тебе

-лепность пишнота, пишність, розкоші (р. -шів). [Круг тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). В темряві прозові міщанські обставини виростають у казкові розкоші (Єфр.)].

* * *

1) (тянуть, уносить силою) тягти, волокти, (вульг.) тарганити. Влечь за собою - тягти, вести за собою;

2) (к чему) вабити, тягти, поривати до чого (личн. и безл.). [Не знаю, що мене до тебе тягне (Франко). Туди мою пориває душу].

* * *

1) ( тащить) волокти́, волочи́ти, тягти́, тягну́ти

2) ( привлекать) тягти́, тягну́ти, притяга́ти, притя́гувати, ва́бити, прива́блювати, порива́ти

закохати кого в кого, прилюбити, прикохати, причарувати кого до кого. [Баламуте, вийди з хати, хочеш мене закохати. Гляди, лишень, щоб вона тебе не прилюбила та не причарувала (Н.-Лев.)].

* * *

см. влюблять

несподіваний, раптовий, наглий, нагальний, напрасний. [Нагла смерть. Божий суд наглий серед шляху тебе осудить (Шевч.). Раптові переходи (зміни) (Єфр.). Раптові вибухи реготу. Нагальна смерть) (Ном.). Напрасний дощ захопив мене (Франко). Напрасний наскік бурі (Л. Укр.)].

* * *

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

водити, поводити. [Буду тебе любитоньки, за рученьку водитоньки. Очима якось страшно поводив]. Водить вокруг - обводити. -ить за нос - дурити кого, плести сухого дуба кому. -ить знакомство - знатися, водитися. -ить компанию - (фамильяр.) кумпанувати. -ить приятельство - приятелювати, товаришити. [Чорт товаришить з мірошником (Куліш)]. -ить дружбу (о женщинах) - подругувати.

* * *

1) води́ти; ( глазами) пово́дити

2) (разводить животных, птиц) розво́дити

жадати, жадобу велику мати. [А я тебе так жадаю, у віконце виглядаю]. -леющий - жадобен на кого, на що, ласий на що. [Хіба та жадобен на те?].

* * *

1) повітря, (редко) воздух, об(в)ітря. Спёртый, тяжелый -дух - задуха (прил. задушливий), важкий дух. Доступ, освежение -ха - продуха. Горячий напор -духа - імпет. [Наче тебе імпетом з печи вдарить (Кониськ.)]. Выйти на воздух - вийти на двір, на (вільне) повітря. На -духе - надворі, на повітрі;

2) (церк. утв.) покрівець (р. -вця), воздух.

* * *

можна, можлива річ, можливо, спроможно. Возможно, что (вероятно) - мабуть чи не. [Мабуть чи не бачив я тебе (Крим.)]. Насколько возможно - яко [як] мога, як спромога. Чем -жно - чим мога. Насколько возможно шире, больше - як-найширше, як- найбільше. Возможно-ли? - чи може бути? Ну, возможно-ли, чтобы… - де то вже таки. [Де то вже таки Господь так сказати може?! (Руд.)]. См. Невозможно.

* * *

1) нареч. можли́во, як мо́жна, якомо́га, по можли́вості, по змо́зі

2) в знач. сказ. можли́во; ( можно) мо́жна

3) в знач. вводн. сл. можли́во, мо́же; ( вероятно) мабу́ть и ма́буть

змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. -ности) снага, (средство) спосіб. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Квітка). Не було способу через Біг переправитися (Свидн.)]; беспрепятственная -ность - добра змога. По возможности (по мере возможности, в меру возможности) - по змозі, по спромозі, по можливості, яко мога. Нет -ности - не змога, не спромога, не сила, ані способу, ніяк [Ніяк мені тебе взяти (Грінч.)], нема ходу. Не было -ности - не було змоги, не було спромоги, не було можливости, не було як, не сила була. Иметь -ность - мати спромогу, здужати, спромагатися; получить -ность чего - спромогтися, спомогтися на що; давать, дать -ность - спомагати, спомогти на що. Предвидится, возникает -ность чего-л. - заноситься на що-небудь. [Це-ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (Крим.)]. Имеющий -ность - спроможний; не имеющий -ности - неспроможний.

* * *

1) (чего и с неопр.) можли́вість, -вості (чого и с неопр.), змо́га (с неопр.); (способность осуществить что-л.) спромо́жність, -ності, спромо́га (с неопр.)

2)

I. выбежать

1) вибігати, вибігти. [Вибіг за ворота]. В-жать быстро - вихопитися. [Холодно, а ми повихоплювались без свиток];

2) збігати, збігти. [Молоко в печі збігло].

II. 1) вибігати, виганяти, збігати, оббігати, вига(й)сати, вимахати. [Все село вимахала, покіль тебе знайшла];

2) (добыть беганьем) вибігати, набігати. [Бігала хліба позичити, та насилу окраєць вибігала. Набігала собі лиха].

* * *

I. вывести

1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) - випроваджувати, випровадити. [Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Хочу тебе вивести з клопоту = из затруднения. Вона нитку виводить тонку та довгу];

2) в. детей (о животных, птицах) - плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити [Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі], (детей в люди) виводити (вивести) дітей в люди, на кого. [Треба буде дітей годувати та в люди виводити (Крим.). Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (Тесл.)];

3) выводить истребляя, уничтожая - вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити. [Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці];

4) в. заключение, вывод - висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;

5) в. голосом - виводити (вести) голос, пісню, спів. [Виводить голос, як лляну тонку нитку (Неч.-Лев.)];

6) в. стену - класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;

7) в. из терпения - позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;

8) в. на чистую воду - вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;

9) в. из себя - дратувати, роздратувати;

10) в. верх (напр. в стоге) - вивершувати, вивершити. С невыведенным (незаконченным) верхом - недовершений.

II. виводити, обводити. [Виводила по всіх київських горах. Поки обводила, поки обходила ввесь садок, то й сонце сіло (Мирн.)].

* * *

-ся, выучить, -ся вивчати, -ся, вивчити, -ся, навчати, -ся, навчити, -ся (чему - чого). [Хто тебе навчив цієї пісні? Навчайся всього путнього = всему полезному]; завчати, -ся, завчити, -ся чого; (подучивать) підучувати, підучити. Выучиваемый - виучуваний. Выученный - вивчений, навчений.

* * *

несов.; сов. - в`ыучить

I. выйти, вытти, выдти

1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;

2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;

3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];

4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;

5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;

6) хим. - добуватися, видаватися.

II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].

* * *

де, (зап.) где. Где бы - де-б. Где бы ни - хоч де. Где бы то - де-б то. Где бы то ни было - аби-де; (вульг.) будлі-де. Где в другом месте - де-инде. Кое-где - де-де, де-не-де, десь-не- десь, подекуди, декуди. Где же - де-ж, де то. Где-нибудь - де-будь, де-небудь, десь, аби-де, будлі-де. Где попало - аби-де, (шутл.) на трапку. Где-то - десь, де десь, десь-инде, де-то. Где угодно - де хоч, де хотя, (где бы ни) хоч де. Вон где - он-он-о. Вот где - ось-де, от-де, он-де, осьдечки, осьденьки, аж-ось, аж-от, аж отде, аж-огось, аж-осьдечки, аж-осьденьки. Да где уж - та ба! Где уж тебе - куди тобі! Ну, где таки! - де вже! де то вже таки! Где уж! где там! - де там! деж пак! де в біса! де в ката! Где ни - десь, деся. [Деся взялася із моря синя хвиля].

* * *

сов. пригодиться) здаватися, здатися, придаватися, придатися на що и до чого, надаватися, надатися на що и до чого, годитися, згодитися, знадоблятися, знадобитися, способлятися, способитися, в пригоді ставати (стати), в знадобі бути. [Вчений з нього такий, що здався-б (или був-би надавсь) і на професора (Крим.) = годился бы и в профессора. Я тобі в великій пригоді стану = я тебе очень пригожусь]. Он на всё годится - він до всього придавсь. Годится, безл. (прилично) - годиться, гоже, личить, слід, подоба, випадає, впадає, пристало кому щось робити. [Не подоба дівці до козака та й виходити].

* * *

горювати, а теснее:

1) (печалиться) журитися, тужити, сумувати, смутитися, смут(к)увати, убиватися, побиватися, падкувати, бідкатися за ким, за чим, по кому, по чому;

2) (бедствовать) бідувати, поневірятися, горювання приймати. [Горювала я з тобою і без тебе буду. Прокляте життя - краще здохнути, ніж, так поневірятися]. Не о чем горевать ему - ані гадки йому по такому життю.

* * *

гість (р. гостя), ум. - госте[о]нько, гостик. [Прийде твій миленький, - буде в тебе гість (Мет.)]. Гости - гостина, гості. [Завітала до хати пізно гостина (Васильч.)]. В гости - у гостину, ум. в гостиночку, у гостя. В гостях - у гостині, в гостях. Из гостей - з гостини. Будь гостем, будь дорогим гостем - розгостися (от розгоститися). [Рідна хата, чим має, приймає. Розгостися, батьку (Грінч.)]. Пойти посидеть в гости - піти на посиденьки до кого (в гостину), піти на бесіду, загостити, пригостити до кого, завітати до кого. Компания г- ей - бесіда. Засидеться в -ях - загостювати. Приём -ей - гостина, вітання. Сидеть, посидеть в -ях - гуляти, погуляти (в гостині). [Погуляйте ще трохи в нас]. Принимать обязательных гостей (священника и т. д.) - відбувати гостей (пан-отця).

* * *

громовержущий громовик, громобій (р. -бою), громокидач. [Побий тебе громокидач з Олімпа стрілами! (Неч.-Лев.)].

* * *

на земле) болото, грязь (р. грязи), грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (тинистая) твань (р. твани), тванюка, багно, багнюка. Растоптать, размесить грязь - розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що. Валяться, возиться в грязи - барложитися, бабратися. Запачканный грязью - заболочений, закаляний. Грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге - груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа. Грязные и смрадные подонки при производстве - чвир, чмир (р. -рю). Грязь от неопрятности (нечистота) - бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри). Грязь давняя на теле - леп, туриця. Грязь на голове у малых детей - тімениця. Втоптать в грязь кого (принизить) - закаляти (обкидати) болотом, упосліднити. [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].

* * *

1) грязь, -зі; грязю́ка; (нечистоты, сор) бруд, -у; (топкая, жидкая) твань, -ні, боло́то, багно́, тваню́ка, багню́ка, кал, -у

2) перен. бруд, брудно́та, грязь