я+польщён

1) власть, влада, сила, право, воля, верх. [Його власть, що схоче, те й дасть. Батьківська власть. Влада законодатна. Обурення проти права однієї людини над життям, честю, совістю і добром другої (Єфр.). Не будуть мати вражі ляхи на Вкраїні волі. Шляхетське право давало панові над слугою мало не такий верх, як і над рабом (Куліш)]. Иметь власть что-л. делать - мати силу що робити. Это не в моей (не в нашей) власти - не моя (не наша) на це сила, не від мене це залежить. Приобрести власть над кем, над чем - силу (гору) взяти над ким, над чим, міць узяти над ким, над чим, забрати силу (владу) над ким, над чим. [Таку - каже - вони міць узяли, що й панів посіли]. Власть имущий - зверхник, владний, можний;

2) (обладание, сила) влада, сила. [Чую, що трачу владу над собою];

3) (владычество, управление, правительство) влада, власть, держава. [Монгольська влада в Азії. За твоєї держави як буде - побачим]. Верховная власть - найвища (верховна) влада. Быть, находиться под властью (во власти) кого - бути під ким, бути під владою, під володінням, під зверхністю чиєю, (в) кого, хилитися під кого. [Буде добре запоріжцям і під турком жити. Під володінням Польщі. Під нівеляційною зверхністю московською. Під мене хиляться і добрі і злющі (Куліш)]. Иметь под своею властью что - мати в своїй руці що, мати (держати) під собою, бути власним над чим. [Він був властен над десятьма городами]. Подчинить своей власти - підгорнути (підхилити) під себе, під свою руку, під свою волю, владу. Переходить под власть (во власть) - переходити під кого, під руку, (владу) кого (чию). [В такому стані українські землі переходять під руку дужого сусіди (Єфр.)]. Отдавать под власть (во власть) кого - піддавати під кого, під чию руку. Освободиться из-под власти кого-л. - визволити(ся) з-під чиєї влади, з-під кого;

4) (начальство и начальники; должность) влада, власть, уряд, власті (мн.) уряди. [Близькі до народа власті. (Самійл.). Щоб воєводи, старости і инші українські уряди не перебивали йому чинити волю короля (Куліш)].

* * *

вигнанець (-нця), (стар.) баніта (-ти) и баніт (-та), виволанець (-нця). [Суворий Дант, вигнанець флорентійський (Л. Укр.). Сим листом нашим його виволанцем чиним (Ор. Левиц.). Король мене банітою-вигнанцем оголосив по Польщі і Вкраїні (Куліш). Ви той баніт, кого король позбавив і чести й привілеїв? (Л. Укр.)].

* * *

конфедерат. [Розбрелись конфедерати по Польщі, Волині (Шевч.)].

* * *

полит., ист.

1) (действие) - см. Награждение 1;

2) нагорода, (зап.) надгорода, (вознаграждение) винагорода, заплата, (від)дяка. [Душа не безсмертна, ніякої кари або нагороди їй немає (Крим.). Академія присудила за Грінченкового словника нагороду (Рада). Варті ми за все від Польщі надгороди, а не кар (Франко). Подружжя чесне матиме заплату на небесах (Л. Укр.)]. Первая -да - перша нагорода. Денежная -да - грошева нагорода, нагорода грошима. Достойная -да - гідна нагорода (винагорода). Надлежащая -да - належна нагорода (винагорода). В -ду за это ему дали - як нагороду (у віддяку) за це йому дали (дано). Вот тебе -да - ось тобі заплата (дяка). Это ли -да за мою преданность, службу? - чи це (так оце) заплата (дяка) за мою відданість, службу?

* * *

ополячиться польщитися, спольщитися, польщіти, спольщіти, зляшуватися, зляшіти. Ополячившийся - спольщений, зляшілий. -шийся украинец - недоляшок. [Шарпає з козаками шляхетних ляхів і недоляшків (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - опол`ячиться

1) см. Перевешивание;

2) (поход) потяг (-гу). [Два фунти з потягом];

3) (преимущество) перевага, перемога (редко перемага), верх над ким, над чим. -вес голосов - перевага, більшість голосів. Иметь, получать получить -вес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим, переважати, перемагати що и над чим, горувати над чим, здобувати, здобути перевагу (верх, перемогу) над чим, брати, взяти гору над чим, переважити, перемогти що и над чим. [Побачим, хто кого переважить]. Это мнение получило -вес - ця думка взяла гору (переважила, перемогла, здобула перемогу). Временный -вес Польши над Украиной - тимчасова перевага (перемога) Польщі над Україною. -вес остался на стороне закона - перемога була на боці права, перемога була за правом. [Сила бумажних заборон і сила життя стрілися віч-на-віч і не треба говорити, де сталась кінець-кінцем перемога (Єфр.)]. -вес на моей стороне - мій верх. Давать, дать -вес кому над кем - попускати, попустити кому гору над ким, давати, дати кому перевагу (перемогу, верх) над ким;

4) перехил. Взять ружьё на -вес - наставити рушницю на кого, (о мног.) понаставляти рушниці.

* * *

1) ( действие) перева́жування, перева́ження

2) ( излишек в весе) перева́жок, -жка; ( поход) похо́д, -у

3) ( превосходство) перева́га; ( верх) ве́рх, -у

полестити, підлестити кого, підхлібити кому. Срв. Льстить. [Людській кривді, злості й звірству я ні разу не підхлібив (Франко)]. Это мне -тило - це мене підлестило. Польщённый - підлещений, влещений.

* * *

1) (кому) полести́ти (кому), підлести́ти (кого, кому), улести́ти (кого)

2) (кому-чему - доставить удовольствие, удовлетворение чувству) поті́шити (кого-що), полести́ти (кому-чому)

3) (привлечь, прельстить кого-л.) прива́бити, спокуси́ти

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *