение) наживання, набування, придбавання, надбавання, оконч. нажиття, набуття (-ття), придбання, надбання чого. [Нагромаджування серед громадянства критично-мислящих осіб (Короленко)]. -ние воды на пашне - збір (збирання) води на лану, напливання (наплив) води на лан. -ние капитала - нагромаджування, нагромадження, скупчування, скупчення, призбирування, призбирання, акумуляція капіталу. [Перетворення надвартости в капітал зветься акумуляцією (нагромадженням) капіталу (Екон. Наука). Скупчення капіталу, попереду розпорошеного, зветься централізацією капіталу (Азб. Ком.)]. -ние мокроты - збір (накупчування, накупчення) фля[е]гми (мокротиння). -ние нерассмотренных дел - накупчення (накопичення, навала) нерозглянутих справ. -ние пластов, геол. - скупчування (скупчення) верств.

* * *

1) нагрома́дження, накопи́чення, нагрома́джування, накопи́чування; набуття, набува́ння; ску́пчення, ску́пчування; збира́ння, назби́рування, призби́рування, призбира́ння; склада́ння, скла́дення, відклада́ння, відкла́дення

2)

накопиться призбируватися, призбиратися, назбируватися, назбиратися, набиратися, набратися, нагромаджуватися, нагромадитися, нагуртовуватися, нагуртуватися, скупчуватися, скупчитися, накупчуватися, накупчитися, (нагромождаться) накопичуватися, накопичитися, (о мног.) попризбируватися и т. п.; бути призбируваним, призбираним, попризбируваним и т. п.; (наживаться) наживатися, набуватися, придбаватися, надбаватися, бути придбаваним, придбаним, нажитим и т. п. [Знання призбирувалися віками (Загірня). Грошик до грошика, - призбиралося дещо (Франко). Вже по всіх усюдах потроху набирається чималенько нашої свідомої української інтелігенції (Крим.). Листування потроху скупчувалось йому на столі, але на це згромадження він дивився поблажливо (В. Підмог.)]. Вода -ется на пашне - вода збирається на лану, вода напливає на лан. Капитал -ется, -пился - капітал нагромаджується (скупчується, призбирується), нагромадився (скупчився, призбирався). [Великі капітали скупчилися в їх руках (Київ)]. -пилось много неотложных дел, долгов - набралося (назбиралося, нагуртувалося, накопичилося, зависло) багато невідкладних справ, боргів. [Я й платив, щоб подать не зависала (Сл. Гр.)]. Много на совести -пилось - багато на совісті (на душі) нагрузло.

* * *

см. накапливаться

ніжненький, делікатненький, тендітненький; лагідненький; срв. Нежный. [Голосочок у неї ніжненький (Мова)].

* * *

с кем

1) (возиться) панькатися, маніжитися, (деликатничать) делікатність розводити, (миндальничать) марципанитися, марципани розводити з ким;

2) (любезничать) упадати коло кого, примилятися до кого, мастити медом кого; (волочиться) залицятися, лицятися до кого и з ким, женихатися з ким; розводити ніжні розмови з ким;

3) (миловаться) милуватися, голубитися, голубкатися з ким.

* * *

1) ( с кем - любезничать) упада́ти (коло кого), лиця́тися (до кого, з ким); ( взаимно) голу́битися, -блюся, -бишся, милува́тися, -лу́юся, -лу́єшся

2) ( нянчиться) па́нькатися; мані́житися

1) ніжно, делікатно, тендітно; лагідно; (чувствительно) чуло; срв. Нежный. [Хтось гладив ниви, так ніжно гладив (П. Тичина). Піскова земля його гойдає ніжно, мов колиска (М. Рильськ.). На се дівча дивились ви так ніжно (Куліш). Не голосно, - лагідно, ніжно грай (Л. Укр.). Він її так лагідно пожалував, що вона заразісінько втихомирилася (Звин.). Ніхто Ганнусі щиро й чуло не любив (Ор. Левиц.). «Сестро моя мила!» - чуло промовив він (Стор.)];

2) (в сложении) ніжно-, ніжно, напр.: ніжно-синій, ніжномрійний.

* * *

1) (свойство, качество) ніжність, делікатність, тендітність; м'якість; лагідність; чулість (-ости); срв. Нежный. [(Цей мотив) ритмом ніжности й химери ще наших неньок веселив (М. Рильськ.)];

2) (чувство нежной любви) ніжність, (ласка) ласка, прихилля (-лля), чулість (-лости). [Олеся до мамуні почувала вдячну ніжність (Виннич.). Не одразу розпізнаєш, у кого в серці є ласка, а в кого нема (Звин.). Вона з матернім прихиллям цілувала й голубила мене (Крим.). Стріньмо (їх) серцем одвертим і чулости повним (Самійл.). Плач Ярославни дихає глибокою чулістю (Рудан.)];

3) -сти (мн. ч.: из'явления -ти) - ніжності (-стей), пестощі (-щів и -щей), пестування, пещення, пестіння, лащення, (с подольщением) примиляння (-ння, ед. ч.). [Гані таке стало гидке те лукаве пестіння, що вона… (Н.-Лев.). Не могла його звеселити ніяким своїм прихилянням та щебетанням (Грінч.)]. Говорить -сти - говорити ніжності; розводити ніжні розмови; см. ещё Любезничать 2. Телячьи -сти - телячі ніжності, теляче лащення.

* * *

ніздря (-рі, мн. ніздрі, р. -рів и -дер); (у животных) храп (-па, мн. храпи). [Делікатний ніс з ніжненькими ніздрями (Грінч.). Так з ніздер полум'я і паше (Номис)]. Подвижные -ри - рухливі ніздрі. -ри раздуваются - ніздрі роздимаються.

* * *

отсидеть

1) відсиджувати, відсидіти, висиджувати, висидіти. Он целый месяц -дел под арестом - він відсидів цілий місяць під арештом;

2) -деть ногу - пересидіти ногу;

3) -деть водку - відкурити горілку. Отсиженный - відсиджений, висиджений; пересиджений.

* * *

несов.; сов. - отсид`еть

1) ( доводить до онемения) відси́джувати, відси́діти, заси́джувати, заси́діти, переси́джувати, переси́діти

2) (какой-л. срок) відси́джувати, відси́діти, ( высиживать) виси́джувати, ви́сидіти

отстранить відстороняти, відсторонити; відсувати, відсунути, усувати, усунути; (отводить) відхиляти, відхилити, відводити, відвести, відвертати, відвернути, (о мног.) повідстороняти, повідсувати, повідхиляти и т. д. Он -нил меня и стал на моё место - він відсторонив мене та став на моє місце. Он слегка -нил меня рукой - він злегка відсунув (відхилив) мене рукою. -нить чьи-л. руки, об'ятия, бокал - відхилити, відвести чиї руки, обійми, келих. -нить от дел (от должности), от участия в чём-л. - відстановляти, відстановити від справ (від уряду), усувати, усунути від справ (з посади), відшивати, відшити від участи в чому. Срв. Устранять, устранить. -нить свидетелей, юрид. - усунути свідків. -нить напасть от кого - відвернути, відвести напасть від кого. -нить от себя всякие подозрения - відвести, відвернути від себе всяку призру. Отстранённый - відсторонений, відсунений и відсунутий, усунений и усунутий; відхилений, відведений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отстран`ить

1) відстороня́ти, відсторони́ти; ( отодвигать) відсува́ти и відсо́вувати, відсу́нути и мног. повідсува́ти ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и мног. повідхиля́ти; ( отгонять) відганя́ти и відго́нити, відігна́ти; ( прогонять) проганя́ти, прогна́ти; (удалять диал.) відстановля́ти, відстанови́ти

2) (устранять, освобождать от должности) усува́ти, усу́нути; ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

охладеть

1) (остывать, терять теплоту и переносно) холонути, похолонути, с[о]холонути, за[ви]холоняти, захолонути, вихолонути, прохолоняти, прохоло(ну)ти, холодіти, схолодіти, похолодіти, охолодіти, простигати, простиг(ну)ти, озимніти. [Скоро помре - ноги вже похололи. Холоне серце, як згадаєш (Шевч.). Весна нашої приязни прохолола (Крим.), Кров захолоняла в жилах]. Любовь, дружба -дела - кохання о[про]хололо, приязнь о[про]холола. Охладевший, охладелый - охололий, похололий, прохололий, захолоділий, схолоділий, остилий, застиглий, простиглий, озимнілий. Срв. Остывать;

2) к чему - холонути, охоло(ну)ти, прохоло(ну)ти, байдуж(н)іти, збайдуж(н)іти до чого. [Відразу палко бралися, а потім прохололи. Він зовсім збайдужнів до неї (Неч.- Лев.)]. -деть ко всему, к этому делу, к науке - збайдужіти до всього, до цієї справи, до науки. -дел к чему кто - збайдужіло кому що, збайдужилось кому. [Коли я пізнала на собі, в живому житті, що то є горе і як робляться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Л. Укр.). Мав їхати, та щось збайдужилось]. Охладевший к кому, чему - збайдужнілий, прохололий, простиглий до кого, до чого.

* * *

несов.; сов. - охлад`еть

1) холо́нути, охоло́нути и похоло́нути и захоло́нути, холоді́ти, охолоді́ти и похолоді́ти и захолоді́ти; ( простывать) простига́ти, прости́гнути, несов. прохоло́нути

2) перен. байдужі́ти и байду́жіти, збайдужі́ти, байдужні́ти, збайдужні́ти, холо́нути, охоло́нути и прохоло́нути

I. 1) (картонка) картон (-ну), шабатура, шабатурка, тектура;

2) (портфель) тека, (обложка) обгортка;

3) палітурка (з паперу). -ка для дел, бумаг - обгортка на справи, на папери.

II. Папка, папуха, папуша (связка табачн. листьев) - папуша, ум. папушка, бунт (-ту). II.. Папка (детск.: хлеб) - папка.

* * *

1) (чего) покладання, кладіння. -ние основания постройки - закладини;

2) (предмета по отношению к окружающей местности) становище, позиція. [Становище (позиція) фортеці, збудованої серед гір, було вельми сприятливе за-для оборони]. -ние города - становище (позиція) міста. -ние горизонтальное - стан горизонтальний, позем(н)ий; (вертикальное) стан простовисний. В лежачем -нии - лежма, навлежачки. В стоячем -нии - стовма, навстоячки. Географическое -ние страны, города - географічне становище країни, міста. -ние в пространстве - місце в просторі. -ние тела, головы - постава тіла, голови. [Надати голові природньої постави];

3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), становище, ситуація. [Які причини призвели до такого сумного стану (становища)? В такому стані українські землі переходять під руку дужчого сусіди (Єфр.). Становище було принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). От становище: купити нема за що і продати нема чого. Стан політичний. Стан матеріяльний]. Попасть в неловкое -ние - опинитися в ніяковому (в прикрому) становищі, стані; опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку ступити, попастися в клопіт. Поставить кого в неловкое -ние - поставити кого в ніякове становище. Поставить в глупое -ние - зробити дурня з кого, завдавати, завдати дурня кому. Очутиться в затруднительном -нии - опинитися (знайтися) в скрутному стані (становищі), (шутл.) попасти в анацію; загнатися на слизьке; упасти в тісну діру. Поставить кого в затруднительное -ние - призвести (поставити) кого в скрутний стан (становище); (шутл.) загнати кого на слизьке (в тісну діру; в суточки); загнути карлючку кому; завдати халепи кому, діпнути кого. Тяжёлое, стеснённое -ние - тіснота, притуга, скрут(а). [Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помалу (Куліш). Чи вислухав він наших посланців, що ми йому в притузі посилали? (Грінч.)]. Безвыходное (безысходное) -ние - безпорадне, безвихідне становище (стан, година); тісний кут. В безвыходном -нии кто - в безпорадному стані хто; нема ради кому; кінці в край кому. [Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, - нічого їсти, пішов та й украв]. Поставить себя (кого) в безвыходное -ние - поставити себе (кого) в безпорадне становище; оцирклювати себе; попастися в матню. [Здурів і я на старі літа: кругом себе оцирклював (Греб.)]. Он в жалком -нии - його стан жалю гідний (нужденний, злиденний). - ние получилось плохое - становище вийшло негарне. -ние дел, -ние вещей - стан, становище речей. [Більш-менш стає видко становище річей в нашій минулості (Грінч.)]. Дела находятся в плохом -нии - справи в поганому стані; справи стоять погано (зле, кепсько). Спасти -ние дела - врятувати справу. -ние больного - стан здоров'я слабого (хворого, недужого). -ние больного улучшается (ухудшается) - хворому ліпшає (гіршає). Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. - поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно; постать узяти дружню, ворожу и т. п.; стати до кого на стопу прихильну, ворожу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние - дійти до належного, нормального стану (становища); на стану стати. Неестественное -ние - неприродній стан. Всё в том же -нии - все в однаковому стані. Быть в интересном -нии (о беременности) - бути в стані (при надії). Неустойчивое -ние - хиткий стан. Устойчивое -ние - твердий (станівкий) стан. Ложное -ние - фальшиве становище. -ние мирное - мирний стан. -ние военное - військовий стан. -ние осадное - стан облоги. Город находится на военном (осадном) -нии - у місті воєнний стан (стан облоги). В оборонительном -нии - в стані оборони;

4) (социальное, правовое) стан, становище; стать, постать (-ти). [Який наш соціяльний стан? Рівність становища суспільного. Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її і родові (Л. Укр.). Вона має перейти до стану жіночого (Г. Барв.). Страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували (Мкр.). В кріпацькій статі усе страхає, усього боїшся (М. Вовч.)]. -ние служебное - становище, стан урядовий. [Людині з вищою освітою, з поважним становищем значного урядовця (Коцюб.). Його стан урядовий дуже високий]. Высокое -ние - високий стан (становшце, уряд). Человек с -нием - людина на стану, на становищі;

5) (тезис) твердження, засада, теза. Основное -ние - ґрунтовна (основна) теза (твердження, засада); підвалина;

6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) - закон, постанова про що, статут чого. -ние об уголовных преступлениях - закон, постанова про карні злочини. -ние об акционерных обществах - закон про акційні товариства. -ние о подоходном налоге - статут прибуткового податку, постанова про прибутковий податок.

* * *

1) ( расположение в пространстве) поло́ження; ( местонахождение) місцеперебува́ння, місцепробува́ння; ( позиция) пози́ція

2) ( состояние) стано́вище, стан, -у, стано́висько

3) ( обстановка общественной жизни) стано́вище, стан

4) (свод правил, законов) поло́ження

5) ( тезис) поло́ження, те́за; ( утверждение) тве́рдження

6) ( действие) покла́дення, поклада́ння

посивіти, (немного) присивіти [Ще не старий, а вже посивів]. Он -дел - (образно) його сивина присіла (Грінч.); голова йому молоком узялася (Кониськ.); він вус у молоко вмочив (Куліш); сніговицею (снігом) припав.

* * *

-ница управитель, управителька, правитель, -телька, керманич, -ничка, кері[о]вник, кері[о]вниця, кері[о]вничий, (владетельное лицо) державець (-вця), державця (- вці, м. р.). [І звязавши його, одвели й видали Пилатові понтійському, управителеві (Єв.)]. -тель канцелярии - управитель, керманич канцелярії. -тель дел - керівничий над справами.

* * *

1) прави́тель, -ля

2) ( управляющий) керівни́к, -а, керу́ючий, -ого

передбачати, провидіти що. [Чи я-ж таке провидів (М. Вовч.)]. Я это -дел - я це передбачав, я це знав наперед. Если бы я мог это -деть - коли-б я міг це передбачати, коли-б я віщий тому. Невозможно всё -деть - всього не можна передбачити. -деть будущее - провидіти майбутнє, прозирати в майбутнє. Предвиденный - передбачений, провиджений.

* * *

1) то́нкість, -кості, тонкота́; (утончённость) ви́тонченість, -ності; ( деликатность) деліка́тність

2) спец. то́нкість