Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

вести+род

  • 1 вести

    или весть
    1) вести, провадити. [Дівчиноньку до вінця ведуть. Куди бог провадить? Провадити військо до бою];
    2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) провадити, керувати, кермувати, кочувати (гал.). [Се керманич молоденький, се дарабу він кочує (Федьк.)];
    3) (простираться, направляться) вести, провадити, прямувати, доводити. [Стежка веде до гаю. Сіни провадять до світлиці. Куди цей шлях прямує?];
    4) Вести дело, работу - провадити (справувати) діло, справу (справи), роботу. [Загад діло справує]. В. процесс, тяжбу с кем - позиватися з ким. Судья ведёт процесс, дело - судець провадить процес, справу. Вести борьбу, вести войну - точити (провадити) боротьбу, війну. Вести хоровод - вести танок. Вести разговор, -ти речь, -ти рассказ - провадити (вести) розмову, мову, речі, оповідання. Вести переговоры - вести пересправи, трактувати. [Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Вести переписку - листуватися з ким. Вести дневник - вести щоденника. Вести торговые сношения - провадити (відбувати) торг, торгові зносини. Вести жизнь - провадити життя. Вести хозяйство - держати хазяйство, господарство, хазяйнувати, господарювати. Вести детей - провадити діти, виховувати діти. Вести свой род от кого-л. - вести свій родовід (родословную), походити від кого, бути з роду кого. Вести дело к тому (так), чтобы… - кермувати (гнути) на те, щоб…, хилити речі так, щоб… [Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти нас до суду]. Вести себя - поводитися (сов. повестися), держатися, справуватися (гал.). [Сестра навчає, як мені, малій, треба поводитися, як дядину любенько вітати (М. Вовч.). Справуйся добре, не пустуй (Франко)]. Вести себя по отношению к кому-л. - обходити коло кого, триматися супроти кого. [Лучче коли-б Яків тихенько обходив коло його (М. Вовч.)]. Вести себя хорошо, достойным образом - шануватися, чтитися. [Гляди-ж шануйся, стережись, робити так не вчись (Гліб.)]. Плохо вести себя - не шануватися, пусто йти;
    5) (корчить, коробить) судомити, жолобити, безл. [Пучки судомить. Дошку жолобить]. А он и ухом не ведёт - а він ані гадки, а він і гадки не має, а він ні кує, ні меле.
    * * *
    1) вести; (проводить, делать) прова́дити, прово́дити; ( иметь последствием) призво́дити

    \вести и [речь] к чему́ — вести́ [мо́ву] до чо́го; хили́ти (гну́ти) до чо́го

    2) ( сводить) зво́дити; ( корчить) ко́рчити, судо́мити

    Русско-украинский словарь > вести

  • 2 строй

    1) воен., перен. ряди́, -ді́в, ла́ви, род. п. лав, шере́ги, -ре́г, шере́нги, -ре́нг; (воен.) шик, -у
    2) ( ряд предметов) ряд, -у; (домов диал.) перія́
    3) ( структура) будо́ва

    граммати́ческий \строй й языка́ — грамати́чна будо́ва мо́ви

    4) (склад, характер) склад, -у

    \строй й мышле́ния — склад ми́слення

    5) (система общественного, государственного устройства) лад, род. п. ла́ду и ладу́, у́стрій, -рою
    6) муз., перен. лад, стрій

    ввести́ в \строй й — вве́сти в ді́ю

    встать (вступи́ть, войти́) в \строй й — ста́ти до ла́ду

    вы́вести из стро́я — ви́вести з лав (з ряді́в, із шере́г, із шере́нг); перен. ви́вести з ла́ду

    вы́йти из стро́я — ви́йти з ла́ду

    Русско-украинский словарь > строй

  • 3 дом

    1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. дімок, домок (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); ув. домище), будинок (р. -нку); (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць). [Горниці гарні збудували, великі]. Каменный дом - кам'яниця, мурованиця (Вхр.). Барский роскошный дом (дворец) - палати, палац. Дом нежилой - нежилий будинок, пустка. Загородный дом - позаміський будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір (р. -тора). Вне дома, наружу - невдома, надворі. [Хіба тільки світу, що в вікні? - надворі ще більш];
    2) (учреждение) дім [Торговий дім], будинок. [Селянський будинок]. Детский дом - дитячий дім, (ясли) охоронка. Воспитательный дом - дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей. Д. молитвенный - молитовня, молитовний дім. Д. странноприимный - притулок для подорожніх, привітальня. Д. отдыха - будинок для відпочинку. Д. ночлежный - нічліг (р. -гу). [Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.)]. Д. рабочий, исправительный, смирительный - дім примусової праці. Д. исправительно-трудовой - дім праці й поправи. Д. арестный - рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня. Д. для сумасшедших - божевільня, дім для божевільних (навіжених). Д. заезжий (постоялый) - заїзд. Д. питейный - шинк (р. шинку), шинок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда. [Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.)]. Д. публичный - дім розпусти, (эвфем.) лупанар, (грубо) бурдей. Д. игорный - дім картярський, дім гральний;
    3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, дома (ж. р.). [Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Не минайте господи нашої - ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Занесеш до моєї доми];
    4) (династия) дім. [Катерина II - не з дому Романових].
    * * *
    1) ( здание) буди́нок, -нку, дім, род. п. до́му

    жило́й \дом — житлови́й буди́нок

    2) (домашний кров, своё жилище) дім, домі́вка, ха́та, госпо́да, осе́ля; до́ма; (перен.) стрі́ха

    на дому́ — [у се́бе] вдо́ма (до́ма)

    отцо́вский (роди́тельский, о́тчий) \дом — ба́тьківська ха́та (стрі́ха), рі́дна домі́вка

    3) (люди, живущие вместе, их хозяйство) дім, госпо́да; ( семья) роди́на, сім'я́; ( хозяйство) господа́рство

    вести́ \дом — вести́ господа́рство (дім)

    всем до́мом — всім до́мом (всією роди́ною, всіє́ю сім'є́ю)

    4) (династия, род, фирма)

    изда́тельський \дом — видавничий дім; дім

    5) ( учреждение) буди́нок, дім

    \дом культу́ры — буди́нок культу́ри

    Русско-украинский словарь > дом

  • 4 порядок

    порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -
    1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];
    2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.
    * * *
    1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́

    всё в поря́дке — ( в исправном виде) все в поря́дку, все як слід; (перен.: благополучно) все гара́зд

    для поря́дка — для поря́дку; ( для соблюдения обычая) для годи́ться

    наводи́ть, навести́ \порядок — наво́дити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зроби́ти лад

    приводи́ть, привести́ в \порядок что — упорядко́вувати, упорядкува́ти що, дава́ти, да́ти лад чому́, дово́дити, дове́сти до ладу́ що; ( убирать) прибира́ти, прибра́ти що

    приводи́ть, привести́ себя́ — ( свой туалет)

    в \порядок — опоряджа́тися, опоряди́тися

    э́то в поря́дке веще́й — це звича́йна (приро́дна, норма́льна) річ, це норма́льно

    2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́ва

    поря́дки — (мн.: общественные отношения) поря́дки, -ків, зви́ча́ї, -чаїв и -ча́їв, постано́ви, -но́в

    3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́

    в поря́дке о́череди — по че́рзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно

    \порядок дня — поря́док де́нний, поря́док дня

    по \порядок дку — за поря́дком, згі́дно з поря́дком; ( по очереди) по черзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно

    идти́ свои́м поря́дком — іти́ [собі] свої́м зви́ча́єм (своє́ю че́ргою; диал. свої́м три́бом)

    4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́док

    в спе́шном поря́дке — спі́шно; ( немедленно) нега́йно

    5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́ду

    соображе́ния такти́ческого поря́дка — міркува́ння такти́чного шти́бу, такти́чні міркува́ння

    два поря́дка мы́слей — два на́прями думо́к

    напряже́ние поря́дка 500 вольт — напру́га бли́зько (ко́ло) 500 вольт

    6) воен. поря́док
    7) биол. поря́док
    8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́

    Русско-украинский словарь > порядок

  • 5 игра

    1) гра, ігра (им. мн. гри и ігри, р. ігор), грання, (забава) іграшка, грашка, ігрище, грище, гулянка, забава, забавка. [Люби гру, люби й прогру (Номис). Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був (Котл.). З другими дітьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь (Бодянський). Дівочі ігрища незабутні (Куліш). Яка-ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно; коли вже гратися, то вкупі (Грінч.)]. -ра в карты, в шахматы, в шашки, на бильярде - гра в карти, в шахи, в дамки, на більярді. -ра азартная - газардов(н)а, запальна гра. Биржевая -ра - біржова гра. Игры (развлечения, забавы) - ігри, (р. ігор), грища, ігрища (-рищ), гульня, (і)грашки (-шок). -ры гладиаторские, олимпийские - гладіяторські, олімпійські ігри, (і)грища. [Він досі вже на грищах олімпійських отримує вінці (Л. Укр.)]. -ра на лице, в глазах - гра, міна на обличчі, в очах. -ра крови - гра, грання крови. -ра цветов - гра, міна фарб. -ра драгоценных камней - гра самоцвітів. -ра слов - гра слів. -ра природы, случая, судьбы - гра природи, випадку, долі. -ра страстей, воображения, остроумия - гра пристрастей, уяви, дотепу. -ра фантазии - гра фантазії. -ра пчёл - прийгра бджіл. -ра дипломатическая - дипломатична гра. Раскрывать -ру - виявляти, показувати гру. -ра не стоит свеч - не варта справа заходу; для такої забави шкоа й світло світити (Приказки). -ра жизнью и смертью - гра життям і смертю. -ра с огнем, с опасностью - гра з огнем, з небезпекою. Была -ра! - було клопоту! Предаваться -ре - вдаватися, вкидатися в гру;
    2) (действие) гра, драння, граття на чому, в що; гуляння в що, в чого; см. Играние. [З його граття не буде пуття (Приказка)]. -ра на скрипке, на пианино - гра, грання, граття на скрипку (реже на скрипці), на піяніно. -ра пианиста, актёра - гра, грання, граття піяніста, акте[о]ра. -ра напитков - грання, шумування напоїв, трунків.
    * * *
    гра, грання́, ігра́; гра́йка; ( забава) заба́ва, за́бавка, і́грашка; гри́ще

    \игра ры — мн. і́гри, род. п. і́гор; заба́ви, -ба́в, і́грашки, -шок

    биржева́я \игра ра — біржова́ гра

    \игра ра́ воображе́ния — гра уя́ви (фанта́зії)

    \игра ра́ на трубе́ — гра (грання́) на сурмі́ (на трубі́), су́рмлення, сурмлі́ння

    игра́ть (вести́) большу́ю \игра ру́ — гра́ти (вести́, прова́дити) вели́ку гру

    опа́сная \игра ра́ — небезпе́чна гра

    \игра ра́ не сто́ит свеч — погов. не ва́рта спра́ва за́ходу, шко́да́ [й] за́ходу, шко́да й во́ску псува́ти, шко́да й сві́чку світи́ти

    Русско-украинский словарь > игра

  • 6 впереди

    попереду, спереду, перед, поперед, поперідь. Впереди всего, впереди всех - посамперед, всамперед, на чолі. Быть впереди - бути на переді, вести перед. Пойти впереди - повести перед. Ваша речь впереди - ваше слово згодом буде. Продолжение впереди (впредь) - далі буде. Командир шёл впереди войска - отаман ішов на чолі війська. Часы впереди - годинник показує наперед, поспішає.
    * * *
    1) (перед кем-чем-л.) нареч. спереду, попере́д попе́реду и попере́ду
    2) (нареч. в будущем) нада́лі, да́лі, у майбу́тньому
    3) предл. с род. п. попере́д, попе́реду (кого, чого), пе́ред (ким-чим, кого чого), (преим. перед мест. "мною") пе́реді, пе́редо (ким, чим)

    Русско-украинский словарь > впереди

  • 7 мальчик

    1) хлопець (-пця), хлопчик, ум. хлопчичок (-чка), хлоп'я (-яти), ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко, хлопча (-чати), хлопченя (-няти), ум. хлопчатко, хлопченятко, хлопчина, хлопчак (-ка), хлоп'яга, пахолок, пахоля (-ляти), ум. пахолочок (-чка). [П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці (М. Вовч.). В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка (Рудч.). Ти вже не хлопець, а парубок: затого й на вечерниці (Кониськ.). Хіба-ж Петро парубок? Він іще хлопчак (Звин.). П'ять або шість год хлоп'яті - вже воно й у штанцях (Рудч.). Ой, де-ж ти будеш ночувати, хлопчино-хлопчиночко (Чуб. V). Росте те хлопчатко (Морд.). Ходіть лишень швидче, хлопченята, я по яблучку вам дам (М. Вовч.). Скажи мені правду, мале пахоля (Метл.). Я малий пахолок, родився в вівторок, а в середу рано мене до школи віддано (Пісня)]. -чик ещё спящий с матерью - підбічний хлопець. Выхоленный -чик (бутуз) - буцик, ум. буцичок (-чка), буценя (-няти), ум. буценятко, буценяточко. [Ич який буцик! Видно що панська дитина (Сл. Яв.)]. Мальчики (собир.) - хлоп'яцтво. [І чоловіки, і жіноцтво, і хлоп'яцтво, та й дітвора туди-ж (Квітка)]. Вести себя, как -чик - поводитися по-хлоп'ячому. Быть -ком - хлопцювати. [Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став (Сл. Гр.)]. -чик-с-пальчик - покотигорошко, хлопчик-мізинчик. -чики в глазах - чортики перед очима, в-очу темно;
    2) -чик в услужении - хлопець, хлопчак, наймитча (-чати), (казачок) пахолок, пахоля (-ляти). [Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (М. Вовч.). Ото! Хіба ти в нього пахоля (Л. Укр.)]. -чик на побегушках - попихач, побігун (-на), побігущий хлопець. Я тебе не -чик - я тобі не наймит, не попихач;
    3) (скамеечка, разувайка) підніжок (-жка), підніжня (-ні), ослінчик.
    * * *
    1) хло́пчик, хло́пець, -пця; хлопча́к, -а, хлоп'я́к, -а

    \мальчик с па́льчик — фольк. хло́пчик-мізи́нчик, род. п. хло́пчика-мізи́нчика

    2) ( малолетний слуга) хло́пчик, хло́пець, козачо́к, -чка́

    Русско-украинский словарь > мальчик

  • 8 норов

    1) (обычай) звичай (-чаю). Что город, то -ров - що край, то й звичай; що криниця, то й водиця; всяк молодець на свій взірець; у вас, у Київі, мруть, - до нас ховати не везуть (Приказки);
    2) (характер) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів), (обычно) вдача; срв. Нрав 1. [(Жінка) норовом страшенно непокірна (Куліш). В удови два норови, а в удівця - немає й кінця (Приказка)]. Крут -вом кто - круту (сувору) вдачу має хто; срв. Норовистый. Вести (подводить), подвести кого под свой -ров - натягати, натягти кого на свій копил, підтягати (перегинати), підтягти (перегнути) кого під свій норов. -ров не боров, на убой не откормишь - хоч яка лиха людина, та тобі не скотина: на заріз не відгодуєш. -ров на -ров не приходится - норов на норов не прийдеться;
    3) (у лошади и перен.) норов. [Норов - не хвороба, а тільки хиба деяких коней (Корольов)]. Лошадь с -вом - норовистий кінь. Женщина с -вом - жінка з норовом, норовиста жінка, норівниця (М. Вовч.).
    * * *
    1) но́ров, -у; но́рови, -вів; ( характер) вда́ча

    с \норов вом — з но́ровом

    2) ( обычай) зви́чай, -чаю; но́ров

    что го́род, то \норов в — посл. що край, то й зви́ча́й; що голова́, то й ро́зум; що крини́ця, то й води́ця; що ха́тка, то і́нша га́дка

    Русско-украинский словарь > норов

  • 9 производить

    произвести и произвесть
    1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;
    2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];
    3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;
    4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;
    5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -
    1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;
    2) вироблений, спродукований;
    3) переведений, зроблений, відбутий;
    4) виведений з чого;
    5) попромований в що. -ться -
    1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;
    2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;
    3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;
    4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;
    5) промуватися, бути попромованим.
    * * *
    I несов.; сов. - произвест`и
    1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́
    2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти
    3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти
    4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти
    5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти
    6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)
    7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити
    II несов. см. соизволять

    Русско-украинский словарь > производить

  • 10 стыд

    1) со́ром, -у, стид, род. п. стида́ и сти́ду, осоро́ма; соромо́та, стидо́вище, стидо́висько, страм, -у

    \стыд д — и

    срам! стид і — со́ром!

    к ду́ моему́ — на со́ром мені́

    не име́ть ни \стыд да́, ни со́вести — не ма́ти ні со́рому, ні со́вісті

    потеря́ть д — втра́тити со́ром (стид)

    2) в знач. безл. сказ. со́ром, стид; страм

    Русско-украинский словарь > стыд

См. также в других словарях:

  • ВЕСТИ — и (прост.) весть, веду, ведёшь, прош. вр. вёл, вела; ведший, несовер. (срн. водить). 1. кого что. Помогая итти, направлять движение кого нибудь. Вести больного. || Итти с кем нибудь, сопровождать кого нибудь, показывая дорогу. Вести слепого.… …   Толковый словарь Ушакова

  • вести —   Вести себя хорошо, дурно и т. п. быть хорошего, дурного и т. п. поведения.     Слушайся маму, веди себя хорошо.   Вести свой род от кого считать себя потомком кого н.     Мы (гуси) свой знатный род ведем от тех гусей, к рым некогда был должен… …   Фразеологический словарь русского языка

  • род — Семейство, фамилия, происхождение. Вести свой род от кого, возводить свой род до отдаленного предка. Ср. . См. качество, племя, происхождение, разряд, семейство, способ, стиль быть из чьего л. рода, в каком л. роде, единственный в своем роде,… …   Словарь синонимов

  • вести — веду, ведёшь; вёл, вела, ло; ведущий; ведший; ведомый; дом, а, о; ведя; нсв. 1. (св. привести). кого. Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать. В. сына за руку. В. коня под уздцы. В. хулигана в милицию.… …   Энциклопедический словарь

  • род — а ( у); м. 1. предл.: о роде, в роде и в роду, на роду; мн.: роды, ов. Основная общность людей первобытного общества, представляющая союз больших семей, находящихся в родственных отношениях. Старейшина рода. 2. предл.: о роде, в роде и в роду, на …   Энциклопедический словарь

  • вести свой род — выйти, быть родом, происходить, вести свое происхождение Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • род — сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? рода, чему? роду, (вижу) что? род, чем? родом, о чём? о роде и в роду; мн. что? роды, (нет) чего? родов, чему? родам, (вижу) что? роды, чем? родами, о чём? о родах   разновидность, подобие 1.… …   Толковый словарь Дмитриева

  • род — РОД, а ( у), пред. о (в) роде и в (на) роду, мн. ы, ов, муж. 1. Основная общественная организация первобытнообщинного строя, объединённая кровным родством. Старейшина рода. 2. Ряд поколений, происходящих от одного предка, а также вообще поколение …   Толковый словарь Ожегова

  • Вести — I несов. перех. и неперех. 1. перех. Идя рядом с кем либо, сопровождая кого либо, направлять его движение, помогать или заставлять идти. отт. Идти с кем либо, объясняя, показывая что либо. 2. перех. Идти во главе, быть предводителем войска,… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • вести — веду/, ведёшь; вёл, вела/, ло/; веду/щий; ве/дший; ведо/мый; до/м, а, о; ведя/; нсв. см. тж. вестись, ведение 1) (св. привести) кого Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать …   Словарь многих выражений

  • вести́ — веду, ведёшь; прош. вёл, вела, ло; прич. наст. ведущий; прич. прош. ведший; прич. страд. наст. ведомый; деепр. ведя; несов. 1. перех. Идя вместе, направлять движение, помогать идти. И шествуя важно, в спокойствии чинном, Лошадку ведет под уздцы… …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»