холода

дрогнуть, задрожать тремтіти, затремтіти, дрижати, задрижати, труситися, затруситися, колотитися, заколотитися; (о слёзах, струнах) бреніти, забреніти; (сотрясаться) дриготіти (гал. дриголіти), задриготіти, движіти, задвижіти, двигтіти, задвигтіти, тіпатися, затіпатися, тіпнутися; (о свете) миг(о)тіти. [Тремтить душа моя і тіло (Самійл.). Сльози бреніли на очах (Грінч.). Губи в його почали нервово тіпатися (Грінч.). Аж земля двигтить. І движить земля, і стогне]. -ать подобно студенистому веществу - драгліти, дрягтіти. [Сало на їх так і дрягтить. Підборіддя м'яко драгліло за кожним словом]. -ать как в лихорадке - труситися, як на ножі, як в пропасниці. -ать так, что зуб на зуб не попадёт - зубами сікти (клацати, цокотіти), (вульг.) третяка вибивати. -ать от холода - тремтіти (труситися) з холоду, (шутл.) дрижаки їсти. Он дрожит от холода - дрожі (шутл. дрижаки) беруть його. См. Дрогнуть, Дрожь.

* * *

замёрзнуть замерзати, замерзнути и замерзти, (о мн.) позамерзати, (окоченеть) задубіти, задуб(ну)ти, закостеніти, закоценіти, (подёргиваться льдом о воде) зашерхати, за[по]шерхнути. [Болото сю зіму не замерзало (Хата). Дитина замерзла в полі - такий мороз (Поділля)]. -нув, сделаться твёрдым, как кора (о мокрой одежде) - козубом (лубом) стати. Не -ющее место на реке - теплина, пролиз (-зу), пролизина, (на болоте) опар (-ри и -ру), прогній (-ною). Замёрзший, Замёрзлый - замерзлий, змерзлий, мерзлий. [Знайшли у снігу замерзлого (Мирн.). Копита стукають о змерзлу землю (Франко), Захотілось мерзлого в Петрівку (Номис)].

* * *

несов.; сов. - замёрзнуть

1) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти

2) ( испытывать ощущение холода) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, сов. зме́рзнути, зме́рзти, мног. позамерза́ти, поме́рзнути, поме́рзти

3) ( гибнуть от холода) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, мног. позамерза́ти, поме́рзнути, поме́рзти

зайтись

1) (от холода) терпнути, затерпнути, дубіти, задубіти, дерев'яніти, задерев'яніти, клякнути, закляк(ну)ти, (о мн.) потерпнути, подубіти, поклякнути. [Писав, аж руки терпнуть (Сл. Шейк.). З холоду руки клякнуть]. Руки зашлись (от холода) - зашпари, шпари зайшли (в руки);

2) заходитися, зайтися. [Сльозами заходиться. Зайтися сміхом. Зайтися од кашлю. Соловейко аж заходиться, співає].

* * *

околеть

1) здихати, здохнути, гинути, згинути, пропадати, пропасти, минутися, одубіти, дуба дати;

2) (от холода) заклякати, заклякнути, завмирати, завмерти, знеживлятися, знеживитися.

* * *

несов.; сов. - окол`еть

1) ( издыхать) здиха́ти, здо́хнути и поздиха́ти, подиха́ти, подо́хнути; ( погибать) пропада́ти, пропа́сти и попропада́ти, дубі́ти, одубі́ти и оду́бти, колі́ти, околі́ти

2) ( погибать от холода) диал. колі́ти, околі́ти и поколі́ти, несов. одубі́ти, оду́бти

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

1) холодні́ти; холода́ти; ( становиться холоднее) холодні́шати

2) ( страдать от холода) терпі́ти від хо́лоду

застынуть и застыть (от холода, страха и т. п.) застигати, застигнути, застигти, холодіти и холонути, (пров. захолоняти), захолонути, похолонути, дубіти, задубіти, задубнути, (коченеть) заклякати, клякнути, заклякнути, кацубнути, закацубнути, закоценіти, закоціліти, заков'язнути, заковизнути, (о мног.) позаклякати, поклякнути, позастигати, похолонути, подубіти. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Чує, що він холоне в напруженій тиші (Коцюб.). Всі так і похололи: от уб'є (Грінч.). Мороз великий - ноги в мене позаклякали (Київщ.). Обхопила руками кущ, і її тонкі маленькі пальці так і заклякли на цівці (Грінч.). Смалець уже захолов. Самовар уже задубів. Іди обідать, а то вже вся страва на столі задубла (Київщ.). Присипало його снігом, і він заков'язнув не встаючи (Чигиринщ.). Так його корчило, бідного хлопця, перед смертю, - так він і заковиз (Сл. Гр.)]. -тыть на месте - прикипіти до місця, на місці. [Стояв наче стовп і немов прикипів на місці (Крим.)]. Душа у него -ла - аж у душі йому похололо, (насмешл.) аж йому в литках застигло (Номис). Застывший - застиглий, захололий, задубілий, закляклий, закоценілий.

* * *

несов.; сов. - заст`ыть

1) холо́нути, захоло́нути, застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш и засти́гнути

2) (замерзать, зябнуть) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти; ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти, -кну, -кнеш и мног. позакляка́ти и покля́кнути, дубі́ти, задубі́ти и мног. подубі́ти, колі́ти, заколі́ти

3) ( коченеть - о трупе) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти; дубі́ти, задубі́ти

4) (перен.: становиться неподвижным) застига́ти, засти́гти и засти́гнути и мног. позастига́ти, холо́нути, захоло́нути; ( замирать) завмира́ти, завме́рти, -мру́, -мре́ш и мног. позавмира́ти; (цепенеть от страха, изумления) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и мног. позакляка́ти

морозити, холодити кого, що; срвн. Морозить, Холодить. [Зима вид (лицо) морозить, сонце припаляє (Грінч.)]. -бит кого, безл. - холодом бере, морозом бере, студить, морозить кого. [Студить мене (Кам. п.). Мене аж морозило з тих гістеричних викриків (Крим.)]. Его -бит лихорадка - лихоманка, трясця його трясе.

* * *

1) (безл.: лихорадить) моро́зити, -ро́зить, труси́ти, -сить, зноби́ти, -би́ть

2) ( подвергать действию холода) моро́зити, -ро́зить

1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шкура, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шкурка, шкурочка, (зап.) шкіра, шкірка, шкірочка. [З одного вола двох шкур не деруть (Номис). Лежав довго на сонці, попік собі шкуру (Звин.). Ці палятурки треба зробити з шагреньової шкурки (Крим.)]. Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью - сирова, невичинена (невиправлена) шку[і]ра; специальнее: (конская) шкапина (-ни), шкаповина, (коровья) яловиця, (козлиная) козлина, козлятина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья) линтвар (-ря), (ум.) линтварець (-рця), линтварик, (старой овцы) стариця. Выделанная -жа - вичинена (виправлена, вигарбувана) шку[і]ра; специальнее: (сапожный товар) товар (-ру), ремінь (-ме[і]ню и -ме[і]ня). [Піду, може де товару дістану на чоботи (Борзенщ.). Чоботи з простого реміню, не бельгійки (Звин.)]. Дублёная, соковая -жа - видублена шку[і]ра, дубленець (-нця) (Верхр.). Сыромятная, квасцованная -жа - сириця (ум. сиричка, сириченька), сировиця, сирівець (-вцю и -вця), лимарщина. Замшевая -жа - замшова шку[і]ра (шкурка), замша. Изнанка -жи - низ (-зу), спід (р. споду) шку[і]ри, бахтарма (-ми). Отрезанная полоса -жи - ремінь, х[к]вашія, (ув.) ременяка, х[к]вашіяка. Кусок, лоскуток -жи - шкур(л)ат (-та), шкураток (-тка), шкуратина, ум. шкураточок (-точка), шкуратинка; соб. шкураття. [Дметься, як шкур(л)ат на огні (Номис). Нікчемний шкураток (Крим.). Позбирав шкураття (Сл. Гр.)]. Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) - білувати, оббілувати кого. [Сивого коня білували (Рудч.). Спіймавсь - здеруть із тебе шкуру, оббілують до-чиста (Коцюб.)]. С живого -жу дерёт (перен.) - живого білує; з живого шкуру дере. Выделывать -жи - см. Выделывать 1. Заниматься выделкой кож - а) см. Кожевничать; б) см. Скорнячить. Цвет -жи - колір (- льору) шку[і]ри. Нежная -жа - ніжна шку[і]ра. Гусиная -жа (от холода) - сироти (-ріт), пасюрки (-рок), гусяча шку[і]ра. [Так холодно, що в мене аж сироти повиступали (Звин.)]. На нём только -жа да кости - він худий, як тріска (як трістя); він - сама снасть. Ни -жи, ни рожи - ні з очей, ні з плечей (Приказка). [Таке, бачте, воно непоказне: ні з очей, ні з плечей (Кон.)]. Из -жи лезть - рватися з шкури, з-під шкури п'ястися. [Люди аж рвуться з шкури на полі (Кон.). І засіяв, і волочить, із-під шкури пнеться (Рудан.)]. Из -жи вон лезет (о толстяке) - із шкури преться. [Так обріс тілом, що аж із шкури преться (Кон.)]. Мороз по - же дерёт - см. Драть. Мороз по -же подирает - (аж) морозом усипає; мов снігом тре; см. Подирать;

2) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка. лушпайка, лушпинка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; см. Кожица 4 и Кожура 1. Девичья -жа, фарм. - проскурняковий (люкрицевий) повидляник, проскурнякова (люкрицева) пастила.

* * *

1) шкі́ра; ( шкура) шку́ра

2) ( кожура) шку́ра; шкі́рка, шку́рка, шкури́нка

1) (от холода) клякнути, заклякати, дубіти, дерев'яніти; срвн. Коченеть, Околевать 2;

2) здихати, гинути; срвн. Околевать 1.

* * *

1) ( мёрзнуть) диал. кля́кнути, закляка́ти, дубі́ти, дерев'яні́ти; колі́ти

2) ( о животных - околевать) здиха́ти

1) костеніти. [Люди блідли, костеніли й витягались глиняними статуями (Васильч.)];

2) (от холода) клякнути, дубіти, дубнути. [Руки з холоду клякнуть (Сл. Ум.)].

* * *

заклякати, клякнути, дубіти, дерев'яніти, коліти; срвн. Окоченевать. [Важко тим нижнім верствам дубіти на мертвому дні (Франко). Вона почула, що дерев'яніє, холоне (Н.- Лев.)]. -неть от холода - клякнути (коліти) з холоду.

* * *

водохрес[щ]ний, орданський. -ская вода - явлена вода. -кий мороз - орданський (водохрес[щ]ний) мороз. -ский вечер - голодна кутя. -ская ночь -ніч під водхреща. -ская ярмарка (в Киеве) - контракти (-тів).

* * *

надрижатися, натремтітися, натруситися, (сотрясаясь) надриготітися (- гочуся, -готишся) и надриготатися (-гочуся, -чешся), надвижітися, надвигтітися; (о струнах, слезах) набринітися; (о свете) намиг(о)тітися, намиготатися. -ться от холода, страха и т. п. - натремтітися, натруситися, попотруситися, попотрястися, перетрястися, (пров.) поподриготати, надригонітися з холоду, з остраху и т. п. [Яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі (Грінч. III). Поподриготала я цю ніч - так холодно було (Переясл.). Та й надригонівся-ж я, як почали на наше село стріляти! (Брацлавщ.)].

* * *

натрясывать, натрясти

1) чего - натрушувати, натрусити, (о мног.) понатрушувати чого. [Натрусив трохи груш та кислиць (Грінч.)];

2) кого, что - натрясати, натрясти кого, що. [Натряс його за чуба (Сл. Гр.)]. Натрясённый -

1) натрушений, понатрушуваний;

2) натрясений. -саться, -стись -

1) (стр. з.) натрушуватися, бути натрушуваним, натрушеним, понатрушуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) натрястися, (добре) попотрястися; (от холода, страха и т. п. ещё) натруситися, надрижатися, натремтітися, (добре) попотруситися, поподрижати, попотремтіти (з холоду, із страху и т. п.); см. Надрожаться. [Та й натрясся-ж я, їдучи до міста літерняком! (Брацл.). Натрусився на морозі (Гайсинщ.)].

* * *

несов.; сов. - натряст`и

1) ( насыпать) натру́шувати, -шую, -шуєш, натруси́ти, -трушу́, -тру́сиш и мног. понатру́шувати

2) (тряся, добывать, получать) натру́шувати, натруси́ти и мног. понатру́шувати, натряса́ти, натрясти́; ( некоторое количество) утру́шувати, утруси́ти

нрч. не сила терпіти (кому що), невидержка (терпцю нема) (кому що робити). [Невидержка в хаті сидіти (Чигиринщ.). От невидержка тобі: кортить напитись? (Звин.). Пустили тихцем чутку про неї, що їй вже невидержка чекати (Рада). Уже й невидержка серцям вояцьким (Крим.)]. -пёж было - не сила (невидержка) була (робити що), не було сили (робити що). Ему уже было -пёж дожидаться - йому вже не сила (невидержка) була дожидатися (чекати). Ему становится -пёж - йому не стає сили (снаги) терпіти, бере його нетерплячка (Мирний), бере його нетерпляча (Основа 1862), йому терпець уривається, йому нетерпій. [Як оце у шинку сидять та п'ють горілку люди, то вже йому нетерпій, - і собі купе (Вовчанщ.)]. По ночам становилось -пёж от холода - ночами аж не сила була терпіти холод, ночами ставала вже невидержка з холоднечі. Украинцам становилась -пёж от татар - українцям уже й снаги не ставало терпіти від татар, українцям татари в знаки давалися аж до невидержки. -пёж стало (сделалось, пришло) - не стало сили терпіти що, терпець у(ві)рвався на що. -пёж стало делать что - не стало сили (снаги, терпцю) робити що.

* * *

1) німіти, ставати німим. [Уста не вміють розімкнути, німіють (М. Вовч.)];

2) (терпнуть) терпнути, потерпати, мліти, (цепенеть) коліти, дубіти, дерев'яніти, (от холода) клякнути. [Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла (Коцюб.). Потерпає шкура, як подумаєш собі, до чого воно йдеться (Коцюб.)];

3) (замирать, утихать) німіти. [Довго, довго, тільки - «серце!» та й знову німіли (Шевч.). Гай похилився, німіє (Грінч.). Поле німіє (Шевч.). Біль німіє трохи (Сл. Гр.)]. -меть от ужаса, от злости, от испуга - німіти з жаху, із (від) злости, з переляку. [Мати дивиться на неї, од злости німіє (Шевч.)];

4) (заглушаться) німіти, бути заглушуваним. При этой буре живой голос -меет - під цю бурю живий голос німіє (живого голосу не чути).

* * *

1) німі́ти

2) ( терять чувствительность) те́рпнути, німі́ти, затерпа́ти, замліва́ти; ( цепенеть) ціпені́ти

1) ( сильно озябнуть) переме́рзнути, поперемерза́ти

2) ( погибнуть от холода) переме́рзнути, повимерза́ти, ви́мерзнути, поме́рзнути

подвергнуть чему піддавати, піддати чому, під що. [Піддавала критиці традиції та інтереси, во ім'я яких від неї вимагано жертв (Доман.). Не хочемо піддавати вашу індивідуальність анатомічній операції (Крим.)]. -гать, -нуть возможности чего-л. неприятного - наражати, наразити на що, підводити, підвести під що. Его -гали большой опасности - його наражали на велику небезпеку. -гать чему-л. неприятному себя - наражатися на що. [Я не просив тебе покинуть віру, лише не виставлятися прилюдно, не наражатися на небезпечність (Л. Укр.)]. -гать опасности свою (чью) жизнь (здоровье) - важити своїм (чиїм) життям (здоров'ям); (испытанию) виставляти, виставити на спробу. [Знаючи як у ті часи на мужика дивились, ми зрозуміємо, на яку страшну спробу виставила доля українську мову (Єфр.)]. Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы - завдала йому доля багато тяжкого в житті. -гать испытанию качество чего - піддавати спробі що. -гать, -нуть наказанию - завдавати, завдати кари кому и на кару кого. Его -ли тяжкому наказанию - його завдали на тяжку кару. -гать ответственности (привлекать) - притягати (притягти) кого до відповідальности. [За зловживання його притягнено до відповідальности]; (штрафу) піддавати, піддати карі, пені, накидати пеню; (обыску) кого - робити трус (ревізію) у кого, трусити кого; (заключению в тюрьме) садовити, посадовити у в'язницю, у вежу, у тюрму. -гать пересудам чьё доброе имя - вводити, ввести у (не)славу кого, пускати поговір на кого. [Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу]; (себя) у неславу входити. [Сама-ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із вулиці ходиш]. -гать посмеянию - виставляти, виставити на глум, на посміх. -гать операции кого - піддавати, піддати під операцію кого. -гать, -нуть действию огня, холода - виставляти, виставити на спробу вогнем, холодом. Подвергнутый чему - відданий під що, наражений на що, підведений під що.

* * *

несов.; сов. - подв`ергнуть

1) піддава́ти, підда́ти (кого-що чому); ( производить над кем-чем что) роби́ти, зроби́ти (кому-чому, у кого-чого, з ким-чим, над ким-чим що); ( налагать) наклада́ти, накла́сти, (на кого-що що); (чему-л. неприятному) наража́ти, нарази́ти (кого-що на що); ( передавать) віддава́ти, відда́ти ( кого-що на що и під що)

2) (подчинять, делать подвластным) підкоря́ти, підкори́ти

1) понести - см. Нести. [Баба понесла молоко на базар. Чорти його туди понесли. Коні понесли воза];

2) (забеременеть) понести. [Будь проклята мати, і день, і година, коли понесла, коли породила (Шевч.)];

3) потерпіти, прийняти. -сти убытки - потерпіти втрати (збитки); зазнати збитків. -сти труд - прийняти труд. -сти наказание - прийняти кару;

4) почати верзти. Он -нёс вздор - він почав верзти нісенітницю. Понесённый -

1) понесений;

2) прийнятий. -сённые труды - прийняті труди. -сённое наказание - прийнята кара. -сённые им убытки - ті, що він потерпів, втрати (збитки).

* * *

1) (кого-что) понести́ (кого-що); (наказание, убытки, утрату) зазна́ти (чого), (убытки, утрату) ма́ти (що); ( отбыть) відбу́ти

2) (безл.: повеять - о струе холода, ветра) потягну́ти и потягти́, -тя́гне; ( о запахе) понести́; ( подуть) поду́ти, поду́нути

3) (перен.: начать говорить что-л. вздорное, неразумное) понести́, поча́ти верзти́, поча́ти плести́

4) ( забеременеть) понести́