не+заслуживающий

яки́й (що) заслуго́вує (на що); в знач. прил. ва́ртий, гі́дний (чого)

віра, довіра, довір'я. [Та віра несподівана, яку мені подарувала королева. Довіру зраджують дурними язиками! (Самійл.)]. Заслуживающий доверия, внушающий доверие - віри годний, вірогідний, певний. Не внушающий, не заслуживающий доверия - невірогідний, (сомнительный) непевний. [Човен непевній воді доручив (Л. Укр.). Щось мені той чоловік непевен (М. Вовч.)]. Лишить доверия - позбавити віри, одібрати довіру. Утратить доверие - зневіритися кому или у кого. [Чим се я так вам зневірилася? (Конис.)]. Снискать чьё-либо доверие - придбати чиюсь віру, привернути до себе чиюсь віру. Оказывать доверие - вірити кому (или на кого), здаватися на кого. Злоупотреблять доверием - надуживати чиєїсь віри (довіри), обертати чиюсь довіру на зло.

* * *

заслужить заслуговувати и заслугувати, заслугувати, заслужувати, заслужити, вислужувати, вислужити, заробляти, заробити на що и чого, бути (статися) вартим чого. [Здорового сміху заслуговують (парадокси) (Єфр.). Заслужував гетьманство він криваво (Куліш). Робітник заслугує плати своєї (Куліш). Не тямлю, чим на кару заслужив (Франко). Матір ні купити, ні заслужити (Номис). Походенка виб'ють різками? - Заробив на те! (Кониськ.). Громада може й геть скинути, коли він того заробить (Загірн.). Служив я, служив та й вислужив три вирви в шию]. -жить славу - заслужити, заробити, зажити слави. [Ой не знав козак да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов Орду бити (Пісня). Зажила вона собі слави доброї панночки (М. Вовч.)]. -жить похвалу, порицание, благодарность и т. п. - заслужити (заробити) хвали, догани, (по)дяки. -вать внимания - заслуговувати уваги и на увагу. Заслуживающий чего (как прил.) - вартий чого. Заслуживающий доверия - гідний (сокращ. годен) віри, вірогідний, вартий довіри. [Хіба він віри годен? (Звин.)]. Заслуженный - заслужений, зароблений, вислужений. Заслуженное - зароблене, заслужене (-ного), заслуженина, вислуженина, заслужчина; см. Заработок.

* * *

несов.; сов. - заслуж`ить

-но благонадійний, надійний, певний, -но. Будьте -ны - будьте певні.

* * *

1) ( заслуживающий доверия) наді́йний, пе́вний

2) ( политически) благонаді́йний

1) (спесивый) пишний, пихатий, величний, бундючний, пиндючливий, пиндючний, вельбучний, дебільший;

2) (имеющий значение) важливий, важний, поважний, значний. Важная особа - важна (велика) особа, великої руки людина; (иронич.) - (велика) цяця. Быть важным (иметь значение) - важити, заважувати. [Це багато важить]. Оказаться важным (возыметь значение) - заважити. Разве для меня важно (сделать что- л.)? - хіба мені дорого (щось зробити)?

* * *

1) (имеющий значение, заслуживающий внимания) важли́вий, ва́жний, вагови́тий

2) ( исполненный достоинства) ва́жний; ( солидный) пова́жний; ( степенный) стате́чний; ( величавый) вели́чний, пи́шний; ( надменный) бундю́чний, пиндю́чний, пиха́тий, пихли́вий

3) ( хороший по качеству) га́рний, до́брий; добря́чий

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

путній, путящий, доладній, до-діла. [Як говорити, то щось путнє. Чоловік він путящий. Доладній хлопець, не шибай-голова якийсь]. Его речь дельная - в нього мова до- діла.

* * *

1) ( толковый) тяму́щий; ( умный) розу́мний; (солидный, серьёзный) пова́жний; ( деловой) ділови́й; ( деловитый) ділови́тий; ( существенный) посу́тній; ( искусный) впра́вний; ( опытный) досві́дчений

2) (основательный, заслуживающий внимания) ділови́й, слу́шний; ( серьезный) пова́жний

3) спец. ділови́й

достоин го[і]дний, достойний (Котл.), годен, варт(н)ий кого, чого. [Покажіть ви лишень достойні пам'яти діла (Куліш). Вона була йому гідною дружиною (Л. Укр.)].

* * *

1) (заслуживающий чего-л.) гі́дний, досто́йний; ( подобающий) нале́жний; ( стоящий) ва́ртий

2) (заслуженный, справедливый) нале́жний, досто́йний

3) ( обладающий требуемыми качествами) досто́йний, гі́дний

(примечательный) позначний, визначний, помітний, уваги вартий, прикметний чим, у чім, з чого, знаменитий, (знаменательный) знаменний, (удивительный) дивний. [Позначна річ, що ніхто йому не захтів одповідати. Він ще не виявив себе чимсь визначним (Єфр.). Він з дивною впертістю вертався до цієї ідеї (Корол.). Ось скатерть шльонськая нешпетна… найбільше в тім вона прикметна - на стіл як тільки постели… то всякі вродяться потрави (Котл.)]. Быть -ным чем - визначатися чим. -ное явление - диво, дивне з'явище, дивовижа. -ный певец, голос - знаменитий співак, голос.

* * *

1) чудо́вий; ( необыкновенный) надзвича́йний, незвича́йний; ( знаменитый) знамени́тий; ( выдающийся) визначни́й, видатни́й; ( удивительный) ди́вний, дивови́жний; ( славный) сла́вний; ( очень хороший) добря́чий

2) ( заслуживающий внимания) ва́ртий ува́ги; ( знаменательный) знаме́нний

1) (заслуживающий извинения) вибачення годний, такий що можна вибачити, оправданий. [Такі друкарські помилки - річ оправдана (Крим.)];

2) (простительный) прощенний, простимий. [Його вчинок цілком прощенний, бо його на те призведено (М. Грінч.). Буває гріх простимий, а буває непростимий (Звин.)];

3) (содержащий извинение) вибачливий, вибачний, пробачний. [Написав вибачного листа (М. Грінч.). Голос тихий, вибачливий (Крим.)].

* * *

негідний, (ц.-слав.) недостойний кого, чого. [Негідні його чуття (Франко). Підмовляти на негідне, на ганебне діло (Франко). Як благати маю я негідний пречистую тебе? (Л. Укр.). Звикає до думки, що його мова - щось низьке, недостойне (Крим.)].

* * *

поважний, шановний, почесний, почтивий, (солидный) статечний, гі[о]дний, достойний. [Він чоловік почесний (Черк.). За литовського панування наставляли наші предки на митрополії, єпископства і архімандрії статечних людей громадською вподобою (Куліш). Товаришу наш годний та славний (Федьк.)]. -ный человек, гость - поважний, шановний, почесний, статечний чоловік, гість. -ный возраст, лета - поважний, почесний вік. -ная седина - почесна сивина. Почтеннейший! - добродію!

* * *

1) ( заслуживающий почтения) пова́жний; ( внушающий почтение) поче́сний, пошти́вий

2) ( уважаемый) шано́вний

3) (перен.: значительный) чима́лий и чимали́й, неаби́який; ( солидный) солі́дний

4) (в знач. сущ.: в обращении - зват. форма) шано́вний громадя́нине; фам. чолові́че до́брий, го́лубе, добро́дію

(преимущественный) переважний, (заслуживающий предпочтения) вартий (гідний) переваги, передніший, кращий, ліпший. [Усі виявляли їй переважну увагу]. - ное право на это - переважне право на це. Более -ный - кращий, лучший. [Муки за рідний край йому кращі, ніж уся та пишна шана й повага від чужого народу (Грінч.)].

* * *

1) схиляння кого, чого перед ким, перед чим, нахиляння, прихиляння чого; преклонство, уклінність (-ости) перед ким, перед чим. [Преклонство перед культурою (Виннич.). Придворні звичаї вимагали великої уклінности перед царем (Л. Укр.)]. Заслуживающий -ния - вартий уклінности. -ние колен - падання навколішки перед ким; см. Коленопреклонение;

2) (уговаривание) на[с]хиляння, переконування, намовляння кого.

* * *

1) ( действие) схиля́ння, схи́лення

2) ( перед кем - чувство уважения) глибо́ка пова́га (поша́на), почуття́ глибо́кої пова́ги (поша́ни) (до кого)

3) ( раболепство) плазува́ння; уклі́нність, -ності

визначний, видатний, вартий уваги, примітний, позначний; см. Замечательный. [Він ще не виявив себе чимсь визначним (Єфр.)].

* * *