-
1 повівати
( про вітер) to breathe, to blow softly ( from time to time); ( про прапор) to wave -
2 повівати
1) повева́ть, подува́ть2) (чем) безл. ве́ять; (о струе воздуха, о распространении запаха) тяну́ть3) ( колебаться от ветра) ве́ять, развева́ться, ре́ять -
3 повівати
powiwatyдієсл. -
4 тягти
= тягнути1) ( волочити) to draw, to pullтягти канат мор. — to heave, to haul up
2) ( про локомотив) to haul, to tug; ( на буксирі) to towтягти судно на канаті — to tow, to track a boat, to take ( to have) in tow
3) ( витягувати) to draw; ( розтягати) to stretch4) ( зволікати) to delay, to drag out, to put off, to protract5) (розтягувати, повільно говорити) to drawl, to drag outтягти слова — to drawl, to speak in a slow and lazy manner
6) безос. ( вабити) to drag; to draw; to attract7) ( виймати) to draw, to pull8) ( цупити) to steal; to filch9) безос. ( мати тягу) to draw10) безос. (повівати; доноситися - про запах) to come, to be felt11) ( прокладати) to lay12) (зі смаком пити, вдихати) to draw up; to suck in, to take in13) ( відповідати вимогам) to make the grade (as)14)тягти волинку — to dawdle, to drag out, to be dilatory
тягти лямку — to drudge, to toil
См. также в других словарях:
повѣвати — ПОВѢВА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Веять: и горнии вѣтри повѣвающе плоды гобьзують. КТур XII сп. XIV2, 238 об … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повівати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повівати — а/є, недок. 1) Віяти злегка або час від часу (про вітер). || Розноситися, ширитися в повітрі. 2) безос., чим. Обдавати подувом (пахощів, прохолоди і т. ін.). || Свідчити про наближення, швидке настання чого небудь. || перен. Віддавати чим небудь; … Український тлумачний словник
повійнути — не/ і пові/ну/ти, і/не/, док. 1) Однокр. до повівати. 2) Почати віяти … Український тлумачний словник
повівання — я, с. Дія за знач. повівати 1). || Свідчення, прикмета наближення, настання чого небудь, ознака чогось … Український тлумачний словник
пов'язувати — ую, уєш, недок., пов яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) Обмотувати чим небудь, зв язуючи кінці; перев язувати. || Надівати (хустку, краватку і т. ін.), зав язуючи кінці. || Закріплювати, зав язувати. || В обряді сватання – перев язувати… … Український тлумачний словник
пов'язуватися — уюся, уєшся, недок., пов яза/тися, в яжу/ся, в я/жешся, док. 1) Обмотувати себе чим небудь, зав язуючи кінці; обв язуватися. || Надівати на себе що небудь, стягуючи кінці вузлом; зав язуватися. 2) Ставитися в зв язок із ким , чим небудь;… … Український тлумачний словник
завівати — а/є, недок., заві/яти, і/є, док. 1) тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати. 2) неперех. Задувати, проникати куди небудь. || безос. 3) перех. Віючи, наносити, насипати чого небудь у щось, кудись (про вітер). || Засипати, заносити кого , що … Український тлумачний словник
звівати — а/ю, а/єш і зві/ювати, юю, юєш, недок., зві/яти, зві/ю, зві/єш, док. 1) перев. 3 ос., перех. Відносити, відкидати вітром що небудь. || Здувати, струшувати вітром що небудь. || Вітром очищати зерно від полови і т. ін. 2) тільки 3 ос., перех.… … Український тлумачний словник
обвівати — а/ю, а/єш і обві/ювати, юю, юєш, недок., обві/яти, і/ю, і/єш, док., перех. 1) Обдавати, охоплювати подувом, повівом вітру, струменем повітря і т. ін.; овівати, обдувати. || безос. || Обдавати, обсипати курявою, пилом, вкривати кіптявою і т. ін.… … Український тлумачний словник
повелѣвати — ПОВЕЛѢВА|ТИ (797), Ю, ѤТЬ гл. 1.Приказывать, повелевать: правовѣрью же поборьникъ Феѡдоръ. не преста˫аше твор˫а ѡбычьны˫а… мч҃тль. понѥ же ни тьрпѣти мога. ˫ако же бѣ дьрзновѣниѥ мѹжа. повелѣваѥть съ тъщааниѥмь ѥго изгнати из вѹзанти˫а и въ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
