враг

1) ворог (ум. воро[і]женько, мн. вороги, воріженьки), злобитель, -лька, лиходій, -дійка, напасник, -ниця, неприятель, -лька, супротивник, -ниця. Трижды враг - триворог, ворог і триворог. Злейший враг - найзапекліший ворог, заклятий ворог; прил. ворожий. Быть врагом чьим - бути ворогом кому. Враг-женщина - (изредка) ворожка. [Щоб замело стежки та дорожки, щоб не знали вороги і ворожки, щоб не знали, кого я любила];

2) (диавол) враг; прил. вражий;

3) см. Овраг.

* * *

1) во́рог, вороги́ня (ж.)

2) ( дьявол) враг, -а

1) нелегкий, важкий, трудний, сутужний; срв. Тяжёлый, Трудный. Это -кий труд - це нелегка (важка) праця, це трудна робота. -ное дело, -кая задача - нелегка (важка) справа, нелегке (важке) завдання;

2) вражий, дідьчий, чортячий, бісівський, гаспидський; срв. Бесовский. -кая (сила) - нечиста (вража) сила, враг, нечистий (-того), дідько, мара, (перен.) лиха година, х(в)ороба. [Нечиста сила з'їла (ЗОЮР II.)]. -кая меня угораздила (дёрнула) сказать - і надало-ж мені (і надав-же мені дідько (враг, нечистий)) сказати. Зачем меня туда -кая понесёт? - яка мара (х(в)ороба, лиха година) мене туди потягне? і чого-б мене туди понесло (нечиста сила понесла или нечистий (враг, дідько) поніс)? Понесла его -кая - понесло його (безголов'я, чортів'я), понесла його нечиста (вража) сила (лиха година, х(в)ороба), поніс його нечистий (дідько, враг), понесли його чорти. Эк его -кая куда угораздила! - ач (ба, чи ба) куди його нечиста (вража) сила (лиха година, зла мара, х(в)ороба) понесла (чорти понесли)! Пуститься во все -кие - зовсім берега пуститися, піти всіма крутими манівцями, пуститися на бездоріжжя (на всі чотири вітри).

* * *

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

1) (жестокий) лютий, жорстокий, запеклий. [Лютий звір (Метл.). Зима люта (Шевч.) Не бачив кінця моїй лютій муці (Сторож.)]. -тый враг - лютий ворог, запеклий (затятий) ворог. -тая стужа - лютий мороз, люта холоднеча, лють (-ти). -тая боль - лютий біль. Чрезвычайно -тый - лютенний;

2) (рьяный) загарливий, запальний, щирий (до роботи); (бойкий) меткий, моторний. Он лют на песни - він до співу аж наввипередки, він співати моторний.

* * *

1) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий; ( ярый) затя́тий

2) ( рьяный) завзя́тий, заповзя́тий, запальни́й, щи́рий, усилит. завзяту́щий

-ница недоброзичливець (-вця), -виця, недоброхіт (-хота), -хітка, неприхильник, -ниця, (злобствующий, -щая) злосник, -ниця, злобитель, -телька, (враг) ворог (общ. р.), (о женщ. изредка) ворожка.

* * *

1) неприятель (-теля), супротивник, (обидчик) кривдник, напасник, (враг) ворог, ум. воріженько; срв. Недруг. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.). Щоб було так важко противникам, ненависникам і усім ворогам моїм (Чуб. I)];

2) неохочий, неголінний до чого, що не має охоти до чого, що має відразу до чого, неприхильник чому. Он -тель книге, печатному слову - він не охочий (не має охоти) до книжки, до друкованого слова, він книжці неприхильник (не(с)прияє);

3) (внешн. враг) неприятель, ворог. [Боронити нас від неприятеля (Квітка). Страшенна сила неприятеля (Куліш)]. -тель дрогнул - ворог похитнувся (подався). -тель налегает - ворог налягає (натискає).

* * *

1) ( вражеские войска) во́рог, непри́ятель, -ля; ( противник) проти́вник, супроти́вник

2) (человек, враждебно настроенный к кому-л.) непри́ятель; ( недруг) не́друг

-ница супротивник, -ниця, противник, -ниця, супротивець (-вця), сперечник, - ниця, (в споре) суперечник, -ниця. [Умів вишукати дошкульне місце у супротивника (Єфр.). Видав сили й плани противників (Франко). Став небезпечним сперечником цареві (Л. Укр.). Влучним слівцем щастило йому розбивати суперечників краще, ніж доказами (Крим.)].

* * *

1) проти́вник, супроти́вник; ( в споре) супере́чник, спере́чник; ( враг) во́рог

2) воен. проти́вник; ( враг) во́рог

1) надвірній, зовнішній, околишній, окільний, зверхній. [Надвірній світ = внешний мир. Незначні зовнішні дрібниці. Зверхні події, зверхні обставини (Єфр.) = внешние события, внешние обстоятельства. Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Фран.)]. С внешней стороны - з зовнішнього боку, з околишнього боку, знадвору, зверху;

2) (поверхностный) поверховий, позверховий. [Поверхова просвіта. Під тією позверховою корою, якою вкрито мужицтво, відбувається культурний процес (Грін.)];

3) внешний враг - околишній (надвірній, зовнішній) ворог (Н. Рада). Внешние дела, сношения - закордонні, заграничні справи, зовнішні зносини;

4) (наружный) надвірній, знадвірній. [Двері надвірні].

* * *

дрімати. (сидя) куняти, (шутл.) окунів ловити. Он -млет він дрімає (куняє), (гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає. Враг не дремлет - ворог не дрімає.

* * *

1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];

2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;

3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;

4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;

5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];

6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];

7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;

8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.

* * *

1) дух, -у

2) миф. дух, -а

3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання

4) ( воздух) дух, -у

5) ( запах) дух, -у; пах, -у

злозичливий (-вого), злозичливець (-вця), недоброзичливий, лихозичливий, злобитель (-ля).

* * *

1) утертий, стертий, заїжджений, оклепаний, заношений, заяложений, затасканий, банальний. [Старі оклепані гасла (Гром. Голос). Він бере звичайно якийсь утертий шаблон, якусь, прописну мораль (Єфр.)]. Он враг -тых традиций - він ворог стертих традицій (Єфр.). -битый анекдот - заїжджена анекдота. [Усе це були не відомі заїжджені анекдоти, а живі оповідання (Н.-Лев.)];

2) см. Избитый, прич. (под Избивать).

* * *

1) прич. поби́тий, зби́тий; ви́нищений, уби́тий; переби́тий, попереби́ваний; поби́тий, зби́тий

2) (в знач. прил.: проторённый, известный, привычный) уторо́ваний, би́тий

3) (в знач. прил.: общеизвестный, надоевший, опошленный) заяло́жений, уте́ртий

(изначальный) споконвічний, предковічний, (с)правічний, (извечный) відвічний, (основной) докорінний. [Споконвічна борня за живоття, за їжу (Н.-Лев.). Скривдив українських дрібніших дідичів, справічних на Київщині (Н.-Лев.)]. -ный враг - відвічний ворог. -ные обитатели - справічні мешканці, тубільці.

* * *

1) лиходій (-дія), лиходійник, злочинник, (враг) ворог. [Держіться у мене всі лиходії, що на мене брехню точите! (Мирний). В щасті не без ворога (Номис)];

2) бот. Gentiana cruciata L. - лихоманник, лиходій, тирлич (-чу), товстуха, ґенціяна.

* * *

I. прлг.

1) (бойкий, удалой) - а) (о человеке) хвацький, моторний, голінний, бадьорний бадьористий, жвавий, бравий. -хой малый - моторний парубок (-бка), голінний хлопець, зух (-ха), козир (-ря), козак (-ка); срв. Лихач 1. [Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак (Котл.)]. -хой ездок - бравий їздець (-дця). -хое дело - молодецька справа; б) (о лошади) баский. [Поїхала в своїм ридвані баскими конями, як звір (Котл.)];

2) (худой, злой, злобный) лихий, злий; срв. Злой 1. [Як до тебе ходити, тебе вірно любити? В тебе батько лихий, в тебе мати лиха, і собаки лихі (Пісня). Злая доля (Шевч.)]. -хая болезнь - погана слабість, лиха (французька) хвороба, пранці (-ців). -хой глаз - лихе (урічливе, урічне) око. -хое дело - недобре діло, лихий учинок (-нку), злочинство. -хая сторона - лиха країна (сторона). -хой человек - лиха людина. -хим (благим) матом кричать - см. Мат. -ха беда почин - важко розгойдатися, а далі легко. -хое споро: не умрёт скоро - погань сивіє, та не старіє. -хое лихим избывается - на люту х(в)оробу лютий і вік. Тот не лих, кто во хмелю тих - хто п'є та спить, той не грішить;

3) (сердитый) злий, лихий, лютий, сердитий на кого. За что до нас ты лих? - за що (чого) ти злий (лихий) на нас? За що на нас ти злуєш?

II. сщ.

1) (злой дух) нечистий, нечиста сила, лихий, дідько; см. Дьявол и Чорт;

2) (враг) ворог, лиходій (-дія), напасник.

* * *

1) (ср. ст. от Хороший) чем кто, что - кращий, ліпший, луччий за кого, за що, над кого, над що, від кого, від чого, проти кого, проти чого, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба краща є за тебе? (Шевч.). Коли люди до тебе добрі, ти будь ліпший (Номис). Лучча солом'яна згода, як золота звада (Номис). Він кращий од Балабухи (Н.-Лев.). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис)]. -шее враг хорошему - кращеє (ліпшеє) - ворог гарному. За неимением -шего, сойдёт и это - як немає кращого, то й це гаразд буде. Я ожидал -шего - я сподівався кращого. В ожидании -шего - сподіваючись кращого (ліпшого), маючи надію на краще (на ліпше). Он изменился к -му - він змінився на краще (на ліпше). Считаю за -шее - вважаю (маю) за краще (за ліпше);

2) -ший, как превосх. степень, самый -ший - найкращий, найліпший, (сильнее) як-найкращий, як-найліпший, що-найкращий, що- найліпший. Всего -шего! - всього найкращого! Это -ший из людей - це (з його) найкраща людина. Дайте мне -шего (самого -шего) вина - дайте мені (як-)найкращого вина. -шая (отборная) часть чего-л. - чоло, виборна частина (частка). [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть (Грінч.). Історія письменства це виборна частка духового життя народу (Єфр.)].

* * *

1) сравн. ст. кра́щий, лі́пший

2) превосх. ст. найкра́щий, якнайкра́щий, щонайкра́щий, найлі́пший, якнайлі́пший, щонайлі́пший

неприятель (-ля), недруг, (обычно) ворог (-га). [Кругом неприятелі; нема на кого здатися (Київщ.). Піднявсь на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (Куліш). Візьме відра опівночі, піде за водою, щоб вороги не бачили (Шевч.)].

* * *

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

отчина, отчизна, батьківщина, рідний край, рідна країна. Враг -ва - отчизний ворог (Куліш), ворог рідного краю.

* * *