так+же+как

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

мест. неопр.

1) (какой-то) якийсь, деякий(сь), котрийсь, один, (с оттенком пренебрежения) якийсь-там, котрийсь-там. -рый человек - якась (котрась, одна, якась-там, котрась-там) людина. -рое время - який(сь) (деякий, реже котрийсь) час, яка(сь) часина. [Коло цього твору якийсь час крутилася увага громадянства (Крим.). Мовчить який час, далі не видержує (Л. Укр.). Через який час полічить (гроші) і перехова у друге місце (Грінч.). Жде до котрогось часу (Номис). Молодиця спинилася; якусь часину вона придивлялась (Коцюб.)]. В продолжении -рого времени - який(сь) (деякий) час, яку(сь) (деяку) часину. На -рое время - на який(сь) (деякий) час, на яку(сь) (деяку) часину. В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве - в деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.); не в нашій землі - в далекій стороні; в якомусь царстві, тридесятому державстві. [Пригоди в Ґрюневальді, - якомусь царстві, тридесятому державстві, - принця Отто (М. Калин.)];

2) (кое-какой, известный) деякий (р. деякого, до деякого и (редко) де до якого и т. п.), декотрий; (известный, определённый) певний; (кое-какой) де-не-який, який-не-який, (пренебр.) який-такий, такий-сякий, сякий-такий; (пустячный) якийсь. [Забравши деяких троянців, п'ятами з Трої накивав (Котл.). Деякі варяги з грецького царя служить наймалися (Куліш). Деякі ідоли бронзового періоду мають вигляд досить гарний (Л. Укр.). Деякий матеріял до міркуваннів про се (Грінч.). Навіть і в вірі була деяка одміна у нас проти їх (Грінч.). Сонечко підлизує сніг де з яких горбиків на піску (Квітка). Декотрі грецькі купці (Крим.). Не міг втримати думки про потворність декотрих білих людей (Кінець Неволі). Я пригадую тільки декотрі його жарти (Н.-Лев.). З ним Лаговський мав декотру знайомість (Крим.). Певну кількість книжок продано (Київ). З того завзяття було-б нічого не вийшло, коли-б не щасливий випадок, що показав який-такий заробок (Франко)]. -рое количество - деяка (певна, якась) кількість, деяке число, скільки(сь), (пренебр.) скільки(сь)-там. [Дайте йому скільки-там грошей, - і нехай собі йде (Звин.)]. В -рых случаях - в деяких випадках, (изредка) коли-не-коли. -рым образом - деяким чином (робом), (в известной степени) до певної міри, в деякій (в якійсь) мірі;

3) (иной, который) инший, декотрий, котрий и (редко) которий, який; см. Который 4. [В инших губерніях, напр. на півночі Росії, такої землі немає (Доман.). Ти-ж не така, як инші жінки: ти розумієш, що… (Грінч.). Которі селяни вже й пастки становили на тхора, - так ні, не ловиться (Остерщ.). До нас часом і доходять які чутки, але запізно (Брацл.)];

4) -рые (в значении сщ.) - дехто (р. декого, де до кого и до декого и т. п.), декотрі (-рих), деякі (-ких), (кое-кто) денехто (р. денекого). [Дехто брав читати (Грінч.). Трошки згодом вернулись до Бруса дехто і посідали край його (Квітка). Позбирав декого та й учинив проти ляхів тривогу (Сніп). Не всі сплять, що хроплять, - лиш декотрі (Кам'янеч.). Всі сплять, хропуть, а деякі сопуть (Гул.-Артем.)]. -рые подумают, что… - дехто подумає (подумає дехто), що…, декотрі (деякі) подумають, що… -рые из них - дехто (декотрі, деякі) з них;

5) -рые - -рые (одни-другие: из неопр. количества) - деякі - деякі, декотрі - декотрі, які - які, котрі - котрі и (редко) которі-которі, инші-инші, які-ті, инші - а декотрі, инші - а деякі. [Деякі оповідання були друковані, деяких ще й не було тоді (Грінч.). Які лежать, які сидять, які сновиґають по кутках (Грінч.). Которі пристають на се, а которі кажуть - ні (Грінч.). Коні та воли - які пасуться, ті - лягли (Грінч.). Инші гомонять, а декотрі понурі сидять М. Вовч.)].

* * *

1) ( какой-то) яки́йсь, де́який, котри́йсь; ( точно не определённый) пе́вний

2) (кое-какой, незначительный) де́який

3)

4)

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

поступить

1) чинити, учинити, робити, зробити, поводитися, повестися, (опис.) ходити яким робом. [Чинімо так, як чинять адвокати: поспоривши, їдять і п'ють укупі (Куліш). Не добре ми собі учинили, що свою матінку прогнівили (Дума). Міркував, повестися в цім ділі]. Как мне -пить? - як (или що) маю чинити? -пать против совести (чести) - поводитися, повестися як безсумлінний, чинити проти сумління; поводитися, повестися безсумлінним (безчесним) робом, ходити лихим робом. -пать честно - чинити (робити) чесно; ходити чесним робом. [Я в твоїй справі ходив найчеснішим робом (Куліш)]. -пать несправедливо - кривити, покривити (душею), чинити, робити не по правді. [Він первих вас за кривду покарає, дарма що ви кривили задля його (Куліш)]. -пать таким образом - робити таким чином, чинити (ходити) таким (тим) робом. [Не тим-би робом треба тут ходити (Куліш)]. -пить с кем - повестися з ким, повернути ким. [Чи ти знаєш, як Цезар хоче повернути мною? (Куліш)]. -пать по дружески с кем - поводитися, повестися з ким по дружньому (дружнім робом), дружити кому. [Другові дружи, а другого не гніви]. -пать несправедливо с кем - кривдити, скривдити кого. -пать по закону - чинити (робити) по закону (законним робом), ходити в законі. [Щоб мені випробувати їх, чи ходитимуть у законі мойому, чи ні (Св. Пис.)]. Жестоко -пать с кем - поводитися, повестися з ким жорстоко, нелюдським робом. -пать правильно - справедливо, правдиво робити, чинити по правді. -пать по своему - своїм робом робити, зробити (чинити, вчинити); ходити своїм робом; своїм богом іти, піти, ходити. -пать по чьему-л желанию - чинити волю чию. [Чини мою волю]. Не знаешь, как -пить - не знаєш, що (в)чинити (робити), як повестися; не знаєш, на яку ступити. -пать иным способом - чинити иншим робом; робити иншим чином. -пай с оглядкой - чини (роби) обачно; (шутл.) позирай (озирайсь) на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)];

2) (в школу, на должность) вступати, вступити, іти, піти у школу, до школи, на посаду; (наниматься) найматися, найнятися куди, до кого, іти, піти в найми, ставати, стати до кого. [Найнявся на баштан за баштанника. Наймусь до тітки за няньку. Дівчата у Київі стають за наймичок до кухні, або за няньок до дітей]. -пить на срок, считающийся годами - стати на годи. [Піду за наймичку куди або до швачки: стану у неї на годи, доки вивчусь шити (Конис.)]. -пить на военную службу - піти у військо (до війська), у москалі;

3) (прибывать, итти) вступати, вступити, надходити, надійти до чого. Деньги уже -пили в государственное казначейство - гроші вже вступили до державної скарбниці. Имущество уже -пило в продажу - майно вже пішло в продаж. Налоги -ют своевременно - податки надходять (прибувають) своєчасно. Поступающий - вступний. [Вступні папери].

* * *

несов.; сов. - поступ`ить

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; (несов.: действовать) ді́яти; ( обращаться) пово́дитися, повести́ся

2) (устраиваться куда-л.) вступа́ти, вступи́ти; (несов.: стать участником чего-л.) піти́

3) ( прибывать) надхо́дити, надійти́; ( переходить) перехо́дити, перейти́

на кого на что схожий, похожий на кого, на що, підхожий, поді[о]бний до кого, до чого. [Він був схожий з виду на матір (Н.-Лев.). Сама на себе не схожа стала, така журба її бере (Рудч.). Вийшла дівчинка, підхожа до молодого гусеняти (Г. Барв.). Оттакі й підхожі думки плутались у кожного в голові (Грінч.). Все здавалось чужим, чудним, не подібним до того, що було вчора (Коцюб.)]. Портрет не -хож на оригинал - портрет не схожий на оригінал. Они -жи друг на друга - вони схожі один на одного (поміж собою), вони підхожі, подібні один до одного. -жий как вылитый, как две капли воды - схожий, як викапаний, достоту схожий, достотній, чистий, чистісінький. [Син - викапаний (чистий, достотній) батько. Достоту на брата схожий]. Бывать, быть -жим на кого, на что - підходити до кого, до чого, скидатися, подобати, походити на кого, на що; см. II. Походить. [Чоловік до чоловіка бува підходить. День на день і ніч на ніч не скидається (Васильч.). Походить на те, ніби-то акція - гроші? (Кониськ.)]. Родиться, оказаться -жим на кого - уродитися, удатися, вийти в кого, викинутися в кого и на кого, скинутися, здатися на кого. [Чорт її знає, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). Удався я, мабіть, у того пращура свого, у Савлука козака (М. Вовч.). Ні один син не викинувсь на батька (Херс.). Така і повненька, і біла і рум'яна, чорноока, чорнобрива, як мати, і на норов трохи скинулась на неї (Мирн.). Ні, гарний був Мазепа мій, а ти так здавсь на чорта злого (Греб.)]. Стать на человека (на людей) -жим - вилюдніти. [Між товариством став він скоро відживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (Васильч.)]. Похоже на это, на то - підхоже до цього, до того; скидається на це, на те. [Це тільки трошки на правду скидається, а більш до брехні підхоже]. Это ни на что не -же - це вже не знати що.

* * *

почути (редко спочути), (восчувствовать) відчути, учути; (зачуять) зачути, (ощутить) почутити що. [Бий його дужче, щоб почув (Харк.). Незабаром вона очутилась і почула, що їй холодно і бік у неї болить (Грінч.). Він відчув серцем той крик розпуки (отчаяния), що глибоко таївся в серці його народу (Коцюб.). Тепер і пани вчули, що хліб родить на мозолях (Кониськ.)]. -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. - почутися як (напр. добре, зле, молодим і т. ин.), що. [Почулася, що не може йти, що не зможе ввійти в ту хату (Грінч.)]. -вать боль в ноге - біль у нозі відчути, почути, почутити. -вать в себе влечение к чему - почути в собі потяг до чого. -вать в себе (свои) силы, любовь - почутися на (своїх) силах (на силі и на силу), на любові. [(Квітка) почувсь на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару (Куліш). Надто вже багато людей почулося на любові до України (Рідн. Край)]. -вать утомление, голод - почутися на втому, на голод. -вать влечение к добру, злу - почутися на добре, на зле. [Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся (Куліш)]. -вать свой живот, руки и т. д. - почутися живота, руки. [Почуєшся живота, як іззіси (Борз.)]. -вать себя беременною - почутися. [Я вже почулась (Гр.)]. И не -вал, как заснул - і не зчувся, як заснув. Дать себя -вать - см. Давать. -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. - сподобати, уподобати собі кого, що, прихилитися, привернутися до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). Княгиня хутко до його прихилилась (Стор.)]. -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. - знудити світом, втіхами і т. д. Почувствованный - почутий, відчутий, учутий, зачутий. -ться - почутися, учутися. В его словах мне -лось что-то…- в його словах мені почулося (вчулося) щось… Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) - помилка ця нашим нащадкам очутиться, дасться в знаки.

* * *

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

1) смак. На вкус - на смак. [Борщ вийшов добрий на смак]. На вкус, на цвет товарища нет - кожний Івась має свій лас. Есть со вкусом - смачно (у смак) їсти;

2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Кавун недобрий - смаку нема. Любий солодкий смак]. Придать вкуса чему - присмачити, посмачити що. Неприятный вкус - несмак;

3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Люди з великим художнім смаком];

4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання. [Його літературні вподобання вироблялися під німецьким впливом]. Иметь вкус в чем - смак знати у чомусь. Со вкусом - до смаку, (вульг.) до шмиґи. [Все помальовано до смаку]. Со вкусом сделанный - смаковитий, ґустовний. По вкусу - до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до (в)подобання, до сподобання, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту. По своему вкусу - собі до смаку, до свого смаку, на свій смак, собі до вподоби, до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання. [Не знайшов коней до свого подобання. Шапку по своїй уподобі вибрав]. Быть, приходиться, прийтись по вкусу - бути (припадати, припасти) до вподоби, до смаку, до любости и т. д., прийти в смак, смакувати кому, до душі слатися, (безл.) присмачитися. [Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати]. Мне по вкусу было… - мені до вподоби було…, до вподоби моєї було. Приходящийся по вкусу - уподібний, сподібний. Так он мне по вкусу - такий він мені уподібний. Мне более по вкусу было бы… - мені уподібніше було-б… Не по вкусу - не до смаку, не в смак, не до вподоби и т. д.; не уподібний, -на, -не. [Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде]. Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём - набирати, набрати смаку до чого, засмаковувати, засмакувати що, усмаковувати, усмакувати, уподобати що, розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що. [Попробуй, то швидко й засмакуєш. В тім пани бракують, в чім убогі смакують]. Как на чей вкус - як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту и т. д.). На мой вкус - (як) на мене, як на мій смак;

5) (утонченность) смаковитість (р. -тости);

6) (худож. манера, стиль) - манір, стиль. Во вкусе - на манір, на стиль.

* * *

1) смак, -у

2) (склонность, пристрастие) смак, уподоба́ння, на́хил, -у

3) (стиль) стиль, -лю, смак; ( манера) мане́ра, мані́ра

I. выйти, вытти, выдти

1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;

2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;

3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];

4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;

5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;

6) хим. - добуватися, видаватися.

II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].

* * *

1) гріх (р. гріха), (детск. грішка); вина, провина. Смертный грех - смертельний гріх, гріх непрощенний. В грехах - грішно. [Грішно живе]. Вводить в грех - на гріх (до гріха) призводити. Совершить грех, взять грех на душу - гріха вкусити. Искупать грех - покутувати (гріх). Загладить грех - покрити гріх, скупитися гріха, спокутувати (гріх). Отпустить грехи кому - розгрішити кого. Не получивший разрешения от греха - нерозгрішений. Грех да беда на кого не живёт - без гріха та без лиха не проживеш. На грех мастера нет - на гріх не спасешся. Есть тот грех - ніде (нема де) гріха потаїти. С грехом пополам - так-сяк, через верхи. [Через верхи зробила, аби збутись];

2) вада, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);

3) помилка (мн. помилки), гріх [Це мій гріх - не догледів та й помилився], огріх.

* * *

рел., перен.

далеко. Очень далеко - ген, геть, геть далеко, далезно. [На бистрому озері ген пливала качка]. Далеко-далеко - ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жовтій млі безмірної далини синіє щось (Мирн.)]. Далеко вокруг - далеко навкруги, геть навкруги, навколо геть-геть. [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. (Л. Укр.)]. Дальше - далі, (зап.) далій, дальш(е), дальненько. Чем дальше - де-далі. Далеко так! - такий світ! [Такий світ ішла та-й удома не застала бабу]. Слишком далеко - далекий світ. [Аж за ирій, - далекий світ, брате! (Шевч.). Он бовваніє ліс дубовий - до нього не далекий світ (Гліб.)]. Туда далеко - це не близький світ. Дальше живущий - дальший, (гал.) обдальний. [Од ближніх сусід і обдальних (Вхр.)]. Как можно дальше - як[що]-найдалі. Далеко тебе до - куди тобі до. Далеко больше чем - геть більше ніж (за, як), геть-геть перескочило за, перейшло за. [Йому тоді вже геть-геть перескочило за сорок (Конис.). Вона геть більш за мене (= чем я) знала (Конис.)].

* * *

тж. далёко; нареч.

1) дим (р. -му) (мн. ч. - дими и димове (Л. Укр.), ум. димок, димонько), курево, курява. [Чи не пожар, де? бо он курево яке! Бачу, над клунею чорна-чорна курява: догадавсь - підпалили (Звин.)]. Обратиться в дым, рассеяться, исчезнуть, как дым - здиміти, здимнити, димом здиміти [Пропав, як здимів. Десь іздимів з хати (Рудан.). Димом здимів пан голодний (Рудан.)], піти димом, здимчитися. [Після його смерти все його добро і здимчилось]. Подойти дымом - придиміти, підійти димом. Подошедший дымом - придимлений. [Каша придиміла или придимлена (пахнет дымом). Жито димом підійшло, як пожежа була (Г. Барв.)]. Дым коромыслом - гармидер, буча. Клубы дыма - клуби диму, (густые) бовдури (Фр.). Дым клубами - дим кужелем, дим клубочеться. Дым столбом - дим стовпом. Дым валит - дим бухає, шугає, (провинц.) нутрить. [А дим з вікна так і нутрить];

2) хата, двір (р. двору), (стар.) дим. [Здерли по двацять грошей з дима]. Земляной дым, бот. - см. Дымянка.

* * *

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

задрать -1) задирати и дерти (вгору), задерти и задрати, задублювати, задубити, (о мн.) позадирати, позадублювати. -рать голову, хвост, ноги задирати (задерти) голову, хвоста, ноги, закопилювати (закопилити) хвоста, задублювати (задубити) хвоста. [Біжить кінь, хвоста задубивши]. -рать нос (голову) - кирпу гнути, губу копилити проти кого, пиндючитися, високо нестися. -драв ноги - задерши ноги. Я тебе как дам, так и ноги -рёшь - як стусону тебе, то й п'ятами вкриєшся (ноги задереш);

2) (затрагивать) задирати, задерти, зачіпати, зачепити, займати, за(й)няти кого, заводитися, завестися з ким, чіплятися до кого, налазити на кого. Он всех -рает - він кожного зачіпає, він з кожним заводиться, до кожного чіпляється, на кожного налазить;

3) роздирати, роздерти. -драть за живое - дійняти (допекти) до живого, до серця, до печінок. Волк козу -драл - вовк козу розірвав. Задранный - задраний, задертий, задублений.

* * *

несов.; сов. - задр`ать

1) задира́ти, заде́рти и задра́ти, -деру́, -дере́ш и мног. позадира́ти

2) ( растерзывать) розрива́ти, розірва́ти, роздира́ти, розде́рти и розідра́ти, задира́ти, заде́рти и задра́ти

3) ( засекать розгами) засіка́ти, засікти́, -січу́, -січе́ш

4) (задевать, вызывать на ссору, драку) задира́ти несов.; зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш

заметить

1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];

2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];

3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;

4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.

* * *

несов.; сов. - зам`етить

1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́жити

2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти

3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти

4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити

5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш

ізчекрижити, почекрижити, покришити, (как лапшу) полокшити. [От краяти почав та ізчекрижив так, що пропала вся сукнина (Боров.)]. Искромсанный - із[по]чекрижений, покришений, полокшений.

* * *

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

1) (как украшение) китиця, кита, кутас (-са). Делать -ти для украшения - китити китиці. [Китила китиці з заполочи (Сл. Гр.)];

2) (для рисования) пензель (-зля), квачик; (для покраски) квач (-ча), щітка; (из мочалы для мазания глиной, мелом) щітка, віхоть (-хтя). Кисть художника (степень, качество искусства его) - пензель художника (маляра), художній пензель. [До образів, вималюваних пензлем художника (Єфр.)]. Чьей -сти эта картина? - чийого малювання (чийого пензля) ця картина? Картина смелой сочной -сти великого художника - картина смілого соковитого пензля великого художника (маляра);

3) (ягод) гроно, (ум. гроночко), кетях[г], китях[г] (-а), ки[і]м'ях (ки[і]млях), ум. ки[і]мляшечок (-чка). [Ви, гроночки, не гронітеся (Мет.). Вишні так і висять китяхами (Сл. Гр.). Отак кимляшечками все й цвіте, як бузина (Волч. п.)]. Покрыться -ми (о винограде) - загронитися. Кисть на кукурузе, просе - волот, (соб.) волоття;

4) анат., кисть руки - п'ясть (-ти), (диал.) п'ястя (-ті) (руки).

* * *

1) анат. кисть, -ті

2) (плодов, ягод) гро́но, ке́тяг; ( цветов) ки́тиця; (кукурузы, проса) во́лоть, -ті, волото́к, -тка; ( о ветвях деревьев) брость, -ті

3) ( об украшении) ки́тиця

4) жив. пе́нзель, -зля; щі́тка

клекотати (-кочу, -кочеш) и клекотіти (-кочу, -тиш), булькотати, булькотіти, вирувати, (редко, диал.) калахкотіти, (о воде при течении, диал.) лолотіти. [Море клекотало (Рудан.). Самовар кипить, аж калахкотить (О. Пчілка). Вода шуміла й булькотіла (Н.-Лев.). Город вирує життям (Васильч.). Там так лолотить (вода), аж луна в уші б'є (Сл. Гр.)]. Клокочущий (как прил.) - клекотюч[щ]ий. [Бути тобі у смолі клекотючій (Мова)];

2) см. Клохтать.

* * *