больного

выслушать вислухувати, вислуховувати, вислухати, дослухати, сов. дослухати, переслухати, прослухати. В-ать всё или всех - переслухувати, переслухати. -ать до конца - дослухувати, дослухати. -ать (больного) - обслухувати, обслухати, переслухати. Выслушанный - вислуханий, переслуханий, дослуханий, обслуханий. Выслушиваемый - вислухуваний, вислуховуваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыслушать

1) (чего) покладання, кладіння. -ние основания постройки - закладини;

2) (предмета по отношению к окружающей местности) становище, позиція. [Становище (позиція) фортеці, збудованої серед гір, було вельми сприятливе за-для оборони]. -ние города - становище (позиція) міста. -ние горизонтальное - стан горизонтальний, позем(н)ий; (вертикальное) стан простовисний. В лежачем -нии - лежма, навлежачки. В стоячем -нии - стовма, навстоячки. Географическое -ние страны, города - географічне становище країни, міста. -ние в пространстве - місце в просторі. -ние тела, головы - постава тіла, голови. [Надати голові природньої постави];

3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), становище, ситуація. [Які причини призвели до такого сумного стану (становища)? В такому стані українські землі переходять під руку дужчого сусіди (Єфр.). Становище було принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). От становище: купити нема за що і продати нема чого. Стан політичний. Стан матеріяльний]. Попасть в неловкое -ние - опинитися в ніяковому (в прикрому) становищі, стані; опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку ступити, попастися в клопіт. Поставить кого в неловкое -ние - поставити кого в ніякове становище. Поставить в глупое -ние - зробити дурня з кого, завдавати, завдати дурня кому. Очутиться в затруднительном -нии - опинитися (знайтися) в скрутному стані (становищі), (шутл.) попасти в анацію; загнатися на слизьке; упасти в тісну діру. Поставить кого в затруднительное -ние - призвести (поставити) кого в скрутний стан (становище); (шутл.) загнати кого на слизьке (в тісну діру; в суточки); загнути карлючку кому; завдати халепи кому, діпнути кого. Тяжёлое, стеснённое -ние - тіснота, притуга, скрут(а). [Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помалу (Куліш). Чи вислухав він наших посланців, що ми йому в притузі посилали? (Грінч.)]. Безвыходное (безысходное) -ние - безпорадне, безвихідне становище (стан, година); тісний кут. В безвыходном -нии кто - в безпорадному стані хто; нема ради кому; кінці в край кому. [Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, - нічого їсти, пішов та й украв]. Поставить себя (кого) в безвыходное -ние - поставити себе (кого) в безпорадне становище; оцирклювати себе; попастися в матню. [Здурів і я на старі літа: кругом себе оцирклював (Греб.)]. Он в жалком -нии - його стан жалю гідний (нужденний, злиденний). - ние получилось плохое - становище вийшло негарне. -ние дел, -ние вещей - стан, становище речей. [Більш-менш стає видко становище річей в нашій минулості (Грінч.)]. Дела находятся в плохом -нии - справи в поганому стані; справи стоять погано (зле, кепсько). Спасти -ние дела - врятувати справу. -ние больного - стан здоров'я слабого (хворого, недужого). -ние больного улучшается (ухудшается) - хворому ліпшає (гіршає). Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. - поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно; постать узяти дружню, ворожу и т. п.; стати до кого на стопу прихильну, ворожу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние - дійти до належного, нормального стану (становища); на стану стати. Неестественное -ние - неприродній стан. Всё в том же -нии - все в однаковому стані. Быть в интересном -нии (о беременности) - бути в стані (при надії). Неустойчивое -ние - хиткий стан. Устойчивое -ние - твердий (станівкий) стан. Ложное -ние - фальшиве становище. -ние мирное - мирний стан. -ние военное - військовий стан. -ние осадное - стан облоги. Город находится на военном (осадном) -нии - у місті воєнний стан (стан облоги). В оборонительном -нии - в стані оборони;

4) (социальное, правовое) стан, становище; стать, постать (-ти). [Який наш соціяльний стан? Рівність становища суспільного. Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її і родові (Л. Укр.). Вона має перейти до стану жіночого (Г. Барв.). Страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували (Мкр.). В кріпацькій статі усе страхає, усього боїшся (М. Вовч.)]. -ние служебное - становище, стан урядовий. [Людині з вищою освітою, з поважним становищем значного урядовця (Коцюб.). Його стан урядовий дуже високий]. Высокое -ние - високий стан (становшце, уряд). Человек с -нием - людина на стану, на становищі;

5) (тезис) твердження, засада, теза. Основное -ние - ґрунтовна (основна) теза (твердження, засада); підвалина;

6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) - закон, постанова про що, статут чого. -ние об уголовных преступлениях - закон, постанова про карні злочини. -ние об акционерных обществах - закон про акційні товариства. -ние о подоходном налоге - статут прибуткового податку, постанова про прибутковий податок.

* * *

1) ( расположение в пространстве) поло́ження; ( местонахождение) місцеперебува́ння, місцепробува́ння; ( позиция) пози́ція

2) ( состояние) стано́вище, стан, -у, стано́висько

3) ( обстановка общественной жизни) стано́вище, стан

4) (свод правил, законов) поло́ження

5) ( тезис) поло́ження, те́за; ( утверждение) тве́рдження

6) ( действие) покла́дення, поклада́ння

сов. выслушание вислухування, вислухання; (свидетелей на суде, вообще многих или многое) переслухування, переслухання; (больного) обслухування, обслухання, переслухування, переслухання.

* * *

выходить

1) виходжувати, виходити [По всіх степочках виходила. Ходив два дні, а виходив дві копійки], (сов.) витупати. [Насилу витупали в нього, щоб дозволив];

2) (больного) доглядати, виглядіти.

* * *

1) (сост. больного) захворюваність, захворілість (-ости);

2) (восприимчивость к заболеваниям) вразливість, сприйнятливість до хороб;

3) (болезнь) х(в)ороба. Статистика -мости населения - статистика хороб серед людности.

* * *

1) (действ.) оконч. дослідження, дослід, розслід (-ду) чого; неок. - см. Исследывание. [Дослідження історичних законів, тексту. Хімічні досліди. Тільки науковий дослід може довести, що це позичений, а не свій сюжет (Грінч.)];

2) (в отвл. знач.: результат, научн. сочинение) дослід (-ду), розслід, (научн. сочин. ещё) розвідка, розправа, студія. [Я, було, замість досліди робити, читаю Садія, мов белетристичне писання (Крим.). Дотеперішні розсліди в історії нашого письменства (Єфр.). Професор писав рецензію на одну математичну розвідку (Крим.). І за тиждень написав я чималу таки розправу (Самійл.)]. -ния (научные сочин.) по истории - розвідки, досліди з історії. -ние в области чего - дослід в царині чого, дослід коло чого, над чим. [Досліди коло старого письменства ще й досі не завершено (Єфр.)]. -ние больного - огляд, оглядання, дослід хорого. -ние крови - (процесс) дослідження, дослід крови, (результат) дослід крови. -ние места преступления - обслідування (обслід) місця злочину, обслід на місці злочину.

* * *

1) ( действие) дослі́дження, (неоконч.) дослі́джування

2) ( научное сочинение) дослі́дження, ро́звідка

1) ложечка, (детск.) лозя. -ка чайная, дессертная - чайна, десертна (десертова) ложечка;

2) анат. scrobiculum cordis - ямка черевна, серцевий діл (р. долу). У больного давит, сосёт под -кой - хворого тисне, нудить в черевній ямці, (вульг.) тисне під серцем, тягне в середині (під грудьми), нудить коло серця.

* * *

натирывать, натереть

1) чего - натирати, натерти, (о мног.) понатирати чого. [Знайшла ріпу, натерла на тертушку (Мирний)];

2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати кого, що чим; (больного) витирати, витерти (хворого, слабого). [Натри мені бік шпигинаром (Київщ.). Натерла підлогу мастикою (Київ)];

3) что (продолжительным трением) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати що; (саднить) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, нашмуглювати, нашмугляти, о(б)шмуглювати, о(б)шмугляти, нашмульгувати, нашмульгати, обшмульгувати, обшмульгати, нашморгувати, нашморгати що, (утомлять работой) натруджувати, натрудити, (о мног.) понамулювати, помуля[и]ти, понашмуглювати, понашмульгувати, понашморгувати, понатруджувати и т. п. що. [Матірка з десятки (грубое полотно) натирає тіло до розчосу (Мирний). Машкара намуляла мені вже добре щоки (Н.- Лев.). Мені паляниці (в торбині) намуляли плечі (Тесл.). Мотуз ошмугляв молодеє тіло (Н.- Лев.). Кайдани тіло обшмульгали (Дума). Хоч ніжку натрудив (голуб), одначе вирвався і полетів (Глібів)]. -реть бока, перен. - обтертися, обговтатися, вигладитися, (наловчиться) наламатися и наломитися, (вульг.) насобачитися. Натёртый -

1) натертий; понатираний;

2) натертий, понатираний; витертий;

3) натертий, понатираний; намуля[е]ний, о(б)шмугляний, обшмульганий, нашморганий, натруджений, понамулюваний, помуля[е]ний, пообшмуглюваний, пообшмульгуваний, понашморгуваний, пошморганий, понатруджуваний. -ться -

1) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п. [Руки-б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)];

2) (наловчиться, сов.) - см. Навастривать (-рить к чему руку). Он в людях -тёрся - між людьми він обтерся; см. выше -реть бока;

3) (вдоволь, сов.) - а) натертися, попотерти (досхочу), (о мног.) понатиратися; б) натертися, попотертися (досхочу), (о мног.) понатиратися и т. п.; срв. Тереть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натер`еть

1) натира́ти, нате́рти -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти; (измель-, чить некоторое количество) утира́ти, уте́рти

2) (причинять боль, повреждать трением) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. пому́ляти и пому́лити и понаму́лювати, натира́ти, нате́рти и мног. понатира́ти; ( наминать) намина́ти, нам'я́ти, -мну́, -мне́ш и мног. понамина́ти; (сов.: до ссадин) диал. пошмугля́ти, пошмо́ргати

1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога (мн. ноги, ніг); (ступня) нога, (зап.) стопа. [Тупне кінь ногою (Шевч.). Хлопчик стоїть на одній нозі (М. Вовч.). Вовка ноги годують (Номис). Стежка засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не видно на його білій скатерті (Франко)]. Две, обе -ги - дві, обидві ноги (нозі). [Стає на руках, одкидає обидві нозі назад, неначе брикає ними (Н.-Лев.)]. Левая, правая -га - ліва, права нога. Задние, передние -ги - задні, передні ноги. Деревянная -га - дерев'яна нога, (деревяшка) дерев'янка, (костыль) милиця. Вверх -гами - а) (в прямом знач.) догори ногами, горініж, сторч головою; б) (перен.: вверх дном) догори ногами, догори коренем, шкереберть. [Все він перевернув догори коренем (Звин.)]. -гами вниз (к земле) - долініж. Босыми -гами - босими ногами, (босиком) босоніж. В -гах - в ногах. Пусть не путается в -гах партии - (не)хай не плутається під ногами в партії. На босую -гу - на босу ногу, (на-)босоніж, на-босе. Лёгкий на -гу - см. Лёгкий 7. Он на -гах (ходит, здоров) - він уже підвівся (став) на ноги, він уже ходить, він уже здоровий (одужав, вичуняв, диал. оклигав и оклигнув). Он уже опять на -гах - він уже знов(у) на ногах. В грехах, да на -гах - у гріхах, та на ногах. Быть весь день на -гах - бути цілий день на ногах, цілий день не сісти (не присідати). [Я-ж цілий день не сяду! (Звин.)]. Под -гами - під ногами, (изредка) під ногою. [Ви підіймаєтесь сходами; вони риплять під вашою ногою (Микит.)]. С головы до -ног, с ног до головы - від голови до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови. [Обміряв її величним поглядом од голови до ніг (Крим.)]. Вооружённый с головы до ног - озброєний від голови до ніг (до п'ят). Со всех ног - що-духу (в тілі), що є (єсть) духу, скільки духу, що-дух у тілі (М. Вовч.), що ноги несуть (несли), (во всю прыть) чим-дуж, (во все лопатки) на всі заставки, на всю витягу, (опрометью) прожогом. С руками и (с) -гами - з руками й (з) ногами. У чьих ног - коло (біля) чиїх ніг (зап. стіп), (зап.) у чиїх стіп. [У стіп твоїх (душа) весь свій тягар скидає (Франко)]. Ни -гою (к кому) - (а)ні кроку (ні ногою) (до кого). -ги не клади (не ставь, не заноси) куда - і ступнути (і ходити) не думай куди, (а)ні кроку (ні ногою) куди. -ги моей не будет у тебя - ноги моєї не буде в тебе. Бросаться, броситься кому в -ги - кидатися, кинутися кому в ноги (під ноги, до ніг), падати, впасти кому в ноги (під ноги, до ніг). [Упав фараону під ноги (Франко). Він упав до ніг милосердного анабаптиста (Кандід)]. Быть на короткой (дружеской) -ге с кем - см. Короткий 4. Быть (стоять) одной -гой в могиле - бути одною ногою в труні (в домовині), стояти одною ногою над гробом (у гробі, в домовині). Валиться, свалиться с ног - на ногах не стояти (не встояти), валитися (падати), звалитися (з ніг). [Вийду за ворота, від вітру валюся (Метл.)]. Вставать с левой -ги, левою - гою (с постели) - вставати на ліву ногу (лівою ногою) (з постелі, з ліжка). Давай бог -ги - ходу, хода, драчки, навті[е]ки, навтікача; срв. Наутёк. [Як побачив це я, кинув мерщій кавун, та ходу (Звин.). Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (М. Вовч.)]. Держать свой дом на приличной -ге - держати (тримати) свою господу на порядній (пристойній) стопі (на пристойній лінії, як у (добрих) людей, як порядним людям годиться). Держаться, удержаться на -гах - триматися (держатися), втриматися, (вдержатися) на ногах. Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу - жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському, диал. велико), розкошувати, панувати. [Захотів він велико жити і аж три кімнати собі найняв (Лубенщ.)]. Итти (-га) в -гу - іти (ступати) (нога) в ногу, іти (ступати) ступінь у ступінь, (держать шаг) тримати крок. [В мене донька в ногу з Жовтнем завжди йде (Влизько). Він так ступінь у ступінь ступає, наче міря, як тра ступати (Канівщ.). Жовнярський крок тримати (Франко)]. Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги - іти не в ногу. Итти -га за -гу (-га по -гу) - іти нога за ногою; см. ещё Медленно 1 (Итти -но) и Плестись 2. [Ішов захожий тихо, нога за ногою (Мирний)]. Кидать, кинуть что под -ги кому - кидати, кинути що під ноги кому. Кланяться, поклониться в -ги - кланятися (вклонятися), вклонитися в ноги. [Вклонилася низенько, аж в самії нозі (Сл. Закр.)]. Класть (слагать), положить (сложить) что к -гам чьим - класти (складати), покласти (скласти) що до ніг чиїх. [До ніг народженої з піни складайте… ліхтар мій… і кий (М. Зеров)]. -ги носят - ноги носять. Куда -ги понесут - куди ноги понесуть, (куда глаза глядят) світ за очі (за очима), куди глядя, навмання, навманя[ь]ки. Отбиваться от чего руками и -гами - відбиватися від чого руками й ногами, (сопротивляться) пручатися проти чого руками й ногами, опинатися (огинатися) (що-сили) проти чого. Переваливаться с -ги на -гу - перехилятися (перехняблюватися) з боку на бік, коливати з ноги на ногу; см. Переваливаться 3. Переминаться с -ги на -гу - переступати з ноги на ногу (фам. з однієї на другу), (топтаться) тупцюватися, тупцятися, топтатися. Плясать в три -ги - витанцьовувати на всі заставки. -ги не повинуются (не слушаются) - ноги не слухають(ся) (не х(о)тять слухатися). -ги подкашиваются, подкосились - ноги підломлюються (підтинаються, мліють), підламалися (підтялися, помліли). Поднимать, поднять (поставить) кого на -ги - а) (больного) зводити, звести кого на ноги, на світ пустити кого. [Хто мене на світ пустив? - Я тепер здорова (Мартинов.)]; б) (перен.) зводити (ставити), звести (поставити) кого на ноги; срв. Поставить 1. Подставлять -гу - см. Ножка (Подставлять -ку). Положить -гу на -гу - закласти ногу на ногу. Поставить войска на военную, на мирную -гу - перевести військо на воєнне, на мирне становище. Протянуть -ги - а) (в прямом знач.) простягти (витягти) ноги, (о мног.) попростягати (повитягати) ноги; б) (умереть) простягтися, випростатися, (вульг.) задерти ноги, дуба дати, ґиґнути, освіжитися, перекинутися. См. Протягивать 1 (-нуть ноги). Сбивать, сбить с ног кого - збивати (валити, звалювати), збити (звалити) з ніг кого; см. ещё Заморочить кого. Связать кого по рукам, по -гам - зв'язати кому руки й ноги, (сделать жизнь несчастной) зав'язати кому світ. Срезать кого с ног - знеславити, зганьбити, зганьбувати кого. Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на -ги - а) (в прямом знач.) зводитися (здійматися, спинатися), звестися (знятися, с[зі]п'ястися) на ноги, (порывисто) схоплюватися (зриватися), схопитися (зірватися) на (рівні) ноги; б) (перен.) спинатися (зводитися, здійматися), с[зі]п'ястися (звестися, знятися) на ноги (на собственные -ги: на власні ноги), (диал.) оклигати, оклигати и оклигнути. Срв. Подниматься. [Коли довелося спинатися на власні ноги, то обставини дуже змінилися на гірше (Н. Громада). Він довго бідував; оце оклигав, як зробився завідуючим ремонтами (Лубенщ.)]. Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги - ставати, спинатися, зводитися, здійматися), стати (с[зі]п'ястися, звестися, знятися), (о мног.) поставати (поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги, (на дыбы) ставати, стати, (о мног.) поставати цапа (цапки, цапком, ставма, дуба, дибки дибка, гопки). Не знает, на какую -гу, стать - не знає, на котру ступити (ступнути). Стать без ног - позбутися ніг, втратити ноги, зробитися безногим, збезножіти. Еле -ги унести откуда - ледве ноги винести, ледве втекти (диал., зап. вивтекти) звідки. Унеси бог -ги - аби тільки (лиш(е)) втекти; см. ещё выше Давай бог -ги. Руками и -гами упираться - упиратися руками й ногами; см. ещё выше Отбиваться руками и -гами. Хромать на одну -гу - кульгати (шкандибати, шкатульгати) на одну ногу. Ног под собою не чувствовать (не чуять) - землі (ніг) під собою не чути. [Землі під собою не чув: як той вітер мчавсь (Мирний)]. Шаркать -гами - човгати (совгати) ногами. Одна -га тут другая там - одна нога тут, друга там; (реже) на одній нозі. [«Хутче-ж!» - «На одній нозі» (Свидн.)]. За глупой головой и -гам непокой - за дурною головою і ногам лихо (Приказка). Баба-яга, костяная -га - баба-яга нога-костюга, баба-яга костяна нога (ЗОЮР II);

2) (подставка, стойка) нога; срв. Ножка 2;

3) строит., техн. - (крана, копра, циркуля) нога; (наслонная) наріжник (-ка); (стропильная) кроквина;

4) (у сапожников) копил (-ла); см. Колодка 3;

5) (снопов) ряд (-ду), рядок (-дка).

* * *

отказаться

1) от чего, кого, в чём - відмовлятися, відмовитися від чого, від кого, в чому (редко), (гал.) вимовлятися, вимовитися чого, (усиленно) відмагатися, відмогтися від чого, (отрекаться) зрікатися, зректися чого, кого, відрікатися, відректися від чого, від кого (редко: вирікатися, виректися чого), відкидатися, відкинутися від кого (часто о близких людях: женихе, невесте, влюблённых, супругах и т. п.), від чого, кидатися чого, (гал.) скидатися чого. [Першого купця не кидайсь (Ном.)]. -ваться, -заться от кого, чего (покинуть, оставить) - цуратися кого, чого и від кого, від чого [Сина батько відцурався (Шевч.)], відкаснутися від кого, від чого, (отпираться) відгетькуватися від чого. Срв. Отрекаться. -ся от должности, обязанностей, власти, престола - відмовлятися (відмовитися) від посади, обов'язків, влади, трона (корони) или зрікатися (зректися) посади и т. д., или складати (скласти) посаду, обов'язки, владу (уряд), корону. См. Слагать. -заться от занимаемой должности - зректися своєї (или обійманої, посіданої) посади. Нас приглашали на обед, а мы -зались - нас прохали (прохано) на обід, та ми відмовились. Гости -зываются - гості відмагаються. -ваться (-заться) от платы, от работы - зрікатися (зректися) плати, роботи, відкидатися від плати, від роботи, кидатися плати, роботи. -заться от платежа податей, налогов - зректися платити податки, налоги. -заться от наследства - відмовитися від спадку, спадщини, (гал.) дідицтва, зректися спадку и т. д. -зываться (-заться) от своего мнения, своих слов, показаний - зрікатися (зректися) своєї думки, своїх слів, свідчень, відмовлятися (відмовитися) від своєї думки, від своїх слів, свідчень. -заться от дачи показаний - відмовитися дати свідчення. -заться от своего намерения - зректися (несов. зрікатися) свого наміру. -зываться от личных интересов, развлечений - зрікатися особистих інтересів, утіх. -зываюсь от своих прав - зрікаюсь своїх прав на що. -заться от кого - зректися кого. [Я не маю сили тебе зректися (Л. Укр.)]. -заться от себя - зректися себе. Он отказался от меня - він відцуравсь мене, відкинувся від мене. Я от чести этой -зался - я від чести тої відмовився, я зрікся тої чести. Доктора - зались от больного - лікарі відмовились від хорого. Я не -ваюсь работать - я не відказен (при обычн. форме: не зрікаюсь, не відмовляюсь) працювати;

2) кому (завещаться) - відписуватися, бути відписаним, відказуватися, бути відказаним. См. Завещаться.

* * *

1) відмовля́тися, відмо́витися

2) ( отрекаться) відмовля́тися, відмо́витися, відкида́тися, відки́нутися, зріка́тися, зректи́ся, цура́тися, відцура́тися; несов. відсахну́тися

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити, відка́зувати, відказа́ти

отчитать

1) відчитувати, відчитати, вичитувати, вичитати, кінчати, скінчити читання, переставати, перестати читати. [І я своє вже все вичитав]. -тать урок (заданное) - вирецетувати. [Так йому вирецетував, аж спасибі сказав (Свидн.)];

2) кому, кого (делать выговор) - вичитувати, вичитати кому, (описат.) читати, прочитати (вичитувати, вичитати) молитву кому. [Батько вичитав їй за попсовану книгу. Добру молитву прочитали їй за брехні]. Его хорошо -ли - добре йому вичитали, йому добру молитву прочитали;

3) кого (больного, бесноватого) - відчитувати, відчитати (хорого, біснуватого).

* * *

несов.; сов. - отчит`ать

1) ( делать выговор) вичи́тувати, ви́читати, бра́ти в шо́ри, узя́ти в шо́ри; ( распекать) шпе́тити, ви́шпетити; несов. диал. ви́бештувати, ви́банітувати

2) (несов.: кончить читать) відчита́ти, ви́читати

3) ( читая молитвы) відчи́тувати, відчита́ти

подкрепить підкрі[е]пляти, підкрі[е]пити, (о мн.) попідкрі[е]пляти, покрі[е]пляти, покрі[е]пити, скріпляти, скріпити, (о мн.) поскріпляти; підсилювати, підсилити, (о мн.) попідсилювати; посилювати, посилити, засилювати, засилити; підпирати, підперти; (пищею) підживляти, підживити, (о мн.) попідживляти. -пить армию свежими силами - підсилити (посилити) військо новими силами. -пить больного лекарством - підживити, підкріпити недужого ліками. -пить свои слова доказательством - підперти свої слова доказами. -пить присягою - ствердити присягою. Подкреплённый - підкрі[е]плений, (о мн. попідкрі[е]плюваний), покрі[е]плений, скріплений, (о мн. поскріплюваний), підсилений, посилений, засилений, підпертий, (пищею) підживлений.

* * *

несов.; сов. - подкреп`ить

и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.

* * *

несов.; сов. - подн`ять

1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити

2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити

3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти

4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти

5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити

6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́ти

покинуть кидати, кинути, покидати, покинути лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, (гал.) опускати, опустити, (о мн.) позалишати и т. д. -нуть убегая - відбігати, відбігти, (о мн.) повідбігати кого, чого. [Перевертні, що відбігли рідного люду і його звичаїв, і його мови, і його віри, і його спільної долі (Куліш)]. -нуть, уходя - відходити, відійти кого, чого (гал.). [Не одходи мене, мати! хто-ж мя буде колисати]. Очень жаль, что вы нас -даете - велика нам шкода, що ви нас кидаєте. Без сожаления -ну белый свет - без жалю покину світ білий. Не -дай меня в отчаянии - не лишай мене в розпачі. Счастье -ло его - доля опустила (покинула) його. -нули больного на волю божью, без присмотра - залишили слабого на волю божу (на призволяще), без догляду. Срв. Оставлять, оставить. Покинутый - кинутий, покинутий, залишений, полишений, (гал.) опущений, (о мн.) позалишуваний.

* * *

(несов.: побросать) поки́дати; (долго, много) попоки́дати

1) (действ.) породіння, породження, зродження, сплодження и т. п. - см. Порождать;

2) (племя) породження, поріддя, рід (р. роду), плід (р. плоду), кодло, порідня (- дні), відрідок (-дка), виплодок (-плідка). -нье ехиднино - кодло гадюче (єхидняче);

3) (создание, продукт) виплід (-плоду), витвір и утвір (-твору). -нья больного воображения - виплоди (витвори) х(в)орої уяви.

* * *

1) ( действие) поро́дження

2) (плод, результат чего-н.) поро́дження, ви́твір, -вору, ви́плід, -лоду; ( отродье) ко́дло, ви́плодок, -дка, ви́родок, -дка

приготовить готувати, приготувати, готовити, приготовити, виготовляти, виготовити, виготовувати, виготувати, зготовляти, зготовити, зготувати, наготовляти, наготовити, наготувати (о мног. понаготовляти, понаготовлювати), лагодити, налагоджувати, налагодити (о мног. поналагоджувати), прилагоджувати, прилагодити, злагоджувати, злагодити, ладити, наладити, ладнувати, наладнувати, ладнати, наладнати, виладнати, зладнати, ладувати, обладувати, лаштувати, налаштувати (о мног. поналаштовувати), рихтувати, нарихтувати, пририхтовувати, пририхтувати, риштувати, нариштувати, споряджати, спорядити, наряджати, нарядити, строїти, настроїти що до чого; см. Готовить. [Виготовив ріллю (Київськ. п.). Усе, що треба, на обід виготовлю (Кониськ.). Зготувати вечерю (Коцюб.). Ладнає до чаю (Мова). Нарих[ш]тувати вози в дорогу, гармати до бою. Спорядити воза, обід. Матроси налаштували човен, щоб забрати з пароходу поштову кореспонденцію (Крим.)]. -вить уроки - приготовити лекції. -влять кого к экзамену - готувати кого до іспиту. -вить кого-н. к дурной вести - підготувати кого до лихої звістки. -вить больного к смерти - обрядити хворого на смерть. -вить к печати - виготовити до друку що. -вить (как приданое) - придбати що, чого. [Кажи що-сь придбала, чого напряла? (Свид.)]. Приготовленный - приготований и приготовлений, наготовлений, наготований, виготовлений, виготуваний, налагоджений, налаштований, споряджений. -нный к печати - виготовлений до друку.

* * *

несов.; сов. - пригот`овить

примара, мара, (ув. марище, марюка), мана, (реже манія), омана, обмара, (привидение) привид (мн. привиди и привиддя), привиддя, поява, маняк (-ка), (обман, мираж) облуда, марево, обмана. [Щастя - примара: його немає на світі (Васильч.). І немов криваві примари насувались на місто (Коцюб.). Се голодної смерти мара (Л. Укр.). Се не мана - перед очами твоїми матінка твоя (Греб.). Перед неї стояла не Гаїнка, а якась мара бліда, страшна (Грінч.). Що се таке? Се не мара; моя се мати і сестра (Шевч.). Серед хаосу дивовижних марищ (Л. Укр.). Якась страшна поява (Леонт.). І мовчки привидом блукай (Олесь). Привид народнього бунту (Леонт.). Перед тим привиддям страшної правди (Л. Укр.). Привиддя безсонної ночи (Л. Укр.)]. -рак счастья - примара, марево щастя. -рак смерти - примара, мара смерти. -ки больного воображения - примари х(в)орої уяви. Обманчивый -рак - облудна мара (примара, мана, обмара). Сражаться с -ками - воюватися (битися) з примарами (привидами, маняками). Срв. Привидение.

* * *

исследовать досліджувати, дослідити, (реже: проследить) висліджувати, вислідити що, (доходить разбирательством) доходити, дійти чого, (узнавать) дізнавати, дізнати що, чого, (разведывать) розвідувати, розвідати що, (о мн.) подосліджувати, повисліджувати що, подоходити чого, порозвідувати що. [Досліджувати історичні, соціяльні події (Крим.). Народ має свою культуру і спершу треба знати її, дослідити (Грінч.). Він надійшов ближче і почав уважливо дізнавати струмент (рояль), нагинаючись до землі (Корол.). Всякої речі сами по джерелах історичних доходять (всё исследуют сами по историч. источникам) (Куліш)]. -вать отдалённые страны - досліджувати, дослідити далекі краї. -вать кровь - досліджувати, дослідити кров. -вать больного - (осматривать) оглядати, оглянути слабого, (делать над больн. исследования) досліджувати, дослідити слабого. -вать рану зондом - пробувати, випробувати, глядіти, поглядіти рану зондом (дротиком). -вать место преступления - обсліджувати, обслідувати (знач. сов. и несов.), сов. обслідити місце злочину. Тщательно -вать что - пильно досліджувати, дослідити що. Исследуемый - досліджуваний. Исследованный - досліджений, висліджений. -ться - досліджуватися, бути дослідженим.

что

1) (слухом) прислухатися и прислухуватися, дослухатися и дослухуватися до чого, на(д)слухати(ся), прислухати, дослухати; (выслушивая что-л. у больного) обслухувати що; срв. Прислушиваться;

2) (ощупью) намацувати що.

отчаяться (предаваться отчаянью) розпачувати. [Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати (Л. Укр.)]; (впадать в отчаяние) впадати, впасти в розпач, в розпуку. -ся в ком, в чём (терять надежду) - втрачати, втратити надію на кого, на що, зневірятися, зневіритися в кому, в чому. Доктор -вается в выздоровлении больного - лікар утрачає надію, що хорий видужає.