урок

1) ( объём работы на определённый срок) но́рма; ( задание) завда́ння

2) ( учебная работа) уро́к, заня́ття, (навча́льна) годи́на; ( задание) завда́ння

3) (перен.: опыт, знание: наставление) нау́ка

урок и т. п.) повчити ще, (насм.) потовкти (завдання, лекцію), потрубити; срв. Зубрить.

вызубрить

1) вищерблювати (напр. ніж), вищербити, надщербити, (о мног.) повищерблювати, пощербити;

2) витовкти (урок) - см. Зубрить. Вызубренный -

1) вищерблений, надщерблений, пощерблений, щербатий;

2) витовчений, витуруканий (урок).

* * *

проговорить

1) что - промовляти, промовити, проказувати, проказати, проговорювати, проговорити, (о мн.) попромовляти, попроказувати, попроговорювати що кому, до кого, (сов.) прогомоніти, пробовкнути, (диал.) пробесідувати, (сквозь зубы) цідити, процідити (крізь зуби), (на непонятн. языке) прогерґотати, проджерґотіти (и промовити, проказати незрозумілою мовою). [«Мами нема», - тихо промовив батько (Грінч.). Проказавши це, відійшов назад (Грінч.). Не проговориш до його ні словечка (Квітка). І проговорили слово тихої любови (Шевч.). Козак Морозенко словами пробовкнув(Кул.)]. -рить урок - проказати лекцію (урок). -рить речь - проказати промову или промовити;

2) (известн. время) проговорювати, проговорити, балакати, пробалакати, гуторити, прогуторити (якийсь час). [Не раз було панночки пробалакають цілу ніч до світа (Неч.- Лев.)]. Проговорённый - промовлений, вимовлений, проказаний, проговорений, проціджений (крізь зуби).

* * *

несов.; сов. - проговор`ить

1) промовля́ти, промо́вити, прогово́рювати, проговори́ти; (несов.: сказать) сказа́ти

2) (несов.: поговаривать) говори́ти, каза́ти

3) (сов,: говорить в течение определённого времени) говори́ти [ці́лу годи́ну], проговори́ти

прослушать (выслушать от начала до конца) вислухувати (вислуховувати и вислухати), вислухати, переслухувати, переслухати, прослухувати, прослухати, (о мн.) повислухувати, попере[попро]слухувати кого, що; срв. Выслушивать. [Мовчки переслухали, як бурю описано (Грінч.)]. -шать дело в суде - вислухати (переслухати) справу в суді. -шать урок - вислухати лекцію (завдання, урок). Прослушанный - вислуханий, пере[про]слуханий. -ться -

1) вислухуватися, бути вислуханим, пере[про]слухуватися бути пере[про]слуханим;

2) см. Ослушиваться, -шаться.

* * *

несов.; сов. - просл`ушать

1) прослу́хувати, прослу́хати; ( выслушивать) вислу́хувати и вислухо́вувати, ви́слухати

2) (несов.: слушать в течение определённого времени) слу́хати [ці́лий день], прослу́хати

выдолбить видовбувати, видовбати. -ать, -ить пазы - уґаровувати, уґарувати. В-ать, -ить урок - товкти, витовкти, турукати, витурукати. Выдолбленный - видовбаний; (о пазах) уґарований.

* * *

несов.; сов. - в`ыдолбить

1) видо́вбувати, ви́довбати

2) ( механически выучивать) визу́брювати, ви́зубрити, визу́джувати, ви́зудити, сов. ви́товкти

вынести

1) виносити (виношати), винести, (многое) повиносити. [Винесла хліба]; (вещи) виноситися, повиноситися. Не выноси сору из избы - хай буде хата покришка;

2) витерплювати, витерпіти, стерплювати, стерпіти, перетерпіти, одтерпіти, дотерплювати, дотерпіти, зносити, знести, видержувати, видержати. [Скільки мук доведеться знести (Грінч.). І намучена країна вже не стерпіла знущання]. Вынести решение - вирішити щось, ухвалити щось, винести постанову (вирішення) про щось, покласти щось.

* * *

око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].

* * *

и доучать доучить

1) кого чему и

2) что - доучувати, довчати, довчити -

1) кого чого (а не чому) и

2) що. -чить кого грамоте - довчити кого грамоти. -чивать стихотворение, урок - доучувати вірші, лекцію.

* * *

несов.; сов. - доуч`ить

задать

1) давати, дати (завдаток);

2) за(в)давати, за(в)дати, загадувати, загадати. -дать вопрос, загадку, задачу, урок, работу - завдавати (завдати) питання, завдавати (завдати, загадувати, загадати) загадку, за(в)дачу, завдання, роботу. [Загадав роботу на цілий тиждень. Загадала прясти]. -вать тон - перед вести, надавати тону. -вать тон (в хоре) - давати (дати) тон. -дать лошадям корм (овёс, сено) - закладати (позакладати) коням їсти (вівса, сіна). -вать (-дать) трёпку (жару, перцу) - завдавати (завдати) гарту, бобу, чосу, прочухана, сипати (всипати) бобу, давати (дати) затірки, перцю з маком кому. Задаваемый - загадуваний. Заданный - за(в)даний, загаданий.

* * *

несов.; сов. - зад`ать

1) задава́ти, -даю́, -дає́ш, зада́ти, -да́м, -даси́; ( назначать работу) зага́дувати, загада́ти

2) ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти; (свадьбу, обед) справля́ти, спра́вити

3) (причинять, делать что-л. неприятное) завдава́ти, завда́ти

4) ( давать корм скоту) диал. дава́ти, да́ти, заклада́ти, закла́сти; ( сыпучие корма) засипа́ти, заси́пати

1) (система однородных знаний) наука. Прикладная, точная -ка - прикладна (застосовна), точна наука. Врачебная, медицинская -ка - лікарство, медицина. Социально- экономические, естественно-исторические -ки - соціяльно-економічні, природничо- історичні науки. Изучать -ки, обучаться -кам - вивчати (студіювати) науки, вчитися наук;

2) (изучение, знание) наука; (познания) знання (-ннів). [Гаслом стало: «освіта й наука» (Вороний). Цікавий до всяких знаннів (Грінч.)];

3) (учёба) наука, вчі[е]ння и (диал.) вчиття (-ття), навчання. [В школу хлопця одвела… в науку (Шевч.). Він до хазяйства більше має охоти, ніж до вчіння (Васильч.)];

4) (поучение, урок) наука. [Це тобі наука - не ходи в ліс без дрюка! (Приказка)]. Вперёд -ка - оце тобі (вам) наука, надалі наука. Давать, дать -ку кому - давати, дати науку (научку) кому. [Аж до божевілля бажалося дати Лаговському добру научку: бажалося зробити так, щоб він слізно благав у неї кохання (Крим.)].

* * *

ответить

1) відповідати, відповісти, (только словом) відказувати, відказати, відмовляти, відмовити, відрікати, відректи, відвітувати и відвічати, відвітити, (редко) відговорювати, відговорити, відвертати, відвернути кому на що, (отозваться) обзиватися, обізватися до кого. -чать, -тить письмом, письменно - відписувати, відписати, повідписувати кому, відвістити кому. Спрашивайте а я буду -чать - питайте, а я відповідатиму (відказуватиму, відмовлятиму и т. д.). -чать урок, заданное - проказувати, проказати вивчене, завдання. Ученик хорошо -чал из географии - учень добре відказував з географії. Резко -тить кому - відрізати, відрубати, відчеркнути кому. На дружбу -чают дружбой - за приязнь платять приязню. -тить на поклон кому - відклонитися кому;

2) за что чем - відповідати, відповісти, відвічати, відвітити и одвічати, одвітити за що чим, (платиться) відбувати, відбути за що. Срв. Ответ 2, Ответственность и Ответствовать 2. -чать головою за что - а) ручитися головою; б) головою накладати за що;

3) відповідати. См. Соответствовать. Отвечающий чему - відповідний до чого - см. Соответствующий.

* * *

несов.; сов. - отв`етить

отчитать

1) відчитувати, відчитати, вичитувати, вичитати, кінчати, скінчити читання, переставати, перестати читати. [І я своє вже все вичитав]. -тать урок (заданное) - вирецетувати. [Так йому вирецетував, аж спасибі сказав (Свидн.)];

2) кому, кого (делать выговор) - вичитувати, вичитати кому, (описат.) читати, прочитати (вичитувати, вичитати) молитву кому. [Батько вичитав їй за попсовану книгу. Добру молитву прочитали їй за брехні]. Его хорошо -ли - добре йому вичитали, йому добру молитву прочитали;

3) кого (больного, бесноватого) - відчитувати, відчитати (хорого, біснуватого).

* * *

несов.; сов. - отчит`ать

1) ( делать выговор) вичи́тувати, ви́читати, бра́ти в шо́ри, узя́ти в шо́ри; ( распекать) шпе́тити, ви́шпетити; несов. диал. ви́бештувати, ви́банітувати

2) (несов.: кончить читать) відчита́ти, ви́читати

3) ( читая молитвы) відчи́тувати, відчита́ти

повторить повторяти и повторювати, повторити, (слова) переказувати, переказати, удруге казати, сказати, удруге робити, зробити що. [Я часто казав тобі і переказую знов і знов, що ненавиджу його (Куліш)]. -рять слово в слово - переказувати слово за словом, від слова до слова. -рять вкратце - переказувати коротко що. -рять вслед за кем (произнося слова) - проказувати, проказати за ким. [Українське громадянство могло проказати за невмирущим Кобзарем: «Ми чесно йшли…» (Єфр.)]. -рить много раз - подесятерити. [Я вже говорив і подесятерив, щоб так не робили (Неч.-Лев.)]. -рять всё одно и то же - своє правити, (вульг.) одно товкти, одно човпти. [Хоч що йому кажи, а він своє править. Чоловік одно човпе. Все товче, що я їй світ зав'язав]. -рять приказание - вторувати наказа, поновляти наказа. -рять роль, урок (приготовляя) - повторювати, удруге переходити (перечитувати) ролю, завдання. -рить задачу, об'яснение - повторити, переказати завдання, пояснення. Эхо -ряет звуки, слова - луна відбиває (віддає, відгукує) звуки, слова. Повторённый - повторений, переказаний, проказаний за ким.

* * *

несов.; сов. - повтор`ить

погляд (-ду). От -ки приключилось - з очей, з уроків прикинулося (сталося). Делай с -кою - роби з оглядом, обачно, обачливо, роби та на задні колеса поглядай.

* * *

1) см. погляденье

2) ( взгляд) по́гляд, -у

подтвердить стверджувати и стверджати, ствердити, потверджувати и потверджати, потвердити що чим. [Теофіл усе потвердив, що говорив і перше (Л. Укр.)]. Опыт -дил это предположение - дослід ствердив це припущення. -ждать что-л. присягою, словами, действиями - с[пр]тверджувати що-небудь присягою, словами, вчинками. -ждать на опыте, опытом, на деле, делом - с[по]тверджувати дослідом, ділом. -ждать приказание, постановление - потверджувати наказ(а), постанову. -ждать (повторять) урок - повторювати (повторяти) лекцію (завдання). Подтверждённый - с[по]тверджений. -ться - стверджуватися, ствердитися, потверджуватися, потвердитися. Слух этот, слух об этом не - ждается - ця чутка (поголоска), чутка про це не с[по]тверджується.

* * *

несов.; сов. - подтверд`ить

1) см. Поучать;

2) кого чему (некоторое время) - повчити (деякий час) кого чого;

3) (урок) повчити (завдання). См. Учить. Поученный - поучений, повчений.

* * *

1) повчи́ти; поповчи́ти

2) ( проучить) провчи́ти, повчи́ти

I. см. Провожать.

II. Проводить, провести или провесть -

1) кого куда, к кому, через что - проводити, провести кого до кого, від кого (напр. від собак), (перевесть) переводити, перевести, перепроваджувати, перепровадити кого через що, чим; (дело) проводити, провести, переводити, перевести (справу де, через що); (судно) вести, перевести, проводити, провести, перепроваджувати, перепровадити (судно). [Провів його через хату. Провів повстанців ярами в село. Перепровадив їх через кордон, через гори. Провести (перевести) справу в комісії, через комісію. Я веду цього дуба через пороги (Катериносл.). Лоцман, що проводить байдаки (Грінч.)]. Пленных -вели в лагерь - полонених спровадили до табору. -дите меня к секретарю - проведіть (заведіть) мене до секретаря;

2) что - (черту) проводити, провести (рису), (дорогу) прокладати, прокласти дорогу (колію) (см. Прокладывать); (воду, электричество и т. п.) проводити, провести (воду, електрику і т. п.); (тепло, звук) проводити, провести, перепускати, перепустити (тепло, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), проводити, провести, переводити, перевести що (вибори, заходи); (осуществлять) переводити, перевести що. [Перевести в окрузі вибори до сільрад. Радянська влада перевела повне соціяльне забезпечення всіх трудящих (Азб. Ком.)]. -дить, -сти в жизнь что-л. - проводити, провести в життя, заводити, завести в життя, (осуществлять) переводити, перевести що в життя, справдити що. -дить роль - проводити, провести ролю чию, кого. -вести собрание, заседание, урок - провести, засідання, збори, лекцію. -дить мысль, идеи - проводити думку, ідеї. -вести телефон, телеграф - провести телефон, телеграф. -дить границу - класти, покласти, проводити, провести межу, (политич.) кордон. -водить, -вести межу вокруг чего - обмежовувати и обмежувати, обмежувати и обмежити що. -вести канал - проводити, провести канал;

3) (дотрагиваться) проводити, провести, (поводить) поводити, повести чим по чому, (с целью убедиться в чём-л.) глядіти, поглядіти, (гал.) смотрити, посмотрити чим (напр. рукою, долонею) по чому. [Вона провела рукою по чолі (Л. Укр.). Рукою поводить по лобові (Квітка). Посмотрив долонею по голих грудях (Стеф.)];

4) (время) бавити, пробавити (час), бавитися, пробавитися, проводити, провести (час); (прожить, пробыть) перебувати, перебути, пробувати, пробути (час). [Неспокійну ніч перебуло містечко перед святом (Коцюб.). Неминуче треба перебути літо де на селі (Кониськ.). Скільки часу ви перебули в дорозі?]. Как -дите время? - як проводите, бавите час? як минає вам час? Вечер -ли мы весело - вечір перебули ми весело. В гостях -ли время приятно - в гостях час звели гарно. Где вы -ли праздники? - де ви перебули свята? Я -вёл день в библиотеке - я перебув день у бібліотеці (книгозбірні). Больной -вёл ночь покойно - хворий перебув ніч добре, ніч хворому добре минула. -дить время в чём - проводити, провести час у чому, уживати, ужити час на що. -дить время в трудах - проводити час за працею. -дить время в пьянстве, в кабаке - переводити час на пиятику, висиджувати, (образно) днювати й ночувати в шинку (в корчмі). Он -дит все дни на улице, на реке - він увесьденечки на вулиці, на річці (перебуває). -дить, -сти время непродуктивно - марнувати, змарнувати час, переводити, перевести час марно. -вести лето, зиму - перебути літо, зиму, перелітувати, перезимувати де. -дить праздник - святкувати, відсвяткувати, пересвяткувати, (святки, сопряжённые с ритуалом) спроваджувати, опрова[о]дити свято. [Опровадили свято як годиться]. -дить время с кем - проводити час з ким; бавитися з ким. -дить время в балах - балювати; в праздности - святкувати, гуляти, згуляти, ледарювати; сидні справляти, вилежуватися, (насм.) бімбувати. [І часиночки не згуляє; усе в роботі (М. Грінч.). Вони святкувати люблять, а робота сама ніяк не хоче робитися. Бімбує, як жид у шабаш (Київщ.)];

5) кого - (обманывать) підводити, підвести (подвести), зводити, звести, о(б)дурювати, о(б)дурити, ошукувати, ошукати, (хитростью) схитрити, охитрувати кого; см. Обманывать; (водить, длить время) водити, воловодити кого. [Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів (Рудч.). Він старий як світ, його не зведеш (Коцюб.). Та мене то не схитрити: знаю, чого хоче (Рудан.). О, що-ж робити, щоб і смерть саму перемогти, і долю одурити (Самійл.)]. Суд -дил его с год, да ничего не сделал - суд водив (воловодив) його з рік, та нічого не зробив. Этого не -дёшь - цього не зведеш, не о(б)дуриш, не піддуриш и т. д. В другой раз меня не -дут - удруге мене не ошукають, не обдурять, не підманять. Проведённый -

1) проведений, переведений, перепроваджений через що, до кого;

2) проведений, прокладений; переведений;

3) (о времени) проведений, перебутий, пробутий, ужитий на що, (непродуктивно) змарнований, (в праздности) згуляний; (о празднике, торжестве) відсвяткований, пересвяткований, опроваджений. [Дев'ять місяців, пробутих у тюрмі, були для мене тортурою (Франко)];

4) (обманутый) підведений, зведений, обдурений, піддурений, ошуканий, охитрований.

* * *

1) прово́дити, провести́; (через что-л.) перево́дити, перевести́; (доставлять, препровождать) перепрова́джувати, перепрова́дити, припрова́джувати, припрова́дити; (несов.: осуществлять, делать) прова́дити

2) ( время) прово́дити, провести́, перебува́ти, перебу́ти

3) ( обманывать) обду́рювати, обдури́ти и пообду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти; підду́рювати, піддури́ти и попідду́рювати

прогулять

1) (известн. время) прогулювати, прогуляти, бен(ь)кетувати; пробен(ь)кетувати (якийсь час); (проходить) прогуляти, проходити якийсь час. [Прогулює ночі. Прогуляв (пробенкетував) увесь день. Прогуляв (проходив) годину];

2) (урок, время и пр.) прогулювати, прогуляти, згуляти (лекцію, час). [Багато часу прогуляв. Увесь день робить і часиночки не згуляє];

3) (деньги) прогулювати, прогуляти, пробен(ь)кетувати, вигуляти що (гроші). [Сто червінців прогуляв (Чуб.). Що було тато замозолює - те вона пробенькетує (Кониськ.)];

4) кого - вести, повести кого на прогуляння (на прогулянку, на прохідку). -ляй детей - поведи дітей на прогуляння. -гуливать лошадей - проводити коні. Прогулянный - прогуляний, пробен(ь)кетований; прогуляний, згуляний.

* * *

несов.; сов. - прогул`ять

прозубрить

1) (пилу) назублювати, назубити (пилу);

2) (урок) товкти, витовкти. См. Зубрить. Прозубренный - назублений; витовчений.

* * *

1) ( вызубривать) визу́брювати, ви́зубрити, визу́джувати, ви́зудити, несов. товкти́

2) (несов.: зубрить в течение определённого вримени) зубри́ти [ці́лий день], товкти́ [ці́лий день]