ать

матюкнуть матюкати, матюкнути, матіркувати кого. [Тут кляли й матіркували у все, в що хочете (Коцюб.)]. -ться - матюкатися, матюкнутися, матюки (матюка) гнути (загинати), матюка загнути, москалів гонити, по-московському лаятися, вилаятися; срв. Ругаться по-матерному (под Матерный). [А він як почав матюка загинати, аж соромно слухати (Сл. Ум.)].

натрудить

1) кого - см. Натомлять 1;

2) (руку, ногу) натруджувати, натрудити, (натирать) натирати, натерти, (намозоливать) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатруджувати, понатирати, понамулювати, помуля[и]ти (руки, ноги). Камінчик, об який могла-б натрудити ноги коняка (Коцюб.)]. Натружённый -

1) см. Натомлённый 1;

2) натруджений, натертий, намуля[е]ний, понатруджуваний и т. п. -ться -

1) см. Натомляться 1 и 2;

2) натруджуватися, бути натруджуваним, понатруджуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) напрацюватися, попрацювати (досхочу, до-не(с)хочу), (наработаться) наробитися (досхочу, до-не(с)хочу), натрудитися, попотрудитися, (о мног.) понапрацьовуватися, понароблюватися. [Крекче, неначе-б то дуже втомився й напрацювався (Н.-Лев.)]. Натрудившийся - що натомився, натомлений; що напрацювався, напрацьований и т. п.; натруджений. [Заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб.)].

натрудить

1) кого - см. Натомлять 1;

2) (руку, ногу) натруджувати, натрудити, (натирать) натирати, натерти, (намозоливать) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатруджувати, понатирати, понамулювати, помуля[и]ти (руки, ноги). Камінчик, об який могла-б натрудити ноги коняка (Коцюб.)]. Натружённый -

1) см. Натомлённый 1;

2) натруджений, натертий, намуля[е]ний, понатруджуваний и т. п. -ться -

1) см. Натомляться 1 и 2;

2) натруджуватися, бути натруджуваним, понатруджуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) напрацюватися, попрацювати (досхочу, до-не(с)хочу), (наработаться) наробитися (досхочу, до-не(с)хочу), натрудитися, попотрудитися, (о мног.) понапрацьовуватися, понароблюватися. [Крекче, неначе-б то дуже втомився й напрацювався (Н.-Лев.)]. Натрудившийся - що натомився, натомлений; що напрацювався, напрацьований и т. п.; натруджений. [Заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб.)].

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

живити, поживляти, годувати, харчувати, харчити. [Хазяйське око товар живить. Картина українського відродження живить надії на перемогу одвічньої правди (Єфр.). Він своєю працею усю сім'ю годує]. -ать надежду (мечту, мысль) - держати (мати и живити) надію (мрію, думку). -ать доверие - няти віру кому, діймати кому віри. -ать вражду к кому - ворогувати, враждувати, враждати на кого (Квітка), мати зуб на кого. -ать любовь, склонность к чему - кохатися в чому, (редко) до чого. [Всякий кохається до грошей (Звиног.)]. -ать пристрастие к чему - милуватися в чому. -ать страсть к чему - мати прилюбність до чого. [Маєш прилюбність до карт та гульні (Неч.-Лев.)]. -ать ненависть к кому - плекати зненависть до кого. -ать злобные чувства к кому - (описат.) дихати (лихим) пеклом, злом на кого, лихо, волі бути на кого. -ать отвращение - мати или почувати відразу (огиду). -ать дружбу - почувати приязнь. -ать уважение к кому - мати пошану до кого, мати кого на повазі. [Всі їх на повазі мають (М. Вовч.)]. Десна -ает водой Днепр - Десна подає воду в Дніпро. Питаемый - живлений, годований, харчований.

* * *

1) харчува́ти; ( кормить) годува́ти; ( прокармливать) прогодо́вувати

2) (доставлять необходимое для нормального действия, функционирования; перен.) живи́ти, поживля́ти; ( снабжать) постача́ти

3) (перен.: испытывать, ощущать, чувствовать) почува́ти; ( иметь) ма́ти

1) бігти (біжу), бігати (-гаю, -гаєш), (редко употр.). Не в силах -ать - не підбіжу. -ать быстро, изо всех сил - чухрати, махати, гнати (жену, -неш), гонити, летіти, лупити, чесати, мести, стригти, чкурити, катати; (насм.) - в кошечу, в собачу ристь. Броситься -жать - дременути, лепеснути, герсонути, дати ногам волю; (о многих) - сипнути [Сипнули всі у ліс густий]. -ать врассыпную (о многих) - пороснути в розтіч. -ать без памяти - бігти не своїми ногами, не тямлючи себе. -ать без оглядки - бігти необзир;

2) -ать куда, откуда -тікати, утікати, утекти, утеком піти. [Втеком пішли з свого краю]. -ать со света - бігти з світу, з блеску. -ать из тюрьмы со взломом - виламатися з в'язниці.

* * *

1) несов. бі́гти, біжу́, біжи́ш; ( течь) текти́

2) (несов., сов.: убегать, убежать) тіка́ти и утіка́ти, утекти́; (избегать, избежать) уника́ти, уни́кнути; (несов.: чуждаться) цура́тися

встать вставати (встаю, встаєш), сов. встати, (о мног.) повставати. [Ой устану я раненько. Устають над Гуманем дими (Кул.). Всі ще вдосвіта повставали]. В-вать, -ать (с места) - підводитися, підвестися, вставати, встати, зводитися, звестися, зніматися, знятися, звестися на ноги, стати на рівні ноги. -вать с трудом - зволікатися, зволоктися. Встать поспешно - схопитися. -ать с лошади - зсідати, зсісти з коня. -ать на стул, на колени - ставати, стати на стілець, навколішки. -вать, -ать на собственные ноги - спинатися (сп'ястися) на власні ноги; (являться, возникать) ставати, стати, повставати, повстати, виникати, виникнути. [Стає перед очима давнина наша. В голові повставав цілий рій відповідних спогадів (Крим.). Спомини виникали в його голові (Крим.)]. -вать, -ать против кого - повставати (повстати) проти кого, на кого, підніматися (піднятися) на кого. -вать, -ать на защиту - обставати, обстати за ким, за чим, вступатися, вступитися за кого, за що.

* * *

несов.; сов. - встать

1) устава́ти, уста́ти и мног. повстава́ти; ( подниматься на ноги) підво́дитися, підве́стися; (об утре, зареве) здійма́тися, здійня́тися и зня́тися

2) (за кого-что - подниматься на защиту чего-л.) става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти (за кого-що); обста́вати, обста́ти (за ким-чим, за кого-що); ( восставать) повстава́ти, повстати, постава́ти, поста́ти

3) ( возникать) постава́ти, поста́ти, става́ти, стати, виника́ти, ви́никнути

4) (становиться на что-л.; приступа́ть к какой-л. работе) става́ти, ста́ти

5) ( останавливаться) ставати, ста́ти

їхати. [Їхати кіньми, машиною, морем], (быстро) бігти; (медленно) тюпати, плуганитися, теліжитися. -ать верхом - їхати верхи, бігти верхи, бігти конем. [Татарин біжить конем]. -ать галопом - бігти з копита, учвал, чвалем, чвалувати. [Їздець чвалує (М. Вовч.)]. -ать рысью - їхати тюпки, в-клус, клусом, труськом. -ать шагом - їхати ходою, ступою. -ать цугом - витягом, упростяж їхати. -ать в направлении к чему - прямувати до чого.

* * *

оспорить кого, что змагатися, сперечатися з ким, з чим и проти кого, проти чого, заперечувати, заперечити що, збивати, збити що, перепирати кого. -ать у кого что - змагатися, сперечатися з ким за що. Его -вает другой учёный, говоря… - з ним (проти нього) змагається другий учений, кажучи… -ать какое-л. мнение, взгляд - змагатися, сперечатися з якоюсь думкою, з поглядом, заперечувати, заперечити якусь думку, погляд. -ать законность акта - заперечувати правність (законність) акту. -ать правдивость данных сведений - заперечувати справедливість поданих відомостей. -ать чьё-либо право (не в свою пользу) - заперечувати, заперечити чиє (и кому) право. -ать у кого-л. право (для себя) - сперечатися (змагатися) з ким за право. Он -вает у меня это право - він змагається (сперечається) зо мною за це право. Он -вает (отрицает) это моё право - він заперечує мені це право. Сосед -вает у меня эту землю - сусід змагається (сперечається) зо мною за цю, землю. Они -вают друг у друга что-л. - вони змагаються один з одним за що. Оспоренный - заперечений.

* * *

несов.; сов. - осп`орить

1) (выражать несогласие, отрицать) запере́чувати, запере́чити, оспо́рювати, оспо́рити

2) ( спорить) спереча́тися; ( состязаться) змага́тися

1) бігати, ганяти, га(й)сати. -ать скачками, в припрыжку - га[е]рцювати. -ать суетливо - мотатися. -ать в перегонку, в запуски - перебігатися, бігати наввипередки. -ать туда и сюда - снуватися. Бегающий (о глазах) - верткий, бігучий;

2) -ать кого - уникати.

* * *

1) бі́гати; ганя́ти, гаса́ти

2) ( убегать) тіка́ти, утіка́ти; ( избегать) уника́ти; ( чуждаться) цура́тися

3) (неотступно следовать; ухаживать) бі́гати, уганя́ти, уганя́тися, волочи́тися, упада́ти

основать

1) засновувати, заснувати, закладати, закласти и заложити, споруджати, спорудити, фундувати, зафундувати, (поселение) осаджувати, осадити, (о многих) позасновувати, позакладати, пофундувати. -ать общество, школу - заснувати, (закласти) товариство, школу. -ать своё жилище в каком-л. месте - осаджуватися (осадитися, осістися) житлом на якомусь місці;

2) (обосновывать чем) засновувати, заснувати, покладати, покласти, ставити, поставити на чому, ґрунтувати, уґрунтовувати, уґрунтувати чим и на чому, спирати, сперти на чому и на що. На чём -вываете вы это предположение? - на чому ви цю гадку ставите? -ать свои заключения на непроверенных фактах - спирати свої висновки на неперевірені факти (и на неперевірених фактах). -ать своё счастье на несчастьи ближнего - будувати (ставити) своє щастя на нещасті ближнього;

3) (пряжу) снувати, засновувати, заснувати. Основанный -

1) заснований, закладений, заложений, зафундований, (о поселении) осаджений;

2) оснований, заснований на чому, уґрунтований чим и на чому, опертий, спертий на чому. -ный на праве - правний. См. Правовой. Ни на чём не -ное предположение - безпідставний здогад (-на гадка).

* * *

несов.; сов. - основ`ать

1) (класть начало, учреждать) засно́вувати, заснува́ти и позасно́вувати, осно́вувати, оснува́ти

2) ( строить) будува́ти, збудува́ти и побудува́ти; ( обосновывать) обґрунто́вувати, обґрунтува́ти; (несов.: базировать) ґрунтува́ти, базува́ти

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

вынуть виймати, вийняти, (доставать из ножен, кармана, кошелька) добувати, добути, видобувати, видобути. [Видобув годинника з кешені. Хапає його за груди, добуваючи шаблю]; (хлеб из печи) вибирати, вибрати; (из узла, мешка, развязав его) вив'язувати, вив'язати; (покопавшись) видлубувати, видлубати. -ать дно (из бочки) - роздинати (діжку), оддинати, одіднути, розіднити, (мног.) пооддинати. -ать деньги из банка - брати, забирати (сов. забрати, вибрати) гроші з банку. -ать двойные рамы - виставляти, повиставляти вікна. -ать жребий - витягати жеребок, жереб; (сделать выемку в крае) вирізувати, вирізати, викочувати, викотити. [Викоти лиш дужче на рукава].

* * *

несов.; сов. - в`ынуть

дрогнуть, задрожать тремтіти, затремтіти, дрижати, задрижати, труситися, затруситися, колотитися, заколотитися; (о слёзах, струнах) бреніти, забреніти; (сотрясаться) дриготіти (гал. дриголіти), задриготіти, движіти, задвижіти, двигтіти, задвигтіти, тіпатися, затіпатися, тіпнутися; (о свете) миг(о)тіти. [Тремтить душа моя і тіло (Самійл.). Сльози бреніли на очах (Грінч.). Губи в його почали нервово тіпатися (Грінч.). Аж земля двигтить. І движить земля, і стогне]. -ать подобно студенистому веществу - драгліти, дрягтіти. [Сало на їх так і дрягтить. Підборіддя м'яко драгліло за кожним словом]. -ать как в лихорадке - труситися, як на ножі, як в пропасниці. -ать так, что зуб на зуб не попадёт - зубами сікти (клацати, цокотіти), (вульг.) третяка вибивати. -ать от холода - тремтіти (труситися) з холоду, (шутл.) дрижаки їсти. Он дрожит от холода - дрожі (шутл. дрижаки) беруть його. См. Дрогнуть, Дрожь.

* * *

1) бажати, х(о)тіти, охотитися, (сильно) жадати, прагнути (предпочитать) воліти (н. вр. -лю, -лиш). [Ой чи волиш, Бондарівно, ізо мною жити, а чи хочеш в сирій землі гнити?];

2) -ать кому чего - бажати, зичити кому чого. [Що тобі не миле, того й людям не зич]. -ать спокойной ночи, доброго утра - на добраніч, на добридень давати. Здравия -аю - доброго здоров'я зичу (бажаю вам). -ать зла - злого кому зичити (бажати), лихо мислити кому. [Злого я нікому не бажаю. Свій своєму лиха не мислить]. -ать кому-л. добра - добра прияти (зичити) кому. Мне желается - я бажаю (хочу). Желающий чего - той, що бажає (хоче), охочий до чого. [Писано цю книжку про селянина (= для крестьянина), охочого (или: що хоче) засвоїти програму партії (Азб. комун.)]. Желаемый - бажаний, жаданий. Срв. Желательный.

* * *

1) бажа́ти; ( хотеть) хоті́ти (хо́чу, хо́чеш), жада́ти, охо́титися (охо́чуся, охо́тишся); ( предпочитать) волі́ти, торж. во́лити; ( выражать пожелание) зи́чити

2) (испытывать к кому-л. влечение, страсть) жада́ти, бажа́ти

-ся, выразить, -ся

1) см. Обнаруживать, -ся, обнаружить, -ся;

2) (определять) визначати, -ся, визначити, -ся. [Повинність соціялістів під час війни не можна визначити однією думкою (Грін.)];

3) (словами) висловлювати, -ся, висловити, -ся. [Не так висловив], виливати, -ся словом, вилити, -ся словом, у слові; (высказывать, -ся) виповідати, -ся, виповісти, -ся, вимовити, змовити. [Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд по- свойому. Не змовлю я своєї думки]. Если можно так выразиться - коли можна так висловитися; сказати-б. [Характеризує воно дух епохи, передає її, сказати-б, непропащі пахощі (Єфр.)]. Выразить на письме - висловити листовно, списати. Выражать пением - вимовляти співом, виспівувати. -ать мимикой - говорити на мигах, мімікувати. Выражать нетерпение - нетерпеливитися. В-ать охоту - охотитися, поохотитися. В-ать желание принять участие в чём, присоединиться к чему - зголошуватися, зголоситися до чого;

4) (передавать) віддавати, віддати. [Що-ж до букви ю, то вона має віддавати в старій сербській графіці звук jo (Кримськ.)]. Выражаемый -

1) виявлюваний;

2) визначуваний;

3) висловлюваний, вимовлюваний. Выраженный -

1) виявлений;

2) визначений;

3) висловлений, вимовлений, виповіджений; (переданный) відданий. Ясно, определённо выраженный - виразний. [Виявляється виразне бажання сховати частину правди (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыразить

1) виража́ти, ви́разити; ( словами) висло́влювати, ви́словити; ( отражать) відбива́ти, відби́ти; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( передавать) передава́ти, переда́ти

2) (обозначать, исчислять) виража́ти, ви́разити

высказать

1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;

2) виявляти, виявити словом;

3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.

* * *

несов.; сов. - в`ысказать

выслушать вислухувати, вислуховувати, вислухати, дослухати, сов. дослухати, переслухати, прослухати. В-ать всё или всех - переслухувати, переслухати. -ать до конца - дослухувати, дослухати. -ать (больного) - обслухувати, обслухати, переслухати. Выслушанный - вислуханий, переслуханий, дослуханий, обслуханий. Выслушиваемый - вислухуваний, вислуховуваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыслушать

докончить доробляти (дороблювати), доробити, докінчувати, докінчити, кінчати, кінчити, закінчувати, закінчити, довершувати, довершити, доводити краю, довести краю. Доканчивать чтение - дочитувати, дочитати. -ать шитьё - дошивати, дошити. -ать писание - дописувати, дописати. -ать мытьё - домивати, домити и т. д. [Дороблю діло - та й піду додому. Зачекайте, доки дотру підлогу = пока докончу мыть пол]. Доконченный - дороблений, довершений, докінчений, закінчений, скінчений, до краю доведений; дочитаний, дописаний, дошитий, домитий и т. д. См. Кончать, кончить.

* * *

несов.; сов. - док`ончить

наспать что

I. насипати и насинати, наспати, висипати и висинати, виспати що, досипатися и досинатися, доспатися до чого, (о мног.) понасип[н]ати и т. п. Наспанный - наспаний, виспаний. -ться - насиплятися и насип[н]атися, висиплятися и висип[н]атися, попоспати (досхочу), (о мног.) понасиплятися, понасип[н]атися и т. п.

II. Насыпать, насыпать -

1) что, чего на что, куда - насипати, насипати, (о мног.) понасипати и понасипувати що, чого на що, куди; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натрушувати, натрусити, (пылью, мукой и т. п. ещё) напорошувати, напорошити чим, (о мног.) понатрушувати, понапорошувати. [Насипав жита в засік (Київщ.). Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Номис). Діти понасипали піску в сінях (Брацл.)]. -ть полный мешок чего - насипати, насипати повний мішок чого, насипати, насипати мішок чим. [Понасипай мішки просом (Грінч.)]. -ть чего в уровень с краями - насипати, насипати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипати, насипати з наспою чого, вивершувати, вивершити, звершити що. [Насипав мірку жита та ще й звершив (Сл. Гр.)]. -ть зерна (домашней птице) - насипати, насипати зерна, посипати, посипати кому. [Вимети хату! внеси дрова! посип індикам! (Шевч.)];

2) (вал, курган и т. п.) насипати, насипати, висипати, висипати, (редко, зал.) усипати, усипати, (о мног.) понасипати и понасипувати и т. п. що. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Та висип-же, мила, високу могилу (Метл.). Давай вали висипати та канави рити (Рудан.). І могилу вже усипав (Федьк.)]. Насыпанный -

1) насипаний, понасип(ув)аний; натрушений, напорошений, понатрушуваний, понапорошуваний;

2) насипаний, висипаний, усипаний, понасип(ув)аний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) насипатися, бути насипуваним, насипаним, понасип(ув)аним и т. п. [Висипано високу могилу (М. Вовч.). І коли ті вали повисипувані? (Драг.)];

2) (возвр. з.) насипатися, насипатися, понасипатися; натрушуватися, натруситися, понатрушуватися, напорошуватися, напорошитися, понапорошуватися. [Скрізь понасипалося борошна (Харківщ.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (сыпля) насипатися, попосипати (досхочу), (о мног.) понасипатися; б) (сыплясь) насипатися, попосипатися (досхочу), (о мног.) понасипатися и т. п. Срв. Сыпать.

* * *

1) насипа́ти, наси́пати, -плю, -плеш и мног. понасипа́ти; ( всыпать) уси́пати, усипа́ти; ( посыпать) поси́пати, посипа́ти

2) (сооружать, возводить) насипа́ти, наси́пати и мног. понасипа́ти, висипа́ти, ви́сипати и мног. повисипати

3) (сов.: побить) уси́пати