(мову)

мова

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

1. adj

1) зламаний, поламаний; розбитий

2) підірваний, ослаблений (про здоров'я)

3) зажурений, пригнічений

4) розорений; що розорився

5) ламаний (про мову)

6) нескладний (про мову); переривчастий (про голос, сон)

1) нерівний, горбистий (про місцевість)

8) порушений (про закон, обіцянку)

9) несуцільний, фрагментарний

10) нестійкий, перемінний (про погоду)

11) об'їжджений (про коня)

12) нечистий, з домішкою (про колір)

13) військ. понижений у чині

14) дифтонгізований

2. p.p. від break

* * *

1) зламаний; розбитий

2) підірваний, ослаблений ( про здоров'я); зломлений, пригнічений

3) розорений, збанкрутілий

4) ламаний ( про мову)

5) нескладний ( про мову); переривчастий, переривистий (про голос, лінію)

6) нерівний; горбистий ( про землю)

7) порушений (про слово, закон)

8) не суцільний, фрагментарний; з просвітами ( про небо)

9) виїжджений ( про коня)

10) нестійкий, змінний ( про погоду)

11) нечистий, з домішкою ( про колір)

12) вiйcьк. понижений у чині

13) мyз. арпеджований

14) фон. дифтонгований ( про голосний)

15)

1) що не має граматики (про мову)

2) неправильний (про усну мову)

3) що розмовляє неправильно

* * *

1) який не має граматики ( про мову)

2) неправильний ( про мову); той, хто розмовляє неправильно

1. n

моноглот; той, хто знає лише одну мову

2. adj

1) який володіє тільки однією мовою

2) написаний лише однією мовою

* * *

1) який знає лише одну мову; який розуміє лише одну мову

2) написаний лише однією мовою

прервать

1) см. Перерывать, Перервать;

2) (останавливать, прекращать) переривати, перервати, уривати, у(ві)рвати кого, що, перебивати, перебити кого, кому що, перепиняти, перепинити, перехоплювати, перехопити кого, що кому, (о мн.) попереривати, поперепиняти, поперехоплювати що; срв. Прекращать. [На чім-же ми читанку перервали? (Куліш). Рустем урвав і обвів слухачів оком (Коцюб.). Вона пильно слухала й не перебивала його (Крим.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Єфр.). І сльози жінці перебили мову (Л. Укр.). Не перепиняй мене, а то й казати не буду (Харк. п.). Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб.)]. -рвать разговор, переговоры - перервати, у(ві)рвати розмову, переговори. -рвать (совсем) сношения, знакомство, переговоры - зірвати зносини, знайомість, переговори з ким. -рвать кого, речь кому - перепинити, перехопити, перебити кого и кому, мову кому. [Не лайся, синку, не лайся! - знов перебив дід Походенкові (Кониськ.). Вибачайте, мову переб'ю]. -рвать речь (свою) - перервати, увірвати мову (свою) или просто увірвати. -рвать себя - перепинити, перебити себе. [Та що се я? - знову сам себе перепинив Марко (Грінч.)]. -рвать молчание, тишину, сон - перервати (перебити) мовчанку, тишу, сон. -рвать жизнь - перервати життя кому. [Молодий вік перервали (Чуб.)]. -рвать роботу кому - перебити працю кому (чию). Не -вая - не перебиваючи, без перериву. -рывать ток - переривати течію. -рывать пути сообщения - перетинати шляхи. Прерванный - перерваний, увірваний, перебитий, перепинений, перехоплений, зірваний. [Перервана, перепинена розмова]. -нное свидание - перерване побачення. Сообщение -но - сполучення перервано. Переговоры -ны и война началась - переговори перервано і війна почалась.

* * *

несов.; сов. - прерв`ать

1) перерива́ти, перерва́ти и поперерива́ти; ( обрывать) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, обрива́ти, обірва́ти; ( порывать) порива́ти, порва́ти; ( прекращать) припиня́ти, припини́ти; ( переставать) перестава́ти, переста́ти (роби́ти що)

2) (говорящего, занятого чем-л.) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти; перехо́плювати, перехопи́ти; ( останавливать) перепиня́ти, перепини́ти

1) кастрований, холощений

2) вихолощений, безбарвний, в'ялий (про мову тощо)

3) безсилий, безвольний, позбавлений енергії (мужності)

4) зніжений

1) каструвати, холостити, оскопляти

2) вихолощувати; збіднювати; робити в'ялим (безбарвним)

3) ослабляти, знесилювати

4) зніжувати

* * *

1) кастрований

2) вихолощений, безбарвний, млявий (про мову, стиль); неспроможний; позбавлений волі, енергії, мужності; зніжений

1) каструвати, холостити, оскопляти

2) вихолощувати ( ідею); збіднювати, робити млявим, безбарвним ( мову)

3) послабляти, знесилювати; зніжувати

1. n

(навмисне) убивство

2. v

1) убивати; учинити навмисне убивство

2) погано виконувати, псувати (музичний твір)

3) спотворювати (мову)

4) марнувати, гаяти (час)

3. int

рятуйте!

* * *

1) вбивство

2) що-небудь дуже важке або стомлююче

3) ( вигук) гвалт!, караул!

1) убивати ( жорстоко); здійснювати ( навмисне) убивство

2) погано виконувати, псувати ( музичний твір); перекручувати ( іноземну мову)

3) марно витрачати, убивати ( час)

1. n

1) кидання, метання (каменя тощо)

2) спорт. штовхання

3) розм. поштовх; штовхан; удар

2. v (past і p.p. put)

1) класти, покласти; ставити, поставити

2) уставляти, укладати; усувати (in, into)

3) додавати; підмішувати; усипати

4) розміщувати, розставляти, розташовувати

5) ставити, призначати (на посаду)

6) улаштовувати; поміщати, класти

7) вносити, включати

8) піднести, прикласти, наблизити (to)

9) прилаштовувати, припасовувати, пристосовувати

10) мор. брати курс; вирушати

11) пускати паростки; давати бруньки

12) с.г. злучати

13) бити рогами, битися, буцатися

14) викладати, висловлювати, формулювати

15) перекладати (на іншу мову)

16) покласти (на музику)

17) ставити (запитання)

18) висувати, пропонувати, ставити на обговорення

19) висловлювати (припущення)

20) призначати, визначати (ціну); оцінювати

21) робити, ставити (мітку)

22) укладати, вносити, покласти

23) обкладати (податком)

24) накладати (заборону)

25) покладати (надію)

26) перекласти, звалити (вину)

27) уткнути, устромити, всадити

28) обґрунтовувати, базувати (on)

29) спорт. штовхати; метати; кидати

30) засівати, засаджувати (рослиною)

31) запрягати (тварину)

32) саджати, віддавати

33) спрямовувати, примушувати робити

34) приводити (у певний стан)

35) піддавати (to)

* * *

1) кидок каменю або ваги з плеча; cпopт. штовхання

2) eк. опціон на продаж, зворотна премія, угода зі зворотною премією

3) дiaл. поштовх, удар

1) ( put)

2) класти, ставити; покласти, поставити

3) (in, into) вкладати, вставляти, класти, покласти; забирати

4) (in, into) додавати, підмішувати, всипати

5) ставити; поміщати, розміщати; віддавати, передавати; поміщати; ставити, призначати (на яку-небудь посаду, роботу); влаштовувати, віддавати ( до школи); поміщати ( у лікарню), розміщати ( біженців); поставити, зробити постановку

6) вносити, включати ( put down)

7) (to) прикласти; піднести; наблизити; підсунути

8) (to) прилаштувати, пристосувати

9) c-г. (to) злучати

10) мop. плисти; відправлятися; брати курс

11) cл. разг. тікати, утікати

12) дiaл. пускати паростки; давати бруньки

13) дiaл. буцати; буцатися

14) викладати, виражати, висловлювати, формулювати (думки, зауваження); перекладати ( на іншу мову); класти ( на музику)

15) задавати, ставити ( питання); висувати ( пропозицію); пропонувати ( резолюцію); ставити (питання, пропозицію) на обговорення; висловлювати ( припущення)

16) ставити (знак, підпис)

17) вкласти, помістити, внести ( гроші); ставити гроші, робити ставки ( на перегонах)

18) призначати ( ціну); визначати (вартість, цінність); оцінювати що-небудь або кого-небудь; вираховати

19) обкладати ( податком)

20) (on, upon) накладати ( вето); покладати ( надії); перекласти, звалити (провину, відповідальність)

21) втикати ( ніж); посилати (кулю, снаряд.)

22) (on) ґрунтувати, базувати (рішення, висновок)

23) приводити (у певне положення, стан)

24) cпopт. штовхати ( ядро)

25) засівати, засаджувати ( якою-небудь культурою)

26) впрягати ( тварину)

27) гipн. підкочувати ( вагонетки)

28) to put smb against smb настроювати кого-небудь проти кого-небудь; нацьковувати кого-небудь на кого-небудь

29) to put smb out of smth виганяти кого-небудь звідки-небудь; видаляти, усувати кого-небудь звідки-небудь

30) to put smb to /on/ smth спонукувати кого-небудь до яких-небудь дій, змушувати кого-небудь робити що-небудь; to put smb; smth to smth піддавати кого-небудь, що-небудь чому-небудь

31) to put smb through smth змусити кого-небудь пройти через що-небудь; піддати кого-небудь чому-небудь

32) to put smb in (to) a state, in a condition приводити кого-небудь у який-небудь стан, ставити кого-небудь у яке-небудь положення

33) to put smth in (to) a state приводити що-небудь у який-небудь стан

34) to put smth in motion / in (to) action / приводити що-небудь у рух, у дію, пускати що-небудь у хід; to put smth in (to) practice /in (to) force, into life / вводити що-небудь в силу; здійснювати що-небудь

35) to put smth in order / into shape / приводити що-небудь в порядок, упорядковувати; to put smb in (to) shape привести кого-небудь у ( відмінну) форму

36) to put smth down to smth; smb приписувати що-небудь чому-небудь, кому-небудь

37) to put smb down for /as / smb вважати кого-небудь ким-небудь; приймати кого-небудь за кого-небудь іншого

38) to put smb up to smth інструктувати кого-небудь по відношенню до чого-небудь; інформувати кого-небудь про що-небудь; спонукувати, підбурювати, підштовхувати кого-небудь до чого-небудь

39)

40) to put smb on to smb рекомендувати кому-небудь кого-небудь; зв'язувати кого-небудь з ким-небудь

41) to put smb off smth відмовляти кого-небудь від чого-небудь

42) відвертати кого-небудь від чого-небудь

1. n

1) гущавина; перен. гуща

2) розпал; пекло

3) шк., розм. тупиця

4) хаща, зарості

2. adj

1) товстий

2) жирний (про шрифт, почерк)

3) угодований; огрядний, дебелий

4) завтовшки

5) густий, частий

6) щільний; заповнений (чимсь); переповнений; багатий (на щось); товстий

7) часто повторюваний

8) хрипкий, низький (про голос); приглушений, глухий

9) неясний, нерозбірливий, невиразний (про мову)

10) підсліпуватий

11) глухуватий

12) каламутний (про рідину)

13) розм. тупий, дурний

14) туманний, похмурий (про погоду)

15) геол. потужний (про пласт)

16) близький, нерозлучний

17) двозначний, непристойний

3. adv

1) товсто, товстим шаром

2) густо, рясно

3) у великій кількості

4) часто, швидко

5) неясно, невиразно

4. v

згущати (ся)

* * *

1) гущавина; центр

2) розпал; пекло

3) шкіл. тупиця

4) = thicket

••

1) товстий (дошка, стовбур дерев)

2) icт. огрядний; повний, відгодований

3) що має таку-то товщину, товщиною в

4) густий

5) частий, густий

6) повторюваний багато разів; що йде один за одним

7) хрипкий; низький ( про голос)

8) неясний, нерозбірливий, невиразний ( про мову)

9) глухуватий, тугий на вухо; підсліпуватий

10) тупий, дурний

11) гeoл. потужний ( про шар)

1) товсто; товстим шаром

2) густо; рясно; у великій кількості

3) часто; швидко

4) неясно, що заплітаються язиками

••

apx. згущати; icт. згущатися

1) гущавина; центр

2) розпал; пекло

3) шкіл. тупиця

4) = thicket

••

1) товстий (дошка, стовбур дерев)

2) icт. огрядний; повний, відгодований

3) що має таку-то товщину, товщиною в

4) густий

5) частий, густий

6) повторюваний багато разів; що йде один за одним

7) хрипкий; низький ( про голос)

8) неясний, нерозбірливий, невиразний ( про мову)

9) глухуватий, тугий на вухо; підсліпуватий

10) тупий, дурний

11) гeoл. потужний ( про шар)

••

1) товсто; товстим шаром

2) густо; рясно; у великій кількості

3) часто; швидко

4) неясно, що заплітаються язиками

••

1. n

1) рідна мова; національна мова

2) просторіччя; розмовна мова

3) (the vernacular) місцевий діалект

4) (the vernacular) професійний жаргон, професійна мова

2. adj

1) національний, народний, рідний (про мову)

2) тубільний, місцевий

3) просторічний, розмовний

4) діалектний

5) написаний (переданий) рідною мовою

6) написаний (переданий) місцевим діалектом

* * *

1) національний, народний; рідний ( про мову); the botanіcal and the vernacular names for flowers ботанічні і народні назви квітів; Englіsh іs the vernacular tongue of the USА англійська мова - національна мова США; місцевий; the vernacular languages of Іndіa місцеві мови Індії; vernacular dіsease місцева хвороба, ендемічне захворювання; розмовний ( про мову); просторічний (у протистав. літературному, письмовому); vernacular arabіc розмовний /народний/ арабська мова; просторіччя арабської мови; діалектний

2) написаний або висловлений рідною мовою; our vernacular lіterature література на нашій рідній мові; написаний або висловлений на місцевому діалекті; vernacular poetry вірші на діалекті

1) рідна мова; національна мова; our own vernacular наша рідна мова; просторіччя (у протистав. літературній мові); розмовна мова (у протистав. письмовій)

2) (the vernacular) місцевий діалект

3) (the vernacular) професійна мова, жаргон; the vernacular of the stage театральний жаргон; to use the - of teachers вживати вчительські слівця; = як говорять учителя

4) загальноприйнята, народна назва рослини або тварини ( на відміну від наукової) * іn the vernacular у сильних висловах; the vernacular of Covent Garden майданні вираження, ринкова лайка

1) який знає лише одну мову; який розуміє лише одну мову

2) написаний лише однією мовою

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

отнять віднімати, відіймати, відняти, відбирати, відібрати, заграбувати, видерти. [Такий, що і в старця відніме (відбере, видере). Заграбував таки волика, що покійний батько мені подарував]. -мать, -нять жизнь у кого, надежду - позбавляти, збавляти, збавити, позбавити кого життя, надії. -мать ребёнка от груди - відлучати, відлучити дитину. -мать руку, ногу - відрізувати, відрізати руку, ногу. -ло язык у кого - відібрало (замкнуло) мову (річ, язик) кому, заціпило мову, умкнуло мову. -ло ногу, руку у кого - відібрало ногу, руку кому.

* * *

несов.; сов. - отн`ять

1) відніма́ти, відня́ти и повідніма́ти, (отбирать, лишать) відбира́ти, відібра́ти и повідбира́ти

2) ( ампутировать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати

3) ( вычитать) відніма́ти, відня́ти

МОВА НАУКИ - синтетичне поняття методології науки, що поєднує у собі всі мовні засоби, які вживаються у науці для виразу здобутих знань на конкретно-історичному етапі її розвитку. Сучасну М.н. характеризує широке використання математичних формалізмів і абстрактних структур, що їх описують логіка і математика. Тому в ній розрізнюють як складові частини природну і штучні мови, в т.ч. формалізовані мови, які надбудовуються над природною мовою з метою вдосконалення окремих її фрагментів. При аналізі М.н. вичленовують дві підмови - мову спостереження і мову теорії. До мови спостереження включають ті твердження науки, які формулюють результати спостереження й експерименту; до мови теорії відносять твердження, які є наслідком логічних міркувань. Мовою спостереження виражають властивості предметів, що виявляються органами відчуттів чи експериментальними приладами (напр., властивості "холодний", "твердий", "зелений" тощо). Мовою теорії формулюють твердження про властивості предметів, які не можна безпосередньо спостерігати (кривизна простору, парність, спін елементарних частинок). Головна ідея розчленування М.н. на підмови полягає в необхідності точнішого встановлення логічних зв'язків між теорією й експериментом. Логічний емпіризм спотворено тлумачить ці поняття; він відкидає природну мову як основу М.н., намагаючись цілком замінити її штучною. Це проголошується єдиною метою філософського дослідження. Представники логічного емпіризму твердження мови спостереження вважають твердженнями про безпосередньо дане, те, що може бути пізнане без допомоги абстрактного мислення; лише ті теоретичні положення вони визнають для науки, які можна звести до тверджень про безпосередньо дане. Ці погляди на М.н. не підтвердились спеціальними розробками, що були здійснені сучасною методологією науки.

ОБ'ЄКТНА МОВА/МЕТАМОВА - парні категорії, що позначають: 1) мову, засобами якої описують деяку предметну (позамовну) дійсність (предметна, або об'єктна, мова (ОМ), мова-об'єкт); 2) мову, засобами якої досліджують і описують ОМ. У такому випадку метамова (ММ) буде ОМ для метаметамови (МММ) В. исловлювання належить до ОМ, якщо і тільки якщо в ньому йдеться про позамовну для даної мови дійсність (напр., "Сократ - філософ"). Висловлювання належить до ММ, якщо і тільки якщо в ньому йдеться про вирази ОМ (напр., слово "Сократ" складається з шести літер") Я. кщо деяка ОМ становить предмет аналізу, то ММ буде засобом його здійснення, тобто мовою, в якій і за допомогою якої здійснюють аналіз ОМ. Напр., у ситуації пояснення специфіки правил граматики англ. мови - англ. мова буде ОМ, а укр. мова (мова відповідних пояснень) може бути ММ, хоча дослідження будьякої мови можна здійснювати, не обов'язково користуючись іншою мовою (пояснення граматичних правил укр. мови можна здійснювати, користуючись укр. мовою). Мови, в яких відсутнє чітке розмежування між ОМ і ММ, називають, згідно з Тарським, семантично замкненими. Такі мови включають, окрім своїх власних висловлювань, ще й імена цих висловлювань (напр., "Сократ - мудрий" - розповідне речення), а також висловлювання щодо істинності/хибності сформульованих у цій мові тверджень, що може призводити до т. зв. семантичних парадоксів (напр., "Я кажу неправду"). Природні мови є семантично замкненими (і про позамовну дійсність, і про саму мову говоримо, користуючись якоюсь однією і тією самою природною мовою), на відміну від формалізованих мов сучасної логіки, що є семантично незамкненими - з огляду на їхню специфічну структурну будову: чітке і свідоме розшарування двох рівнів: ОМ і ММ. Така специфіка допомагає, зокрема, уникнути семантичних парадоксів (див. формалізована мова, парадокс, Тарський).

1) лінгв. аморфний (про мову)

2) грам. невідмінюваний

* * *

1) лiнгв. аморфний ( про мову)

2) гpaм. Невідмінюваний

1) варварський; жорстокий; нелюдяний

2) перен. некультурний; дикий; грубий

3) неправильний, перекручений (про мову)

4) оглушливий (про звук)

* * *

1) варварський, жорстокий, нелюдський

2) варварський, некультурний, дикий

3) неправильний, перекручений, спотворений; грубий ( про мову)

4) дикий, оглушливий ( про звуки)

5) чужоземний, чужий

6) рідко ( Barbarous) варварський; який стосується варварів

1. n

1) основа, підстава; базис, база; низ; дно

2) основний момент (пункт)

3) база, опорний пункт

4) стартова площадка

5) мат. основа (геометричної фігури)

6) буд. фундамент

7) архт. п'єдестал, цоколь; підвалина

8) тех. штатив

9) геол. підошва

10) ел. цоколь (лампи)

11) хім. основа

12) друк. колодка для кліше

13) спорт. місце старту, стартова лінія

2. adj

1) низький, підлий

2) нижній

3) низький, негучний

4) низькорослий, невисокий

5) фальшивий, неповноцінний

6) неблагородний, окисний (про метал); низькопробний

7) простонародний, грубий, зіпсований (про мову)

8) основний

9) базовий

10) військ. донний

11) незаконний, незаконнонароджений

12) юр. примусовий, рабський, кріпацький

3. v

1) засновувати; обґрунтовувати

2) закладати фундамент (основу)

3) базувати; розміщувати війська

* * *

1) основа; базис; база; низ, дно; підніжжя

2) основа, підстава, основний момент, пункт

3) база; опорний пункт; пepeв.; вiйcьк. ( стартова) площадка

4) мaт. основа

5) бyд. підмурок, підвалини; донна частина; фундамент; apxiт. п'єдестал, цоколь; тex. фундаментна плита; основна рама ( машини); основна дошка ( приладу); тex. штатив

6) гeoл. підошва ( base surface); гeoл. підстильний шар, підстильна порода

7) гeoд. базис

8) eл. цоколь ( лампи); ізолююча основа ( рубильника)

9) кiнo підкладка

10) xiм. основа

11) пoлiгp. ніжка літери, підставка кліше

12) лiнгв. основа ( слова)

13) cпopт. місце старту; стартова площадка або лінія

14)

1) основний, базисний; фундаментальний

2) базовий

3) cпeц. основний; базовий; який стосується бази

4) базисний

5) вiйcьк. донний

6) aв. наземний

1) (on, upon) засновувати, обґрунтовувати

2) базувати; розміщати війська

3) бyд. фундирувати

1) ниций, підлий

2) нижній

3) низький; неголосний

4) арх. низькорослий, невисокий

5) невисокої якості; неякісний; низькопробний; фальшивий, неповноцінний або низької вартості ( про монету)

6) соромний, негожий

7) окисний ( про метали); низькопробний ( про сплав)

8) простонародний, грубий ( про мову)

9) заст. незаконний, незаконнонароджений

10) юp.; пepeв.; icт. примусовий; рабський, кріпосний

1) карати

2) стримувати; протвережувати; приборкувати; угамовувати

3) очищати (мову); виправляти

* * *

1) піднес. карати ( з метою виправлення)

2) стримувати; протвережувати; приборкувати; зменшувати

3) очищати ( мову); виправляти