Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

произносить

  • 1 произносить

    произнести и произнесть
    1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];
    2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -
    1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;
    2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].
    * * *
    несов.; сов. - произнест`и
    1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити
    2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти

    Русско-украинский словарь > произносить

  • 2 такать

    I несов.; сов. - т`акнуть
    (произносить "так") та́кати, та́кнути; ( подтакивать) підта́кувати, підта́кнути; (произносить "еге") еге́кати, еге́кнути; (произносить "ага") ага́кати, ага́кнути
    II несов.; сов. - т`акнуть
    ( о механизмах) та́кати, та́кнути; (несов.: татакать) тата́кати; (несов.: о моторах) та́хкати

    Русско-украинский словарь > такать

  • 3 выражать

    несов. выража́ть, сов. вы́разить
    1) матем. (исчислять, обозначать) виража́ти, ви́разити, обчисля́ти, обчи́слити; виража́ти, ви́разити
    2) ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( словами - обычно) висло́влювати, ви́словити; ( произносить - ещё) вимовля́ти, ви́мовити; (отражать, отображать) відбива́ти, відби́ти; ( передавать) передава́ти, переда́ти
    •

    Русско-украинский политехнический словарь > выражать

  • 4 выражать

    несов. выража́ть, сов. вы́разить
    1) матем. (исчислять, обозначать) виража́ти, ви́разити, обчисля́ти, обчи́слити; виража́ти, ви́разити
    2) ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( словами - обычно) висло́влювати, ви́словити; ( произносить - ещё) вимовля́ти, ви́мовити; (отражать, отображать) відбива́ти, відби́ти; ( передавать) передава́ти, переда́ти
    •

    Русско-украинский политехнический словарь > выражать

  • 5 вимовляти

    выража́ть ( произносить - ещё)

    Українсько-російський політехнічний словник > вимовляти

  • 6 выговаривать

    выговорить
    1) вимовляти, вимовити, виказати. [Не вимовлю я цього слова];
    2) (делать выговор) - см. Выговор 2;
    3) застерегати, застерегти, вимовляти, вимовити. [Умовився за двадцять карбованця грошей та ще вимовив собі кожух та чоботи)]. Выговоренный - застережений, вимовлений. [Застережена сума = выговоренная сумма].
    * * *
    несов.; сов. - выговорить
    1) ( произносить) вимовля́ти, ви́мовити, вигово́рювати, ви́говорити
    2) (обусловливать, договариваясь) вигово́рювати, виговорити; ( оговаривать) застеріга́ти, застерегти́
    3) (несов.: делать выговор кому-л.) вигово́рювати, доріка́ти; ( отчитывать) вичи́тувати

    Русско-украинский словарь > выговаривать

  • 7 высказывать

    высказать
    1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;
    2) виявляти, виявити словом;
    3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.
    * * *
    несов.; сов. - в`ысказать
    висло́влювати, ви́словити; ( произносить) вимовля́ти, ви́мовити, вигово́рювати, ви́говорити, вика́зувати, ви́казати, виповіда́ти, ви́повісти

    Русско-украинский словарь > высказывать

  • 8 говорить

    о ком о чём
    1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
    2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;
    3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;
    4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.
    * * *
    1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́
    2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати
    3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

    вообще́ (в су́щности) говоря́ — в знач. вводн. сл. взагалі (загало́м) ка́жучи

    Русско-украинский словарь > говорить

  • 9 изрекать

    изречь вирікати, ректи (речу, -чеш, -че, -чемо), виректи, прорікати, проректи, ізрікати, ізректи. [Вважає себе за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.). І слово кожнеє, яке єси прорік, смутить нам буде серце бідне (Самійл.). А хтось ізрік: «дивіть на психопата» (Крим.)]. Не говорит, а -кает- не говорить (спроста), а прорікає. Изречённый - виречений, речений, проречений. Мысль - ная - думка речена. Изречимый - реченний, речний. Неизречимый - незреченний.
    * * *
    ирон.; несов.; сов. - изр`ечь
    виріка́ти, ви́ректи, -речу, -речеш, проріка́ти, проректи́, -речу́, -рече́ш; ( произносить) промовля́ти, промо́вити

    Русско-украинский словарь > изрекать

  • 10 молвить

    молвливать, молвить несов. мовляти (-ляю, -ляєш) и мовити (мовлю, -виш), сов. мовити (пр. вр. мовив, -вила, -вило, мн. -вили; буд. вр. мовлю, -виш), промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, казати, сказати; срв. Говорить 1, Сказать и Произносить 1. [Підскочив вовк і до кота мовляє: «Котусю-братіку!» (Глібів). Казала-б, та уста не мовлять (Г. Барв.). Мовивши слово, треба бути паном (Номис)]. Молвленный - мовлений, казаний; сказаний.
    * * *
    несов., сов.
    мовляти, мо́вити (несов. и сов.), промовля́ти, промо́вити; (говорить, сказать) каза́ти, сказа́ти

    Русско-украинский словарь > молвить

  • 11 молиться

    молитися, (произносить слова молитвы) молитвувати. [Хто, кажуть, не був на морі, той не молився (Свидн.)]. -ться богу - молитися богу, (в песнях) молити богу. [Богу молись, а до берегу гребись (Номис). Три дні богу молила, ще й поклони била (Гнід.)]. Начать -ться - почати молитися, замолитися, замолитвувати. [Люди, зачувши дзвонів, захристились, замолились (Мирн.). «Пом'яни господи царя Давида…» - подумки замолитвував я (Крим.)]. Окончить -ться - скінчити молитися, домолитися, перемолитися. [Цить! дай домолитися! (Звин.). Парубок так і впав на коліна, молиться… Перемолився, я й кажу йому (Тесл.)]. Тот, кто не -тся - немола, немоляка. [А, ти немоляко-невмивако! (Звин.)]. -ться за упокой души кого - по чиїй душі молитися. -ться на кого (боготворить кого) - молитися на кого. Молящийся, -щаяся - той, та, що молиться, молільник, -ниця, молебник, -ниця.
    * * *
    моли́тися

    Русско-украинский словарь > молиться

  • 12 начитывать

    начесть
    I. нараховувати, нарахувати, налічувати, налічити, (о мног.) понараховувати, поналічувати що, чого; срв. Насчитывать. При проверке счетов на него -чли сто рублей - перевіряючи рахунки (під час перевірки рахунків) на його нараховано (нарахували, налічено, налічили) сто карбованців. Начтённый - нарахований, налічений, понараховуваний, поналічуваний. -ться - нараховуватися, бути нараховуваним, нарахованим, понараховуваним и т. п.
    II. Начитывать, начитать -
    1) (изв. количество) начитувати, начитати, (о мног.) поначитувати чого; (быть в состоянии -тать, особ. при отрицании) вчитувати, вчитати. [Багато начитав цієї зими (Київ). Хіба цього багацько вчитаєш? (Звин.). Цього багато не вчитаєш (Брацл.)];
    2) (вычитывать) начитувати, начитати, вичитувати, вичитати, (о мног.) поначитувати, повичитувати що. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.). Вичитав з книжки (Сл. Ум.)];
    3) (произносить) проказувати що (як или мов (з книжки) читати), проказати що (як или мов (з книжки) прочитати). -вать сказки - проказувати казки, як (мов) з книжки читати;
    4) кому (отчитывать) - вичитувати, вичитати кому. Начитанный -
    1) начитаний, поначитуваний;
    2) начитаний, вичитаний, поначитуваний, повичитуваний;
    3) проказаний (як или мов (з книжки) прочитаний);
    4) вичитаний;
    5) прлг. - см. отдельно. -ться -
    1) (стр. з.) начитуватися, бути начитуваним, начитаним, поначитуваним и т. п.;
    2) чего (набираться чего из книг) - начитуватися, начитатися (о мног.) поначитуватися чого. [Начитавсь філології (Крим.)];
    3) (вдоволь, сов.) начитатися, попочитати (досхочу), (о мног.) поначитуватися; (в некоторой степени) почитатися чого. [Лист у неї в руках; не надивиться на його, не начитається (Тесл.). Український письменник повинен почитатися путящих записів з народніх уст (Грінч.)].
    * * *
    I см. начислять II несов.; сов. - начит`ать
    1) начи́тувати, начита́ти
    2) (читая, узнавать) вичи́тувати, ви́читати, начи́тувати, начита́ти

    Русско-украинский словарь > начитывать

  • 13 нашёптывать

    нашептать
    1) кому что - нашіптувати, нашептати, підшіптувати, підшептати, (о мног.) понашіптувати що, чого. [Плескотливі хвилі нашіптували мені яку- небудь екзотичну поезію (Крим.). Співати тобі (місяцеві) думу, що ти-ж нашептав (Шевч.). «Тебе обкрадають» - десь у глибу душі підшіптував якийсь голос (Крим.)];
    2) -тать - а) (наделать шептаньем) нашептати, нашепотіти (-почу, -потиш), нашепотати (-почу, -почеш); б) (пошептать изв. время) нашептати, нашепоті[а]ти, попошептати (досхочу) и т. п.;
    3) кому на кого - нашіптувати, нашептати, натуркувати, натуркати, (о мног.) понашіптувати, понатуркувати кому на кого; срв. Наговаривать 2 и Наушничать. [Нашіптують на мене, що я і такий і сякий (Полтавщ.). Шайтан натуркував їм у вуха облудні думки (Леонт.)];
    4) что и на что (навораживать) - нашіптувати, нашептати, зашіптувати, зашептати, замовляти, замовити, заворожувати, заворожити що. Нашёптанный -
    1) нашептаний, підшептаний, понашіптуваний;
    2) нашептаний, попошептаний;
    3) нашептаний, натурканий, понашіптуваний, понатуркуваний;
    4) нашептаний, зашептаний, замовлений, заворожений. [Нашептана вода (Київщ.)]. -ться -
    1) (стр. з.) нашіптуватися, бути нашіптуваним, нашептаним, понашіптуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (шепча) нашептатися, нашепоті[а]тися, попошептати (досхочу) и т. п., (о мног.) понашіптуватися; б) (шепчась) нашептатися, нашепоті[а]тися, вишептатися, попошептатися, попошепоті[а]ти (досхочу), (о мног.) понашіптуватися. [Ви ще шепочетесь! невже не нашепотілися? (Брацл.)].
    * * *
    несов.; сов. - нашепт`ать
    1) наші́птувати, нашепта́ти, -шепчу, -ше́пчеш и мног. понашіптувати; (наговаривать на кого-л.) нату́ркувати, нату́ркати и натурча́ти
    2) (на что - произносить наговор, колдовать) наші́птувати, нашепта́ти (на що), шепта́ти, пошепта́ти, шепота́ти, -почу, -почеш, пошепота́ти, шепоті́ти, -почу, -потиш, пошепоті́ти (над чим)

    Русско-украинский словарь > нашёптывать

  • 14 поддакивать

    поддакнуть потакувати, потакнути, під[при]такувати, під[при]такнути, егекати, егекнути кому. -вающий - см. Поддакиватель.
    * * *
    несов.; сов. - подд`акнуть
    підта́кувати, підта́кнути, прита́кувати, прита́кнути, потака́ти и пота́кувати, потакну́ти, та́кати, та́кнути; (соглашаясь, произносить "угу") угу́кати, угу́кнути, ("еге") еге́кати, еге́кнути, ("ага") ага́кати, ага́кнути

    Русско-украинский словарь > поддакивать

  • 15 приговор

    1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;
    2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.
    * * *
    тж. пригов`ор
    1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у
    2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва
    3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у
    4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

    Русско-украинский словарь > приговор

  • 16 придыхание

    грамм. придих (-ху). Густое, тонкое -ание - густий, легкий придих. Произносить с -анием - вимовляти з придихом.
    * * *
    лингв.
    при́дих, -у

    Русско-украинский словарь > придыхание

  • 17 произнести

    Русско-украинский словарь > произнести

  • 18 ронять

    1) упуска́ти, пуска́ти

    \ронятьть кни́ги из рук — упуска́ти (пуска́ти) кнжики́ (кни́ги) з рук

    2) ( сбрасывать) скида́ти; ( опрокидывать) перекида́ти; ( сталкивать) зшто́вхувати (зшто́вхую, зшто́вхуєш); ( сбивать) збива́ти

    \ронятьть кни́ги с по́лки — скида́ти (зшто́вхувати) книжки́ (кни́ги) з поли́ці

    \ронятьть сту́лья — перекида́ти (збива́ти) стільці́

    3) ( терять) губи́ти, -блю́, -биш

    \ронятьть ва́жные докуме́нты — губи́ти важли́ві докуме́нти

    4) (давать возможность упасть отделившемуся, оторвавшемуся) рони́ти, -ню́, -ниш, роня́ти; (лишаться чего-л., теряя) губи́ти, ( сбрасывая) скида́ти; (о снеге, листьях, лепестках) си́пати, -пле

    \ронятьть зёрна — рони́ти (роня́ти, си́пати) зе́рна

    ту́чи \ронять ня́ли снежи́нки — хма́ри рони́ли (си́пали) сніжи́нки

    лес \ронять ня́ет сво́й убо́р — ліс скида́є (гу́бить, ро́нить) сві́й убі́р

    \ронятьть опере́ние — скида́ти (губи́ти) пі́р'я

    \ронятьть слёзы — рони́ти (роня́ти; лить: ли́ти) сльо́зи

    5) (опускать голову, руки) опуска́ти

    \ронятьть го́лову на гру́дь — опуска́ти (спуска́ти) го́лову на гру́ди

    6) ( небрежно произносить слова) ки́дати; ( как бы невзначай) закида́ти; ( цедить) ціди́ти, -джу́, -диш; (издавать звук, звон; изредка о словах) рони́ти, роня́ти
    7) ( унижать) при́нижувати, -жую, -жуєш

    \ронятьть своё досто́инство — прини́жувати (втрача́ти) свою́ гі́дність

    Русско-украинский словарь > ронять

См. также в других словарях:

  • произносить — Выговаривать, выражать, отчеканивать, читать. Натощак (с морозу, спросонья, не облизнувшись) не выговоришь. У него каша во рту. Уста его разверзлись, он изрек, проговорил. Произносить, держать, вести, заводить речь о чем. Провозгласить заздравный …   Словарь синонимов

  • ПРОИЗНОСИТЬ — ПРОИЗНОСИТЬ, произношу, произносишь. несовер. к произнести. «И русский Н как N французский произносить умела в нос.» Пушкин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ПРОИЗНОСИТЬ — ПРОИЗНОСИТЬ, произнести и произнесть что, износить, выносить собой, из себя, на себе. Природа произносит всякий злак, обновляясь после зимнего сна. | * Выговаривать устно, выражать языком, словом, речью; говорить, издать словесный звук.… …   Толковый словарь Даля

  • произносить — ПРОИЗНЕСТИ, су, сёшь; ёс, есла; ёсший; есённый ( ён, ена); еся; сов., что. Сказать, выговорить, проговорить. Правильно п. слово. П. речь. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • произносить — голос произносит • действие, субъект голос произнёс • действие, субъект произнести голосом • действие, непрямой объект произнести короткую речь • вербализация произнести краткую речь • вербализация произнести небольшую речь • вербализация… …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • произносить речь — держать речь, брать слово, выступать с речью, толкать речь, толкать речугу, выступать Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • произносить как-л. — ▲ произносить ↑ как л. шушукаться. шу шу шу. лепет. лепетать. пролепетать. щебетать. прощебетать. чеканить (# фразы). отчеканить. бросать (# вопросы). кидать. шипеть. прошипеть (злобно #). проворчать. нараспев. врастяжку. см. манера, произношение …   Идеографический словарь русского языка

  • произносить невнятно — ▲ произносить бормотать. пробормотать. бурчать. буркать. себе под нос. сквозь зубы (процедить #). каша во рту у кого …   Идеографический словарь русского языка

  • Произносить — несов. перех. и неперех. 1. Передавать голосом (звуки, слова); выговаривать. 2. Говорить, высказывать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • произносить — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я произношу, ты произносишь, он/она/оно произносит, мы произносим, вы произносите, они произносят, произноси, произносите, произносил, произносила, произносило, произносили, произносящий, произносимый,… …   Толковый словарь Дмитриева

  • произносить — ▲ воспроизвести ↑ звук произнести (# звук). произнесение воспроизведение звуков речи. произносительный. устная речь звуковое отображение речи. устный выраженный посредством произнесения. устный язык. говорение. аудирование. фонация.… …   Идеографический словарь русского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»