1)+(о+земле)

просохнуть просихати, просохнути и просохнути, (о земле, красках, белье ещё) протряхати, протрях(ну)ти, стрях(ну)ти, (о грязи ещё) прочахати, прочахнути, (о болоте) дрягнути, продрягнути, (зап.) надрягнути, (о мн.) попросихати, попротряхати, постряхати. [Свитина твоя просохне (Г. Барв.). Просохли очі у вдови (Шевч.). Свіжі фарби швидко протряхли. Рядно вже протряхло. Трохи стряхло після дощу]. Когда -нет (дорога) - коли протряхне, на просусі. [На просусі приїду перед Великоднем (Харк. п.)]. Просохший - просохлий, протряхлий, прочахлий.

* * *

несов.; сов. - прос`охнуть

1) гладкий, ситий, опасистий. Очень жирный - гладючий, гдаденний, ситенний. [Вона трясла гладкими боками (Коцюб.). Ото, яка гладюча жінка! Обличчя сите. Купив собі двох кабанців, годував, доглядав їх - такі ситі були (Коцюб.)]. Жирный человек - гладиш, гладун, (о женщине) гладуха, гладуля. [Ач гладуха - трясе салом (Коцюб.)];

2) ситий, масний; (о глине, земле) масткий, сит[н]ий; (о земле) буйна. [Борщ дуже ситий. Треба, щоб каша на пироги масна була. Десь узялася на керсетці масна пляма (= жирное пятно). Глина там така гарна, мастка, як помастиш, то ніколи не поколеться. Це з ситої землі хліб. Буйна земля (Хотин. п.)]. Жирная капля на жидкости - скалка, скалочка, скалина, скалиночка. [На борщі хоч-би тобі скалочка - мабуть він сала й не бачив]. Жирный блеск, мин. - масний блиск.

* * *

1) жи́рний; (содержащий много жира; сочный) си́тий; (пропитанный жиром, замасленный) масни́й, мастки́й

2) (толстый, упитанный) жи́рний, си́тий, гладки́й, опа́систий;

3) (перен.: густой) жи́рний, масни́й, мастки́й

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (пустой) порожній, пустий, вільний, гулящий, не в роботі, (незаполненный) незапорожнений; (о земле: пустующий) ваканце[ьо]вий, (диал.) забильний. [Чи нема де порожнього місця сісти? (Чигиринщ.). Король довідався, що вдома його престол порожній (Куліш). Було тоді багато місця вільного (Грінч.). Можна знайти яку гулящу будівлю (Грінч.). Під олію візьми шклянку, вона не в роботі (порожня) (Звин.). Ваканцьова земля (Звин.). Землі забильної скільки хочеш, аби-б здолав обробляти (Новомоск.)]. -тый стул - вільний стілець. Быть -тым - бути порожнім и т. п., порожнювати, пустувати, порожнем стояти, гуляти, не в роботі бути; (о земле) ваканцювати; см. ещё Пустовать;

2) (о времени) вільний, гулящий. [Часу вільного багато (Грінч.). Сумні часи гулящі в тюрмі (Грінч.)];

3) (о человеке) неза(й)нятий (коло чого), вільний (від чого), гулящий. [Незайняті візники поволі роз'їздилися (В. Підмог.). Прикидається такий час, що вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід (Драг.)]. Ничем -тый - нічим не за(й)нятий, вільний від усякої праці;

4) (незаимствованный) непозичений в кого; (неперенятый) незапозичений в кого, непере(й)нятий від кого.

* * *

отмёрзнуть

1) відмерзати, відмерз(ну)ти;

2) (о земле) розмерзати(ся), розмерз(ну)ти(ся), розгаснути. Отмёрзлый - відмерзлий; (о земле) розмерзлий, розгаслий.

* * *

несов.; сов. - отмёрзнуть

плодючий, родючий, родовитий, жизний, буйний, ядерний, тучний. [Плодюча, родюча земля. Жизний ґрунт]. Мало -ный (о земле) - неродючий - см. Неплодородный.

* * *

подсохнуть під[над]сихати, під[над]сохнути (під[над]сохти), (о мног. или местами) попід[понад]сихати, (о земле, краске) про[при]тряхати, про[при]тряхнути, стряхати, стряхнути, (о мног.) попро[попри]тряхати, постряхати. [Дрова підсохнуть трохи та й займуться. Уже трохи стряхло після дощу. Покрасили підлогу, ще й не притряхла (Звин.)]. Подсохнувший - підсохлий.

* * *

несов.; сов. - подс`охнуть

предать

1) см. Передавать;

2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;

3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -

1) переданий;

2) відданий, завданий и т. д.;

3) виданий, зраджений, виказаний;

4) см. Проданный.

* * *

несов.; сов. - пред`ать

1) віддава́ти, відда́ти

2) ( изменять) зра́джувати, зра́дити; ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти

припахнуть

I. 1) приорювати, приорати, (во множ.) поприорювати;

2) -хать землю - виснажити землю;

3) (сошник, лемех) притупити, затупити (леміш). Припаханный -

1) приораний;

2) (о земле) виснажений;

2) (о сошнике) притуплений, затуплений. -ться -

1) приорюватися, приоратися, бути приораним;

2) (о земле) виснажуватися, виснажитися;

3) (о сошнике) притупитися, затупитися.

II. Припахивать - відгонити, душіти (трохи) чим, присмерджувати чим. [Вода чимсь відгонить]. Рыба уже -вает - риба вже присмерджує, рибу вже чути. II.. Припахивать, припахнуть -

1) повівати, повінути, подихати, подихнути, дмухнути. [Вітерець повіває];

2) приносити, принести вітром, привівати, привіяти (вітром).

* * *

1) (чем) відго́нити (чим)

2) ( издавать гнилостный запах) тхну́ти; припаха́ти

1) (о женщ.) - неплідна, неплідниця, нерода; (о самке животн.) - неплідна, неплодюча, безплеменна; (о земле, растениях) - неродючий (ж. -ча), яловий. Оставаться - ой (о самке животн.) - яловіти;

2) даремний, марний. Бесплодно - даремне, марно.

* * *

1) (не дающий потомства, плодов) безплі́дний, неплі́дний; ( о скоте) я́ловий; (о почве, растениях) неродю́чий

2) (бесполезный, тщетный) ма́рний, даре́мний, безплі́дний

1) вниз, наниз, донизу. [Спускайсь із гори тихіше вниз (Ном.)];

2) (к земле, на землю, на пол) додолу, на-діл, долі. [Сердитий вітер завива, додолу верби гне високі (Шевч.). Спущені додолу очі (Коцюб.). Сльози котилися по щоках та спадали на-діл (Крим.). Заверещить жінка: долі, долі! - він зараз присіда додолу (Мар. Вовчок)];

3) (под гору) з гори. [Сапати й косити краще під гору, ніж в гори (Звиног.)]. Вниз по реке, вниз по течению - за водою на-низ. [Пливе на-низ. Іди, доле, за водою]. Вниз под что-л., под низ - наспід. [Сховала в скриню аж наспід]. Вниз головой - сторч, сторч головою, сторчака, сторчма, сторчки, до гори ногами. [По хаті ходжу сторч. Він буде летіти сторчака з Тарпейського урвища (Кул.). Так сторчма й покотивсь (Крим.)]. Повесить вниз головою - повісити сторчма, стрімголов, стрімглав. Упасть вниз головою - сторчака дати.

* * *

1) внизу, нанизу, сподом. [Сподом обірвали вишні, а вгорі - ще (Грін.)];

2) (в низине, долине, на полу) долі, долом, долиною, на долині. [Долом геть собі село по-над водою простяглось (Шевч.). Долі посідали. Сів на долині];

3) внизу под чём-л. на дне - сподом, на споді. [Скрізь бідні - сподом, багаті - зверху (Коцюб.). Нидіють бідні на споді життя (Єфр.)]. Внизу лежащий (нижний) - долішній. [Долішня частина пієдесталу (Л. Укр.)].

* * *

1) нареч. унизу́, наспо́ді, нанизу́; спо́дом; (преим. на земле) до́лі

2) в знач. предл. с род. п. унизу́ (чого́); (под чем-л.) наспо́ді (чого́)

-ся, возделать, -ся (о земле) обробляти, -ся, обробити, -ся, упорати, -ся, управляти, -ся, управити, -ся (гал.). Возделываемый - оброблюваний, управлюваний. -ланный - оброблений, упораний, управлений, уроблений. [Упорана нива. Уроблене поле].

* * *

несов.; сов. - возд`елать

1) ( обрабатывать) обробля́ти и обро́блювати, оброби́ти и мног. пообробля́ти

2) ( выращивать) виро́щувати и вироща́ти, ви́ростити и мног. повиро́щувати

1) волочитися, волі[о]ктися, тягтися, хвостатися. [Спідниця довга, аж тягнеться];

2) (таскаться) тягатися. [Тягається десь уже другий рік. Не переставала тягатися з кавалерами до сивої коси (Неч.-Лев.)]. Срв. Волокитствовать.

* * *

1) ( тащиться по земле) волочи́тися, волокти́ся; ( тянуться) тягти́ся, тягну́тися, тяга́тися, тараба́нитися, диал. тарга́нитися

2) ( ухаживать) лиця́тися, залиця́тися (до кого), волочи́тися (за ким), упада́ти (коло кого, за ким)

3) техн. волочи́тися

вспахать орати, зорати, виорати; (многое, о многих) поорати, позорювати, наорати, понаорювати. Оставаться не вспаханной (о земле) - яловіти. Вспаханный - ораний, зораний, поораний, виораний. В-ая земля - рілля.

* * *

несов.; сов. - вспах`ать

и выем

1) виймання;

2) (в одежде) викот;

3) (при обыске) виїмка;

4) архит. - рівчачок, жолобок;

5) (в земле) виїмка, вріз. [В залізничих врізах (Тутк.)].

* * *

выпахать

1) (что-н. из земли или землю) виорювати, виорати що, або землю. [Виорали казан грошей. Виорав поле];

2) (истощать землю) висилювати, висилити, виснажувати, виснажити. [Висилюємо землю: оремо що-року, спочити їй не даємо]. Выпаханный -

1) виораний;

2) (истощенный, о земле) висилений, виснажений.

* * *

несов.; сов. - в`ыпахать

1) вио́рювати, ви́орати и мног. повио́рювати

2) ( истощать почву) висна́жувати, ви́снажити

выпахаться

1) (истощаться, о земле) висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися;

2) зробитися путящим орачем.

* * *

несов.; сов. - в`ыпахаться

1) вио́рюватися, ви́оратися

2) висна́жуватися, ви́снажитися

вырвать

I. виривати, вирвати, видирати, видрати, видерти, вихоплювати, вихопити; (выдёргивать) висмикати, висмикнути, випручувати, випручати; (о ветре) викручувати, викрутити; (перья, волосы) вискубати, вискубти; (нити из ткани) виторочувати, виторочити, висотувати, висотати; (с корнем) викорінювати, викоренити; (часть растений, чтобы разредить) проривати, прорвати, пробирати, пробирати; (просо, гречку) мачкувати, микати; (нажимом дверь) виставляти, виставити, виважувати, виважити.

II. Вырывать, вырыть - виривати, вирити, викопувати, викопати, укопати, відкопувати, відкопати, вигрібати, вигребти, випорпувати, випорпати, вибуртувати [Укопай картоплі на борщ. Курка випорпує щось з-під листя. Яку яму собака вибуртував], (в земле ямку для гнезда) кублитися.

* * *

выследить сочити, присочити, височити кого, висліджувати, вислідити кого, слідкувати за ким, вислідкувати кого, стежити, вистежити кого, витропити (сов.), достерегати, достерегти кого, пильнувати, допильнувати кого, пантрувати, випантрувати кого. Выследил бы даже в земле спрятанное - винюхав-би земне серце.

* * *

несов.; сов. - в`ыследить