-
1 припущення
с( здогад) supposition; (допущення тж.) assumption; conjecture, guesswork, presumption, presupposition, contemplation -
2 припущення
acquiescence, assumption, contemplation, hypothesis, inference, presumption -
3 припущення
предположе́ние; допуще́ниероби́ти припу́щення — стро́ить предположе́ния
-
4 припущення
матем. допуще́ние, предположе́ние -
5 припущення
დაშვება -
6 припущення
здагадка -
7 припущення
farz; zan -
8 виходячи з припущення
( that) on the assumptionУкраїнсько-англійський юридичний словник > виходячи з припущення
-
9 гіпотетичне припущення
Українсько-англійський юридичний словник > гіпотетичне припущення
-
10 добросовісне припущення
bona fide belief, good faith beliefУкраїнсько-англійський юридичний словник > добросовісне припущення
-
11 добросовісно обґрунтоване припущення
belief in good faith and on reasonable grounds, honest and reasonable beliefУкраїнсько-англійський юридичний словник > добросовісно обґрунтоване припущення
-
12 кваліфіковане припущення
Українсько-англійський юридичний словник > кваліфіковане припущення
-
13 мовчазне припущення
Українсько-англійський юридичний словник > мовчазне припущення
-
14 неявне припущення
tacit assumption, implicit understandingУкраїнсько-англійський юридичний словник > неявне припущення
-
15 обмежувальне припущення
Українсько-англійський юридичний словник > обмежувальне припущення
-
16 помилкове припущення
mistaken assumption, mistaken belief, mistaken suppositionУкраїнсько-англійський юридичний словник > помилкове припущення
-
17 попереднє припущення
Українсько-англійський юридичний словник > попереднє припущення
-
18 неймовірне припущення
a violent assumption, a wild assumption, an unlikely conjecture -
19 необґрунтоване припущення
-
20 правдоподібне припущення
plausible conjecture, reasonable guess
См. также в других словарях:
припущення — я, с. Думка про можливість, імовірність чого небудь. || Наукова гіпотеза … Український тлумачний словник
припущення — [приепу/шчеин :а] н :а, р. мн. еин … Орфоепічний словник української мови
припущення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
чи — I спол. 1) розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. || Уживається для вираження … Український тлумачний словник
нехай — розм. нех. 1) част., у спол. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання; б) дозвіл, згоду, припущення; в) побажання, заклик. || у… … Український тлумачний словник
хай — 1) част., у сполуч. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання; б) дозвіл, згоду; в) побажання, заклик. 2) част. Уживається в знач.… … Український тлумачний словник
класичний метод гіпотез — классический метод гипотез classic hypotheses method klassische Hypothesenmethode у широкому розумінні К.м.г. – один із загальних підходів до розкриття внутрішніх законів спостережуваних явищ, побудови їхньої теорії. При користуванні цим методом… … Гірничий енциклопедичний словник
гіпотеза — и, ж. Наукове положення, висновок, що пояснює певні явища дійсності на основі припущення. || Будь яке припущення, здогад … Український тлумачний словник
ну — I виг. 1) Уживається для висловлення заохочення, спонукання до дії (перев. з дієсл. наказ. сп.). || Уживається для висловлення спонукання до припинення дії. || Уживається для висловлення погрози, перестороги. || Уживається на початку речення, в… … Український тлумачний словник
презумпція — ї, ж. 1) книжн. Припущення, що ґрунтується на ймовірності. 2) юр. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. •• Презу/мпція невинува/тості принцип, за яким особа,… … Український тлумачний словник
той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… … Український тлумачний словник