всяк

всяк

1) усякий, усяк, усяке, кожен, кожний, кождий, (диалект.) жоден, жодний; [Всяк його слухати йшов (Л. Укр.). Їх ім'я всяке (всякий) тепер знає (Грінч.). Ми тут жадне літо літуємо]. Решительно всякий - кожнісінький, геть-усякий. Без всяких неприятностей - без жадної прикрости. Всякий (презрительно) - леда-хто, ледь-хто, ледай-хто, ляда-хто, аби-хто. [Нехай мене леда-дурень в личко не цілує. Побити, то й аби-хто знайдеться - от инше діло пожалувати. Жінка має право вимагати розлучного листа за леда-слово (Л. Укр.)]. Без всякого - без ніякого. [Без ніякого доводу його обвинувачено (Грінч.)]. Всякий день, всякий год - що-день, що-дня, що-рік, що-року. Во всяком случае - у всякому (в кожному) разі. Всякими средствами - усяким способом, усіма способами;

2) всяковий, різноманітний, різний. [З перцем, з шапраном і з різними приправами].

* * *

1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);

2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);

3) стар. - наука, навчання (чого).

* * *

ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

(нелепость) недоладність, (несообразность) неподобна річ (р. речи), неподобність, (бессмыслица) безглуздя (-здя), нісенітниця, (глупость) дурниця, (опис.) (таке,) що й купи не держиться. [Всякі недоладності в книзі (Крим.). Комісії пощастило викрити силу дрібних недоладностей (Пр. Правда). Видима нісенітниця (Грінч.). Плеще всякі нісенітниці (Крим.). Говориш, що й купи не держиться (Звин.)].

* * *

норавливать

1) кому - а) (давать потачку) потурати, попускати кому, попуск (потур, пров. потолю) давати кому; б) (угождать) догоджати, годити, (лицеприятствовать) сприятельствувати кому. Сроду я никому не -вал, а жил по правде - зроду (зроду-віку, ніколи) я нікому не догоджав, а жив по правді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дбати, клопотатися про (за) кого, піклуватися про кого, добра прияти кому; см. ещё ниже -вить 2. -ровя себе, понорови и людям - про себе дбати дбай, але й людей не забувай; дбаючи про себе, подбай і про людей. Всяк Демид себе -вит - всяк Іванець дбає в свій гаманець;

2) (искать, выжидать случая) шукати (чекати, вичікувати) нагоди ((щоб или як-би) зробити що), пильнувати (щоб или як-би зробити що), (стремиться, силиться) силкуватися, намагатися, вціляти ((як-би) зробити що), гнути, (исподтишка) крастися (як- би зробити що), (реже) гонобити ((щоб или як-би) зробити що), (пров.) цахати (щоб зробити що). [Він так і гне, щоб йому досталось (Сл. Ум.). У нас теля таке, що крадеться ссати; як не додивишся, геть виссе молоко (Звин.). Я-ж так і вціляв, щоб красіння було сіреньке (Звин.). Так і гонобить кінь дременути до ліса (Корол.). Так і гонобить, щоб де-небудь украсти (Сл. Ум.). Такий вредний мужчина, - завжди гонобить, як-би чоловіка знівечити (Корол.). Оце-ж він і цахає, щоб що-небудь продати (Сл. Гр.)]. Он -вит захватить всё, он себе -вит - він шукає (чекає, вичікує) нагоди захопити (загарбати) все, він силкується (намагається) захопити (загарбати) все; він так і гне (гонобить), щоб усе захопити (загарбати);

3) (целить) цілити(ся), націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. [Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис)]. Он -вит в головы - він націляється (наставляється, важить) на головування, (лезет) він пнеться в голови.

* * *

1) норови́ти, -влю́, -ви́ш; ( настойчиво стремиться) намага́тися, силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, си́луватися, -луюся, -луєшся

2) ( в кого-что - метить) націлюватися, -лююся, -люєшся, націля́тися (на кого-що, в кого-що); ( лезть) п'ясти́ся (пну́ся, пне́шся), пну́тися (в що)

1) бухгалтерська справа

2) ведення бухгалтерських книг

3) облік; звітність; розрахунок

* * *

1) бухгалтерська справа

2) ведення бухгалтерських книг

n; амер.

1. n

1) шкіра (вичинена)

2) шкіряний виріб

3) ремінь; повід

4) футбольний м'яч; м'яч у крикеті

5) людська шкіра

6) pl шкіряні штани

7) pl краги

2. v

1) покривати (оправляти) шкірою

2) розм. шмагати (бити) ременем

3) розм. наполегливо (багато, напружено) працювати

* * *

1) шкіра ( вироблена)

2) pl шкіряні вироби; пара чобіт, черевиків; ремінь, повід; футбольний м'яч; м'яч у крикеті; наконечник більярдного кия; боксерські рукавички; cл. гаманець

3) людська шкіра

1) крити, покривати, переплітати, оплітати шкірою

2) шмагати ременем, бити

3) наполегливо, багато працювати

1. n (pl men)

1) чоловік; мужчина; людина

2) (без артикля) людство, людський рід

3) слуга

4) робітник

5) студент;, випускник

6) приятель, друг

7) солдат, рядовий; матрос

8) пішак, шашка (у грі)

9) гравець (у спортивній команді)

10) іст. васал

2. v

1) військ., мор. укомплектовувати особовим складом

2) військ. зайняти (позицію); стати (до гармати)

3) мися. приручати (сокола тощо)

4):

to man oneself — мужатися, узяти себе в руки

* * *

1) чоловік, людина

2) людина

3) слуга; частіше pl робітник; солдат, рядовий, матрос; pl рядовий склад

4) пішак

5) шашка ( у грі), фішка

6) гравець (у cпopт. команді)

7) icт. васал

8) cкop. вiд man-of-war, merchantman

9) як компонент складних слів означає заняття, професію (- man)

1) укомплектовувати кадрами, персоналом; вiйcьк., мop. укомплектовувати особовим складом; займати людьми; ставити людей ( до гармати); посадити людей ( на транспорт)

2) зайняти ( позиції); стати ( до гармат)

3) refl зібрати всю свою мужність, взяти себе в руки

4) миcл. приручати ( сокола)

дуже невеликий (незначний, мізерний) шанс

* * *

1. n

1) рукав

2) тех. муфта; втулка, гільза

3) тех. порожнистий вал

4) тех. патрубок; штуцер; ніпель

5) метеор. вітровий конус

2. v

1) пришивати рукава

2) тех. вставляти (втулку, гільзу)

3) тех. з'єднувати (за допомогою муфти)

* * *

1) рукав

2) тex. втулка, гільза; порожнистий вал; муфта; патрубок, штуцер; ніпель

3) мeтeop. вітровий конус

4) конверт для грамплатівки

1) прилаштовувати, пришивати рукава

2) тex. вставляти (втулку, гільзу); з'єднувати (за допомогою муфти, патрубка)

1) горе, страждання

2) нещастя, лихо, біда

* * *

1) точно не вказана особа або річ

2) етажерка

3) всяка всячина

n; амер.

1) точно не вказана особа або річ

2) етажерка

3) всяка всячина

1) (писчая, книжная) папір (р. -перу). Почтовая -га - листовий, поштовий папір; (гербовая) гербовий, штемпльовий папір; (обёрточная) бібула; (папиросная) цигарковий папір; (хлопчатая) бавовна, бавина; (пропускная, промокат.) промокальний папір, промокальниця, вимочка. [Немає у зшиткові вимочки]. Клочёк бумаги - клаптик паперу, папірець (р. -рця), папірчик;

2) (документ) папір (мн. папери), бумага. -ажка - папірець (р. - рця), папірчик, бумажка. Стар., исписан. бумажонки, -га, -ги - шпарґал, шпарґали, шпарґалля. [Перегортав свої листи, записки і всякі шпарґали (Крим.)]. Оффициальная -га - офіційний папір. Государственная -га - державний папір (лист). Входящая -га - вступний папір. Исходящая -га - вихідний папір. На бумаге - на письмі, листовно;

3) см. Хлопок;

4) прядиво, нитки (р. -ток).

* * *

1) папі́р, -пе́ру

2) ( документ) папі́р, -пе́ра; бума́га

гримасувати, кривитися, викривлятися, виробляти (всякі) міни.

* * *

доставить

1) привозити, привезти, довозити, довезти, приставляти, приставити, пристановити; спроваджувати (провадити), спровадити (гал.). [Законтрактувався довозити будівельне дерево до військового депо (Франко). Вони дрова продають дешево, та не приставляють. Ми вас у город пристановимо поцінно. Аж з Рейну і з Угорщини бочками провадили рейнське і всякі налитки (Стор.)];

2) (поставлять) постачати, постачити, достачати, достачити, вистачати, вистачити, достарчати, достарчити; (угощение) поставлятися, поставитися. -ть вдоволь - настачати, -ся, настачити, -ся. [Галичина постачала культурних робітників на всю Україну (Н.-Лев.). На всіх і страви не настачиш. За се їм харч злиденну вистачають (Куліш). Хоч застався, а постався! (Ном.). Прядива на верівки не настачилися];

3) (причинить) завдавати, завдати, спричиняти, спричинити чого кому. [Великого клопоту завдав мені син. Слаба дитина багато ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. Доставить неприятность, огорчение - завдати прикрости, завдати жалю. Доставлять утешение, радость кому - тішити, потішити кого, завдати втіхи кому. [Потішила ти мене, донечко, онуком].

* * *

несов.; сов. - дост`авить

1) ( препровождать к месту назначения) доставля́ти, доста́вити, приставля́ти, приста́вити и мног. поприставля́ти (кого-що); достача́ти, доста́чити; диал. достарча́ти, доста́рчити (що, чого); доправля́ти, допра́вити (кого-що)

2) (давать, предоставлять) дава́ти, да́ти (що), надава́ти, нада́ти (що, чого)

3) (причинять, вызывать) завдава́ти, завда́ти (чого́)

1) (давность) старовинність, стародавність, старожитність (р. -ности). [Можна й документами ствердити стародавність цього факту];

2) (прежнее время) (далека, давня) давнина, старовина, предківщина, старосвітчина. Глубокая -ость - давня-предавня старовина. [Це діялося в далекій давнині, за давньої давнини];

3) (археол.) старовина, віковщина; старожитня річ, антик. [Збирає всяку старовину, всякі старожитні речі. Збирає антики].

* * *

1) ( давность) старода́вність, -ності, да́вність, давнина́, старовина́, прадавнина́, дре́вність; старови́нність

2) ( старость) старе́зність, да́вність

3)