(о+морозе

1) пекучий, палючий [Пекуче (палюче) сонце. Палючий погляд. Палюча мрія. Пекуча потреба. Найпекучіші питання наших часів]; (о ветре, о кнуте) жалкий, смалький. [Жалкий батіг]; (о холоде, морозе) пекучий, лютий, (г)острий, жижкий [Я не лякалась, морозу жижкого (Олесь)]; (о крапиве и др. растениях) жалкий, жалливий, жаркий, жижкий, жигучий. [Це не жалка кропива, а глуха. Кропива така жарка, - аж дим іде]. -чая крапива - жалка кропива, кропива-жижкуха. Жгучие слёзы, жгучий поцелуй - сльози пекучі (палкі), поцілунок палючий (палкий). -чая кровь - гаряча кров. -чая боль - пекучий біль (р. болю) (м. р.), болючий біль;

2) жгучий камень (Lapis causticus) - чортів (р. -вого) камінь, пекельний камінь, ляпис.

* * *

1) пеку́чий; ( палящий) палю́чий; (о ветре, морозе) смалки́й; ( жаркий) жарки́й; (преим. о холоде) лютий; (вызывающий жжение, причиняющий боль) жалки́й

2) перен. пеку́чий

(о морозе) братися, дужчати, крепити, (о ветре) дужчати, розбиратися, міцнішати; срвн. Крепнуть. [Брався мороз (Грінч.). Мороз крепить, шпарить (Кониськ.). А вітер усе розбирається, - коли-б хоч стріх не покуйовдив (Харківщ.)].

* * *

морозець (-зцю), (шутл., как бы олицетворение) морозенко (-ка, м. р.). [Є морозець, та не цупкий (Мирн.). Великі шибки уквітчалися дивовижними візерунками, що вишив та вимережив славний морозенко (Васильч.)].

* * *

уменьш.-ласк.; тж. мор`озик

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

1) (становиться крепче, сильнее) міцні(ша)ти, зміцнятися, дужчати, дужати, в силу вбиватися, набирати(ся) сили, зростати на силах, кріпшати, кріпнути, потужніти, підживати, дебелішати. [Горпина стає сміліша, голос міцніє (Франко). Словесна творчість міцнішає й дужчає (Єфр.). Збирається сила, росте, зміцняється (Коцюб.). Згуки дужчали, виростали, потужніли (Корол.). Життя дома заспокоїло хлопця і він видимо дебелішав (Яворн.). Саме тоді починав у силу вбиватись революційний рух (Єфр.)]; (о морозе, ветре) дужчати, кріпшати, (о спиртных напитках) міцні(ша)ти, кріпшати;

2) (после болезни) дужчати, здоровіти, здоровшати, сили набиратися; у силу вбиватися, остербувати, оклигувати;

3) (делаться тверже) тужавіти, тугшати, тверднути, твердішати. [Масло твердне (тужавіє) на морозі (Київщ.). Грязь від морозу тугшає (Сл. Гр.)].

* * *

мороз (-зу). [Мороз надворі, на шибках лисички гискряться (Звин.)]. Сильный, трескучий -роз - великий (цупкий, лютий) мороз, козацький мороз, мороз з очима, мороз- кипень (-пня), мороз аж рипить (скрипить), аж скалки (зорі, іскри) скачуть, аж шелестить, аж шкварчить, аж дим устає. [Там такий мороз-кипень, аж руки пограбіли (Липовеч.)]. Первые осенние -зы (утренние) - приморозки (-ків, ед. ч. приморозок, ум. приморозочок), заморозки (-ків, ед. ч. заморозок); срв. Заморозок и Утренник. [Почалися надворі приморозки (Н.-Лев.). Уранці так наче приморозочок був, а тепер уже розтає (Сквирщ.)]. Последние весенние -зы - відзимки, озимки (-ків). -зы начинаются, начались - морози починаються, почалися, морози беруться, взялися; (безлич.) стає, стало на холодах, приморозило. [На зиму тільки, як уже приморозить, вертався я в батьківську хату (Стор.)]. Были сильные -зы - були великі морози; морозами здоровими брало. [Зима того року страх яка велика була: морозами то воно здоровими не брало, а снігу навергало врівень з загатами (Кониськ.)]. Ударил -роз, ударили -зы - потис(нув) мороз, потисли (узялися) морози. -роз крепчает - мороз береться (тисне) ще дужче. На дворе -роз трещал - надворі мороз лускав (аж тріскав). [Було оце взимку, надворі мороз лускав (М. Вовч.)]. -роз уменьшается, уменьшился - мороз пересідається, пересівся. [Налічи дванадцятеро лисих, то мороз і пересядеться (Звин.). Мороз поресівся, то й потепліло трохи (Звин.)]. Придавить -зом непокрытую снегом землю - голощоком узяти землю. [Голощоком як візьме, то померзне картопля в землі (Канівщ.)]. К -зу - на мороз. [Та то мабуть двері на мороз лущать (Н.- Лев.)]. От -за - з морозу. [Мужчини сивими стали з морозу (Коцюб.)]. Смерть от -за - смерть з морозу, мерзла смерть. [Неминуча, «мерзла смерть»: сидітимеш, сидітимеш, та такечки не зчуєшся, як і замерзнеш (Еварн.)]. Обильный -ми - см. Морозный. Меня -роз подирает по коже - морозом проймає (переймає) мене, мороз іде по мені, морозом з-за спини бере мене, мороз ходить поза спиною мені и в мене, за спиною морозом сипнуло мені, з-за плечей бере мене, мороз перейшов у мене. [І тепер морозом проймає мене, як згадаю (Кониськ.). Ху, як-же й злякалася! аж мороз іде по мені (Тесл.). Як після чарки стануть вони виявляти темні свої діла, - мороз ходе за спиною (Васильч.). За спиною аж морозом сипнуло: піймають (Грінч.). Нащо-ж ви мені против ночи таке говорите? мене вже з-за плечей бере (Квітка)]. -роз по коже пробежал - мороз по-за шкурою пройшов (перейшов) у кого (кому). [Мороз перейшов у Целі при тих словах Франко)].

* * *

морозенко.

* * *

прижать

1) тиснути, притискати, притискувати, притиснути, тулити, притуляти, притулювати, притулити, (о мног.) попритулювати, (к сердцу, груди) пригортати, пригорнути, (придавить) придушувати, придушити, причавлювати, причавити що до чого. [Не могла говорити, притискала рукою серце і важко дихала (Коцюб.). Втішно притискає рибку до серця (Л. Укр.). Діти, що тулять обличчя до колін матірок (Коцюб.). Обнимав Олесю в танцях і пригортав до себе (Неч.-Лев.). Притиснули дверима хвіст собаці (Звиног.). Причавив дверима пальця]. -мать, -жать уши - щулити, прищулювати, прищулити, прищурювати, прищурити вуха. -жать к стене (переносно) - загнати в тісний кут кого, напнути кого. -жать (о морозе) - притиснути, потиснути. [Який мороз притиснув. Коли студінь потисне, не хвилює вода (Франко)];

2) см. Притеснять, Угнетать. Прижатый -

1) притиснутий, притулений, (к сердцу, груди) пригорнутий, (придавленный) придушений, причавлений, (об ушах) прищулений, прищурений. -жатый к стене - припертий до стінки;

2) см. Притеснённый, Угнетённый.

* * *

несов.; сов. - приж`ать

1) притиска́ти и прити́скувати, прити́снути; ( придавливать) прида́влювати, придави́ти, приду́шувати, придуши́ти, прича́влювати, причави́ти; (к груди, к сердцу) пригорта́ти, пригорну́ти и попригорта́ти, притуля́ти, притули́ти и попритуля́ти; ( припирать) припира́ти, припе́рти ( уши - о животных) прищу́лювати и щу́лити, прищу́лити, прищу́рювати, прищу́рити

2) ( притеснять) ути́скувати и утиска́ти, ути́снути, пригно́блювати, пригноби́ти

несов.; сов. - сдать

1) здава́ти (здаю́, здає́ш), зда́ти (здам, здаси́) и мног. поздава́ти; ( о морозе) ' пересіда́тися, пересі́стися, -ся́деться

2) (экзамен, зачёт) склада́ти, скла́сти (складу́, складе́ш) и мног. посклада́ти

3) (подаваться, худеть, увядать) марні́ти, змарні́ти, подава́тися, пода́тися; (чахнуть) ми́ршавіти, зми́ршавіти

4) (уступать, сдаваться) поступа́тися, поступи́тися, -ступлю́ся, -сту́пишся, здава́тися, зда́тися

5) см. походить II

1) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; ( издавать треск) лускати, усилит. лускоті́ти, диал. луща́ти; (о моторе, автомате) тиркоті́ти, ти́ркати; (о треске при выстрелах, при разрывах) трі́скати; ( хрустеть) хру́скати, хряскоті́ти

2) (о птицах, насекомых) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; торохті́ти; (стрекотать - о кузнечике, сверчке) цві́ркати, цвірча́ти и усилит. цвіркота́ти и цвіркоті́ти, ти́ркати; ( свистеть) сюрча́ти, сю́ркати; ( цокотать) цокота́ти, цокоті́ти; (о насекомых: жужжать) дзиґоті́ти, дзикоті́ти; ( о коростелях) дерча́ти, де́ркати, деркоті́ти

3) (перен.: говорить без умолку) торохті́ти, цокота́ти, цокоті́ти, ляскоті́ти, ляща́ти, тріща́ти и усилит. тріскоті́ти и тріскота́ти, цвіркота́ти, цвіркоті́ти, теркота́ти, теркоті́ти, сокори́ти, сокота́ти, сокоті́ти; ( скороговоркой) дріботі́ти, дрібота́ти

несов.; сов. - тр`онуть

1) (кого-что) торка́ти, торкну́ти (кого-що); ( прикасаться) торка́тися, торкну́тися (кого-чого, до кого-чого), доторка́тися и дото́ркуватися, доторкну́тися, доторка́ти, доторкну́ти (до кого-чого, кого-чого); руша́ти, ру́шити (кого-що); ( щупать) ма́цати, ма́цнути и пома́цати (кого-що); ( сдвигать с места) зру́шувати, зру́шити, пору́шувати, пору́шити (кого-що)

2) (задевать, затрагивать) чіпа́ти и зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш; (кого) займа́ти, зайня́ти

3) ( волновать) звору́шувати, звору́шити, сов. зру́шити; ( умилять) розчу́лювати, розчу́лити; диал. пору́шувати, пору́шити

4) (сдвигаться с места, отправляться в путь) руша́ти, ру́шити

5) (сов., слегка попортить) [тро́хи] попсува́ти, [тро́хи] зіпсува́ти; ( о морозе) приби́ти, мног. поприбива́ти

1) (с созревшим, полным ядром) яде́рний и я́дерний, ядрени́й и ядре́ний, диал. ядря́ний; ( сочный) сокови́тий; ( хорошего качества) до́брий, добря́чий; ( крупный) здоро́вий

2) ( о телосложении) здоро́вий, креме́зний, міцни́й, дебе́лий; ( дородный) огря́дний и огрядни́й

3) ( свежий) сві́жий, живлю́щий; ( о погоде) я́де́рний, ядре́ний, диал. ядряни́й; ( о морозе) си́льний, лю́тий, тріску́чий; ( хмельной) п'янки́й

4) (о речи, словах - смачный) задьо́ристий, хльо́сткий; крути́й

(о болезни) полегч[кш]ати. [Йому полегчало]; (о морозе) пересістися. [Мороз пересівся].