(за+судом)

1) (стараться найти) шукати кого, що и чого, за ким, за чим, пошукувати, глядіти кого, чого, за ким, за чим, (гал.) глядати кого, чого, що. [Озирається по людях, мов шукаючи кого очима (Грінч.). Погоня була вже в лісі, шукала за ними (Франко). Коли я вам не згожу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб.). Буду я собі мужа глядати (Гол.)]. Ищи! (собаке) - шукай (шпуй, шкуй)! -кать себе беды - напитувати (собі) лиха. -кать блох, вшей у кого (в голове) - ськати бліх, вошей у кого, ськати кому (голову), глядіти в голові кому. -скать у себя в голове - ськатися (в голові). От добра добра не ищут - з доброго добра за иншим не шукають. -кать должности (места) - шукати посади, (пров.) шукати помістя. Ищу комнату для холостого - шукаю (пошукую) кімнати для нежонатого. -скать повсюду - шукати скрізь, по всіх усюдах. -скать правды - доходити (шукати) правди. -скать спасения (в бегстве) - шукати поратунку (втікаючи). -скать счастья - шукати (питати) долі (щастя- долі). -скать предлога (повода) для ссоры - шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. Что вы ищете? - чого ви шукаєте? -скать убить - шукати вбити. [Ирод Христа вбити шукає (Колядка)]. Ищет меня убить (мне повредить) - шукає смерти моєї (мені шкоди). Ищет случая мне повредить - шукає нагоди мені шкоду вчинити (нашкодити). Ищут прислугу за всё - треба служниці до всього, (гал.) пошукується служниці за все, до всього;

2) (что на ком) правити що в кого, з кого, доправлятися чого в кого, з кого. [Ніхто не прийде править проценту (Рудч.). А зробив яку шкоду робітник - судом із його доправляйся та свого права доходь, а сам карати не смій (Єфр.)]. Взял, а потом ищи с него - взяв, а тоді прав з нього, справуйся з ним. На нищем не ищут - що з голого взяти. -кать с кого за обиду - правитися на кого за образу (за шкоду). -кать по суду - правити судом. -кать судом - позивати кого. [Позиватися я не охоча, а коли треба, то позиватиму (Кон.)]. -кать в суде - позиватися за що з ким, доправлятися судом, справуватися за що з ким. -кать судебным порядком с кого - правити через суд з кого; доходити чого; (стар.) од кого правно доходити. -кать судебного удовлетворения - права прохати;

3) (в ком) запобігати в кого чого. [(Уряд) запобігав їх (козацької) помочи на Шведа (Куліш)]. В нём все ищут - перед ним всяке запобігає. -кать милости - запобігати ласки чиєї и у кого. -кать поддержки - запобігати допомоги. Искомый - шуканий, пошукуваний. [Шукали все людину в людині і часто близько до шуканого ідеалу підходили (Ніков.)]. -мый результат - шуканий вислід. -мое (мат.) - шукане (-ного).

* * *

1) шука́ти, гляді́ти; ( шарить) ша́рити, диал. пошу́кувати

2) (стараться получить, добиваться) домага́тися, шука́ти

3) (с кого-чего, на ком-чём - предъявлять иск) юр. позива́ти (кого-що), позива́тися (з ким-чим), пра́вити (з кого-чого), справля́ти (з кого-чого), подава́ти (дава́ти) по́зов (на кого), учиня́ти по́зов (проти кого)

4) (стремиться, стараться) силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, стара́тися

5) (в ком, у кого - заискивать, угождать) запобіга́ти (перед ким); ( подольщаться) підле́щуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого)

-ся, отыскать, -ся відшукувати, -ся, відшукати, -ся (о мног. повідшукувати, - ся), знаходити, -ся и, (реже) знаходжати, -ся, знайти, -ся, (о мног. познаходити, -ся), віднаходити, -ся, віднайти, -ся, вишукувати, -ся, вишукати, -ся, нашукувати, нашукати, вискіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшукувати, -ся, позшукувати, -ся. [Покрадені речі всі познаходжено. Віднайти шлях до народу (Фр.). Вишукати деталі. Нашукав якісь легенди (Грінч.). Роботу він собі нашукає не одразу (Крим.). Зшукую вівці, що пастухи порозгублювали]. -вать, -кать друг друга - відшукувати, відшукати один (одне) одного, зшукуватися, зшукатися з ким. [Насилу ми з ним зшукалися]. -вать, -кать путём расспросов - напитувати, напитати кого, що. -кать дороги - (образно) ухопити тропи. Где это вы такую глупость -кали? - де це ви таку дурницю вискіпали? (Л. Укр.). -вать судом - правити, виправити з кого судом; позивати кого за що, випозивати з кого що. Отысканный - відшуканий, віднайдений, знайдений. -ный судом - випозиваний. Срв. Искать.

* * *

несов.; сов. - отыск`ать

I. під (р. поду). Печной под - черінь (-рени ж. р. и -реня м. р.). [Гаряча черінь]. Делать под печи (из глины) - набивати черінь.

II. и Подо предл.

1) с вин. пад. - під кого, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чого. Стать под дерево, под навес - стати під дерево, під повітку. Подойти под окно (снаружи) - підійти під вікно. Сесть под окно (у окна) - сісти край вікна. Ложись под стену, а я с краю - лягай повз (під, попід) стіну, а я з краю. Подступить под Москву - підступити під Москву. [Татарин далі вже й під Київ підступає]. Взять кого под руку, под руки - взяти кого під руку, попід руки. [Взяли царя попід руки (Рудан.). Мене вхопили двоє молодиць попід руки (М. Вовч.)]. Перейти под власть кого - перейти під кого, під чию руку. Посадить, взять под арест - узяти під арешт, за (під) сторожу. Отдать под суд - віддати до суду, поставити на суд (перед суд) кого. Дом отдан под постой - дім віддано на постій. Дать под заклад что-л. - дати на (в) заставу що. Давать взаймы под залог - давати позикою під заставу. Танцевать под фортепиано - танцювати під фортеп'яно. Петь под аккомпанимент гитары - співати під гітару, в супроводі гитари. Заснуть под плеск волн - заснути під плюскіт хвиль. Подделать медь под золото - підробити мідь під золото. Подобрать под цвет, под рост - добрати до кольору (під колір), до зросту (під зріст). Под силу, не под силу - до снаги, не до снаги. Под ряд - см. Подряд. Стричь волосы под гребёнку - стригти волосся під гребінець. Ехать под гору - їхати з гори. Подняться под (самые) облака - піднятися попід (самісінькі) хмари. Ему под пятьдесят лет - йому років під п'ятдесят, йому близько пятидесяти років. Под новый год, под праздник, под пятницу - проти нового року, проти свята, проти п'ятниці. [Проти п'ятниці мені приснився сон]. Под вечер - над вечір, проти вечора, надвечори - см. Вечер. Под утро - над світ, перед світом. Под пьяную руку - під п'яну руч, по-п'яному, по п'яну. Под конец года - наприкінці року;

2) с твор. пад. - під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде, то під нею аж земля стугонить (Неч.-Лев.). Під ним коник вороненький на силу ступає (Шевч.)]. Сидеть под деревом, под кустом - сидіти під деревом, під кущем. Расположиться под деревьями - розташуватися попід деревами. Под горой, под горами - попід горою, попід горами. [Стоїть гора високая, попід горою гай (Гліб.). Два рядки білих хат попід горами біліють (Неч.-Лев.)]. Вдоль под чем - попід чим и попід що. [Карпо скочив через перелаз і пішов попід тином (Неч.-Лев.). Попід темним гаєм їдуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Була попід панським садом на великому ставу виспа (М. Вовч.). Попід те село є ліс (Звин.)]. Мы живём под Киевом - ми живемо під Київом. На дачах под Киевом - на дачах попід Київом. В сражении под Полтавой - в бою під Полтавою, коло Полтави. [А вже Палій під Полтавою із Шведом побився (Макс.)]. Под тенью дуба - в холодку під дубом. Под глазом, под глазами - під оком, попід очима. Под окном, под окнами - під вікном, попід вікнами, попідвіконню. Быть, находиться подо льдом, под снегом - бути, перебувати під льодом (під кригою), під снігом. [Ставок під кригою в неволі]. Поле под рожью, под овсом - поле під житом, під вівсом (під житами, під вівсами). Земля под огородом, под лесом - земля під городом; під лісом. Под родным кровом - під рідною стріхою. В рамке под стеклом - в рамках, в ра[я]мцях за склом. Под замком - на замку. Под арестом - під арештом, за (під) сторожею. [Держав їх на замку за сторожею до королівського суду (Куліш)]. Быть, находиться под следствием, под судом - бути, перебувати під слідством, під судом. Под опекою, под надзором - під опікою, під доглядом (під наглядом) чиїм. Быть, находиться под защитою - бути, перебувати під захистом чиїм, (в защищённом месте) за захистом. Быть под ружьём - бути при зброї. Быть под ветром - бути за вітром. Ходить под страхом - ходити під страхом. Под страхом смертной казни - під загрозою смертної кари. Под начальством, под предводительством, под командою кого - за чиїм (и під чиїм) приводом, під ким, під чиїм командуванням. Под начальством атамана такого-то - під отаманом таким-то. Под властью кого - під ким. [Буде добре запорозцям і під турком жити (Пісня)]. Под редакциею - за редакцією (за редагуванням) и під редакцією. Иметь под рукою - мати під рукою, на похваті. Узнать под рукою - довідатися нишком. Под секретом - під секретом. Под хреном - до хріну, з хріном. [Порося до хріну]. Что разумеете вы под этим словом - що розумієте ви під цим словом. Под 30-м градусом широты - на 30-му градусі широти. Из-под - см. Из.

* * *

1) с вин. п. під (кого-що)

2) с твор. п. під (ким-чим); (преим. с мест. "мною") пі́до, пі́ді (ким-чим)

и Присвояться присвоиться

1) присвоюватися, бути присвоєним, привлащатися и -влащуватися, бути привлащеним;

2) надаватися, бути наданим кому, визнаватися, бути визнаним за ким, признаватися, бути признаним кому и за ким, приділятися, бути приділеним кому. Земля судом -воена коренному владельцу - землю приділено судом, присуджено давньому власникові (володареві);

3) призвичаюватися, призвичаїтися, призвичуватися, призвичитися, бути призвичаєним, призвиченим до чого, узвичаюватися, узвичаїтися до чого;

4) см. Приручаться;

5) к кому - набиватися, набитися в родичі до кого, родичатися до кого.

1) знатися, мати з ким діло;

2) -ться судом - судитися, позиватися.

* * *

на кого-нибудь, на что-ниб., о чём-н., чем-нибудь жалітися на кого, на що кому, жалкуватися, скаржитися на кого, на що кому, до кого, (редко) жалуватися на кого, на що, ускаржатися на кого, перед ким, (высказывать чувство обиды) нарікати на кого, на що, бідкатися, (со слезами) плакати (плакатися) на кого; (на болезнь, нездоровье) кволитися на що, (редко) кородитися на що. [Жалівся на свою старість. Учителеві я не піду на тебе жалітися (Крим.). Жалкується на ногу. Гірко скаржилися одна одній на свою хатню неволю (Л. Укр.). Почав скаржитися до бога на людей (Л. Укр.). Вона часто нарікала матері на Грицька (Васильч.). - Ой лихо з вами та й годі - бідкалася пані Макуха (Неч.-Лев.). Все кородиться (жаліється, скаржиться) на живіт. Почав кволитися, що в боку болить]; (приносить жалобу в суд) жалітися на кого в суд, заносити (подавати) на кого скаргу в суд, скаржитися на кого в суд, оскаржувати, заскаржувати, прискаржувати, (сов.) оскаржити, заскаржити, прискаржити кого перед судом за що, позивати (сов. запізвати) кого до суду (или в суд), правитися на кого. [Іди, прався на мене, куди знаєш].

* * *

(кого, чего) крім, окрім, опріч(е), пріч, опроче, проче кого, чого, (за исключен.) за ви(й)нятком чого. [Ставить собі на меті, окрім загально-наукових завдань, виучувати сучасне й минуле України (Стат. Акад.). Всі померли, крім одного (Богодух.). Усі сідають, опріче писаря (Грінч.). Опроче (опріч) цього брата він має ще двох (М. Грінч.). Не будемо вживать ми зброї иншої - пріч слова (Самійл.)]. -ме того - до того (ще), окрім того, опріч(е) того, понад те. [До того всього він ще й злодій (Київ). Опріче того, я маю ще й инші доводи (М. Грінч.). Вона, понад те, ще й скупчується все дужче та й дужче (Азб. Ком.)]. Кроме как - опро[і]че як, крім, окроме. [Не можна виправити, опроче як судом (Звин.). Ніде він не хотів грати, крім у себе дома (М. Грінч.). Ніде не вродить льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі (Вовч. п.)]. Из этого, ничего не выйдет -ме убытков - з цього нічого не буде, опріче збитків. Он уплатил свой долг -ме ста рублей - він заплатив увесь свій борг опріч ста карбованців. Вы не найдёте этого нигде, -ме него - ви не знайдете цього ніде, крім як у його. Найдутся люди и -ме него - знайдуться люди (знайдемо людей) і крім (опріч) його. -ме этого, я разделяю ваше мнение - за винятком цього, я поділяю вашу думку. Всё погибло -ме чести - все загинуло, крім чести.

* * *

предл. с род. п.

лінчувати, оконч. злінчувати кого, судити кого Лінчовим судом, справляти, справити над ким Лінчів суд, уряджати, урядити над ким, кому Лінчів суд.

* * *

неприхвала, не(по)хвала, осуд (-ду); срв. Порицание. Послышался гул -ния - почувся неприхвальний (нехвальний, осудний) гомін.

* * *

нрч. неприхвально, не(по)хвально, осудно.

* * *

(об)винувачення, обвина. Ложное -ние - наклеп, обвинувачення облудне. Взводить, взвесть -ние на кого - обвинувачувати, обвинуватити кого, (пред судом) оскаржувати, оскаржити, позивати, позвати кого. Он судится по -нию в измене - його судять, обвинувачуючи в зраді. Свидетели со стороны обвинения - свідки з поводової сторони.

* * *

1) ( действие) обвинува́чення, звинува́чення, обвинува́чування, звинува́чування; оска́рження, оска́ржування; за́кид, -у, закида́ння

2) ( приговор) обвинува́чення

3) ( обвиняющая сторона) юр. обвинува́чення

обвинить кого в чём винити, обвинити, винуватити, обвинувачувати, обвинуватити кого в чому; (пред судом) оскаржувати, оскаржити кого. В чём вы меня -няете? - в чому ви мене винуватите (обвинувачуєте)? Он -нён за злоупотребления и предан суду - його оскаржено за зловживання і дано (поставлено) на суд. Суд -нил его - суд визнав його за винного. -нять во лжи кого - брехню завдавати кому. Напрасно -нять, -нить, подозревая кого-л. в чём - гріхувати, погріхувати на кого за що. [Погріхували на його дурно, що він яблука покрав]. Обвинённый -

1) обвинувачений, оскаржений;

2) засуджений.

* * *

несов.; сов. - обвин`ить

и Оттягать оттянуть

1) что, кого от чего - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти що, кого від чого, від кого, (о мног.) повідтягувати, повідтягати, повідволікати; (вниз своею тяжестью) отягати, отяг(ну)ти, (о мног.) поотягати. [Червінці аж кешеню мені отягнули];

2) (растягивать) ви[роз]тягувати, ви[роз]тягати, витягнути, розтягнути що;

3) -вать время, дело - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти, зволікати, зволокти, дляти, задляти час, справу, уводити час. Не -гивай этого спешного дела - не відтягуй цієї негайної справи, не отягайся (не зволікай) з цією негайного справою. -вать (медлить с чем) - зволікати з чим. [Зволікати ніколи з ратунком - медлить некогда с спасением (Л. Укр.)];

4) -вать, -гать и (иногда) -нуть что у кого (отнимать) - відтягувати, відтягати, відтяг(ну)ти, (судом) відсуджувати, відсудити, (тяжбой) випозивати. Оттянутый -

1) відтягнений, відтягнутий, відволочений;

2) витягнений, витягнутий, розтягнений, розтягнутий;

3) відтягнений, відтягнутий, зволочений, (о времени) уведений. Оттяганный - відтяганий, відсуджений, випозиваний.

* * *

несов.; сов. - оттян`уть

1) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти; ( вниз своей тяжестью) отяга́ти, отягти́ и отягну́ти; ( выпячивать) випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и повипина́ти

2) ( откладывать на более поздний срок) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти, несов. зволіка́ти

3) техн. відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти

4) ( отбирать тяжбой) відтя́гувати, відтяга́ти

(состояние под судом) підсудність (-ности).

* * *

находящийся под судом) підсудний. [Аби трохи де вкрав, то зараз його зроблять підсудним чоловіком (Васильк. п.). Нехай-же він сяде на лаву підсудних (Н. Рада)].

* * *

1) прил. підсу́дний; ( подлежащий суду) яки́й (що) підляга́є суду́; (подверженный чьему-л. осуждению) яки́й (що) підляга́є о́судові (о́суду)

2) в знач. сущ. юр. підсу́дний, -ого; ( обвиняемый) обвинува́чений, -ого

1) кому, чему (подведомный по суду) - підлеглий чийому, якому судові, підлеглий кому, чому, бути під чиїм присудом, в чиїм присуді (Лит. Статут). Они мне не -ны - вони судові мому не підлеглі (не підлягають). Они не -ны окружным судам - вони не підлеглі (не підлягають) окружним судам, вони не під присудом окружних судів. Эти преступления -ны военному суду - ці злочинства підлеглі (підлягають) воєнному (військовому) судові;

2) (бывший под судом, судимый) суджений, підсудний; срв. Судимый. [Не траплялося, щоб підсудного настановили громадським урядником (должностным лицом) (Васильк. п.)].

* * *

пожалітися, (редко) обжалітися, зажалітися на кого, на що, поскаржитися на кого, на що, (редко) пожалкуватися на кого, на що. -ваться на кого в суд - позов подати (заложити) на кого, подати до суду на кого, запізвати до суду кого, пожалітися (поскаржитися) на кого в суд, оскаржити, прискаржити кого (перед судом); срв. Жаловаться.

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1) с кем (в чём) - позмагатися, посперечатися, помірятися з ким (чим). [Із цим лихом ще позмагаюся: вистачить снаги]. Он может -ться с ним в знании - він може позмагатися, посперечатися, помірятися з ним знанням;

2) (судом) попозиватися з ким (деякий час). Я -лся с ним некоторое время да и бросил - я попозивався з ним якийсь час та й кинув.

* * *

1) ( помериться силами) позмага́тися, помі́рятися си́лами

2) ( по судам) потяга́тися, попозива́тися