віднести

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння

I. см. Небытность.

II. небуття (-ття). [З небуття страшної ночи встає найперший чоловік (Грінч.). У небуття пішла так рано (Самійл.)]. Воздвигать, воздвигнуть кого из -тия - підіймати (піднімати, підносити), під(ій)няти (піднести) кого з небуття.

* * *

одухотворить духотворити, одухотворити; надихати, надихнути кого; (воодушевить) підносити, піднести кого. Одухотворённый - одухотворений, надхнений.

* * *

несов.; сов. - одухотвор`ить

1) ( наделять душой) одухотворя́ти, одухотвори́ти

2) (возбуждать высокие помыслы; воодушевлять) запа́лювати, запали́ти, одухотворя́ти, одухотвори́ти; ( вдохновлять) надиха́ти и нади́хувати, натхну́ти и надихну́ти

одушевить оживляти, оживити, опоживляти, опоживити, одушевляти, одушевити кого, додавати, додати духу (сили) кому, надихати, над(и)хнути кого, що чим, підносити, піднести кого. [Надихнув гнівом співи, а мармур життям]. Одушевлённый - живий, животній; піднесений. -ный предмет - жива річ. -ный разговор - жива, жвава, піднесена розмова.

* * *

несов.; сов. - одушев`ить

1) ( наделять свойствами живого существа) одушевля́ти, одушеви́ти, одухотворя́ти, одухотвори́ти; ( оживлять) оживля́ти и ожи́влювати, оживи́ти и пооживля́ти

2) ( воодушевлять) запа́лювати, запали́ти, одушевля́ти, одушеви́ти; ( вдохновлять) надиха́ти и нади́хувати, натхну́ти и надихну́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти; ( оживлять) оживля́ти и ожи́влювати, оживи́ти; ( одухотворять) одухотворя́ти, одухотвори́ти

отказать

1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;

2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;

3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;

4) юрид. - см. Вводить (во владение).

* * *

1) відмовля́ти, відмо́вити

2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити

перець (-рня), паприка, ум. перчик. -рец чёрный, жгучий - гіркий перець. -рец душистый, гвоздичный - круглий, пахущий, гвоздичковий перець. -рец красный стручковый - перчиця, перець стрюкуватий, стручковий (стручкуватий, калитковий). Дикий, волчий -рец - вовче лико, (вовчі) ягідки (-док). Зерно -ца - перчина. Задать -цу кому - поперчити кому, піднести під ніс тертого хріну, дати типцю кому.

* * *

1) см. Превозносить;

2) см. Превосходить.

* * *

несов.; сов. - превозв`ысить

1) ( превосходить по высоте) переви́щувати и диал. перевища́ти, переви́щити

2) (перен.: превозносить) звели́чувати, звели́чити и звелича́ти; ( расхваливать) вихваля́ти и вихва́лювати, ви́хвалити; ( возносить) підно́сити, піднести́

1) (быть восхваляему, возвышаему почётом) - см. Восхваляться, Возвышаться;

2) см. Гордиться, Бахвалиться.

* * *

несов.; сов. - превозв`ыситься

1) см. превозноситься

2) ( получать повышение) підно́ситися, піднести́ся

3) страд. (несов.) переви́щуватися; звели́чуватися; вихваля́тися; підно́ситися

предложить

1) пропонувати, запропонувати кому що, (приглашать) запрошувати, запросити кого що зробити, (с оттенком: приказывать) загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що зробити. [Тоді він йому загадав: або йди або зоставайся (Звин.)]. Он -жил мне ехать с ним - він запропонував мені їхати з собою. -жить кому поесть - запропонувати кому, запросити кого поїсти. Мне -гают службу, место - мені пропонують службу, посаду, мене запрошують на службу, на посаду. Мне -гают купить землю - мені пропонують купити землю. -гать кому руку и сердце - пропонувати кому руку і серце. -жить кому высказаться по поводу чего-л. - запросити кого висловитися з приводу чого. [Він запрохав видатних европейців сказати, що вони думають про заборону української мови в Росії (Грінч.)]. -гаю вам немедленно по получении сего отправиться в… - пропоную (наказую) вам негайно, одержавши цього листа, вирядитися до… Он -жил ему убираться прочь - він загадав йому забиратися геть;

2) подавати, подати, (редко) предкладати, предкласти и предложити кому що, давати, дати кому що. -гать чьему-л. вниманию что-л. - подавати (подати) що до чиєї уваги (кому до уваги). -гать что-л. на рассмотрение общего собрания - подавати що на обміркування загального зібрання. -гать кому свои услуги, себя к услугам кого - подавати себе до послуг (до услуги) кому, пропонувати (предкладати) кому свої услуги. [Дознавшись про Підкову, побачився з ним, привітав його новим щастям і подав себе до услуги (Куліш). Вольф явивсь до них перший, предкладаючи їм свої услуги (Франко)]. -гать тост - підносити (піднести) тост за кого. -жить кому-л. вопрос - задати (поставити) кому питання. -гать цену - давати (ціну). [Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять (Грінч.)]. Предлагаемый - пропонований; загадуваний; подаваний, предкладаний, даваний. Предложенный - запропонований; загаданий; поданий, предкладений, предложений. [Загальні виводи, які ми можемо зробити з поданого тут матеріялу (Грінч.)]. -ться - пропонуватися, бути запропонованим; загадуватися, бути загаданим; подаватися, бути поданим, предкладатися, бути предкладеним, предложеним, даватися, бути даним. Такие вещи не -гаются - таких речей не пропонують. Материал, который здесь -гается - матеріял, що тут подається.

* * *

несов.; сов. - предлож`ить

и Приподыматься приподняться підводитися, підвестися, підійматися, під(ій)нятися, (во множ.) попідводитися, попідійматися; (о волосах, щетине, перьях) настовбурчуватися, настовбурчитися, (у многих) понастовбурчуватися. [Помолись хоч лежачи, коли не здужаєш підвестись (Квітка). На голові волосся настовбурчилось, як щетина (Н.-Лев.)]. Занавес -мается и опускается - завіса підіймається і спускається. -маться, -няться на цыпочках - зводитися, звестися, підводитися, підвестися навшпиньки, спинатися, сп'ястися и зіп'ястися, зіпнутися (навшпиньки, на дибочки). [Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм (Л. Укр.). Йон звівся навшпиньки (Коцюб.)]. Где кора земли -нялась, там стали горы - де земна кора повипиналася, там поробились гори. Срв. Подниматься.

* * *

несов.; сов. - приподн`яться

1) [тро́хи] підніма́тися, [тро́хи] підня́тися и попідніма́тися, [тро́хи] підійма́тися, [тро́хи] підійня́тися и попідійма́тися; (с места, а также о голове, глазах) підво́дитися, підвести́ся и попідво́дитися

2) (перен.: повышаться) [тро́хи] підно́ситися, [тро́хи] піднести́ся

-ся, приурочить, -ся

1) кого к чему (закреплять) - прив'язувати, -ся, прив'язати, -ся, прикріпляти, -ся, прикріпити, -ся до чого; см. Закреплять. Крестьяне -ны к земле - селяни прив'язані до землі;

2) что к чему - приточувати, -ся, приточити, -ся, нав'язувати, -ся, нав'язати, -ся, пристосовувати, -ся, пристосувати, -ся, приганяти, -ся, пригнати, -ся, (относить) приділяти, -ся, приділити, -ся до чого. [Тих людей не було зовсім, а тільки до їх іменнів приточені, діла зовсім инших людей (Л. Укр.)]. -чить древний памятник к известному веку - приділити стару пам'ятку до певного століття (віку). Торжества -ны к открытию съезда - свята пристосовано до відкриття з'їзду;

3) (о животных, растениях) принатурювати, -ся, принатурити, -ся; см. Акклиматизировать. Приуроченный -

1) прив'язаний, прикріплений;

2) приточений, нав'язаний, пристосований, приділений;

3) принатурений.

* * *

несов.; сов. - приур`очить

1) пристосо́вувати, пристосува́ти (до чого); ( посвящать) присвя́чувати, присвяти́ти (чому); (относить к какому-л. времени) відно́сити, віднести́ (до чого)

2) ( связывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти (з чим); ( приобщать) прилуча́ти, прилучи́ти (до чого)

протест, протестація. [Народній протест проти здирства панів (Франко)]. Без -ста - без протесту, безсуперечно. Заявить -тест против чего, юрид. - піднести протест, подати протестацію проти чого. [Він подав до суду протестацію (Ор. Лев.)].

* * *

несов.; сов. - соотнест`и

1) (таща, снимать, удалять, перемещать, собирать в одно место) стяга́ти и стя́гувати, -гую, -гуєш, стягти́, -гну́, -гнеш и стягну́ти и мног. постяга́ти и постя́гувати; ( сволакивать) зволіка́ти, зволокти́, -лочу́, -лоче́ш и зволочи́ти, -лочу́, -ло́чиш и мног. позволіка́ти

2) ( относить) відно́сити, -но́шу, -но́сиш, віднести́

3) (сов.: заставить пойти) ви́тягти, ви́тягнути; ( насильно отвести) потягти́, потягну́ти

4) (сов.: украсть, утащить) потягти́, потягну́ти, поцу́пити, -плю, -пиш, зцу́пити, ( грубо) поти́рити

1) ( лестницы) схі́дець, -дця, схо́дина; ( ступенька) при́ступка, присту́пець, -пця; ( переносной лестницы) щабе́ль, -бля́, щабли́на

2) ( выступ) ви́ступ, -у; (уступ) усту́п, -у

3) (перен.: стадия, фаза) сту́пінь, -пеня, щабе́ль; ( этап) ета́п, -у; ( уровень) рі́вень, -вня

4) (перен.: разряд) сту́пінь

5) муз. сту́пінь

несов.; сов. - унест`и

1) нести́, понести́; ( относить) відно́сити, віднести́ и повідно́сити; (откуда-л.) вино́сити, ви́нести и повино́сити; (куда-л.) зано́сити, занести́ и позано́сити; ( брать) бра́ти [з собо́ю], узя́ти [з собо́ю]; ( забирать) забира́ти, забра́ти и позабира́ти

2) ( похищать) забира́ти, забра́ти и позабира́ти; ( красть) кра́сти, укра́сти, несов. покра́сти

несов.; сов. - устрем`иться

1) (стремительно бросаться куда-л.) ки́датися, ки́нутися; ( двигаться) руша́ти, ру́шити; ( направляться) прямува́ти, попрямува́ти, простува́ти, попростува́ти, направля́тися, напра́витися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; (несов.: сбегаться) збіга́тися; ( лететь) леті́ти, полеті́ти, ли́нути, поли́нути; (быстро течь, нестись) ри́нути несов., сов., порина́ти, пори́нути и порину́ти; ( мчаться) мча́ти, помча́ти, мча́тися, помча́тися

2) (принимать какое-л. направление) спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися; ( направляться) направля́тися, напра́витися; (о взгляде, внимании) зверта́тися, зверну́тися; ( сосредоточиваться) зосере́джуватися, зосере́дитися

3) (простираться в каком-л. направлении) простяга́тися, простягти́ся и простягну́тися; ( вверх) підніма́тися, підня́тися, підійма́тися, підійня́тися, підно́ситися, піднести́ся; ( тянуться) тягти́ся, потягти́ся, тягну́тися, потягну́тися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; ( всем телом подаваться вперед) подава́тися, пода́тися

4) строит. (несов.) спрямо́вуватися, скеро́вуватися; направля́тися; зверта́тися; зосере́джуватися