Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

тин

  • 121 натыкать

    I. -ся (наговорить, -ся «ты»)
    II. натикати, -ся, (шутл.) нагулятися в тички.
    III. натыкать
    1) (во множестве чего во что, куда) натикати и натикувати, натикати, настромлювати, настромляти, (гроздей, иголок и т. п.) наштрикувати, наштрикати, (о мног.) понатикати и понатикувати, понастромлювати, понаштрикувати чого в що, куди; (напихать) напихати, напхати, набигати, набгати, (о мног.) понапихати, понабигати чого в що, куди. [Натикує коло шляху тичок (Київщ.). Задумала вража баба молодою бути, натикала за намітку зеленої рути (Пісня). Настромляв паліччя в тин (Полтавщ.). Понастромлювали кілків, а плота не заплели (Брацл.). Наштрикає скрізь у стіну голок, а тоді й сам не знайде, де вони (Сл. Гр.). Треба більше моху понапихати в щілини, щоб було тепліше (Гайсинщ.)];
    2) (наделывать дыр) наштрикувати, наштрикати, (накалывать) наколювати, наколоти, нашпигувати, нашпигати, (о мног.) понаштрикувати, понаколювати, поколоти, понашпигувати що. [Добре нашпигай гав'ядину, щоб краще вмліла (Брацл.)]. -тычь лунок в грядку - нароби (накопай) ямок (дучок, кубахів) у грядці;
    3) -тыкать бока кому - нашпигати (наштурхати, наштовхати) кого, надавати штовханів (штурханів) кому, полатати боки кому. -тыкать зубы кому - дати зуботички, надавати в зуби кому, (фамил.) пополічити зуби кому или чиї. Натыканный -
    1) натиканий, настромляний, наштриканий понатик(ув)аний, понастромлюваний, понаштрикуваний; напханий, набганий, понапих(ув)аний, понабиганий;
    2) наштриканий, наколотий и наколений, нашпиганий, понаштрикуваний и т. п.; нароблений, накопирсаний. -ться -
    1) натикатися и натикуватися, натикатися, понатикатися и понатикуватися; бути натикуваним, натиканим, понатик(ув)аним и т. п. [Понастромлювалось у волосся сіна (Канівщ.)];
    2) (вдоволь, сов.) натикатися, настромлятися, (чем-л. острым) наштурхатися, наштрикатися, нашпигатися, попотикати (досхочу) и т. п.; срв. Тыкать.
    IV. Натыкать, наткнуть -
    1) что, кого на что - натикати, наткнути, (чаще) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, з[на]низувати, з[на]низати, (нашпиливать) нашпилювати, нашпилити, (о мног.) понатикати, понастромлювати, понаштрикувати, поз[пона]низувати, понашпилювати що, кого на що. [Діток малих на списи натикали (Київщ.). Рибалка удочку закинув, наткнувши на гачок чималий червячок (Боров.). Неначе мене хто настромив на вила (Н.-Лев.). Настромив на удочку рибу (Куліш). Понастромлюйте на щогли голови рандарські (Куліш). Наштрикнув картоплину на ціпок, а тоді як кине нею! (Сл. Гр.). Возьміте Байду, повісите і на острий гак знижіте (Ант.-Драг.). Метеликів нашпилюють на пришпильки (Київ)];
    2) кого на кого, на что - наштовхувати, наштовхнути, (реже) натикати, наткнути, (наводить) наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаштовхувати и т. п. кого на кого, на що. [Цього кота хоч мордою наштовхни на мишу, все одно не спіймає (Брацл.)]. Наткнутый -
    1) наткнутий, настромлений, наштрикнутий, з[на]низаний, нашпилений, понатиканий, понастромлюваний, понаштрикуваний, поз[пона]низуваний, понапшилюваний;
    2) наштовхнутий, наткнутий, наведений, напроваджений, понатиканий и т. п. -ться -
    1) натикатися, наткнутися, понатикатися; бути натиканим, наткнутим, понатиканим и т. п. Насекомые -ются на шпильки - комах нашпилюють на припшильки;
    2) (наталкиваться) натикатися, наткнутися на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, нахоплюватися и нахоплятися, нахопитися, наганятися, нагнатися на кого, на що, (на что-л. острое и перен.) наражатися, наразитися на кого, на що, (только в прям. знач.) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися на що, (напарываться) напорюватися, напоротися, нарізуватися, нарізатися на кого, на що, (накалываться) наколюватися, наколотися, (порезаться) натинатися, натятися чим (напр. ногою) на що, (о мног.) понатикатися и т. п.; (встречать, нападать) нападати, напасти на кого, на що, надибати и надибувати, надибати на кого, на що и кого, що, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що, впадати, впасти на кого, (набегать) набігати, набігти на кого, на що и кого, що, (о мног.) понападати, понадибати, понабігати; срв. Наталкиваться 2 (под
    II. Наталкивать). [Плентавсь важкими ногами по хаті, натикався на стіни (Коцюб.). Наткнувсь на таке погане, що… (Шевч.). Комуністичне перетворення суспільства натрапляє на скажену боротьбу (Азб. Комн.). Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей (Г. Барв.). Нахопився в лісі на вовків (Сл. Гр.). Якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Корол.). (Слухалися його,) щоб не наразитися на прикрість (Остр. Скарбів). Настромився на ніж (Київщ.). Наштрикнувся на її (довгий) ніс (Н.-Лев.). Напоровся на вила (Сл. Гр.). З розбігу напоровся в дверях на кондуктора (Крим.). Инший (черкес) наріжеться на пластуна, то й амінь йому (Основа 1862). Натявся на косу (Сл. Гр.). По всіх книжках її очі надибували на слово «кохання» (В. Підмог.). Перегортаючи своє старе шпаргалля, я знов надибав на той рукопис (Крим.). Поки-що він не знаходив нічого цікавого, аж ось надибав таке… (Крим.). Лисиця набігла виноград (Біл.-Лос.)].
    * * *
    I несов.; сов. - наткн`уть
    1) натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -ромлю, -ромиш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти; наштри́кувати, наштри́кнути
    2) ( наталкивать) нашто́вхувати, -штовхую, -штовхуєш, наштовхну́ти; (наводить на кого-что-л.) наводи́ти, -воджу, -водиш, навести, -веду, -веде́ш
    II несов.; сов. - нат`ыкать
    1) ( втыкать) натика́ти, нати́кати и мног. понатика́ти
    2) ( делать надколы) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю, -колеш и мног. понако́лювати

    Русско-украинский словарь > натыкать

  • 122 нащупывать

    нащупать (в прямом и перен. знач.) намацувати, намацати, (только в прям. знач.) налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Обидві сторони намацують той ґрунт, на якому вони могли-б стрінутися (Рада). Почала мацати у пітьмі і намацала якийсь тин чи поручні (Грінч.). Винниченко вже намацав твердий ґрунт під ногами (Рада). Як почне мацати, то скрізь усе понамацує, де що лежить (Харківщ.). Налапала поночі засув (Квітка). Налапав під скатертею її руку (Н.-Лев.)]. Нащупанный - намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний. -ться -
    1) (стр. з.) намацуватися, бути намацуваним, намацаним, понамацуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) намацатися, налапатися, попомацати, пополапати (досхочу), (о мног.) понамацуватися, поналапуватися.
    * * *
    несов.; сов. - нащ`упать
    нама́цувати, -цую, -цуєш, нама́цати и мног. понама́цувати; нала́пувати, нала́пати

    Русско-украинский словарь > нащупывать

  • 123 небезопасно

    нрч. небезпечно. [(Йому) після його промов на мітинґах небезпечно сидіти вдома (Коцюб.)].
    * * *
    нареч.
    небезпе́чно; не зо́всім безпе́чно; до́сить небезпе́чно

    Русско-украинский словарь > небезопасно

  • 124 немертины

    энтом. Nemertini тясемники, шнурчаки (-ків), немертини (-нів).
    * * *
    зоол.
    немерти́ни, -тин

    \немертины на — ед. немерти́на

    Русско-украинский словарь > немертины

  • 125 низкий

    и низок
    1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;
    2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;
    3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).
    * * *
    1) низьки́й

    \низкий ий лоб — низьки́й лоб, низьке́ чоло́

    \низкий ий покло́н — низьки́й разг. (низенький, низесенький) поклі́н (уклі́н)

    2) перен. низьки́й, ни́ций; ( недостойный) негідний; ( подлый) пі́длий

    Русско-украинский словарь > низкий

  • 126 обмолот

    -ка
    1) (действие длит.) - см. Обмолачивание; (оконч.) обмолочення;
    2) (окончание молотьбы) обмолот (-ту); (окончание м-бы и угощение) обмолотини (-тин).
    * * *
    с.-х.
    обмоло́т, -у

    Русско-украинский словарь > обмолот

  • 127 ограда

    1) (о)горожа, обгорода, ум. обгородка, загорода. Каменная -да - мур;
    2) см. Загорода;
    3) (защита) оборона, заступа, затула, заслона, захист (-сту). Худ муженёк, да ограда моя - чоловік як ворона, а все жінці оборона.
    * * *
    1) огоро́жа, загоро́жа, горо́жа, горо́да, огоро́да; ( забор) тин, -у, ( дощатый) парка́н, -а и -у; ( каменная кирпичная) мур, -у
    2) ( огороженое место вокруг церкви) цви́нтар -я; огра́да
    3) (перен.: защита) за́хист, -у, оборо́на

    Русско-украинский словарь > ограда

  • 128 пахта

    сколо́тини, -тин, масля́нка

    Русско-украинский словарь > пахта

Страницы

См. также в других словарях:

  • Тин — денежная единица многих тюркских народов. От слова «тин», первоначально означавшего белку, происходят наименования таких современных разменных денежных единиц, как: тийин 1⁄100 узбекского сума; тыйын 1⁄100 киргизского сома; тиын 1⁄100 казахского… …   Википедия

  • ТИН — (Тина, Тиния), в этрусской мифологии бог громовержец, входил в триаду богов Тин Уни (см. УНИ) Менрва (см. МЕНРВА), отождествлявшуюся с римской триадой Юпитер (см. ЮПИТЕР (в мифологии)) Юнона (см. ЮНОНА (богиня)) Минерва (см. МИНЕРВА) …   Энциклопедический словарь

  • ТИН — (Тина Тиния), в этрусской мифологии бог громовержец, входил в триаду богов Тин Уни Менрва, отождествлявшуюся с римской триадой Юпитер Юнона Минерва …   Большой Энциклопедический словарь

  • ТИН — Тиния, Тина, в этрусской мифологии бог неба, громовержец, повелевавший тремя пучками молний. На этрусских зеркалах Т. изображён в сценах рождения Менрвы, в любовной сцене с Уни, в качестве арбитра в спорах между Турмс и Аплу, Лазой и Марис.… …   Энциклопедия мифологии

  • ТИН — Равный, соответствующий; ровня, пара; приятный для души. Антрополексема. Татарские, тюркские, мусульманские мужские имена. Словарь терминов …   Словарь личных имен

  • -тин-(а) — суффикс Словообразовательная единица, выделяющаяся в именах существительных женского рода со значением результата действия, которое названо глаголами, от которых соответствующие имена существительные образованы (вмятина, помятина, промятина).… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • тинёк — сущ., кол во синонимов: 1 • тинок (3) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • тин — [тин] ти/ну, м. (на) тиену/, мн. тиени/, тиен і/y два ти/ние …   Орфоепічний словник української мови

  • тинёк — (Даль) (моржовый клык) …   Словарь употребления буквы Ё

  • тин — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • ТИН — «ты или никто»; «ты и никто другой» татуир …   Словарь сокращений и аббревиатур

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»