сказ

нрч. недовго.

* * *

1) нареч. недо́вго, нетрива́лий (недо́вгий) час; ( очень недолго) яку́сь хвили́ну (хви́льку); ( непродолжительно) нетрива́ло

2) (в знач. сказ.: легко, не трудно) не ва́жко, ле́гко

нрч. не досить, не досталь, (мало) мало. [Як кожний з нас помилився, чи не досить був завзятий, ми… (Самійл.)].

* * *

1) нареч. недоста́тньо, не до́сить

2) в знач. сказ. не до́сить

1) сщ. - брак (-ву) часу, нікольство, недозвілля (-лля). [Та все, бач, нікольство трикляте - зайвого часу не було (Мова). Як до ціпа, так і нікольство у його, а до дівчат… (Кониськ.)]. За -гом, по -гу - за браком часу, за нікольством. [В неї, за нікольством, назбиралася сила немитої білизни (Загірня)];

2) нрч. - ніколи, нема(є) коли, нема(є) часу, (диал.) нема(є) вправки, невправка. [Ніколи усмак заснути, ніколи борщу сьорбнути (Котл.). Не то що виспатись, а й попоїсти нема вправки (Кролевеч.). Я-б давно була прийшла до вас, дак усе невправка, своєї роботи багацько (Борз.)]. Мне -суг - мені ніколи, я не маю часу.

* * *

1) сущ. брак (-у) ча́су, відсу́тність (-ності) ча́су; ні́кольство

2) в знач. сказ. ні́коли, нема́є (нема́) коли́, нема́є (нема) ча́су; зага́йно

1) непомітно, непримітно (кому, чому и (за-)для кого, (за-)для чого), (редко) незавважно. [Звернувши з дороги, непомітно підійшов до тину й став прислухатися (Васильч.). Непомітно здобував що-дня більше прав (В. Підмог.). Це лишало слід у серці - непомітно їм самим, а таки лишало (Грінч.). Вечір надійшов непомітно (Епік). Він, сливе непримітно, усміхнувся (Кониськ.). Незавважно помилився (Свидн.)]. -но для (самого) себя - непомітно для себе (самого), (пров.) невзамітку и невзаміту собі (самому). [Професор невзамітку собі трошки розвеселився (Крим.)]. Проходить, пройти -но (о времени) - минати, минути непомітно; см. Проходить 10;

2) (сказ. безл. предл.) непомітно, не видн[к]о; не знати. [Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз (Грінч.)].

* * *

несамовитість, нестямність, нестяма (-ми, ж. р.) и нестям (-му, м. р.), навіженість, шаленість, шаленство, шал (-лу), скаженість, лютість (-ости), лютування (- ння); срв. Неистовый. [Щезла свідомість; повна нестяма; шаленість (Коцюб.). Якесь шаленство всіх охопило (Коцюб.). Лютість одняла у нього тяму (Коцюб.)]. В -стве - несамовито, нестямно и т. п.; см. ещё Неистово. [Ха-ха-ха! - несамовито зареготавсь він (Крим.)]. Приходить, притти в -ство - сатаніти, по[роз]сатаніти, шаленіти, розшаленіти, скаженіти, оскаженіти, казитися, сказитися, розпасіюватися; срв. Неистовствовать.

* * *

тж. не`истовость

1) нареч. не до ладу́ (не так, как следует); ( нехорошо) недо́бре, нега́рно, негара́зд; нела́дно

2) (в знач. сказ.: нехорошо) недо́бре, негара́зд

нрч. небагато, трохи, (редко, зап. троха), мало(-що), (устар.) немного, (кое-что) дещо, щось, (малость) дещиця, (не так много) не скільки, (маловато) обмаль, не гурт, (диал.) не з гурта, (перен.) капля, жменя, дробинка, (зап.) дрібка; срв. Много 1 (Не -го). [Тільки бачив, а прочитав дуже небагато (Шевч.). Літературних творів Леніна маємо дуже небагато (Еллан). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.). А згадаймо! може серце хоч трохи спочине (Шевч.). Та я колись трохи плавав (Мирний). Я таки трохи задрімав, щоб хоч мало голові легше було (Квітка). За царя Гороха, як людей було троха (Номис). Лиш дами троха кривляться (Франко). А Перебийніс просить немного (Пісня). Людина без суспільства мало-що спроможна осягнути (Наш). Заробив дещо грошей (Франко). Тютюну вкрав щось, так його й прогнали (Тесл.). Грошенят дещицю приніс (Кониськ.). Діла не скільки (Сл. Гр.). Хоч і не скільки, а й Настя бере воду (Борзенщ.). Новітніх осад іще тут обмаль (Крим.). У передміськім ліску люду обмаль (Крим.). Худобу забрав, не гурт тієї й худоби було (Загірня). У самих у їх не гурт чого є (Грінч.). На світі страв було тоді не гурт, бо м'ясива тоді іще не їли (Крим.). Писав горопаха, щоб прислали грошей, - дак і тут-же не з гурта (Борзенщ.). За старого Хмеля людей було жменя (Номис). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Зачне сіріти, так що можна буде хоч дрібку бачити в лісі (Франко). Дрібку постояти і поговорити (Верхр.). Дрібку води в склянятко взяв (Яворськ.)]. -го погодя - трохи згодом, по малій годині. [Коли трохи згодом дзвонок: дзелень-дзелень (Рудч.). Коли по малій годині і він приходить назад (Новомосковщ.)]. -го не два метра - безмаль (без трошки) (не) два метри; срв. Немногий (Без -гого). -го взял - небагато поживився, (грубо) поживився, як пес мухою. -го пользы от этого - з цього небагато користи. -го поправился - трохи очуняв (одужав, оклигав). -го лучше, больше - не багато (не на багато, трохи) краще, більше. Ещё -го и конец - ще трохи та й край.

* * *

1) ( мало) небага́то, тро́хи

2) (несколько, чуть-чуть, слегка) тро́хи

3) в знач. сказ. небага́то

неохота, знеохота до чого, (нерасположение) нехіть (-хоти) до чого и (реже) проти чого, відраза до чого; срв. Отвращение 2. [Неохота якась напала балакати (Крим.). Знеохота опанувала (його) (Коцюб.). Він з нехіттю це робить (Сл. Гр.). Нехіть до праці (Франко). Нехіть проти того, щоб виступати привселюдно (Крим.). Почувала відразу до невдячних (Коцюб.)]. -та есть - не хочеться їсти, нема(є) охоти до їжі. Он пошёл с большой -тою - він пішов дуже неохоче (з великою неохотою). Такая на меня -та напала - така мене нехіть узяла.

* * *

1) сущ. небажа́ння; неохо́та, знеохо́та, не́хіть, -хоті

2) в знач. сказ., не хо́четься, нема́є (нема́) бажа́ння (охо́ти); неохо́та

нрч. непогано, незле, некепсько, незгірш(е), (диал.) несугірш. [Непогано намальований (Крим.). Поетові жилось між ними незгірш (Куліш). І жилось тоді незгірше (Франко). Живеться мені несугірш (Липовеч.)].

* * *

1) нареч. непога́но; неаби́як, незле́, незгі́рше

2) в знач. сказ. непога́но

1) невинуватий, невинний (в сказ. и невинен), неповинний, безвинний, безневинний у чому и чому; срв. Невинный 1 а. [Я в тім невинен (Звин.). Невинен я тому, що сумно співаю (Франко). Карайте мене, а неповинного пустіть на волю (Сторож.). Погибає безвинна людина (Грінч.)]. Ни в чём -ный - ні в чому невинуватий (невинний);

2) непідлеглий, що не підлягає.

* * *

нрч. (некрасиво, в прямом и перен. знач.) негоже, негаразд, непригоже, (не подобает) не годиться, непристойно, незвичайно, неподоба; срв. Неприлично. [Негоже так чинити (Звин.). Ой негаразд запорожці, негаразд зробили (Пісня). Не годиться синові лаяти батька (Звин.)].

* * *

1) него́же, неприго́же

2) (в знач. сказ.: не подобает) не годи́ться, непристо́йно, не подо́ба; незвича́йно

1) безперечно, безсумнівно. [Життя свого за тебе не покладуть, тільки-ж тебе люблять безперечно (Крим.)];

2) безперечно, нема(є) сумніву, понад усякий сумнів, (конечно) звичайно, певна річ, видима річ, певне[о], напевне[о], запевне[о], звісно. [«По правді?» - «Безперечно. Обранню вашому звіряйтеся безпечно» (Самійл.). Безперечно, основа цього твору - якась західньо-европейська космографія (Україна). Певна річ, будуть читачі, що не вподобають цієї п'єси (Грінч.)].

* * *

1) нареч. безсумні́вно, безпере́чно

2) в знач. сказ. безпере́чно, безсумні́вно, нема́є су́мніву

3) в знач. вводн. сл. безпере́чно, безсумні́вно, нема́є су́мніву, пе́вна річ; ( конечно) звича́йно

нрч. незручно, не з руки, не рука. [Мені з ним не рука (Звин.)].

* * *

1) нареч. незру́чно; неспосі́бно

2) в знач. сказ. незру́чно; неспосі́бно; ( не с руки) не з руки́, не рука́

нрч. неспокійно, невпокійно; (от забот) клопітно. [Неспокійно спить дитина (Брацл.). «Хіба яке діло є?» - спитав Зінько, почуваючися невпокійно (Грінч.). Остапові чогось було трохи клопітно на душі (Грінч.)].

* * *

1) нрч. - невигідно, (чаще несподручно) незручно;

2) (сказ. безл. предл.) - а) невигідно и (редко) (є) невигода, неспосібно, (чаще несподручно) незручно, (зап. ненаручно), не з руки, не від руки, (неприятно) прикро, (плохо, круто) мулько. [Одному легше тікати тими лісами, а двом невигідно (Франко). Мені є невигода тут сидіти (Л. Укр.). Їхати цим возом неспосібно (Звин.). Лівою рукою незручно робити (Київ). Ненаручно йому вертатися дорогою, котрою прийшов (Маковей). Сидіти було прикро, бо скринька була перев'язана гудзоватим мотузком (М. Левиц.). І в того (сина) старому хутко стало мулько (Драг.)]. Сидеть в этом кресле -но - сидіти в цьому кріслі невигідно. Нести это ведро -но - нести це відро незручно; б) (неловко) незручно, ніяково, (диал.) яковось; (не пристало) не випадає. [Тепер їй незручно було зустрічатися з цим учителем (Васильч.). Незручно було нагадувати начальникові про його обов'язки (М. Левиц.). Мені чогось ніяково було просити його про це (Крим.). І не хотілось-би йти в гості, та яковось, бач (Кобеляч.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)].

* * *

1) недоречно, недоладн(ь)о, недодільно, не до речи, не до ладу, не до діла;

2) (сказ. безл. предл.) не до речи, не до ладу, не до діла, не спосіб; (не подобает) не годиться, не личить, не випадає, не впада(є), не пристало, неподоба. -но вам так говорить - не годиться (не личить, не випадає, не пристало) вам так(е) казати.

* * *

1) нерозумно, (немудро) немудро, (глупо) по-дурному; (некстати) не до речи, не до ладу, не до діла;

2) (сказ. безл. предл.) нерозумно, немудро. [Журитись через край і непрактично й нерозумно (Самійл.)].

* * *

1) неясно, (тускло) тьмяно; ((с)мутно) каламутно, мутно. [Сонце світить якось неясно (Брацл.). На столі каламутно біліли дві тарілки (Коцюб.). В голові каламутно зачав виринати якийсь невідомий вірш (Крим.)];

2) невиразно; нерозбірно; неясно. [Щось шепочуть удвох, та невиразно так, нічого не чути мені (Кониськ.). Крізь сон говорить він скоренько й невиразно (Васильч.). Невиразно мелькали верби й телеграфні стовби (Коцюб.). В автора про це висловлено невиразно (Грінч.)];

3) неясно, не виразно, незрозуміло. Срв. Неясный;

4) (сказ. безл. предл.) неясно. Мне -но - мені неясно.

* * *

1) союз - а) ні, (экспрессивнее) ані. [Кругом ні билини! (Шевч.). На небі нема ні зорі (Л. Укр.). На синьому небі ані хмариночки (Н.-Лев.)]. У него ни копейки денег - у його ні шеляга (грошей), (шутл.) у його ані копія. Ни даже - ні (ані) навіть. [А що він за це одержував? - Ні навіть належної пошани (Кінець Неволі)]. Ни души - ні духа (живого), ні (живої) душі, ні людини. [Добіга до полонини віла… леле боже! там нема ні духа, тільки чорна вся трава од крови (Л. Укр.). Ні душі ні в вікнах, ні круг хати не видно (М. Рильськ.). Нігде ні живої душі (Н.-Лев.). Ні людини кругом (Остр. Скарбів)]. На улице ни души - на вулиці (а)ні душі ((а)ні духа живого, нікогісінько, (фам.) ані лялечки). Ни духу (нет) - нічогісінько (нема). Ни капли - см. Капля 2. Ни крошки - см. I. Крошка 1. Ни малейшей надежды и т. п. - (ані) найменшої надії и т. п.; срв. Малейший. Ни с места - см. Место 1. Ни слова - а) ні (ані) слова, (как в рот воды набрал) (а)ні пари з уст. [Ні слова не мовить, мовчить (Л. Укр.). Вона-ж ні пари з уст - і глянула зненацька (М. Рильськ.)]. Не произнёс ни слова - ні (і) слова не промовив (не вимовив), і пари з уст не пустив. [Ніхто й слова не промовить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні слова!; см. ещё Нигугу. Не говоря ни слова - не мовлячи й слова. Ни боже мой! - далебі, ні! бігме, ні!, (и думать нечего) і гадки (думки) (такої) не май, і думати не гадай, і думку покинь. Ни гугу - см. Нигугу. Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть - см. Ничто (Ни за что). Ни в зуб не знать - нічогісінько (ні бе, ні ме) не знати. Ни один не - жадний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жаден) не, (значительно реже) жодний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жоден) не и (очень редко) ні жа[о]дний (ні жа[о]ден) не, ні один не; (никто) ніхто не; срв. (ниже) Ни единый и см. Один. [Ласкаве телятко дві матки ссе, а лихе жадної (Номис). З горла мого не виходить і жадного звука (Дніпр. Ч.). Облесник жаден не знав тебе (Грінч.). (Вітер) жодного села, хатинки не минає (П. Тичина). Без брехні ні жоден чоловік не сватався (Квітка). Ніколи ні жодної душі не обідив (ЗОЮР I). Ні одна ще зоря не була така гарна (Л. Укр.). Ні один співець її не вславив і ні один мистець не змалював (Л. Укр.)]. Ни один этого не говорит - ніхто (жадний, жаден) цього не каже. У него много книг, но он не прочёл ни одной - в його (він має) багато книжок, але (та) він не прочитав жадної (ні одної, і одної). Ни единый - жадний, жаднісінький, ні однісінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний. [Всіх перерізали, не втік ніже єдиний католик (Шевч.)]. Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п. - см. Никто. Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п. - см. Ничто. Ни за что (на свете) - см. Ничто. Ни к чему, нрч. - см. Никчему. Ни - ни (при перечислении) - ні - ні, ні - ані, ані - ні, ані - ані, ні (ані) - (а) ніже. [Ні батька, ні неньки: одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.). Ні руху, ні людей (М. Рильськ.). Ні бога, ні чорта (П. Тичина). Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба (Л. Укр.). Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю він (Данте) не забув своєї Беатріче (Л. Укр.). Він не забув його (сонце) ні в темряві понурій, ані при хатньому багатті (Л. Укр.). Ані битись, ні втекти (Рудан.). Ані зустрічи, ні проводу, без мети і навмання (М. Рильськ.). Не дошкуляють тут нас ані Австер, ні те честолюбство, ані пропасниці люті, ні смерти осінній ужинок (М. Зеров). Ані встати, ані сісти (Сл. Гр.). Я ні трохи не хочу заперечити ані високої літературної вартости (цих) творів, ані ваги їх в історії нашого літературного руху, ані їх великих заслуг (Грінч.). Не минайте ані титла, ніже тії коми (Шевч.)]. Ни этот, ни никакой - ні цей і ніякий. Ни он, ни никто - ні він і ніхто. Ни тебе, ни никому - ні тобі і нікому; ні тобі, ні кому. Ни да, ни нет - см. Нет 2. Ни так, ни сяк - ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. Ни так, ни сяк, ни этак - ні сяк, ні так, ні о(н)так; ні сяк, ні такечки (ні онтакечки). Ни тот, ни другой - ні той, ні той. Ни туда, ни оттуда - ні туди, ні звідти. Ни туда, ни сюда - ні туди, ні сюди. Ни дать, ни взять какой кто - достоту (достеменно, достеменнісінько, існісінько, точнісінько) який хто, і спереду й збоку який хто, чистісінький, достеменнісінький, існісінький, точнісінький, (вылитый) викапаний хто. [У жупані - кругом пані і спереду й збоку (Шевч.)]. Ни кожи, ни рожи - см. Кожа 1. Ни из короба, ни в короб - см. Короб 1. Ни рыба, ни мясо - см. Мясо. Ни к селу, ни к городу - ні до ладу, ні до прикладу; ні сіло, ні впало, (грубо) ні к лісу, ні к бісу; ні для нашої внучки, ні для бабиної сучки; (некстати) не до речи, недоречно; як Пилип з конопель, як собаці п'ята нога. Ни то, ни сё - ні те, ні се; ні сякої, ні такої; (шутл.) ні теє, ні онеє. [Ви така ось, - ні те, ні се (Влизько)]. Ни с того, ни с сего - ні з того, ні з сього; ні сіло, ні впало; з доброго дива. [Він раптом ні з того, ні з сього здригався (М. Хвильов.). А він - ні сіло, ні впало - причепився до мене (Грінч.). Одного разу сей дурень їй каже так - ні сіло, ні впало: «чи ви-б мене не одружили?» (Грінч.)]. Ни за что, ни про что - ні за що, ні про що; дарма, дурно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. Где ни - хоч де, хоч- би де, хоч де-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходив, де вже не молився, але, видно, жаден бог не змилосердився (Рудан.)]. Где бы ни - хоч би де, хоч де-б, (изредка) де-б не. Где бы вы ни были, я вас найду - хоч-би де ви були, я вас знайду. Где бы то ни было, где ни есть - аби-де, будь-де, (диал. будлі-де), де припаде, де трапиться. Как ни, как бы ни, как ни попало - см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён - хоч який він розумний, хоч який він був розумний. Как вы ни остерегайтесь - хоч-би як ви стереглися (береглися). Уж как ни, как бы ни (было), а… - см. Как 2. Как бы то ни было - хоч-би (там) як, хоч-би (так) що, будь-як-будь, будь-що-будь. [Будь-що-будь, церква місце публічне (Франко)]. Какой ни - хоч який, хоч-би який, хоча-б який, (изредка) який не. Какой бы ни, какой бы то ни было - см. Какой 2. Без какого и т. п. бы то ни было - без будь-якого, без ніякого и т. п. [Наша боротьба проти націоналізму мусить бути безумовна і без ніяких застережень (М. Скрипн.)]. Какой ни есть - аби-який, будь-який, (диал. будлі-який), який припаде, який трапиться, (раскакой) переякий. Когда ни - хоч коли, хоч-би коли, хоч коли-б, (изредка) коли не. [Хоч коли приїду, до тебе, тебе вдома нема (Київ). Коли не приїдеш до тебе, то пуття не бачиш (Мова)]. Когда бы ни - см. Когда 3. Когда бы то ни было - аби-коли, будь-коли, (диал. будлі-коли), коли припаде, коли трапиться. Который бы ни было - см. Который-нибудь. Кто ни - хоч хто, хоч-би хто, хоч хто-б, (изредка) хто-б не. С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же - з ким (тільки) я не говорив (не розмовляв), до кого не звертався (не вдавався), всі відповідали мені те саме. Кто бы ни, кто бы то ни было - см. Кто 3. Куда ни - хоч куди, хоч де, хоч-би куди, хоч-би де, хоч куди-б и т. п., (изредка) куди не, де не; (каким путём) хоч кудою, хоч куди; хоч-би кудою, хоч-би куди, (изредка) кудою не, куди не. [Хоч куди-б пішов я, всі думки - про тебе (Крим.). Де не піду я, всюди твій розумний любий погляд сяє (Л. Укр.)]. Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека - хоч-би куди пішов, хоч-би де був, я зустрічаю цю людину. Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло - см. Куда 3. Сколько ни - хоч скільки, хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки не. [Скільки літ не пройде, - під осінніми зорями умиратиме в щасті пливець (М. Рильськ.)]. Сколько бы ни - хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки-б не. [Скільки-б терну на тії вінки не стяли, ще зостанеться ціла діброва (Л. Укр.)]. Сколько бы то ни было, сколько ни есть - аби-скільки, будь-скільки, скільки є, скільки припаде, скільки трапиться. Что ни - хоч що, хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що не. Что ни сделает, всё неудачно - хоч що зробить (хоч-би що зробив), усе невдало. Кто что ни говори - хоч-би хто що казав. Что он ни говорил, его не послушали - хоч що (вже) він казав (говорив) или чого (вже) він не казав (не говорив), його не послухали. Что бы ни - хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що-б не. [Справжніх чуд не буває, хоч-би що там ви говорили (Велз)]. Что бы то ни было - аби-що, будь-що, (диал. будлі-що), хоч що, хоч-би що, що припаде, що трапиться. Во что бы то ни стало - хоч-би (там) що, хоч-би що там було, хоч що-будь, будь-що-будь. [Польський уряд ухвалив хоч що- будь повернутися «лицем до моря» (Пр. Правда)]. Что ни на есть лучший - як-найкращий, що-найкращий, як-найліпший, що-найліпший;

2) нрч. - ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. Ни-ни - ні-ні, аніні, аніже. [Тільки щоб свої знали: щоб начальство ні-ні (Ледянко). Не руш! аніні! (Липовеч.). «Із-за Німану ви отримали щось?» - «Нічого, аніні!» (М. Рильськ.). Сиди тихо! аніже! (Липовеч.)].

* * *

1) част. ні, усилит., ані; ніже́

2) (част. усилит.: после мест., нареч. перед глаг.) не; переводится также конструкциями с хоч

3) союз ні

1) низько, (о рубке, стрижке ещё: при корне, близко к краю) прикро. [Голова йому низько похилилась на груди (Кінець Неволі). Прикро одрубав дерево (Хорольщ.). Нащо ти так прикро його підстригла? (Борз.)]. Инструмент настроен -ко - інструмент(а) настроєно (нала(го)джено) низько. Поклониться -ко кому - вклонитися низько кому. Очень, весьма -ко, -ко-ко - дуже, вельми низько, низько-низько, низенько(-низенько). [Сонце низенько, вечір близенько (Пісня). Прикрутили низенько лямпу (Васильч.)];

2) низько, (простецки) по-простому, по-простацькому, (вульгарно) вульгарно. -ко выражаться - вульгарно висловлюватися;

3) (в нравств. смысле) низько, ницо, (недостойно) негідно, (подло) підло, підлотно, падлючно, по-падлюцькому, (позорно) ганебно. -но мыслить - низько (вульгарно: вульгарно) мислити (думати). -но пасть - низько впасти, зледащіти, пуститися берега. -ко поступать - поводитися низько (підлотно, підло, негідно, ганебно, ницо). -ко поступить - повестися підлотно (підло, негідно, ганебно, ницо), зробити (вчинити) низький (ниций, негідний, підлотний, підлий) учинок.

* * *

1) нареч. ни́зько; ни́зько, ни́це; негідно; підло

2) в знач. сказ. ни́зько