Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

высоко

  • 1 высоко

    тж. выс`око; нареч., в знач. сказ.
    високо и висо́ко

    Русско-украинский словарь > высоко

  • 2 высокий

    високий (ум. височенький, ув. височенний, височезний), великий (ум. величенький, ув. величен[з]ний). [Високе небо. Височенні гори. На галявині стоїть величенький дубок, вищий за всі инші]. Наивысший - найвищий, крайній. [Гістерійні пароксизми дійшли до крайніх градусів]. Высокий и тонкий - гінкий, стрибулькуватий, високоверхий. [Високоверхі коноплі (М. Вовч.)]. Высокий ростом - високий на зріст, росл(ав)ий, високостанний, (шутливо) довгаль, довгань, довгело, довготелесий. На высоких ногах (о животн.) - саганистий, цибатий, цибанястий. [Цибаняста курка]. В. (о голосе) - високий, горовий, тонкий. В. (о дереве) - гончак. В. (о цене) - велика (и висока) ціна. Делать высоким - робити високим, височити, вивищувати. Делаться выше - вищати, підвищуватися. Быть выше всего, всех - перевищувати все, всіх; (превосходить) переважати кого. Високо-високо; высоко-высоко - гень-високо, геть-високо, геть-геть. Выше чего - [по]вище чого, над чим, по-над чим, над що. Из находящегося выше - з-над. [З-над хмари]. Стать выше чего - вийти з чого.
    * * *
    висо́кий; ( высоковатый) зависо́кий

    Русско-украинский словарь > высокий

  • 3 восходить

    и всходить взойти
    1) на что (вверх) - сходити (зіходити), зіхожати, сов. зійти, (о многих - посходити), виходити, вийти, братися. [Зійду на гору. Насилу вийшов на гору. Вийду на шпильочок. Чую, як щось береться по сходах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) видибати, вибитися (на гору, на високість). В-ить на корабль - вступити на корабель;
    2) (о светилах небесных) сходити (зіходити), зійти, уставати, устати, ви(й)нятися. [Сонце сходить. Зоря зійшла. Скоро сонечко вийметься (М. Вовч.)]. Солнце уже высоко взошло - сонце вже геть підійшло (Звиног.), геть підбилося (М. Вовч.);
    3) см. Возноситься, Подыматься. Дым волнами восходит - дим хвилює;
    4) (о посевах) сходити (зіходити), схожати, сов. зійти, (о многом) посходити, повисходжувати, повисходювати. [Ярина сходить. Пшениця зійшла. Посходив часник. Повисходює з землі геть-усе (Звиног.)];
    5) (о тесте) сходити (зіходити), сов. зійти, висходитися. [Паляниця висходилася].
    * * *
    1) (подниматься вверх; возноситься) схо́дити, зіхо́дити, вихо́дити, підійма́тися, підніма́тися
    2) ( о светилах) схо́дити, зіхо́дити, підійма́тися, підніма́тися
    3) ( к чему - иметь своим началом) вести́ похо́дження (від чо́го), бра́ти [свій] поча́ток, бра́ти [свої] поча́тки (в чо́му), ма́ти вихідни́м пу́нктом (що), сяга́ти (чого́); ( происходить) похо́дити (від чо́го)

    Русско-украинский словарь > восходить

  • 4 заноситься

    занестись
    1) (гордиться, возноситься) заноситися, занестися, високо (вгору) нестися, занестися, великоноситися, удаватися, удатися в пиху, пишатися, запишатися, чванитися, зачванитися, зарозуміватися, зарозумітися, бундючитися, забундючитися, пиндючитися, запиндючитися, (образно) нестися, занестися поверх дерева, (зафорсить) закозиритися. [Чи ти багатий, чи гордуватий, чи високо несешся? (Пісня). Як пішла за поганенького панка, так тепер так уже великоноситься, а на нас і не дивиться (Харківщ.). Кожен, хто нестиметься вгору, принизиться (Єв. Луки). Да кого не постав начальством, зараз почне козиритися (Борзенщ.). Було слухатися дядини, було не нестися поверх дерев (Кониськ.)];
    2) -ться снегом и т. п. - заноситися, занестися, замітатися, заместися, запорошуватися, запорошитися, засипатися, засипатися, завіюватися, завіятися; (илом) замулюватися, замулитися; бути занесеним, заметеним, запорошеним и т. д.
    * * *
    I см. занашиваться II несов.; сов. - занест`ись
    1) зано́ситися, -но́шуся, -но́сишся, занести́ся; (улетать высоко, далеко и перен.) підніма́тися, підня́тися, -німу́ся, -ні́мешся и мног. попідніма́тися, підійма́тися, підійня́тися, -дійму́ся, -ді́ймешся и мног. попідійма́тися

    чересчу́р \заноситься ться — ( важничать) на́дто зано́ситися, ви́соко (вго́ру, го́рдо) нести́ся

    2) (сов.: начать нестись) поча́ти (-чне́) нести́ся
    3) страд. несов. зано́ситися; зано́ситися, підніма́тися, підійма́тися; зано́ситися, засипа́тися, заміта́тися, завіва́тися

    Русско-украинский словарь > заноситься

  • 5 знамя

    прапор (-ру). стяг (-гу), корогва, (ум. короговка, короговця), корогов (-гви, ж. р.) и корогов (-рогву, м. р.), коруга, знамено. [Із-за гори козацькії короговки видко (Дума). У головоньках червоний прапор постановили (Лукаш.). Вже військо пішло, знамена мають (Чуб. V). Вони високо держали свій стяг (Єфр.)]. -мя науки, свободы, коммунизма - прапор науки, волі, комунізму. [Вгору високо підняти прапор рідної науки (Самійл.)]. Сражаться под чьими-л. -мёнами - битися під чиїмись прапорами, корогвами. Водрузить -мя - поставити прапор, стяг и т. д.
    * * *
    пра́пор, стяг, знаме́но и знамено́;, воен. ист. корогва́, хоругва́, корого́в, -гви́ и -гва́, хоруго́в, -гви́

    высоко́ держа́ть \знамя мя чьё (чего́) — ви́соко трима́ти пра́пор чий (чого)

    под и́менем чего — під пра́пором чого́

    встать (стать) под \знамя мя (под \знамя мёна) кого́-чего́ — ста́ти під пра́пор кого́-чого́

    Русско-украинский словарь > знамя

  • 6 метить

    мечать и мечивать
    1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;
    2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].
    * * *
    I
    (ставить знак, метку) зна́чити, мі́тити
    II м`етить
    1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити
    2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)
    3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)
    4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

    Русско-украинский словарь > метить

  • 7 мнить

    думати, гадати, (воображать) уявляти. Мнить о себе много - багато, (слишком) занадто про себе думати, високо нестися, заноситися (в хмари), (фам.) кирпу гнути.
    * * *
    ду́мати; ( предполагать) гада́ти; (представлять себе, воображать) уявля́ти

    мно́го (высоко́) \мнить о себе́ — на́дто багато ду́мати про се́бе, бу́ти на́дто висо́кої ду́мки про се́бе, надто зано́ситися

    Русско-украинский словарь > мнить

  • 8 нести

    1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];
    2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);
    3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;
    4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;
    5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;
    6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];
    7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;
    8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];
    9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;
    10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];
    11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -
    1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;
    2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;
    3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];
    4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].
    * * *
    1) нести́; ( мчать) мча́ти

    вы́соко (го́рдо) \нести сти́ го́лову — перен. ви́со́ко (го́рдо) нести́ го́лову

    конь \нести сёт его́ стрело́й — кінь несе́ (мчить) його стріло́ю

    куда́ тебя́ \нести сёт [нелёгкая]? — куди́ тебе́ несе́ [лиха́ годи́на]?

    2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

    из-под по́лу \нести сёт — з-під підло́ги тя́гне (дме, ду́є)

    \нести сло́ га́рью — несло́ горі́лим (га́ром)

    3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

    \нести сти́ ответстве́нность — відповіда́ти, нести́ відповіда́льність

    4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

    \нести сти убы́тки — зазнава́ти зби́тків (втрат), ма́ти зби́тки (втра́ти)

    \нести сти́ изде́ржки — плати́ти (нести́) ви́трати

    \нести сти́ наказа́ние — зазнава́ти ка́ри, відбува́ти (нести́) ка́ру

    5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

    \нести сти́ чепуху́ — верзти́ (плести́) нісені́тницю (нісені́тниці), верзти́ дурни́ці, тереве́ні пра́вити

    6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

    Русско-украинский словарь > нести

  • 9 повыше

    1) (ср. ст. от Высокий) (трохи) вищий, -ща, -ще. Он -ше ростом - він вищий на зріст;
    2) (ср. ст. от Высоко) (трохи) вище чого, по-над чим. Взойдите -ше - зійдіть (трохи) вище. Он ранен -ше колена - його поранено (трохи) вище коліна (по-над коліном).
    * * *
    1) прил. [тро́хи] ви́щий; ( выше всего) найви́щий
    2) нареч. [тро́хи] ви́ще; ( как можно выше) якнайви́ще

    Русско-украинский словарь > повыше

  • 10 полыхать

    палахкоті́ти, палахкота́ти; палахті́ти; ( высоко выкидывая языки пламени) шуга́ти

    Русско-украинский словарь > полыхать

  • 11 полыхнуть

    1) ( вспыхнуть) спалахну́ти; палахну́ти; ( высоко выкинуть язык пламени) шугну́ти, шугону́ти

    Русско-украинский словарь > полыхнуть

  • 12 Начто

    нрч.
    1) (зачем) нащо, навіщо, (с раздражением) на біса, якого дідька. [Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії? (Шевч.). Навіщо було брати? (Брацл.)];
    2) (как) як, (какой) який. Уж -то высоко там, он и туда взобрался - вже як там високо, а він і туди видерся. Уж -то он хитёр, но и его обманули - вже який він хитрий, а таки й його о(б)дурено.

    Русско-украинский словарь > Начто

  • 13 Опускать

    и Опущать опустить
    1) (ниже) спускати, спустити, знижати, знизити, осаджувати, осадити. [Треба камінь у млині осадити];
    2) спускати, спустити. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму]. -тить невод в прорубь под лёд - затопити невід; (окно в вагоне) відсунути, спустити вікно; (крышку сундука) зачинити скриню; (шлюзный ставень) заставити (и спустити) заставку, заставити воду; (свет в лампе) прикрутити лямпу, світло. -тить глаза - спустити очі, погляд. -кать, -тить голову - спускати, спустити, хнюпити, похнюпити голову, хнюпитися, похнюпитися. Угрюмо -тить голову - понурити голову, понуритися. -тить руки - спустити руки. Он и руки опустил - йому й руки впали. -тить крылья - спустити крила. -тить хвост - попустити хвіст. -тить руку в воду - спустити (встромити) руку в воду. -тить концы пояса, ленты - попускати, попустити (кінці в пояса, стрічки). -тить платье - спустити сукню нижче. Высоко поднял, да низко опустил (о хвастунах) - високо літав, та низько сів. Поднял руку да не опустил - замірився, та не вдарив;
    3) (из рук, из глаз) пускати, пустити з рук, з очей. -тить удобный случай - проминути добру оказію, (добру) нагоду, упустити слушний випадок;
    4) (ослаблять) попускати, попустити. [Попусти трохи струни]. -кать парус, занавес - спускати вітрило, завісу;
    5) -кать, -тить что-либо в книге, в разговоре - випускати, випустити, поминати, поминути, проминати, проминути. Опущенный - спущений, знижений, попущений. -ный взгляд - похнюплений (понурений) погляд. -ная голова - похнюплена (понурена) голова. С - ной головой - похнюпий, никлий, похнюпа (общ. р.), понура (общ. р.).

    Русско-украинский словарь > Опускать

См. также в других словарях:

  • высоко — (3): Коли соколъ въ мытехъ бываетъ, высоко птицъ възбиваетъ; не дастъ гнѣзда своего въ обиду. 27. Галичкы Осмомыслѣ Ярославе! высоко сѣдиши на своемъ златокованнѣмъ столѣ, подперъ горы Угорскыи своими желѣзными плъки... 30. А ты, буи Романе, и… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • высоко — (12) нар. 1. На большое расстояние вверх: и створи врата ѥмѹ мѣдѩна, възведена высоко по ·н҃· локотъ (εἰς ὕψος) ГА XIII–XIV, 119в; въ ·г҃·емь цр(с)твѣ соломо(н) ока˫ае(м). ˫ако созда высоко хамоса идола моави(т)ска. ГБ XIV, 45в; суть ѹбо в не(м)… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • высоко — держать высоко знамя, ставить высоко, ставить выше.. См …   Словарь синонимов

  • ВЫСОКО — ВЫСОКО. 1. нареч. к высокий. Высоко держать знамя. Подняться высоко. 2. безл., в знач. сказуемого. О большом расстоянии вверх, ввысь (разг.). Опустите пониже, так мне высоко. До неба высоко. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • высоко — ВЫСОКО. 1. нареч. к высокий. Высоко держать знамя. Подняться высоко. 2. безл., в знач. сказуемого. О большом расстоянии вверх, ввысь (разг.). Опустите пониже, так мне высоко. До неба высоко. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ВЫСОКО — ВЫСОКО. 1. нареч. к высокий. Высоко держать знамя. Подняться высоко. 2. безл., в знач. сказуемого. О большом расстоянии вверх, ввысь (разг.). Опустите пониже, так мне высоко. До неба высоко. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • высоко — ВЫСОКО. 1. нареч. к высокий. Высоко держать знамя. Подняться высоко. 2. безл., в знач. сказуемого. О большом расстоянии вверх, ввысь (разг.). Опустите пониже, так мне высоко. До неба высоко. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • Высоко — название нескольких населённых пунктов: Высоко деревня в Боровичском районе Новгородской области. Высоко деревня в Ярославском районе Ярославской области. См. также Большое Высоко Высоко Петровский монастырь …   Википедия

  • ВЫСОКО — летать. Разг. Добиться больших успехов в жизни. Глухов 1988, 81. Высоко (хорошо) летает, да где то сядет. Народн. Ирон. О гордом, заносчивом человеке. Жиг. 1969, 207; ДП, 452. Высоко нестись. Волг. Неодобр. О гордом, заносчивом человеке. Глухов… …   Большой словарь русских поговорок

  • высоко — ВЫСОКО, нареч. 1. Отлично, замечательно. Получать тысячу в месяц это высоко. 2. в зн. межд. Выражает положительную эмоцию. А я пятерку получил! высоко! (ну и ну! ну ты даешь!) От высокий …   Словарь русского арго

  • высоко… — (книжн.). Первая часть сложных слов в знач. очень, в высшей степени, напр. высокочтимый, высокоодаренный и т.п. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»