и+горя+мало

I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);

2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!

II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.

* * *

grief, woe, sorrow; ( несчастье) misfortune; ( беда) distress

••

- горе-злосчастье

- горе луковое

- горе от ума

- горе мыкать

- делить горе и радость

- завивать горе верёвочкой

- заливать горе

- с горем пополам

- убитый горем

- и горя мало

- намыкаться горя

- с горя

- хлебнуть горя

1) dolore (m.), pena (f.)

2) guaio (m.), disgrazia (f.)

1. (син. скорбь, печаль; ант. радость) хуйхǎ, куляну, хурлǎх, пǎшǎрхану; все в горе пурте кулянаççĕ; заболеть с горя хуйхǎпа чирлесе кай

2. (син. беда, несчастье) инкек, синкер; случилось большое горе пысǎк инкек пулчĕ ♦ ему и горя мало хǎнк та тумасть; на моё горе ман инкеке; и смех и горе те кулмалла, те кулянмалла; хлебнуть горя нушта тÿссе кур; с горем пополам аран-аран

1. (скорбь) гухэкI, гукъау

с горя гукъаом къыхэкIыкIэ

2. (несчастье) тхьамыкIагъу

◊ ему и горя мало зыми ыгъэгумэкIырэп

с горем пополам ерэгъэ дэдэу

с

1. ғам, ғусса, андӯҳ, кулфат; неутёшное горе андӯҳи бепоён

2. мусибат, бадбахтӣ, бало, дарду алам; его постигло большое горе ба сараш мусибати калон омад

3. в знач. сказ. разг. вой бар ҳоли…; горе тому, кто… вой ба ҳоли он касе, ки… <> гор е горькое мусибати ҳалокатасар; горе луковое шутл. ноӯҳдабаро, ношуд; подавленный горем мусибатзада, кулфатзада; убитый горем ғамзада, аламзада; и горя мало кому ҳеҷ ғам (парво) надорад, бепарвофалак; с горем пополам ба зӯр, ҳарому ҳариш; [и] смех и горе ҳам хандаи кас меояд, ҳам гиряаш; горе горевать прост. бисёр ғам хӯрдан; горе мыкать прост. азоб кашидан; завить горе верёвочкой прост. ғаму ғуссаро аз дил дур кардан; помочь горю аз душвори халос кардан; дар рӯзи дармондаги дасти ёрӣ дароз кардан; хлебнуть (хватить) горя прост. азият кашидан, азоби бисёре кашидан

нареч. уст. книжн. (вверх, ввысь) ба боло, ба баландӣ, ба фароз; возвести горе ба боло назар афкандан - ирон. кисми аввали калимахои мураккаб ба маънои «бад», «бекора»: горе- охотник шикорчии ношуд

s.o. is utterly indifferent to sth., does not react to sth.

n Kummer m (с Р vor D), Gram m, Leid; Unglück (на В zu D), Not f; F wehe; горе ( Д jemand ) hat seine liebe Not; и горя мало ( Д jemanden) kümmert das wenig

* * *

го́ре n Kummer m (с Р vor D), Gram m, Leid; Unglück (на В zu D), Not f; fam wehe;

го́ре (Д jemand) hat seine liebe Not;

и го́ря ма́ло (Д jemanden) kümmert das wenig

* * *

<-я>

1. (печа́ль) Gram m, Kummer m

2. (несча́стье) Unglück nt

, к моему́ го́рю zu meinem Unglück

с го́рем попола́м mit Müh und Not

* * *

1) gener. Kümmernis, Schmerz, Trübsal, Unglück, Weh, Elend, Jammer, Kummer, Leid, Misere

2) obs. Ungemach

3) lat. Crux

4) set phr. Sorgen macht graue Haare

5) pompous. Gram, Herzeleid

• КАК С ГУСЯ ВОДА с кого, кому coll, usu. disapprov

[ как + NP; Invar; usu. compl of быть (impers) or subj-compl with быть (subj: всё); fixed WO]

=====

⇒ s.o. is utterly indifferent to sth., does not react to sth.; sth. does not affect s.o. at all:

- (it is) like water off a duetts back.

     ♦ [Кочкарёв:] Ведь вот что досадно: [Подколёсин] вышел себе - ему и горя мало. С него всё это так, как с гуся вода - вот что нестерпимо! (Гоголь 1). [К.:] That's what's so annoying. He's [Podkolyosin has] gone off-it doesn't worry him much, it's just like water oif a duck's back-that's what's unbearable! (1a).

1) ( печаль) кайгы, хәсрәт, көенеч, сагыш

2) ( несчастье) бәхетсезлек, бәла-каза

•

- а ему и горя мало

* * *

1) (печаль) гора, -ра ср.

2) (несчастье) гора, -ра ср., бяда, -ды жен.

3) (в сложных словах с сущ.) разг. гора

1) grief

2) (беда, несчастье) trouble [trʌbl], misfortune

•

- ему и горя мало

n Kummer m (с Р vor D), Gram m, Leid; Unglück (на В zu D), Not f; F wehe; горе ( Д jemand ) hat seine liebe Not; и горя мало ( Д jemanden) kümmert das wenig

1. с

ҡайғы, хәсрәт, зар

2. с

несчастье

бәхетһеҙлек, бәлә-ҡаза

1) ( скорбь) dolore м., afflizione ж., pena ж.

2) ( несчастье) disgrazia ж., sventura ж., guaio м.

••

3) ( в составных словах) cattivo, inetto

••

* * *

1) (скорбь, печаль) pena f, dolore m; afflizione f книжн.

2) ( несчастье) disgrazia f, sventura f

3) сказ. è un guaio...; che disdetta...!

4) разг. ирон. ( в сочетании с существительным) da strapazzo, da quattro soldi, dei miei stivali

••

* * *

1) gener. ambascia, desolazione, duolo, lutto, disdetta, angoscia, contristamento, crepacuore, cruccio, disgrazia, dispiacere, doglia, dolore, esperimento, guaio, miseria, passione, patema

2) colloq. magagnilaf

3) liter. schianto, tribolo, strale

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́